Реферат на тему:
Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування
Структура доповіді
І. Вступна частина
ІІ. Основна частина
1. Поняття та властивості нормативно-правових актів, правотворчість
органів місцевого самоврядування
2. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування
3. Пропозиції щодо посилення контролю актів органів і посадових осіб
місцевого самоврядування
ІІІ. Підсумки доповіді
Використана література
І. Вступна частина
Відповідно до ст. 1 Конституції нашої країни Україна — це суверенна і
незалежна, демократична, соціальна, правова держава. А однією з
визначальних ознак такої держави є наявність у ній повноцінного
місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування — це право населення
адміністративно-територіальних одиниць безпосередньо або через обрані
ними органи місцевого самоврядування вирішувати в межах Конституції і
законів значну частину державних і громадських справ.
Місцеве самоврядування виступає одним із найважливіших принципів
організації і функціонування влади в суспільстві й державі та є
необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2
Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: «Принцип
місцевого самоврядування повинен бути визнаний у Законодавстві країни і,
по можливості, у Конституції країни».Конституція України (ст. 140)
визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади –
жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів
кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування
здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом,
як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські,
селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Детальніше визначення місцевого самоврядування дається в Законі «Про
місцеве самоврядування в Україні»: Місцеве самоврядування в Україні – це
гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади –
жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів
кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів
та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого
значення в межах, Конституції і законів України.
Конституція та Закон передбачають, що право територіальної громади на
місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через
форми прямої демократії (місцевий референдум, місцеві вибори, загальні
збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого
самоврядування.
Важливе місце в діяльності органів та посадових осіб місцевого
самоврядування є правотворча діяльність – прийняття нормативно-правових
актів, які б сприяли вирішенню місцевих потреб.
ІІ. Основна частина
1. Поняття та властивості нормативно-правових актів, правотворчість
органів місцевого самоврядування
Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу
держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та
забезпечувані державою формально обов’язкові правила фізичної поведінки
суб’єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права,
нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:
– він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов’язки
суб’єктів суспільного життя;
– дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до
суб’єктів суспільного життя;
– дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і
однакового розуміння норм права;
– дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання,
змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;
– нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути
систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони
дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.
Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:
– вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються
тільки державними або іншими органами, які мають відповідні
державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім
волевиявленням;
– містять у собі правові норми;
– мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої
форми;
– володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими
нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та
правового регулювання.
Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична
сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні
нормативно-правові акти.
Юридична сила — це специфічна властивість нормативноправових актів, яка
відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною
обов’язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті
держави.
Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні
відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання
певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною
умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів,
які складають зміст цього акту.
Із теорії права відомо, що будь-який нормативно-правовий акт (закон,
указ, декрет, постанова, розпорядження, тощо) має межі своєї дії в трьох
основних, так би мовити, “іпостасях”: у часі, просторі та за колом осіб.
В першому випадку дія нормативно-правового акту обмежена моментом
набрання ним юридичної сили і моментом її втрати, в другому випадку –
певною територією, на яку він розповсюджується, в третьому випадку –
колом осіб, якому він адресується.
Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на
певну територію, державу в цілому чи певний регіон.
Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю
осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом,
дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають
на певній території.
Правотворчість органів місцевого самоврядування примикає до
правотворчості державних органів і водночас утворює особливий,
відокремлений від держави вид правотворчої діяльності. Право створювати
і приймати нормативно-правові акти (рішення) надається представницьким
органам місцевого самоврядування і посадовим особам муніципальних
утворень міста, селища, села.
Органи місцевого самоврядування (наприклад, Ради народних депутатів
районів у містах) утворюються населенням для вирішення завдань місцевого
значення, їх рішення діють у суворо визначених територіальних рамках.
2. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування
Згідно статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”:
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі
рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення
більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків,
передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до
загального складу сільської, селищної, міської ради включається
сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному
засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним
голосуванням. Таємне голосування обов’язково проводиться у випадках,
передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та
статтями 55, 56 цього Закону.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту
його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і
внесено на повторний розгляд відповідної ради із обгрунтуванням
зауважень. Рада зобов’язана у двотижневий строк повторно розглянути
рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського
голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від
загального складу ради, воно набирає чинності.
Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх
офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк
введення цих рішень у дію.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у
разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю
голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються
сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у
місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію
цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд
відповідної ради.
Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної,
обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної
компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною
радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої
невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в
судовому порядку.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до
відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія
відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
3. Пропозиції щодо посилення контролю актів органів
і посадових осіб місцевого самоврядування
Кабінет Міністрів України в березні 2007 року запропонував запровадити
державну реєстрацію нормативно-правових актів органів та посадових осіб
місцевого самоврядування. Відповідний проект закону, розроблений
Міністерством юстиції, був затверджений під час одного із урядових
засідань.
Проектом Закону пропонується внести зміни до Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” та Кодексу адміністративного судочинства
України.
Законопроект пропонує встановити, що нормативно-правові акти органів та
посадових осіб місцевого самоврядування набувають чинності лише за умови
їх подання в установленому порядку на державну реєстрацію. Проектом
закону також пропонується надати право органам Міністерства юстиції
оскаржувати до суду акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам
України.
Чинним законодавством України не передбачено обов’язку органів та
посадових осіб місцевого самоврядування здійснювати державну реєстрацію
нормативно-правових актів, які вони ухвалюють. Як зазначається у
пояснювальній записці до законопроекту, такий стан речей унеможливлює
контроль держави за діяльністю органів і посадових осіб місцевого
самоврядування в частині прийняття ними власних нормативно-правових
актів.
Як наслідок – відсутнє ведення державного обліку, створення фонду цих
актів і підтримання їх у контрольному стані. Це в подальшому створює
передумови для порушення з боку органів, посадових осіб місцевого
самоврядування Конституції і законів України, прав, свобод і законних
інтересів громадян.
Пропонується Закон України “Про місцеве самоврядування” доповнити
статтею 591, в якій було б зазначено наступне:
1. Нормативно-правові акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування підлягають державній реєстрації.
2. Державну реєстрацію нормативно-правових актів органів та посадових
осіб місцевого самоврядування здійснюють органи Міністерства юстиції
України:
обласних, Київської та Севастопольської міських рад, голів обласних,
Севастопольської міської рад та Київського міського голови — головні
управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі;
сільських, селищних, міських, районних у містах рад, їх виконавчих
комітетів, районних рад, сільських, селищних, міських голів, голів
районних у містах, районних рад — районні, міські (міст обласного
значення), міськрайонні, районні у містах управління юстиції.
3. Для проведення державної реєстрації нормативно-правового акта орган
або посадова особа місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів
після його прийняття подає відповідному органу Міністерства юстиції
України оригінал та дві завірені ним копії нормативно-правового акта на
паперовому та електронному носіях.
4. Державна реєстрація нормативно-правових актів органів та посадових
осіб місцевого самоврядування проводиться у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, протягом 15 робочих днів після надходження
їх до відповідного органу Міністерства юстиції України.
5. Для проведення державної реєстрації орган Міністерства юстиції
України перевіряє нормативно-правовий акт органу або посадової особи
місцевого самоврядування на відповідність Конституції та законам України
і включає його до державного реєстру нормативно-правових актів, про що
повідомляє орган або посадову особа місцевого самоврядування, які його
прийняли.
У разі виявлення невідповідності нормативно-правового акта органу чи
посадової особи місцевого самоврядування Конституції чи законам України
орган Міністерства юстиції України вмотивовано відмовляє у проведенні
державної реєстрації цього нормативно-правового акта та повертає його
оригінал органу чи посадовій особі місцевого самоврядування, які його
видали. Одночасно орган Міністерства юстиції України оскаржує такий акт
до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства
України, про що повідомляє орган чи посадову особу місцевого
самоврядування, які видали нормативно-правовий акт.
ІІІ. Підсумки доповіді
Таким чином, основним джерелом права у сучасній Україні є
нормативно-правовий акт. Із теорії права відомо, що будь-який
нормативно-правовий акт (закон, указ, декрет, постанова, розпорядження,
тощо) має межі своєї дії в трьох основних, так би мовити, “іпостасях”: у
часі, просторі та за колом осіб. Правотворчість органів місцевого
самоврядування примикає до правотворчості державних органів і водночас
утворює особливий, відокремлений від держави вид правотворчої
діяльності. Право створювати і приймати нормативно-правові акти
(рішення) надається представницьким органам місцевого самоврядування і
посадовим особам муніципальних утворень міста, селища, села.
Органи місцевого самоврядування (наприклад, Ради народних депутатів
районів у містах) утворюються населенням для вирішення завдань місцевого
значення, їх рішення діють у суворо визначених територіальних рамках.
Згідно статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”:
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі
рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення
більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків,
передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування доводяться до відома населення.
Кабінет Міністрів України пропонує запровадити державну реєстрацію
нормативно-правових актів органів та посадових осіб місцевого
самоврядування. Відповідний проект закону, розроблений Міністерством
юстиції, затверджений сьогодні у ході урядового засідання.
Як повідомила заступник Міністра юстиції Інна Ємельянова, проектом
Закону пропонується внести зміни до Закону України „Про місцеве
самоврядування в Україні” та Кодексу адміністративного судочинства
України.
Чинним законодавством України не передбачено обов’язку органів та
посадових осіб місцевого самоврядування здійснювати державну реєстрацію
нормативно-правових актів, які вони приймають. Як зазначається у
пояснювальній записці до законопроекту, такий стан речей унеможливлює
контроль держави за діяльністю органів і посадових осіб місцевого
самоврядування в частині прийняття ними власних нормативно-правових
актів. Внаслідок цього відсутнє ведення державного обліку, створення
фонду цих актів і підтримання їх у контрольному стані, що в подальшому
створює передумови для порушення органами, посадовими особами місцевого
самоврядування Конституції і законів України, прав, свобод і законних
інтересів громадян при прийнятті нових нормативно-правових актів.
Законопроектом пропонується встановити, що нормативно-правові акти
органів та посадових осіб місцевого самоврядування набирають чинності
лише за умови їх подання в установленому порядку на державну реєстрацію.
Проектом закону також пропонується надати право органам Міністерства
юстиції оскаржувати до суду акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам
України.
Використана література
Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р. (зі змінами, внесеними згідно із Законом №2222-IV від
08.12.2004 р.). – К.: Велес, 2007. – 48 с.
Конституция Автономной Респубтики Крым от 21 октября 1998 года Затв.
Законом України від 23 грудня 1998 року // Крымские Известия, 1998 – 27
октября.
Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997
року. — К.: Парламентське вид-во, 1997.
Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування
в Україні (муніципальне право). – К.: Атіка, 2000.
Воронов М.П. Місцеве самоврядування та його акти: Навч. посібник. – К.:
Право, 1992.
Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве
самоврядування. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
Конституційне право України / За ред. доктора юрид. наук, проф. В. Ф.
Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — 735 с.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
