.

Закон про іноземні інвестиції в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
472 3228
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Закон про іноземні інвестиції в Україні

ПЛАН

Вступ

1. Законодавчі умови іноземного інвестування в Україні

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування”

Список використаної літератури

Вступ

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного
капіталу в економіку України та збільшення його обсягів значна увага
приділяється питанням удосконалення законодавчої та нормативної бази
щодо державного регулювання процесів іноземного інвестування.

Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в
об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з
метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком
України;

валюти України – при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в
будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України
за умови сплати податку на прибуток (доходи);

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових
прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав
власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної
відповідно до законодавства України або законодавства інших країн),
виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які
гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій
валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора
або міжнародними торговельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій
валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або
міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною
оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські
права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для
товарів і послуг, ноу-хау, тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на
користування надрами та використання природних ресурсів, наданих
відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій
валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або
міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.

1. Законодавчі умови іноземного інвестування в Україні

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює
діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом,
який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон
України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 року N
93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України “Про іноземні
інвестиції” від 13.03.92 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України
“Про режим іноземного інвестування” від 20.05.93 N 55-93 та Закону
України “Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в
Україні” від 17.12.93 N 3744-XII, але в ньому були збережені у повному
обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися
іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими
законодавчими актами.

Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.
Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за
винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха,
аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору гарантується
адекватна і ефективна компенсація. Іноземні інвестори мають право на
відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду,
завданих їм внаслідок дій , бездіяльності або не належного виконання
державними органами України чи посадовими особами передбачених
законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору
гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті
інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у
грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і
негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті,
одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних
інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні
інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій,
визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня
набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора,
застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом
України “Про режим іноземного інвестування”.

Законом України “Про режим іноземного інвестування” для іноземних
інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні
умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді
будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого
або нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, акцій,
облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності,
включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в
які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі
визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій:
шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному
інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів
(контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з
українськими підприємствами.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які
підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства
України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція складає не менше
десяти відсотків.

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами і
державою виникають спори з питань державного регулювання іноземних
інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями то
відповідно до вищезгаданого Закону такі спори підлягають розгляду в
судах України.

Об`єктами інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України “Про
інвестиційну діяльність” забороняється інвестування в об`єкти, створення
і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних,
радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених
законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян,
юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до Закону України “Про правовий статус іноземців” іноземці
мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни
України. Іноземці є рівні перед законом незалежно від походження,
соціального і майнового стану, расової та національної незалежності,
статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших
обставин. Іноземці зобов`язані поважати та дотримувати Конституції і
законів України. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною,
а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької
діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці можуть
відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно,
успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права.
Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканість особи,
житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування,
телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні
з громадянами України. Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або
інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 N 1074 визначені
Правила в`їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного
проїзду через її територію.

Законом України від 17.02.2000р. N1457 “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб`єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження” встановлено що на
території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших
юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів,
включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю
іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення,
застосовується національний режим валютного регулювання та справляння
податків, зборів (обов`язкових платежів), встановлений законами України
для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також
державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством
України, не регулюють питання валютного, митного та податкового
законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана
Верховною Радою України. Цей Закон не поширюється на правовідносини,
визначені Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в
Україні”.

Законом України від 17.02.2000р. N1457 “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження” було встановлено,
що на території України до суб’єктів підприємницької діяльності або
інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів,
включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю
іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення,
застосовується національний режим валютного регулювання та справляння
податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України
для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Указом Президента України від 7.07.98 р. N748 “Про деякі питання
іноземного інвестування” врегульовані питання здійснення іноземних
інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть
можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні
папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.

Законом України від 15 липня 1999 року N977 “Про внесення змін до деяких
законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності”
визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість
операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду
юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін
на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних
фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх
вивезені за межі митної території України.

Фактично внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про
спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора
підлягають реєстрації у порядку, визначеному постановами КМУ від 7
серпня 1996 року N 928 “Про затвердження Положення про порядок державної
реєстрації іноземних інвестицій” та від 30 січня 1997 року N 112 “Про
затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів
(контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного
інвестора”. Цими документами визначено процедуру реєстрації, державні
органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів,
терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо.

Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх
захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України “Про режим
іноземного інвестування”.

Законом України “Про режим іноземного інвестування” введено новий
порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18
і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до
статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за
договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність,
звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на
територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі
виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з
відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня
оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного
зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який
надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за
місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не
справляється.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на
баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в
Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного
підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням
діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за
кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке
обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у
валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним
Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в
Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду
підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами
(контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного
мита у разі відчуження зазначеного майна затверджено Постановою Кабінету
Міністрів України від 7 серпня 1996 року N 937.

Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними
інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт
або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає
ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного
виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету
Міністрів України від 5 вересня 1996 року N 1061 “Про затвердження
Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з
іноземними інвестиціями”.

Законом України “Про угоди про розподіл продукції” створені сприятливі
стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування
корисних копалин в Україні.

З метою реалізації положень Закону України “Про розподіл продукції”
Кабінетом Міністрів України прийняти постанови від 16.03.2000 N509 “Про
затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладання та
виконання угод про розподіл продукції” та від 28.04.2000 N741 “Про
використання частини виробленої продукції, що залишається у власності
держави відповідно до угод про розподіл продукції”, від 12.07.2000 N1119
“Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання
угод про розподіл продукції”, від 29.11.2000 N1756 “Про затвердження
Порядку реєстрації проектів угоди про розподіл продукції та державної
реєстрації угоди про розподіл продукції”.

Законом України від 16.07.99 N997 “Про концесії” визначено поняття та
правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального
майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення
ефективності використання державного і комунального майна. З метою
реалізації положень Закону України “Про Концесії” Кабінетом Міністрів
України прийнято постанови від 11.12.99 N2293 “Про затвердження переліку
об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію” та
від 18.01.2000 N72 “Про реєстр концесійних договорів”, від 12.04.2000
N639 “Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів”, від
12.04.2000 N642 “Про затвердження Положення про проведення концесійного
конкурсу та укладання концесійних договорів на об`єкти права державної і
комунальної власності, які надаються у концесію”, від 12.04.2000 N643
“Про затвердження Типового концесійного договору” від 13.07.2000 N1114
“Про Положення про порядок визначення об’єктів концесії, яким можуть
надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації і компенсації та
умови їх надання”.

Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.
N2121 визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні
і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації
банків в Україні, в тому числі і за участю іноземних юридичних і
фізичних осіб. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком
України відповідно до законодавства України.

Законом України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1993р.
передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб
без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації
України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про власність” іноземні інвестори є
суб`єктами права власності і вправі мати на території України у
власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та
виробничого призначення. При цьому законодавчими актами може бути
встановлено види майна, що не може перебувати у власності юридичних осіб
інших держав та міжнародних організацій.

Важливим кроком на шляху аграрної реформи та активізації підприємництва
стало прийняття 06.10.98 у новій редакції Закону України “Про оренду
землі”, який встановлює можливість розвитку такої організаційної форми в
сільському господарстві, як приватно-орендні підприємства. Орендарями
землі можуть бути як українські так і іноземні фізичні та юридичні
особи.

З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання
підприємницької діяльності, заохочення інвестицій 19.01.99 прийнято Указ
Президента “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського
призначення”, та підготовлено відповідний проект закону. Передбачено
продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для
фізичних і юридичних осіб, в тому числі, підприємств з іноземними
інвестиціями. На виконання вищезгаданого Указу постановами Кабінету
Міністрів України від 24 березня 1999 року N440 затверджено порядок
подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок
несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право
власності на землю та від 16.06.1999 N1050 методику експертної грошової
оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Указ Президента України від 23 липня 1998 року N 817 “Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності” направлений на удосконалення
порядку здійснення комплексного контролю за діяльністю суб`єктів
підприємництва з метою запобігання втручання державних органів у
підприємницьку діяльність та зменшення кількості перевірок. На виконання
вищезгаданого Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від
29 січня 1999 р. N 112 якою затверджено Порядок координації проведення
планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів
підприємницької діяльності контролюючими органами.

У відповідності із статтею 20 Закону України “Про режим іноземного
інвестування” підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки
згідно із законодавством. Разом з тим, для окремих суб`єктів
підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із
залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних
програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і
територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної
діяльності.

Тобто, законодавство надає можливість створювати у виключних випадках
більш сприятливих умов реалізації важливих для економіки України
проектів із залученням прямих іноземних інвестицій. Прикладом практичної
реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України “Про
стимулювання виробництва автомобілів в Україні” від 19 вересня 1997 року
N 535/97-ВР, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку
автомобілебудування.

Крім того, у відповідності із Законом України “Про режим іноземного
інвестування” спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути
встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон.
Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що
надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому
числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню
соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання
природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових
технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією, тощо.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між
суб`єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди “Про сприяння та
взаємний захист інвестицій”. Такі Угоди є гарантом надання справедливого
статусу інвестиціям і захисту її на території іншої держави. Вони
підписані більш ніж із 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод
знаходиться в стадії узгодження.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені
України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок
вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
Законом України від 16 березня 2000 року N1547 вищезазначена Конвенція
ратифікована Верховною Радою України.

Позитивним моментом у вирішенні проблеми застосування норм
законодавства, пов’язаних з державними гарантіями захисту іноземних
інвестицій, що стосуються безпосередньо пільг по оподаткуванню
підприємств з іноземними інвестиціями, стало підписання Президентом
України Л.Кучмою Закону України від 17.02.2000 року N 1457-ІІІ “Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження”, яким передбачено введення однакового режиму оподаткування
як для підприємств, створених за участю іноземних інвестицій незалежно
від форм їх внесення, так і для українських підприємств.

Указом Президента України від 12 липня 2001 року “Про заходи щодо
поліпшення інвестиційного клімату в Україні ” було передбачено
забезпечення комплексного підходу до формування сприятливого
інвестиційного клімату в Україні шляхом прийняття Програми розвитку
інвестиційної діяльності в Україні на 2002-2010 роки”.

Постановою КМ України від 28 грудня 2001 р. N 1801 “Про затверд-ження
Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010роки” визначено
напрямок розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Закон України від
15.03.2002 р. N 2299 “Про інститути спільного інвестування (пайові та
корпоративні інвестиційні фонди)” визначає правові та організаційні
основи створення, діяльності та відповідальності суб’єктів спільного
інвестування Указом Президента України від 01.04.2002 року N 310/2002
“Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності Консультативної ради
з питань іноземних інвестицій” посилюється роль іноземних інвесторів у
розробленні та реалізації державної політики щодо залучення іноземних
інвестицій. У прийнятому нещодавно Земельному Кодексі врегульовані
питання землекористування, що також повинно покращити інвестиційний
клімат України.

2. Закон України “Про режим іноземного інвестування”

Даний Закон визначає особливості режиму іноземного інвестування на
території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства
України.

Згідно Закону іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими
юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій
та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або
придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна,
включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби
та інші об’єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових
комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних
осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на
території України;

придбання інших майнових прав;

господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл
продукції;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без
створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами
господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в
які не заборонено законами України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи
внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній
конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на
основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України
здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним
банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті
України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування
інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України,
визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення
реінвестицій.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється
національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за
винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними
договорами України.

Для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються
відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки,
соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим
інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність
іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями
обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення
національної безпеки.

Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні
інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій,
зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня
набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора
застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені
в цьому Законі.

До прав і обов’язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції,
протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на
момент її укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни
законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки,
забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи
упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій,
бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи
їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо
іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями,
відповідно до законодавства України.

Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, завдані їм
внаслідок дій, зазначених у статті 9 та частині першій цієї статті,
повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або
обгрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою,
адекватною і ефективною. Компенсація, що виплачується іноземному
інвестору внаслідок дій, зазначених у статті 9 цього Закону,
визначається на момент припинення права власності.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору внаслідок дій,
зазначених у частині першій цієї статті, визначається на час фактичного
здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна
виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій
іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до
законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до
моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з
середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики
першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право
на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності
своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі
фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду)
без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній
формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної
діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними
договорами України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових
платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх
прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на
законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних
внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним
банком України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної
Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного
їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та
гарантій, передбачених Законом.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі
порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її
недоцільності не допускається.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути
оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена
у судовому порядку.

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються
і діють у формах, передбачених законодавством України.

Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні
містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних
організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну
належність їх засновників (учасників).

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для
реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію
України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита
з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня
оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на
який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс
підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства
зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом
Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на
баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в
Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного
підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням
діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за
кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке
обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у
валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним
Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови
реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше
не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню
і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту,
здійснюється відповідно до законодавства України.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до
законодавства України.

Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з
іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства
України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають
рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових
зразків, товарних знаків та інших об’єктів інтелектуальної власності,
які їм належать, відповідно до законодавства України.

Надання іноземним інвесторам права на проведення господарської
діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у
державній або комунальній власності і передаються у концесію,
відбувається на підставі відповідного законодавства України шляхом
укладення концесійного договору.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну
інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво
тощо), не пов’язану із створенням юридичної особи, відповідно до
законодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених у статті 23 цього Закону
договорів (контрактів) регулюється законодавством України.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський
облік та складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов
цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах
банків України для проведення розрахунків за цими договорами
(контрактами).

Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку,
що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що
ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років
з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів),
звільняється від обкладення митом в порядку, передбаченому частинами
другою і третьою статті 18 цього Закону. При відчуженні такого майна
раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у
порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 18 цього Закону.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами
(контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних)
економічних зонах установлюється законодавством України про спеціальні
(вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що
встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може
створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності
менш сприятливі, ніж встановлені цим Законом.

Спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного
регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними
інвестиціями підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено
міжнародними договорами України.

Усі інші спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах
України або за домовленістю сторін – у третейських судах, у тому числі
за кордоном.

Список використаної літератури

Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996
року (чинний).

Закон України “Про іноземні інвестиції” // Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 26, ст. 357 (втратив чинність)

Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 55-93 “Про
режим іноземного інвестування” (Відомості Верховної Ради України, 1993
р., N 28, ст. 302)

Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в
Україні” // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 6, ст. 28
(втратив чинність)

 

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020