Сценарій
Виховний захід: Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі
одна.
І ЧАСТИНА
Діти виконують пісню «Прекрасні звертання», слова і музика
Н.Красоткіної.
Вчитель. Шануймо наших батьків — так велить Книга книг — Біблія.
Шанування батьків — один із неоплатних боргів дітей і найсвятіших
обов’язків людини.
Наші батьки — це мама і тато, це батьки наших батьків — дідусь і бабуся.
Про маму, матусеньку, матінку я хочу зараз сказати.
Ти нелегке життя прожила, моя мамо,
Скільки ти, моя рідна, не спала ночами,
Аби нас довести до ума, до науки.
Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце,
розцвітає квітка, як тихо світить вечорова зоря, і гладить по голівці
рідна рука.
В усіх піснях і заклинаннях бачимо матір на зорях — вранішніх і
вечірніх. І сама вона давно стала зорею, образом усього нашого життя —
незгасним, немеркнучим у пам’яті. Зорею, що світить звідусіль, — з усіх
доріг і відстаней.
Адже тільки мати була, є і залишається для нас живим символом рідного
дому, рідної землі.
Стоїть на землі мати — вища й найсвятіша від усіх богинь. Стоїть мати і
молиться за народ, за своїх синів і дочок, за нас з вами, і перші слова
її молитви:
«Пошли, Боже, діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяності
їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай
їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхать на чуже
добро».
Чуєте, молиться мати не за себе, а за нас, тому що вона — Мати.
На землі немає чужих матерів. Щастя матері в тому, щоб її хтось
зігрівав.
1-й учень.
Чого це надворі блищать, мов перлини,
І чисті, й прозорі весняні краплини?
Чого це пісні заспівали свої Веселі, дзвінкі ручаї?
2-й учень.
Чого це так сонце ласкаво пригріває?
Це жіноче свято уже наступає.
На жіноче свято привітна, ясна,
У кожну кімнату приходить весна.
3-й учень.
Сонце і слово дзвенять променисто,
Линуть над світом супроти війни.
Мамине свято і наше дитинство —
З миром ідуть по планеті вони.
4-й учень.
Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я —
Рідна матінка моя.
5-й учень.
Можна в світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами:
«В світі уее починається з мами». 6-й учень.
І коли згрубіла ваша мова,
їй здобудьте ласку із грудей,
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей. 7-й учень.
Мати піде, в серці лишить рану —
Всохне корінь твій і верховіть.
Заклинаю: бережіте Маму,
Діти світу, Матір бережіть.
ПІСНЯ «МАМА»
Сл. М.Пляцковського, муз. Ю. Чичкова.
1-й учень.
Матусю рідна, я портрет твій
У вишитий рушник вберу,
В вінок з розмаю заплету
Й навіки в серце заховаю
Твою безмежну доброту.
Твою любов гарячу й ніжну,
Правдиве слово, серця квіт
І усмішку твою привітну…
Живи нам, нене, ще сто літ!
«ВЕСНЯНІ КВІТИ»
2-й учень.
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, й травка,
Й зелена муравка,
І кульбаба рясна,
І фіалочка ясна —
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані
З-під листя виходять,
Голівку підводять
Од сну зимового
До сонця ясного.
Ті квіти дрібненькі,
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю,
Я їх назбираю
В пучечок до купки —
Для мами-голубки!
Олена Пчілка
3-й учень.
Мамо рідна! Квіти ці тобі!
Щоб не гасло сонце у журбі,
Кожну крапельку душі до дна,
Щоб ніколи не була сумна.
4-й учень.
Дні у далечінь летять і летять,
За дитинство наше казкове
Мало й серця обом вам віддать,
І всі квіти в букети зібрати,
Що під небом цвітуть голубим…
Рідна мамо, матусю, мати,
До землі я вклоняюсь тобі…
5-й учень.
Ми часто пригадуєм знову
Дитинства сполохану казку.
Спасибі вам, ненько, за ніжну любов,
За вашу незміряну ласку.
Всі. Ми за все, за все спасибі говоримо вам!
(Діти дарують букети підсніжників. Зачитую твори дітей про мам).
Танок «Полька».
II ЧАСТИНА
Вчитель. Краще й мудріше за народ, мабуть, ніхто ще не сказав про матір.
От послухайте ці прислів’я та приказки і самі в цьому переконайтеся.
(Розказують діти).
• Нема того краму, щоб купити маму.
• Матері не купити, не заслужити.
• Нема у світі цвіту, цвітішого над маківочки, нема ж і ріднішого від
матіночки.
• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.
• Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
• На сонці тепло, а біля матері добре.
• Дитина плаче, а матері боляче.
• У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
• У кого є ненька, в того й голівонька гладенька.
• Мене мати цілий вік дурила: казала, битиму, та й не била.
• Нема цвіту більшого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як
мати дитині.
Пісня «Христинка», муз. О.Литовченка, сл. О.Кононенка.
Вчитель. Як любили своїх матерів люди, що стали горідстю нашої
літератури. Скільки віршів присвятили вони їм. До вашої уваги деякі з
них.
МАТИ
Я прокидаюся рано —
І зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.
Мати — досвітня пташина,
Здосвіту вік не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.
Мати — то сонечко рідне,
Сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Іван Гнатюк
САМА В ХАТІ
Кошенятко чеше вуса лапками двома,
На базар пішла матуся, в хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло
І тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю.
Заплету я кіски русі
І чекатиму матусі.
Андрій М’ястківський
БАТЬКИ-ЧОМУЧКИ
Ну і мама. Ну і тато.
Наче справжні дошкільнята.
Нічогісінько не знають —
Смішно і сказать комусь —
Бо щодня мене питають
Лиш одне «чому?», «чому?»
— Ти чому образив Віту?
— А чому отримав двійку?
— Та чому в шкарпетках різних?
— Ти чому такий непослух?
— А чому не стелиш постіль?
— Ти чому це вірш не учиш?
— А чому портфель без ручки?
І чому такий синець?
Ох! Настане мій кінець.
Не поясниш їм ніколи,
Хоч би й дуже захотів.
Треба їх віддать до школи —
Хай питають вчителів.
Анатолій Костецький
«Обруч», Дмитро Павличко (див. «Читанка», 2 кл.). «Рідна мамо моя»,
Андрій Малишко.
ПОМІНЯЙМОСЯ МІСЦЯМИ
О, якби б ви, мами, з нами
Помінялися місцями!
Уявіть собі, будь ласка,
Не життя у вас, а казка!
Вас зі школи зустрічаєм:
Чи веселі ви? — питаєм.
І коли в моєї мами
Двійка трапиться, словами
Не картатиму дарма,
Знаю — виправить сама.
І не кину в злості мамі:
Чом товчешся під ногами?!
Без наказу, без поради
За уроки мама сяде.
І коли в цей час нежданно
Однокласниця нагряне,
Не скажу їй, річ відома,
Що немає мами вдома,
А скажу: — Заходь до хати!
Буду тортом пригощати.
І не злитимусь нітрішки,
Як засмітите доріжки…
Ну, то як, кохані мами,
Поміняємось місцями?
Оксана Сенатович
Інсценізація вірша Анатолія Костецького «Домашній твір».
Автор.
Вітько-бідак страждає так,
Аж здригує ногами.
Він — за столом, він пише твір
«Я помагаю мамі».
Старанно олівець гризе
Та сушить брови грізно.
Але нічого — хоч умри —
До голови не лізе…
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама.
Вітюнь, будь ласка, в магазин
Сходи за сірниками.
Син. Ідея.
Автор. Вигукнув синок, а мамі…
Син.
Ну й морока. Сама іди.
Я твір пишу — роблю важкі уроки.
Автор.
І мама вийшла. А Вітько
Швиденько пише в зошит.
Син.
Я в магазин завжди хожу,
Коли мене попросять. Автор.
Хвилин за десять мама знов
З’являється у дверях.
Мама.
Вітюнь, картопельки начисть,
А я зварю вечерю.
Син. Сама начисть.
Автор.
Кричить Вітько.
Так так, що ледь не лопне.
Син.
Я твір пишу. Я — зайнятий.
Сама вари картоплю.
Автор.
Виходить мама, а синок
Писати знов сідає.
Син (пише).
Я мамі сам варю обід,
Вечерю та сніданок.
Автор. Радіє син.
Син.
Не твір, а люкс.
Оцінка буде гарна.
Автор.
І геть не думає про те,
Що він радіє марно.
III ЧАСТИНА
1-а дитина.
Маму дуже я люблю,
їй палкий привіт я шлю,
Та не тільки їй одній,
А й бабусенці своїй.
2-а дитина.
Свою бабусю знаю
Я з давніх-давніх пір.
її обличчя любе,
її ласкавий зір.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
3-я дитина.
Та над усе найбільше
Сподобались мені
її ласкаві руки,
Умілі та міцні.
Оцій руці хорошій
Робота не важка,
Бо в’яже, варить, пише
Бабусина рука.
Буває, щось пошиє,
Ви скажете: краса.
Вона робити вміє
Ну, просто чудеса.
4-а дитина.
І я в бабусі руки
Цілую залюбки..
Вони немов співають,
Розказують казки.
Я слухаю бабусю,
Я вся, мов уві сні.
Розумні, ніжні руки,
Умілі та міцні.
Пісня «Промінці для бабусі», муз. О.Родякіна, сл. В.Полинок.
IV ЧАСТИНА
Вірш Марії Людкевич декламують ‘ять школярів.
«БІЛЯ КОГО НАЙТЕПЛІШЕ?»
Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.
Білі ватри, — мовить тато,
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.
У перині, — дума киця,
І воркочеться, і спиться,
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.
Біля мами, — кажуть діти,
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
«МАТИ».
1-а дівчинка.
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Всі. Мати.
2-а дівчинка.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Всі. Мати.
3-я дівчинка.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
М. Шдгірянка
Всі. Мати.
Вчитель. Всіх нас об’єднує наша свята земля, рідна оселя, солов’їна
мова, невмируща пісня, червона калина і все, про що ми говоримо — є
нашою Батьківщиною, що зветься Україною.
Тож любімо, шануймо, бережімо її, як матір, та будьмо гідними її синами
і доньками.
V ЧАСТИНА
Вчитель.
Срібні дзіночки молитву дзвонять,
Сложимо в молитві щиро долоні.
Ніч проминула і сонце світить.
Вислухай, Мати, що просять діти.
Нехай цей вітер, що в хмари лине,
Принесе запах квіток України.
Нехай ця днина додасть нам сили,
Щоб ми Вкраїну завжди любили.
(Діти із запаленими свічками стають на коліна).
1-а дитина.
Рано до молитви щиро руки зложу
І буду просити Бога й Матір Божу.
Молю тебе, Мати, щирими словами;
Змилуйся, змилуйся, змилуйся над нами.
Силу і здоров’я дай нам, Мати Божа,
Поможи нам вчитись, чесно працювати.
Щоб була потіха для мами і тата.
2-а дитина.
До тебе підносим маленькі долоні
І молимось щиро за маму, за тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата,
За всіх, кого любим,
За всіх, хто нас любить,
Що нам помагають і щиро голублять.
Дозволь нам щасливо сю ніч переспати,
Набратися сили, здоровими стати.
3-я дитина.
Є в мене найкраща у світі матуся.
За неї, Пречиста, до Тебе молюся.
Пошли їй не скарби,
А щастя і долю.
Щоб дні їй минали
Без смутку, без болю.
О, Маріє Діво! Я тебе благаю.
Я на Твою поміч щохвилі чекаю.
Поможи мені, Божа Мати, в біді, в розлуці,
Я до тебе зношу свої грішні руці.
Вчитель.
Мамо, тобі тихесенько вклонюсь.
Мамо, за тебе Богу помолюсь.
Мамо, пробач мені щоденний гріх,
Мамо, ти найдорожча від усіх.
4-а дитина.
Мама.
Найдорожче слово в світі.
Де б не був ти, що б ти не робив,
Назавжди воно твій шлях освітить
Ніжним серцем, відданим тобі.
5-а дитина.
В дні важкі, в дні щастя щедрі
Не забудь — вона завжди в тобі.
Тож живи, як мама, щиро й чесно, —
І як мама світ оцей люби.
Пісня «Маленькая страна».
З святом вас, любі, милі, ніжні, рідні. Хай ніколи наші діти не наносять
вам ран, бо найглибші рані від дітей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
