РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття, призначення і види кредиту
Важливе місце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит —
важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та
перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним
використанням їх. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки,
забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим
інструментом державного регулювання економікою.
Встановлений законодавством обов’язковий порядок зберігання всіма
підприємствами, організаціями та установами своїх коштів на рахунках у
банках дає можливість використовувати такі вільні кошти при
кредитуванні. В процесі кредитування виникають відносини з приводу
мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, бюджету
та населення, використання яких відбувається на умовах повернення для
задоволення економічних і соціальних потреб держави.
Загальне визначення поняття кредиту дається в Законі України “Про
оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. та в
затвердженому постановою Правління Національного банку України Положенні
НБУ “Про кредитування” від 28 вересня 1995 р. При цьому в Законі
зазначається, що кредит це кошти та матеріальні цінності, які
надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або
фізичним особам на визначений строк під відсоток.
Докладніше термін “кредит” визначено у Положенні про кредитування, де
вказано, що кредит — це позиковий капітал банку у грошовій формі, що
передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості,
повернення, строковості, платності та цільового характеру використання,
а кредитна операція це договір щодо надання кредиту, який
супроводиться записами за банківськими рахунками, з відповідним
відображенням у балансах кредитора та позичальника.
Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави,
виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції
взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості.
Емісійна функція здійснюється випуском і розміщенням цінних паперів.
Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і
взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці може також
покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.
Розподільча функція виявляється в процесі мобілізації та витрачанні
централізованих і децентралізованих фондів коштів, у розподілі та
перерозподілі національного доходу між суб’єктами господарської
діяльності. Отже, за умов ринкової економіки зазначена функція сприяє
вдосконаленню кредитної політики з метою регулювання грошового обігу і
здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.
Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним
використанням коштів, що надаються клієнтурі банками, та поверненням їх
у певні строки.
Таким чином, кредит в Україні є одним із видів економічних відносин, за
допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх
використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та
відплатності підприємствами, організаціями усіх форм власності та
населення для задоволення потреб господарювання.
У банківській практиці існує різна класифікація кредитів,
багатогранність їх критеріїв. Так, розрізняють кредит фінансовий,
товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Фінансовий кредит — це кошти, які надаються банком резидентом або
нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно з
законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і
нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно
з відповідним законодавством у позичку юридичній або фізичній особі на
визначений строк, для цільового використання та під відсоток. Правила
надання фінансових кредитів встановлюються НБУ (щодо банківських
кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (щодо небанківських
фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Товарний кредит — це товари, що передаються резидентом або нерезидентом
у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає
відстрочку кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток.
Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики — це кошти, які
залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних
або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким
дебітором облігацій або депозитних сертифікатів. У господарській
діяльності використовуються такі форми кредиту, лізинговий, іпотечний,
споживчий, бланковий, консорціумний, інвестиційний податковий.
Лізинговий кредит —це відносини між юридичними особами, які виникають у
разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг
є формою майнового кредиту.
Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу
надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Споживчий кредит — це кредит, який надається тільки в національній
грошовій одиниці фізичним особам резидентам України на придбання
споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в
розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Бланковий кредит — це кредит, який надається банком у межах наявних
власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки
під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної
відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела
погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
Консорціумний кредит це кредит, який надається позичальнику
банківським консорціумом такими способами:
а) акумулюванням кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим
наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;
б) гарантуванням загальної суми кредиту провідним банком або групою
банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;
в) зміною гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за
рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Інвестиційний податковий кредит — це така зміна сплати Податку, за якої
господарюючому суб’єкту надається можливість протягом певного строку в
певних межах зменшити свої платежі по податку з подальшою поетапною
сплатою сум кредиту і нарахованих відсотків.
При характеристиці кредиту найбільш поширеною є класифікація кредитних
операцій залежно від кредитора, у зв’язку з чим розрізняють державний,
банківський і комерційний кредити.
Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи
фізичним особам. При цьому позичальником або кредитором виступає держава
або місцеві органи влади. Формами державного кредиту є натуральні позики
(наприклад, хлібні, цукрові), державні позики (облігації, скарбницькі
зобов’язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за
реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку
позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначенням
державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування
державних видатків та покриття частки державного боргу.
Банківський кредит є основною формою кредиту і надається суб’єктам
господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на
умовах, передбачених кредитним договором.
Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляції кредитних
ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на
депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та
інших грошових ресурсів, а також надання банками грошей (готівкою,
безготівкове) в позику юридичним та фізичним особам, державі.
Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних
підстав. Зокрема, залежно від економічної сфери застосування розрізняють
кредит внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система
передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків.
Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на:
виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними
паперами, міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від
забезпеченості кредити поділяють на незабезпечені (бланкові) та
забезпечені (персональні). Більшість кредитів, що надаються банками,
мають відповідне забезпечення: наявність застави, відповідна гарантія
або порука, страхування кредитного ризику. Надання незабезпечених
кредитів означає вияв особливої довіри банку до свого клієнта, свідчить
про його платоспроможність і враховується банком при аналізі
економічного становища клієнтів.
Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяють на
коротко-, середньо- й довгострокові. Строк користування
короткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими
— до 3 років, довгостроковими — понад 3 роки.
За ступенем ризику кредити поділяють на:
а)стандартні;
б) з підвищеним ризиком. За методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із
стягненням комісії за зобов’язання). За строками погашення:
а) одночасно;
б) у розстрочку;
в) достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
У практиці існують кредити на поточні та капітальні витрати, у зв’язку з
ним розрізняють кредити в оборотні фонди і , фонди обігу, а також
кредити в основні фонди.
Ще однією формою кредиту є комерційний, який надається одним суб’єктом
господарської діяльності іншому у вигляді продажу товарів з
відстроченням платежу. Комерційний кредит оформляється векселем і
призначений для прискорення реалізації товарів та одержання
підприємствами прибутку. В нашій країні комерційне кредитування
здійснюється відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні”
від 27 березня 1991р.
Для реалізації кредитної політики, яка забезпечує функціонування
суспільного виробництва, важлива роль у державі відводиться кредитній
системі — сукупності кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні
грошові капітали, доходи і надають їх у позичку — юридичним і фізичним
особам, уряду, і тим самим реалізують кредитні відносини в державі.
Кредитну систему України очолює Національний банк України, який здійснює
систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу.
До кредитної системи України належать також комерційні банки та
небанківські кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію
Національного банку України для здійснення кредитування,
До небанківських кредитно-фінансових установ належать лізингові,
факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі,
пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки.
Відповідно до п. З ст. 47 Закону України “Про банки і банківську
систему” до поширених банківських операцій належать розміщення залучених
коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Статтею 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
передбачено, що для проведення спільного фінансування банки можуть
укладати угоди про консорціумів кредитування. В рамках такої угоди
банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк,
відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по
наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів. Банки
зобов’язані мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та
управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.
Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для
придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної
емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку
України.
Банки зобов’язані при наданні кредитів додержуватися основних принципів
кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників
та наявність забезпечення кредитів, додержуватися встановлених НБУ вимог
щодо концентрації ризиків. Банки не можуть надавати кредити під
відсоток, ставка якого є нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які
бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Виняток може бути зроблений лише у разі, якщо при здійсненні такої
операції банк не матиме збитків.
Банки мають право видавати бланкові кредити за умов додержання
економічних нормативів. Надання безвідсоткових кредитів забороняється,
за винятком передбачених законом випадків.
У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його
користування банки мають право видавати наказ про примусову оплату
боргового зобов’язання, якщо це передбачено угодою.
Чинне законодавство також передбачає, що до функції Національного банку
України належить те, що він виступає кредитором останньої інстанції для
банків і організує систему рефінансування. Національний банк надає
кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для
підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування
Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком (п. 1
ст. 42 Закону України “Про Національний банк України”).
Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних
ресурсів, які вони створюють у процесі своєї діяльності. В разі потреби
банки можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного або
брати позички в Національному банку України, залучати і розміщувати
кошти у формі депозитів та вкладів.
При здійсненні кредитної політики, визначеної НБУ, комерційні банки
виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його
акціонерів і вкладників та суб’єктів господарської діяльності із
врахуванням загальнодержавних інтересів. При наданні позичальнику
кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу (“великі
кредити”), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок
Національному банку України. Жоден з виданих великих кредитів не може
перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих
кредитів не може бути більшим за восьмикратний розмір власних коштів
комерційного банку, а загальний розмір отримання комерційними банками
міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів
банку.
Слід також зазначити, що отримання кредитів в іноземній валюті
резидентами України регламентується спеціальними нормативними актами.
Література.
Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.
Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с
Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р.//
Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. Закон
України “Про Національний банк України” від 27.02.2004.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні /
Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.
Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ №
246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський
облік.-2000.-№59.-с.715
Положення про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .
Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с
Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія
“Бібліотечка банкіра”. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1997. – 138с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
