.

Орнітофауна Ходорівщини (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
234 5464
Скачать документ

Курсова робота

Орнітофауна Ходорівщини

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика
місцевості……………………………………………………..
…………….4

1.1. Географічне розташування досліджуваного
району………………………………………….4

1.2.
Рельєф…………………………………………………………
………………………………………………….4

1.3.
Клімат…………………………………………………………
………………………………………………….4

1.4. Характеристика
біотопів……………………………………………………….
…………………………5

1.4.1.
Ліси…………………………………………………………..
…………………………………………………5

1.4.2.
Луки…………………………………………………………..
………………………………………………..5

1.4.3. Ставковий
комплекс……………………………………………………….
…………………………….5

1.4.4.
Агроценози……………………………………………………..
……………………………………………6

2. Методи і об’єкти
дослідження…………………………………………………….
……………………6-8

3. Орнітофауна
Ходорівщини…………………………………………………….
…………………………..8

3.1. Видовий склад
орнітофауни…………………………………………………….
………………….8-12

3.2. Орнітоценози основних біотипів Ходорова та його
околиць………………………13-16

3.3. Екологія фонових представників
орнітофауни…………………………………………..16-34

4. Охорона
птахів…………………………………………………………
…………………………………35-36

Висновки……………………………………………………….
…………………………………………………….37

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Птахи – велика і різноманітна група теплокровних тварин. У світовій
фауні налічується 8 тис. 600 видів. На Україні 360 видів. Птахи поширені
по всій земній кулі.

Ні одна жива істота не живе таким повним життям, як птахи; ніяка друга
жива істота не вміє так добре користуватися ним. Майже весь час вона
проводить весело і жваво.

Птахи, маючи дзвінкий голос, вітають новий день своїм співом. Вони
починають шукати корм тільки після ранкової пісні. Майже всі птахи
чистять і приводять в порядок своє оперення. На відміну від інших тварин
велика частина птахів з’єднується в пари на все життя.

Ссавці приносять людині користь, птахи – служать для її задоволення.
Перші повинні служити йому і виконувати нерідко дуже тяжкі роботи;
другі, тобто птахи, користуються привілейованим становищем, вони
подобаються людям.

Все у птахів красиве: грація тіла, красивий колір пір’я, швидкість і
рухів, приємний голос. Ще перші люди дружелюбно відносилися до птахів;
древні жерці рахували птахів священними; поети різних часів оспівували
їх в своїх творах.

Життя птахів має велике значення для нашого господарства і благоустрою.
Птахи утворюють необхідну ланку в ряді живих істот; вони встановлюють
рівновагу в боротьбі за існування других класів тваринного царства і
охороняють природу від шкоди, яку приносять, наприклад, комахи, які
знищили би всю рослинність, якби їм дана була б можливість безперервно
розмножуватися; користь птахів дуже важко оцінити з точністю. Але можна
сміло сказати, що птахи приносять більше користі, ніж шкоди; тому
потрібно їх оберігати і піклуватися про них.

Сьогоднішні способи обробки землі і правильне лісне господарство
приносять шкоду корисним птахам, так як при цьому зменшується або
взагалі знищуються улюблені місця їх перебування і гніздування, це
заставляє їх переселятися в інші місця.

Розділ 1. Загальна характеристика місцевості

1.1. Географічне розташування

Місто Ходорів розташоване у південно-західній частині природного району
Опілля, в пониззі річки Лугу – лівої притоки Дністра. Географічні
координати міста: 49 градусів 25 хвилин північної широти та 24 градуси
23 хвилини східної довготи.

1.2. Рельєф

Загальний орографічний план околиць Ходорова визначається меридіональним
напрямком долини річки Лугу. Найнижча позначка рівня місцевого стану –
247, 6 м, найвища – на західній околиці міста – 280 м. Отже, глибина
вертикального розчленування досягає тут 32 м.

На фоні пласкої, заболоченої долини ріки, шириною 150-250 м чітко
виділяється лівостороння асиметрія схилів її долини, встановлена для
гідрографічної мережі на всю територію Західного Поділля. У гіпсовій
смузі лівобережжя Лугу поширені карстові явища поверхневого (лійки,
блюдця) та підземного (понори, каверни, невеликі порожнини) типу.

1.3. Клімат

Клімат Ходорівщини помірно-континентальний. Середня температура липня
+18С, січня – 4,5С, середня річна -+ 6,8С. Річна кількість опадів 650
мм, більшість з них (450 мм) випадає у теплий період року.

Тривалість безморозного періоду – 160 днів, сума позитивних температур
повітря (понад 10С) – 2400 С.

Абсолютний максимум повітря – +35С, абсолютний мінімум – 32С. Майже три
чверті мають західні румби. Сніговий покрив не тривкий, через часті
відлиги взимку. Чітко виражені пори року, однак їх тривалість неоднакова
через нестійкість, мінливість погоди.

1.4. Характеристика біотопів

1.4.1. Біотоп 1 Ліси

Масив лісу до 4 кв.км на південно-західній околиці міста, а також є
гайок на південь від приміського села Вовчатич. Рослинність у цих
масивах – типова для широколистих лісів Західного Поділля: у верхньому
ярусі ростуть: дуб, бук, клен, явір, граб; у середньому – ліщина, глід,
малина, ожина; у нижньому – папороть, суниця, барвінок, конвалія.

У Ходорові знаходиться заказник “Діброва”. Тут нараховується 80 видів
рослин. Із деревних: дуб звичайний, дуб червоний, ясен звичайний, липа
дрібнолиста, вільх чорна, явір, глід, бузина, береза бородавчаста,
смерека європейська.

Поширені діброви, де переважає дуб звичайний та дуб черешатий. Всюди
діброви розташовуються невеликими масивами в комплексі з
дубово-грабовими лісами, дубово-березовими, дубово-осиковими.

1.4.2. Біотоп 2 Луки

Природна рослинність околиці частково збереглася на луках долини Лугу.
Характерними рослинами для лук є: щавель кінський, костриця лучна,
вівсюнець лучний, стоколос безостий, тимофіївка лучна, тонконіг лучний,
королиця звичайна, іван-чай, маргаритки, хвощі, пухівка вузьколиста,
ситник розлогий, біла і повзуча конюшина, кульбаба, медунка, маргаритки.

1.4.3. Біотоп 3 Ставковий комплекс

На східній околиці міста протікає річка Луг – ліва притока Дністра. Її
довжина – 56 км, площа басейну – 616 кв.км. Середня ширина річки – 3,5
м, середня глибина – 75 см. Внаслідок побудови гребель на Лузі є три
водойми, які від верхів’я розміщуються так: став (площа – 1 кв.км),
водна станція (площа – 400 кв.м), водойма у південній частині міста.

Система названих водойм регулює стік, витрату води, стабілізує її
рівень. В околиці міста ріка відпускає рукави. З правого пологого берега
приймає притоки-струмки. Вріз русла у днище 0,4-0,6 м, донні відклади
піскувато-глинисто-галькові. На лівому, крутому, березі налічується 3-4
слабо виражені, розмиті терасові рівні.

Тут ростуть такі водяні рослини: ряска, рогіз, очерет, кушир, глечики
жовті, латаття біле.

Багато водяних рослин утворюють зарослі, які є місцем життя багатьох
птахів і звірів.

1.4.4. Біотоп 4 Агроценози

Материнськими породами в районі є вивітрені породи (мергелі, вапнякові
пісковики) в елементах рельєфу лесоподібні суглинки, супіски, вивітрені
вапняки та гіпси на схилах і вододілах.

Територіальне поширення різних типів ґрунтів залежить від рельєфу. В
долині Лугу переважають торфово-болотні ґрунти. На схилах і вододолах –
підзолисті змиті, сірі лісові змиті ґрунти. Всі вони при правильній
обробці дають добрий врожай городини, зернових і технічних культур. На
Ходорівщині вирощують:

зернові: хлібні і круп’яні – пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза,
гречка;

зерново-бобові: горох, боби, квасоля, соя;

бульбоплоди і коренеплоди: картопля, топінамбур, цукрові і кормові
буряки, бруква, морква;

олійні – соняшник;

кормові: однорічні бобові – вика, люпин, конюшина;

багаторічні – конюшина, тимофіївка, люцерна;

баштанні: гарбузи, дині;

плодові: помідори, перець, цибуля, часник.

Розділ 2. Об’єкти, методи і програма дослідження

Матеріал для написання роботи зібраний на протязі 3 років (2000 – 2003).

Програмою було передбачено проведення маршрутних досліджень.

Мета роботи:

вивчити видовий склад і чисельність птахів на пробних площадках у різних
типах біогеноценозів, встановлення їх структурних та функціональних
показників;

дослідження змін в орнітофауні природи екосистеми під впливом
техногенного забруднення;

встановлення фонового забруднення популяцій орнітофауни техногенними
полютантами;

визначити найбільш інформативні види – індикатори забруднення довкілля;

розробити концепцію імпактного орнітохімічного моніторингу забруднення
навколишнього середовища промисловими видами теплоенергетичних
комплексі;

Було обстежено 100 га лісових масивів 36,07 кв.м ставкових комплексів.
Під час експедиційних робіт вивчалось поширення рідкісних видів.
Розташування місць гніздування колоній голінастих (Ciconifformes),
поширення та щільність гніздування лелеки білого (Ciconia ciconia L).

Для вивчення якісного та кількісного складу орнітокомплексів
використовувався маршрутний метод обліку птахів з фіксованою смугою
обліків. [приєдниска, 1986, Jarinen, Vasimen, 1977]. Перед проведенням
обліків, оперативність визначення відстані від зафіксованого птаха до
осі трансекту. Для тренування вибирали маршрут з високомозаїчними
біотопами і за короткий проміжок часу (один-два тижні) пройти його 10
раз з різною швидкістю при різних кліматичних умовах. Отримані
результати записували і фіксували швидкість ходу в різних умовах
біотипу) погоди, щільність птахів. Потім результати порівнювались.
Результати двох-трьох обліків, які подібні на 50-75%, вважали
задовільними, а режим проведення обліків у точні дні – близькими до
оптимальних.

Початок і протяжність обліків планувався так, щоб охопити весь гніздовий
сезон.

Найкращим індикатором, який дає поправки на терміни проведення обліків є
активна пісня вівчарика-ковалика (Phyloscoppus cjllybyta L.), що
співпадає з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів,
як дрозди (Turdus), малинівка (Erithacus rubecula L.), кропивник
(Troglodytes troglodytes L.).

Обліки починали із сходом сонця і закінчували не пізніше, ніж через 4-5
годин. Птахів фіксували, як при візуальному спостереженні, так і за
голосовими сигналами.

Усі птахи, що спостерігалися, реєструвалися на схемі маршруту, де
вертикальними лініями показано сам трансект і смуги по 25 м з обох
сторін (головна смуга). Фіксували і птахів, які спостерігалися дальше 25
м від трансекта – додаткова смуга обліку.

Дві смуги разом утворюють загальну смугу обліку. Птахи, які пролітали
над головною смугою, записувалися в додаткову смугу обліку.
Горизонтальними лініями відмічають межі біотипів, а пунктиром
розбивається маршрут на відрізки довжиною 100 метрів.

Під час обліку самець, що співає, інтерпретувався як одна пара. Виявлена
сошка та група молодих птахів або зайняте гніздо теж приймались за одну
пару. Середній виводок (дві дорослі особини і молоді птахи) теж
вважались за одну пару.

Результати обліків зведені у таблиці, в яких також подана частка особин
виду в орнітонаселенні. Щільність популяції вираховується за формулою:

З = 10 кп / L, де

L – довжина маршруту (з точністю до 0,1 км);

П – кількість пар даного виду, виявлених в загальній полосі маршруту.

Розділ 3. Орнітофауна Ходорівщини

3.1. Видовий список орнітофауни.

Ряд Голінасті – Ciconiformes

Родина Лелекові – Ciconidae

Рід Лелека – Ciconia

Вид Лелека білий – Ciconia Ciconia

Ряд Гусеподібні – An seriformes

Родина Гусині – An serinae

Рід Лебідь – Cugnus

Вид Лебідь – шипун – Cugnus olor (GM)

Родина Качині – Anatinae

Рід Качки ниркові – Authia

Вид Чернь білоока – Authia nuroca (L.)

Ряд Соколоподібні – Falkoniformes

Родина Яструбині – Accipitridae

Рід Accipiter

Вид Яструб малий – Accipiter nisus (L.)

Рід Шуліка – Milvus

Вид Шуліка рудий – Milvus milvus (L.)

Ряд Курині – Galli

Родина Фазанові – Phasianidae

Рід Куріпка – Perdix

Вид Сіра куріпка – Perdix perdix (L.)

Рід Перепел – Coturnix

Вид Перепел – Coturnix coturnix (L.)

Ряд Мартини – Lari

Родина Мартинові – Laridae

Рід Мартин – Larus

Вид Мартин сизий – Larus cunus (L.)

Мартин звичайний – Larus ridibundus (L.)

Рід Крячок – Chlidonias

Вид Крячок чорний – Chlidonias (L.)

Крячок річковий – Sterna hirundo

Ряд Голуби – Columbae

Родина Голубині – Columbidae

Рід Горлиця – Streptopelia

Вид Горлиця кільчаста – Streptopelia decaocto (Frivald)

Ряд Зозулеподібні – Cuculiformes

Родина Зозулі – Cuculidae

Рід Зозуля – Cuculus

Вид Зозуля звичайна – Cuculus canorus (L.)

Ряд Дятли – Picariae

Родина Дятлові – Picidae

Рід Дятел

Вид Дятел великий строкатий – Dendrocopus major (L.)

Малий строкатий дятел – Dendrocopus minor (L.)

Ряд Сови – Striges

Родина Сови – Strigidae

Рід Сова – Strix

Вид Сова сіра – Strix aluco (L.)

Вид Сич хатній – Athene noctua (Scop.)

Ряд Горобині – Passeriformes

Родина Воронові – Corvidae

Рід Ворона – Corvus

Вид Ворона сіра – Corvus corone (L.)

Вид Галка – Corvus monedula (L.)

Рід Грак – Corvus (L.)

Грак – Corvus frugilerus (L.)

Галка – Corvus monedula (L.)

Рід Сойка – Garrulus

Вид Сойка – Garrulus glandarius (L.)

Рід Сорока – Pica

Вид Сорока – Pica pica (L.)

Родина Шпакові – Sturnidae

Рід Шпак – Sturnus

Вид Шпак звичайний – Sturnus vulgoris (L.)

Родина Ластівкові – Hirundinidae

Рід Ластівка – Hirundo

Вид Ластівка сільська – Hirundo rustica (L.)

Ластівка берегова – Riponia ripania (L.)

Родина Жайворонкові – Alaudidae

Рід Жайворонок – Lullula

Вид Жайворонок лісовий – Lullula arborea (L.)

Жайворонок польовий – Alauda arvensis (L.)

Родина Синицеві – Paridae

Рід Синиця – Parus

Вид Синиця велика – Parus major (L.)

Синиця голуба – Parus coeruleus

Родина Дроздові – Turdidae

Рід Дрізд – Turdus

Вид Дрізд чорний – Turdus merula (L.)

Співочий дрізд – Turdus ericetorum (Brehm.)

Рід Горихвістка – Phoenicurus

Вид Горихвістка звичайна – Phoenicurus pboenicurus (L.)

Рід Чекан – Saxicola

Вид Чекан луговий – Saxicola rubetra (L.)

Родина Славкові – Silvidae

Рід Славка – Silvia

Вид Славка сіра – Silvia communis (Laht.)

Рід Очеретянка – Acrocephalus

Вид Очеретянка чагарникова – Acrocephalus palustris (Bechst.)

Рід Вівчарик – Phylloscopus

Вид Вівчарик жовтобровий – Phylloscopus sibilatrix (Bechst.)

Родина Мухоловкові – Myscicapidae

Рід Мухоловка – Myscicapa

Вид Мухоловка сіра – Myscicapa striata (Pall.)

Родина Вівсянкові – Emberizidae

Рід Вівсянка – Emberizidae

Вид Вівсянка очеретяна – Emberizidae schoeniclus (L.)

Родина В’юркові – Fringilla

Рід Щиглик – Carduelis

Вид Щиглик – Carduelis carduelis (L.)

Рід Земняк – Chloris

Вид Чиж – Spinus spinus (L.)

Вид Снігур – Pyrrhula pyrrhula (L.)

Рід В’юрок – Fringilla

Вид Зяблик – Fringilla coelebs (L.)

Родина Ткачикові – Plocidae

Рід Горобець – Passer

Вид Горобець хатній – Passer domesticus (L.)

Горобець польовий – Passer montanus (L.)

Родина Плискові – Motacillidae

Рід Плиска – Motacilla

Вид Плиска жовта – Motacilla flava (L.)

Плиска біла – Motacilla alda (L.)

Рід Щеврик – Anthus

Вид Щеврик польовий – Anthus campestris (L.)

Щеврик луговий – Anthus pratensis (L.)

Родина Омелюхові – Bombucilla

Вид Омелюх звичайний – Bombucilla garrulus (L.)

Родина Сорокопудові – Laniidae

Рід Сорокопуд – Lanius

Вид Сорокопуд-жулан – Lanius collurio (L.)

Родина Шпакові – Sturnidae

Рід Шпак – Sturnus

Вид Шпак звичайний – Sturnus vulgaris (L.)

3.2. Орнітоценози основних біотипів Ходорова та його околиць

Біотоп 1 Мішані ліси

В мішаному лісі виявлено 25 видів

№ п/п Вид Кількість особин %

1 Сорокопуд-жулан 5 3,1

2 Мухоловка сіра 6 3,72

3 Дрізд чорний 6 3,72

4 Соловей східний 4 2,48

5 Сорока 10 6,21

6 Дрізд співучий 5 3,1

7 Щиглик 8 4,96

8 Зозуля 6 3,72

9 Жайворонок лісовий 12 7,45

10 Сіра ворона 7 4,34

11 Дятел малий строкатий 5 3,1

12 Дятел великий строкатий 9 5,59

13 Горлиця 8 4,96

14 Сойка 4 2,48

15 Щеврик лісовий 3 1,86

16 Зяблик 10 6,21

17 Яструб малий 3 1,86

18 Сова сіра 2 1,24

19 Стриж чорний 5 3,1

20 Горихвістка звичайна 8 4,96

21 Славка сіра 4 2,48

22 Вівчарик жовтобровий 3 1,86

23 Синиця блакитна 8 4,96

24 Синиця велика 12 7,45

25 Галка 6 3,72

161 пара 100

Біотоп 2 Луки

На луках зафіксовано 13 видів птахів:

№ п/п Вид Кількість особин %

1 Щеврик луговий 5 8,3

2 Сорокопуд-жулан 2 3,3

3 Очеретянка чагарникова 3 5

4 Славка сіра 4 6,6

5 Соловей звичайний 3 5

6 Плиска біла 5 8,3

7 Плиска жовта 4 6,6

8 Перепел 7 11,6

9 Куріпка сіра 8 13,3

10 Чекан луговий 6 10

11 Сорока 4 6,6

12 Грак 3 5

13 Вівсянка очеретяна 2 3,3

60 пар 100

Біотоп 3 Ставковий комплекс

№ п/п Вид Кількість особин %

1 Мартин сизий 30 20,5

2 Мартин звичайний 26 17,8

3 Крячок чорний 21 14,3

4 Крячок річковий 19 13

5 Плиска біла 8 5,4

6 Плиска жовта 6 4,1

7 Лебідь-шипун 15 10,2

8 Чернь білоока 11 7,5

9 Берегова ластівка 10 6,8

146 пар 100

Біотоп 4 Агроценози

В агроценозах виявлено 9 видів птахів:

№ п/п Вид Кількість особин %

1 Куріпка сіра 8 13,3

2 Перепел 4 6,6

3 Щеврик польовий 9 15

4 Плиска біла 5 8,3

5 Горобець польовий 8 13,3

6 Жайворонок польовий 15 25

7 Плиска жовта 4 6,6

8 Чиж 5 8,3

9 Сорокопуд-жулан 2 3,3

60 пар 100

В населеному пункті було зафіксовано 22 види.

Видовий склад населених пунктів

№ п/п Вид Кількість %

1 Лелека білий 12 9,3

2 Горобець хатній 18 13,9

3 Сич хатній 4 3,1

4 Щиглик 2 1,5

5 Омелюх 6 4,6

6 Ластівка сільська 15 11,6

7 Дрізд чорний 6 4,6

8 Дрізд співочий 1 0,7

9 Синиця велика 5 3,9

10 Ворона сіра 7 5,4

11 Снігур 3 2,3

12 Ластівка берегова 10 7,7

13 Дятел великий строкатий 2 1,5

14 Сорока 7 5,4

15 Сова сіра 2 1,5

16 Галка 3 2,3

17 Соловей звичайний 4 3,1

18 Мухоловка сіра 3 2,3

19 Шпак звичайний 10 7,7

20 Чиж 2 1,5

21 Синиця голуба 4 3,1

22 Горлиця кільчаста 3 2,3

129 пар 99,3

В мішаному лісі виявлено 25 видів птахів. Найбільша зустрічальність
таких видів: мухоловка сіра, сорока, жайворонок лісовий, дятел великий
строкатий, зяблик, синиця велика, галка, дрізд співочий, сіра ворона.

Менш чисельними є: сова сіра, яструб малий, щеврик лісовий, соловей
східний.

На луках зафіксовано 13 видів.

Найчастіше зустрічаються в цьому біотопі такі види: щеврик луговий,
славка сіра, перепел, куріпка сіра, чекан луговий, соловей звичайний.
Рідше зустрічаються: вівсянка очеретяна, соловей звичайний, грак.

У ставковому комплекс зафіксовано 9 видів птахів. В цьому біотопі
найбільша зустрічальність таких видів: мартин звичайний, мартин
сріблястий, крячок чорний, крячок річковий, лебідь-шипун, чернь білоока,
берегова ластівка.

Менша чисельність таких видів: плиска біла, плиска жовта.

В агроценозах було виявлено 9 видів птахів. Найбільш чисельні:
жайворонок польовий, горобець польовий, щеврик польовий.

Менша чисельність таких птахів:

сорокопуд-жулан, перепел, плиска жовта, чиж.

В населеному пункті було зафіксовано 23 види. Найбільша чисельність
таких видів: лелека білий, горобець хатній, ластівка сільська, ластівка
берегова, шпак звичайний, сорока.

Рідше зустрічаються: сич хатній, дрізд співочий, сова сіра, дятел
великий строкатий, чиж, стриж чорний, щиглик, снігур.

3.3. Екологія фонових представників орнітофауни

Ряд Голенасті (Ciconiformes)

Лелека білий, бусол

(Ciconia Ciconia L.)

Великі довгоногі птахи. Маса до 3500г. Забарвлення чорно-біле. Самці і
самки забарвлені однаково. Поширені в помірній смузі Європи, в
Північній Африці, Малій і Середній Азії, на Далекому Сході, в Японії.
Птахи перелітні, зимують у Південній Африці і Південній Азії.

Гніздяться у населених пунктах або поблизу них. Їжу збирають на сирих
луках, по берегах прісноводних водойм. Пташенята пищать, дорослі птахи
голосу не мають, можуть тільки досить гучно торохтіти дзьобом, лише в
гніздовий період.

Живляться виключно тваринною їжею, переважно жабами, пуголовками,
дрібною рибою.

Прилітають на Україну в березні. Гнізда багаторічні, з товстих палок,
міцні. Будують їх птахи на дахах будівель, деревах, іноді на телефонних
стовпах. Повна кладка з 3-6 білих великих яєць, у квітні – на початку
травня.

Насиджують обидва птахи, 33 дні. Пташенята залишаються в гнізді близько
3 місяців.

Осінній відліт починається в кінці серпня.

Ряд Гусеподібні

(Anseriformes)

Лебідь-Шипун

(Cygnus olor (GM))

Великі птахи, масою до 12 кг. Забарвлення сніжно-біле. Навколо дзьоба
чорна гола шкіра (вуздечка), основа дзьоба теж чорна. Самець і самка
мають на дзьобі наріст, але у самки він трохи менший. Оперення дорослого
птаха з’являється після третього осіннього линяння.

Зимують на узбережжях Чорного, Каспійського, Середземного морів та
Індійського океану.

На Україні гніздяться в незначній кількості у плавнях пониззя Дунаю,
Дністра, Дніпра. Улюблені місця – плавневі зарості надводної рослинності
з внутрішніми мілководними водоймами.

У природі відрізняються від інших лебедів наявністю помітного навіть
здалека наросту на дзьобі. Під час плавання шия зігнута, дзьоб опущений
до води.

Птахи мовчазні, лише у шлюбний період можна почути, як самець
перемовляється з самкою “кгнорр”, “кнорр”. Можуть також досить гучно
шипіти, за що дістали свою назву.

Живляться рослинною їжею – стеблами, корінцями рослин; і дрібними
безхребетними. Гніздовий період починається в квітні. Гніздо будує самка
із стебел очерету, сучків, всередині гніздо вимощується пухом. Повна
кладка 7-9 зеленувато-жовтуватих яєць.

Насиджує самка. Самець в цей час плаває поблизу гнізда, щоб захистити у
розі небезпеки. Насиджування триває 35 днів.

Під час линяння лебеді збираються досить великими зграями. Місця линяння
– Тендрівська затока і біля Лебедячих островів.

Ряд Сови

Striges

Сова Сіра

Strix aluco L.

Маса до 700 г. Дорослі птахи двох типів забарвлення: сірі і руді. У
сірих на верхній частині тіла темно сірий візерунок з поперечних і
поздовжніх плям “Лицьовий диск” сіруватий, з темними плямками, низ тіла
білуватий, з поперечними і поздовжніми плямками і смугами. У рудих
птахів, такий самий візерунок, але бурувато-рудий.

Гніздяться скрізь, де є деревна рослинність.

У природі відрізняються від інших сов розмірами, великою крутою головою
без “вушок”. Крик самця у шлюбний період: “ху-ху-хуу”. Крик самки:
“кувіі-кувітт”; біля гнізда “век-век”. Живляться мишовидними гризунами,
жабами.

Гніздовий період починається рано. На початку березня. Гнізда найчастіше
в дуплах. Повна кладка 2-6 білих яєць, в кінці березня – на початку
квітня. Насиджує самка 30 днів. Пташенята стають дорослими через 35-40
днів.

Сич хатній

(Athene noctua (Scop))

Маленькі сови. Маса до 200г. Дорослі птахи зверху бурі, зі світлими
поздовжніми плямами. Низ тіла білуватий, з білими поздовжніми плямами.

Пальці вкриті волосоподібним коротким пір’ям.

На Україні осілі, гніздові птахи всіх зон.

Улюблені місця перебування – сади, парки, зелені насадження в населених
пунктах. Сидять на димарях, на дахах будівель, зрідка на деревах. Коли
налякані, часто “вклоняються”. Голос різке “ку-вітт, ку-вітт” або
“кьюю-юю”. Живляться переважно комахами, мишовидними гризунами.

Гнізда роблять у щілинах будівель, у порах, скиртах соломи, в дуплах
дерев. Повна кладка 5-7 білих яєць, у травні. Насиджує самка, приблизно
28 днів. Через 5 тижнів пташенята стають дорослими.

Ряд Зозулеподібні

(Cuculsformes)

Вид Зозуля звичайна

(Cuculus conrus)

Невеликі птахи. Маса до 120г. Дорослі самці зверху темно-сірі, голова і
крила мають бурий відтінок. Горло і груди в верхній частині сірі, черево
біле, з темними поперечними смугами. Самки двох типів: сірі, з рудуватим
відтінком і темними смугами на волі, або іржаво-руді зверху, з темним
поперечним візерунком.

Зимують в екваторіальній і Південній Азії і в Індонезії. На Україні
поширені скрізь, де є деревні насадження або очеретяні зарості в
заплавах річок. Голос – “ку-ку-ку” – самців, “паль-паль” – самок. Коли
кричить “вклоняється”.

Прилітають в кінці квітня – на початку травня, коли вже дерева
вкриваються листям.

Підкладають яйця в гнізда інших птахів. Розвиток пташеняти зозуля
проходить скоріше, ніж у горобиних птахів (11-12 днів). Через кілька
годин пташеня починає викидати з гнізда всі зайві предмети. Залишається
в гнізді 20 днів, після чого “названі” батьки годують його ще місяць.

Найчастіше зозуля підкидає яйця у гнізда вільшанок, горихвісток,
очеретянок, кропив’янок, щевриків. Відлітають в серпні – вересні.

Ряд Дятли

(Piciformes)

Дятел строкатий великий

(Dendrocopos Major)

Птахи середнього розміру. Маса до 100г. Дорослі зверху чорні, з білими
плямками на крилах. На потилиці червона “шапочка”. Від кутів рота вниз
тягнуться чорні “вуса”. Лоб і голова з боків рудувато-білі. Підхвістя
червоне.

Самка схожа на самця, тільки в неї немає червоної “шапочки”.

Голос – коротке “кік-кік”.

Гнізда в дуплах, які дятли видовбують в трухлявих осиках, тополях,
березах. Повна кладка з 5-6 білих яєць, у кінці квітня – першій половині
травня. Насиджує самка, 14-15 днів.

Ряд Горобиноподібні

(Passeriformes)

Об’єднує птахів малих і середніх розмірів. Поширені по всіх континентах
земної кулі. Мають властиву їм анатомічну будову. У них нема вола, на
лапах добре розвинені всі чотири пальці (три спрямовані вперед, один
назад). Майже всі горобині птахи будують гнізда. Самці більшості видів у
шлюбний період співають або подають характерні звуки. Усі горобині –
нагніздні птахи. У ряді понад 500 видів.

Жайворонок польовий

(Alauda Arvensis L.)

Маса до 45г. У дорослих птахів верх тіла сірувато-бурий, з темними
поздовжніми плямками. Низ тіла брудно-білий, з жовтуватими відтінками на
волі і грудях. На задньому пальці довгий прямий кіготь. Самка трохи
менша за самця. У молодих птахів темні плями на стрижнях і світлі
облямівки пер. Низ тіла білуватий. На волі темні плями. Поширені по всій
Європі, помірній смузі і в Середній Азії до Японії і Кореї, в
Північно-Західній Африці.

Улюблені місця перебування – різні типи відкритих ландшафтів з
трав’янистою рослинністю – луки, степи, поля. Найчастіше шукають здобич
на землі, де завдяки сірувато-бурому плямистому “захисному” забарвленню
майже непомітні. Злітають часто майже з-під ніг.

Навесні самці довго співають у повітрі, здіймаючись майже вертикально
вгору, на значну висоту (понад 100м), а потім швидко падають вниз і
сідають на землю. Голос – дзвінка, дуже характерна і приємна трель.
Позивний крик – “тірлю” або “тір-лік”. Живляться навесні і влітку
комахами. Восени їдять насіння культурних і дикорослих рослин.
Прилітають на місце гніздування одними з перших, на початку – в середині
березня. Гнізда в ямці, на землі, вимощують сухими стеблами, кінським
волосом. Повна кладка 4-5 сірих з буруватими крапочками яєць, у кінці
квітня.

Буває і друга кладка, в кінці червня. Насиджує самка, 13-14 днів.
Пташенята вилітають на 20-22 день.

Відлітають на зимівлю в жовтні.

Ластівка сільська

(Hirundo Rustica (L))

Маса 20-35 г. У дорослих птахів забарвлення верхньої частини тіла чорне,
із синім металічним блиском. Лоб і горло руді, на волі поперечна смуга.
Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня пара стернових пер дуже
видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку. У самок ці пера
коротші, ніж у самців. У молодих птахів забарвлення верху без блиску.
Руді частини оперення руді (жовтуваті).

Поширені по всій Європі і Азії, крім Крайньої Півночі, у Північній
Америці, Північній Африці. Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці,
Південній Азії, Південній Америці.

Гніздяться виключно у сільських населених пунктах, стайнях, хлівах, де є
свійська худоба.

Полюють на комах на льоту. Голос – тоненька тріскотлива пісенька, яку
можна чути в шлюбний період. В інші пори року, або коли налякані подають
коротенький пронизливий крик – “дібіст” або “тіі-віт”.

На місці гніздування прилітають у середині квітня. Гнізда у вигляді
кошиків будують попід стелями і на стінах будівель з вологого ґрунту.
змоченого власною слиною, скріплюють його кінським волосом тощо.
Зсередини гніздо вимощують пір’ям, м’якою травою. На рік буває 2 кладки
з 4-6 білих з плямками яєць, у середині травня – кінці червня. Насиджує
самка, 13-16 днів. Пташенята залишають гніздо на 20-22 день.

Відлітають на зимівлю у вересні – жовтні.

Ластівка берегова, Щурик

(Riporia Riparia (L))

Найменші з ластівок. Маса до 15-16 г. Дорослі птахи зверху рудувато- або
сірувато-бурі. Низ тіла брудно-білий, на грудях бура поперечна смуга.
Молоді птахи зверху рябі, бо пір’я має рудуваті облямівки. Горло з
буруватим відтінком.

Поширені майже по всій Європі і Азії, крім Крайньої Півночі і тропічних
країн.

Птахи перелітні. Зимують в Африці, Індії, Південній Америці.

Утворюють численні гніздові колонії в урвищах ярів, балок, у берегових
лесових кручах.

У пошуках комах літають над водою і біля води.

Голос – негучне щебетання “тгрр-тгрр”. На місця гніздування прилітають у
другій половині квітня – на початку травня. Утворюють великі (до кількох
сот пар) гніздові колонії. Обидва птахи лапками виривають нірку,
довжиною до метра. Риють 2-4 дні. Усередині гніздо вимощують сухою
травою, пір’ям. Повна кладка 4-6 білих яєць, у травні – липні. Сезон
кладки дуже розтягнутий, бо чимало кладок гине від різних причин.
Насиджують обидва птахи, 12-15 днів. Пташенята стають дорослими через
17-20 днів.

Осінній відліт триває вересень і закінчується в жовтні.

Плиска біла

(Motacilla Alba (L))

Невеликі птахи. Маса до 21 г. У дорослих самців забарвлення голови
зверху, шиї, підборіддя, вола, верхньої частини грудей чорне. Спина
сіра, покривні пера хвоста темно-сірі. Верхня частина грудей, черево,
підхвістя, лоб, щоки, голова з боків і шия білі. У зимовому оперенні
горло і воло білі. Чорний колір на грудях менш розвинутий. Самки менших
розмірів, чорний колір не такий яскравий. Молоді птахи зверху сірі, низ
тіла жовтувато-сірий. На грудях поперечна біла смуга.

Поширені по всій Євразії, у Північно-Східній і Східній Африці.

Птахи частково осілі й кочові, частково перелітні (з північних районів).
Зимують в Південній Європі, Азії і Африці. На Україні гніздові і
перелітні птахи всієї території. Гніздяться в різних місцях, але завжди
поблизу води.

У природі визначаються за чорно-білим забарвленням та характерним
смиканням хвоста. Птахи добре бігають по землі, шукаючи здобич. Пісенька
коротка, щебетлива – “цізі-цюрі-цюрі-клюй-клюй, клюільвіу”. Позивні
звуки “цілліп”, “цізлії”. Позивні звуки “цілліп”, “цізлії”. Живляться
комахами та іншими безхребетними.

Прилітають у березні. Гнізда в дуплах, урвищах, в купах каміння тощо.
Вони пухкі, складені з різних рослинних матеріалів, вимощені пір’ям,
вовною. Повна кладка з 5-7 білих, із сіруватими плямками яєць, двічі на
рік – у травні та липні. Насиджує самка, 13-14 днів. Відлітають на
зимівлю у вересні – жовтні.

Щеврик луговий

(Anthus Pratensis L.)

Маленькі птахи. Маса 20 г. Забарвлення верхньої частини тіла
зеленувато-буре з темними поздовжніми рисками. На надхвісті рисок немає.
Низ тіла бруднувато-білий з темними плямками на горлі з боків, на грудях
і на тілі з боків. У зимовому оперенні помітна виразна темна плямистість
на спині і трохи менша на голові та шиї.

Поширені в Центральній, Північній та Східній Європі та в Західному
Сибіру. Птахи перелітні. Зимують на берегах Середземного моря, в Малій
Азії, в Ірані.

У природі відрізняється від інших щевриків трохи меншими розмірами,
темнішим забарвленням і тим, що гніздяться колоніями.

Позивний звук – “іст”, під час польоту – “зі-дзі-дзі” або “ітт-ітт-ітт”.
Пісню співають найчастніше в повітрі – “діпп-діпп-діпп”, “сі-сі-сі”.
Живляться дрібними безхребетними, яких ловлять на землі.

Прилітають у березні – на початку квітня. Гніздяться на землі, між
купинами. Гнізда вимощені мохом, травою. Яйця білуваті або зеленуваті, з
темними, бурими плямками і рисками. Повна кладка 4-6 яєць, у кінці
квітня – на початку травня. Насиджує самка, 13 днів. Пташенята залишають
гніздо, не вміючи добре літати, але батьки годують їх ще близько тижня.

Родина Сорокопудові (Laniidae)

Сорокопуд-жулан (Lanius collurio L)

Маса до 35 г. У дорослих самців верх голови і шия сірі, спина руда, із
сірим відтінком, поперек рудувато-сірий, надхвістя сіре. Лоб і голова з
боків чорні. Низ тіла білий, з рожевим відтінком на грудях, череві й
боках. У самок верх тіла рудий, зі слабо помітними темними плямами. Низ
тіла білуватий, з помітними темними поперечними смугами. Голова
бурувато-сіра. Молоді птахи схожі на самку, але на верхній частині тіла
і на голові у них темний поперечний візерунок. Темні смуги на нижній
частині тіла більш помітні.

Поширені по всій Євразії, крім Крайньої Півночі і тропічних країн.
Перелітні птахи. Зимують у Східній Африці, Аравії, Індонезії. На Україні
гніздові і перелітні птахи всіх областей.

У природі визначаються за характерними зовнішнім виглядом: майже
вертикальна постава, довгий хвіст, міцний гачкуватий дзьоб і яскравим
забарвленням. Позивні крики “чак-чак”, “чек-чек”, або “чекк”. Пісня –
мелодійне тихе щебетання, інколи запозичені “ноти” в інших птахів.
Здобич (комах, дрібних жабок) часто наклеюють на голки рослин “про
запас”. Живляться переважно комахами.

Прилітають в кінці квітня – на початку травня. Гнізда найчастіше в
густих кущах або на низькому гіллястому дереві, у вигляді глибокої чаші,
із стебел, трав, гілочок, корінців. Яйця різноманітно забарвлені.
Найчастіше вони зеленувато-білі або рожевувато-білі з темними плямками.
Повна кладка з 5-7 яєць, у травні – червні. Насиджує переважно самка,
14-15 днів. Пташенята залишають гніздо через 15 днів, не вміють добре
літати і батьки два тижні годують їх. Відлітають у вересні.

Родина Воронові

(Corvidae)

Крук

(Corvus corax L.)

Великі блискучо-чорні птахи з міцни великим дзьобом. Маса до 1300 г.

Поширені майже по всіх країнах південної півкулі. В Україні осілі,
почасти кочові птахи всієї території.

У природі їх визначають за розмірами, чорним кольором оперення і
характерним криком “кру-кру”. За характером живлення всеїдні птахи,
охоче поїдають падаль і живих дрібних хребетних.

Як і хижі птахи, неперетравлені рештки їжі викидають через рот у вигляді
???погадок. Гнізда з сучків і гілок мостять у парках, старих лісах.
Повна кладка з 5 зелених з темними плямками яєць, на початку березня.
Насиджують обидва птахи 19-20 днів. Пташенята залишаються в гнізді
близько місяця.

Ворона сіра, гава

(Сorrus corone (підвид C.C.Cornix L.))

Чималі птахи. Маса до 750 г. У дорослих птахів чорні голова, горло,
передня частина грудей, крила і хвіст. Решта оперення попелясто-сіра з
чорними рисками. Тримаються в лісах, лісосмугах степової зони, часто
поблизу та і в межах населених пунктів. Голос – хрипле і досить гучне
“карр-карр”.

Живляться рослинною і тваринною їжею. Поїдають дрібних гризунів, жаб,
ящірок, комах, падаль.

Гнізда з уламків гілок мостять на деревах. Повна кладка з 5 зелених, з
темними крапками яєць, у кінці березня – до середини квітня. Насиджує
самка, 17 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько 35 днів.

Сорока (Pica pica L.)

Довгохвості строкаті птахи. Маса 230-250 г. У дорослих птахів голова,
шия, воло, частина грудей чорні, із зеленуватим металічним блиском.
Задня частина грудей, черево, поперек і плечові пера білі. Поширені в
усіх країнах північної кулі. На Україні гніздові осілі птахи всієї
території. Улюблені місця – узлісся, молодняки, зарості чагарників по
берегах водойм, у ярах, балках, садах.

У природі їх визначають завдяки характерному забарвленню, поведінці і
зовнішньому вигляду. Голос – гучне стрекотання і дзвінке “чак-чак”.
Живляться комахами, зерном, маленькими тваринами, падаллю.

Гнізда будують у густих чагарниках, заростях або на високих деревах. У
середині гніздо обмазане глиною і вимощене сухою травою, корінцями.

Повна кладка 5-7 зеленуватих з темними плямками яєць, у середині квітня
– на початку травня. Пташенята залишаються в гнізді 22-24 дні.

Родина Ткачикові (Ploceidae)

Горобець хатній (Passer domesmicus)

Маса 4 г. У дорослого самця верх голови сірий, з темними цяточками спина
коричнева, з чорними поздовжніми плямами, поперек і надхвістя
сірувато-бурі. Горло, воло, верхня частина грудей чорні, низ грудей і
черево бурувато-білі. По боках голови коричневі смуги. Шия з боків і
щоки сірі. У самки голова бура, нижня частина тіла строкато-бура.
Оперення не таке яскраве, як у самок.

Добре акліматизувалися на всіх континентах.

Найхарактерніші звуки – цвірінькання “чив-чив” або “жив-жив”.

Живляться переважно рослинною і меншою мірою тваринною їжею, охоче
поїдають різні харчові відходи, зерно, ягоди, майже всеїдні.
Розмножуються 2, іноді 3 рази на сезон. Гніздяться в різних закритих
приміщеннях – у щілинах будівель, у дуплах дерев, штучних гніздівлях.
Гніздяться колоніально.

Гнізда з трав’янистих рослин, корінців, вимощені кінським волосом,
пір’ям.

Яйця білувато-жовті, із сірувато-бурою густою крапчастістю. Повна кладка
з 5-7 яєць з квітня – до кінця липня. Насиджують обидва птахи, 13-14
днів. Пташенята залишаються в гнізді 17 днів. Після закінчення
гніздового періоду збираються у великі зграї, іноді налітають на посіви
зернових, клюють ягоди, можуть завдавати певної шкоди.

Родина Шпакові

(Sturnidae)

Шпак звичайний

(Sturnus vulgaris L.)

Маса до 95 г. Дорослі птахи блискучо-чорні з металічним зеленуватим,
фіолетовим або червонуватим відтінком. Після линяння багато дрібних
світлих плямок, які у міру зношування пер, зникають. І у весняному
оперенні птахи майже чорні. Птахи перелітні, зимують у південних районах
області поширення. Гніздяться в мішаних і листяних лісах, парках, садах.

У природі їх визначають за зовнішнім виглядом і поведінкою. Пісня гучна,
насичена звуками, запозичена з пісень інших птахів, гавкання собак тощо.
Під час співу хлопають крилами. Живляться комахами, їдять дрібних
безхребетних – павуків, червів. Охоче їдять у кінці літа і восени ягоди,
насіння. Прилітають на місці гніздування в середині березня. Гнізда
роблять завжди в закритому приміщенні: в дуплах, норах, стінах будівель.
Охоче займають штучні гнізда – шпаківні. Гнізда вимощують соломою,
травою, зеленим листям. Яйця однотонні, ніжно-блакитного кольору. Повна
кладка 5-7 яєць, у квітні – травні. У старих птахів буває друга кладка в
червні. Насиджує самка, 11-12 днів, пташенята залишаються в гнізді
близько 3 тижнів. Відлітають на південь у вересні – листопаді.

Родина Синицеві

(Paridae)

Синиця Велика

(Parus major L.)

Маса до 22 г. У дорослих птахів голова зверху чорна, спина
жовтувато-зелена, надхвістя сіре. На потилиці біла пляма, низ тіла
жовтий, із зеленуватим відтінком, горло і воло чорні, посередині грудей
і черева чорна смуга. Птахи осілі, частково кочові. Зустрічаються скрізь
у лісах, садах, скверах, населених пунктах.

У природі визначаються за характерним яскравим забарвленням і
поведінкою: дуже жваві. Весь час літають з дерева на дерево в пошуках
їжі. Голос – навесні дуже характерна дзвінка трель “тіті-тю”, або
коротенька “тінь-тінь” або “сі-тюіть”.

Живляться переважно комахами.

У кінці літа, восени і взимку охоче споживають рослинну їжу – насіння,
ягоди тощо. Можуть їсти м’ясо, різні відходи.

Гніздо роблять з корінців, стебел трав, моху у дуплах дерев, у
найнесподіваніших місцях.

Повна кладка 10-14 білих з червонувато-коричневими плямками яєць, двічі
за сезон – у середині – кінці квітня і в червні. Кладка з 8-10 яєць.
Насиджує самка 13-15 днів. Пташенята залишаються в гнізді 15-20 днів.
Після закінчення гніздового періоду збираються в зграйки з іншими видами
синиць, коритниками, повзиками і ведуть кочовий спосіб життя.

Родина В’юркові

(Fringillidae)

Вид Щиглик

(Carduelis Carduelis L.)

Маса до 20 г. У до дорослих самців тім’я, лоб і горло червоні. Решта
оперення голови чорна. Спина і поперек бурі, груди і тіло з боків
жовтувато-бурі, підхвістя біле. Поширені майже по всій Європі, крім
північних областей.

Улюблені місця – сади, парки, полезахисні смуги, заплавні ліси, але
завжди на узліссі, на галявинах, де є зарості бур’янів, насінням яких
щиглик живиться.

Характерний позивний звук “чі-і-віт”. У польоті весь час щебечуть
“піть-піть-піть”.

Гніздовий період починається в квітні. Гнізда у вигляді ретельно
сплетеної чаші, із стебел різних трав’янистих рослин. Дуже часто на
колючих породах дерев. Повна кладка 4-5 зеленуватих, з темними плямами
яєць, двічі на сезон – у травні і в кінці червня. Насиджує самка, 13-14
днів. Пташенята залишаються в гнізді 14-15 днів.

Восени збираються зграями і кочують по полях.

МАРТИН ЗВИЧАЙНИЙ, / АБО ОЗЕРНИЙ

(Larus ridibundes L.)

Невеликі птахи. Маса до 350 г. У весняному оперенні дорослі птахи білі,
з кофейно-бурою головою, сірою спиною і крилами. Восени голова біла, з
бурими плямами з боків і сірими на потилиці. Молоді птахи зверху бурі,
на пір’ї спини і крил світлі краї. Доросле оперення з’являється на
другому році життя.

Поширені в помірній смузі Європи і Азії. Зимують на півдні Європи і
Азії. На Україні звичайні, місцями навіть численні, гніздові і перелітні
птахи деяких районів Полісся і Лісостепу, а також плавневих озер у
пониззях великих річок. Улюблені місця — прісноводні озера, ставки із
заростями водяної рослинності.

У природі тримаються зграями, гніздяться великими колоніями. Здалеку
помітна бура голова, чим звичайний мартин відрізняється від
чорноголового середземноморського. Голос — різке «кріааа» або більш
коротке «кек-кек».

Живляться рибою, водяними і наземними комахами, іноді мишовидними
гризунами, їх часто можна бачити в полі, коли вони зграєю летять за
трактором.

На місця гніздування, , прилітають у кінці березня — на початку квітня.
Гніздяться іноді невеликими, іноді численними колоніями по берегах озер
ставків, на сирих луках тощо. Гніздо — невелика купка сухих або свіжих
стебел і листя рослин з неглибоким лотком. Повна кладка з 2—3 плямистих,
глинястих або зеленувато-бурих, з бурими плямами яєць, в кінці травня —
на початку червня. Насиджують обидва птахи, 22—24 дні. Пташенята стакть
дорослими через 6 тижнів. Осінній відліт у кінці серпня — в листопаді.
Деякі птахи зимують на узбережжі Чорного моря.

Дуже корисні птахи, які потребують охорони.

КРЯЧОК ЧОРНИЙ

(Chlidonlas nigra L.)

Маса до 70 г. У дорослих птахів навесні голова чорна, груди й черево
світліші, спина і крила темно-сірі. Підхвістя біле, хвіст сірий. У
зимовому вбранні лоб білуватий, тім’я чорне, верх тіла сірий, задня

частина шиї і низ тіла білі. Молоді птахи схожі на дорослих у зимовому
оперенні, але на спині і покривних перах крил є бурі облямівки.

Поширені в помірній смузі Європи, в Західній Азії і Північній Америці.
Зимують в Екваторіальній Африці, Південній Америці. В Україні звичайні,
досить численні птахи боліт і зарослих озер, особливо в долинах великих
річок, по всіх зонах, крім безводних степових і гірських районів.

У природі визначають за темним забарвленням, малими розмірами і
характерними для крячок ознаками — вузькими крилами, досить довгим
хвостом, вирізаним «виделкою». Літають з криками над водою. Час від часу
падають на воду, щоб схопити з її поверхні здобич. Голос дорослих —
«кіірр» або «крііє». Біля гнізда, коли відганяють ворога, подають
уривчасті

пронизливі крики: «кі-кі-кі». Молоді птахи кричать писклявими голосами
«пііі-пііі». Літають завжди зграями над болотом. Часто відпочивають біля
води, сидячи на піщаних косах. Живляться водяними комахами, їхніми
личинками та іншими дрібними водяними безхребетними, а також дрібною
рибою.

Прилітають пізно — в кінці квітня — в травні. Селяться на зарослих
стоячих водоймах колоніями в кілька десятків пар. Гнізда плавучі або на
купинах, на острівцях, з різних рослинних матеріалів. Лоток завжди
мокрий або сирий. Повна кладка з 3 бурих, з темними плямами яєць, у
середині червня. Насиджує переважно самка 15—17 днів. Через чотири тижні
пташенята стають дорослими.

Відлітають на зимівлю в кінці серпня — у вересні. Потребують повної
охорони.

КРЯЧОК РІЧКОВИЙ

(Sterna hirudo L.)

Маса до 150 г. У дорослих птахів спина і крила сірі, низ тіла білий, із
сизим відтінком. На голові чорна «шапочка». У зимовому оперенні лоб і
тім’я білі, потилиця чорна. У молодих птахів на спині і крилах вохристі
плямки, низ білий. Голова така сама, як у старих птахів у зимовому
оперенні.

Поширені в помірній, почасти північній смузі Європи, Азії, Північної
Америки, в Північній Африці. Зимують (європейські птахи) в Африці. На
Україні досить звичайні і численні гніздові і перелітні птахи всіх зон.
Гніздяться на піщаних косах і островах, по берегах річок, озер, лиманів,
на морському узбережжі.

У природі відрізняються від інших крячків, подібних за забарвленням,
розмірами й особливостями поведінки, а також місцями перебування
(річкові коси, піщані мілини). Голос — «крііє» або «кріііяя». Іноді
подає короткі, уривчасті крики «кік-кік-кік». Живляться переважно
дрібною рибою, водяними комахами, їхніми личинками, ракоподібними,
молюсками, іноді неглибоко занурюючись у воду.

На місця гніздування прилітають у кінці квітня — на початку травня.
Гніздяться колоніями на піщаних косах і острівцях, будуючи гнізда
недалеко одне від одного.

ГОРЛИЦЯ КІЛЬЧАСТА

(Streptopelia deptopelia FRIV.)

Трохи більші за звичайну горлицю. Маса до 200 г. Верх голови і задня
частина шиї біло-сірі, з рожевим відтінком. На верхній частині шиї чорне
напівкільце (за що птахи дістали свою назву). Спина, поперек, надхвістя
пісочно-сірі. Голова з боків, шия і нижня частина тіла рожево-сірі,
горло білувате, стернові пера з білими кінчиками. У молодих птахів
голова і нижня частина тіла буріші, ніж у дорослих, чорне півкільце
вузьке і мало помітне.

У природі відрізняються від звичайної горлиці розмірами, чорним
напівкільцем на шиї, сіро-сріблястим забарвленням. Тримаються майже
виключно населених пунктів і зовсім не бояться людини. Живуть осіло.
Голос подають під час токування — «ку-куу-ку-ку-куу-ку» або різке
«уі-уі-уіі».

Поширені в Південній Азії і у країнах Південної і Західної Європи.

Живляться насінням диких і культурних рослин, ягодами, молодими
листочками, влітку комахами та іншими безхребетними.

Самці починають токувати рано, ще в лютому. Яйця відкладають дуже рано.
Гніздо з паличок, на дереві, іноді на будівлях. За літо буває до трьох
виводків: з березня — до кінця вересня. Кладка з 2 білих яєць.

На зимівлі збираються великими зграями.

Дуже красиві декоративні птахи.

СНІГУР

(Pyrrhula pyrrhula L.)

Поширені в хвойних рівнинних і гірських лісах Європи, Кавказу, помірної
смуги Сибіру, на схід до Камчатки, Сахаліну і Японії. Птахи перелітні в
північній зоні поширення, на решті території осілі й кочові. В Україні
нечисленні гніздові птахи хвойних лісів Карпат і зимуючі, звичайні,
досить численні птахи всієї території. Бувають у деревних насадженнях
різного типу. У природі їх визначають за характерним зовнішнім виглядом.
Голос — свистячі звуки «гвю» або «рюрр», пісня тихенька, щебетлива.
Узимку тримаються зграйками, часто налітають на дерева горобини і їдять
ягоди. Навесні охоче клюють бруньки дерев, їдять також насіння і ягоди
багатьох деревних і чагарникових рослин. Пташенят вигодовують переважно
комахами та іншими дрібними безхребетними.

На місця гніздування в Карпатах прилітають у квітні. Селяться в густих
ділянках хвойних лісів. Гнізда на деревах, із сучків і гілочок,
вимощують їх травою, мохом, пір’ям. Яйця світло-голубі, з бурими
плямками, рисочками і крапками. Повна кладка з 4—5 яєць, на початку
травня — початку липня, буває 2 кладки за сезон. Насиджує самка, 13
днів. Самець весь час годує її. Пташенята залишаються в гнізді до 16
днів. З серпня і до початку квітня ведуть кочовий спосіб життя,
залітаючи далеко за межі області гніздування.

Птахи красиві, дуже декоративні, знищують багато насіння бур’янів.
Можуть завдавати невеликої шкоди фруктовим деревам, скльовуючи бруньки.
Але шкода ця незначна; снігурів слід охороняти.

Омелюх звичайний

(Bombycilla garrulus L.)

Маса до 72г. У дорослих самців верхня частина бурувато-сіра. На голові
помітний червонувато-рудий відтінок, видовжене пір’я утворює чубчик. Низ
тіла бурувато-сіра, крім рудого підхвістя і чорного горла.

Хвіст сірий, перед верхівкою чорна, на верхівці жовта смуга. На крилі
біле “дзеркальце” і червоні плями. У самок чорна пляма на грудях, жовтий
колір на хвості і червоний на грудях не такі яскраві. Молоді птахи сірі,
з тьмяним забарвленням, низ тіла плямистий, на горлі немає чорної плями.

Поширені в північній тайговій смузі Євразії і Північної Америки. Птахи
кочові. Під час зимових кочувань залітають у Західну і Північну Європу,
Малу Азію, Кавказ. На Україні зимові кочові птахи. Залежно від характеру
зими по всій території республіки, від кінця жовтня – початку листопада
до березня – квітня. Сидять на деревах чималими зграями, з характерними
звуками, за що дістали російську назву “свиристель”.

На батьківщині гніздяться у хвойних і березових лісах. Гнізда на
деревах, із сухих гілочок, моху і лишайників. Повна кладка 5-6 плямистих
яєць, у червні.

Живляться навесні і влітку комахами, взимку – ягодами, в тому числі
паразитичної рослини омели, за що дістали українську назву.

Розділ 4. Охорона птахів

Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, занесених у
міжнародну Червону книгу і які живуть на території заповідників і
заказників, а й усіх птахів, у тому числі й тих, які належать до
мисливських, на які дозволяються полювання; “шкідливих”, яких у минулому
винищували.

Перша і основна умова для дійової охорони птахів – збереження в
порівняно сталому стані їхніх місць гніздувань і кормової бази, а це
можливо лише тоді, коли зберігаються певні ландшафти – ліси, луки,
болота тощо.

У зимовий час для птахів слід організувати підгодівлю, висипаючи в
спеціальні годівниці різні харчові відходи і відходи зерна (просо,
коноплі, соняшникове і гарбузове насіння).

Крім зимової підгодівлі, дуже важливо створити птахам сприятливі умови
для гніздування. Для цього насаджують густі кущі, які птахи
використовують укриття або місце для гнізда. Найкращі рослини для
засадження – фруктові дерева і кущі: вишня, яблуня, груша, шипшина,
терен, жовта і біла акація. Для захисних насаджень використовують:
ялину, бузину, аличу та інші. Вони дають птахам не тільки притулок, але
й їжу.

Неабияку небезпеку для сільського господарства становлять гризуни. Одним
з найефективніших є біологічний метод боротьби з ними, який полягає у
використанні природних ворогів. Найкращими винищувачами гризунів є денні
й нічні хижі птахи.

Висновки

Отже проводячи спостереження, ми виявили 51 вид орнітофауни Ходорова і
його околиць. В мішаному лісі найбільша зустрічальність таких видів:
мухоловка сіра – 3,72%, жайворонок лісовий – 7,45%, дятел великий
строкатий – 5,59%. Менш чисельними є: сова сіра – 1,24%, яструб малий –
1,86%.

На луках зафіксовано 13 видів.

Найчастіше зустрічаються в цьому біотопі: куріпка сіра – 13,3%, чекан
луговий – 10%, славка сіра – 6,6%,. Рідше зустрічається жулан-сорокопуд
– 3,3%.

У ставковому комплексі хоч виявлена найменша кількість видів, але
чисельність у цьому біотопі найвища, це можна пояснити тим, що птахи,
які населяються тут, об’єднуються у зграї.

Найчисленніші тут мартин сизий 20,5%, мартин звичайний 17,8%, корячок
чорний – 14,3%. Крячок річковий – 13%. Рідко зустрічається плиска
жовта – 4,1%

В агроценозах зафіксовано 9 видів. Найбільш чисельні є: жайворонок,
польовий – 25%, щеврик польовий – 15%. Рідко зустрічається: плиска
жовта – 6,6%, чиж – 8,3%.

В населених пунктах найчастіше зустрічаються: лелека білий – 9,3%,
горобець хатній – 13,9%, ластівка сільська – 11,6%, сорока – 5,4%,
ворона сіра – 5,4%

Рідше тут можна побачити: сича хатнього – 3,1%, дрозда співочого – 0,7%,
сову сіру – 1,5%.

Список літератури

1. М.А.Воїнственский. Птахи. К.: Радянська школа, 1984.

2. Заповідна справа в Україні. Т.4. Випуск 2. 1998 р.

3. В.Д.Бондаренко. Внимание птица. Львов: Вища школа, 1982 г.

4. Природа Івано-Франківської області. //За ред. К.І.Геренчука. Львів:
Вища школа, 1973 р.

5. Екологічні особливості орнітофауни лісових біогеоценозів середнього
Придністров’я. В.А.Стефурак, Я.Є.Штиркало. Івано-Франківська державна
медична академія.

6. Васюта С.І. Лісокористування в Українських Карпатах: етапи,
тенденції, перспективи. // Проблеми історичної географії України. 36
наук.праць.- К.: 1991.- С.105-119.

7. Владышевский Д.В., Шапарьев Ю.П. Закономерности изменения птичьего
населения лесных биоценозов Нижнего Приангарья // В сб.: Исследования
экологии таежных животных. Красноярск.- 1976.- С.125-131.

8. Израэль Ю.А. Концепция мониторинга состояния биосферы. // В кн.
Мониторинг состояния окружающей среды. (Труды первого
советско-английского симпозиума).- Л.- 1977.- С.10-15.

9. Ильичев В.Д., Галушин В.М. Птицы как индикатор загрязнения среды
ядохимикатами. // В кн. Биологические методы оценки природной среды.-
М.- 1978.

10. Б.Клауснитцер. Экология городской фауны. М.- 1990.- 246с.

11. Книстаутас А. Основные выявленные эффекты влияния промышленного
загрязнения на популяцию лесных птиц. / В кн.: Экологическое
исследование и охрана птиц Прибалтийских республик.- Каунас.- 1982.

12. Криволуцкий Д.А., Новакова З., Кузнецова Л.В. Животный мир суши как
объект биоиникации состояния окружающей среды. // В кн.: Прикладные
аспекты программы “Человек и биосфера”.- М.- 1993.

13. Мянд. Внутрипопуляционная изменчивость кладок птиц.- Рига.- 1993.-
С.46.

14. Смоленський І.М., Біленька О.В., Штиркало Я.Є., Кімакович В.С.
Застосування методів зооіндикації та зоохімічного моніторингу при оцінці
забруднення навколишнього середовища антропогенними елементами в районі
енернетичних комплексів. // Экологические аспекты загрязнения окружающей
среды. (Тез. докладов международной научно-практической конференции,
Киев, 26-28 марта 1996г.).- К.- 1996.- Ч.3.- С.121-122.

15. Одум Ю.Экология. М.- 1986.- Т.2.- С.146.

16. Приходько М.М., Сав’юк В.О., Дмитраш Н.В. та інші. Івано-Франківська
область. Екологія і оптимізація природокористування.- Івано-Франківськ.-
1996.- С.3.

17. Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилачюс П. Рекомендации к
орнитологическому мониторингу в Прибалтике.- Рига.- 1986.- 66c.

18. Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилачюс П. Рекомендации к
орнитологическому мониторингу в Прибалтике.- Рига.- 1986.- С.47-49.

19. Федоренко А.П. Отрицательное воздействие различных химических
препаратов на полезных теплокровных. // В кн.: Ядохимикаты и фауна.- М.-
1967.

20. Штиркало Я., Чучук М. Деякі аспекти орнітоіндикації антропогенного
впливу на природні екосистеми // Орнітофауна Західних областей України
та проблеми її охорони. – Луцьк.- 1990.- С.64-67.

21. Штиркало Я. Орнітоіндикаційний метод контролю хімічного забруднення
навколишнього середовища. // Екологічні аспекти охорони птахів.

22. Калинець Л. Місто над ставом.- Львів: Брук ЛТД.- 1997р.

23. Фауна України.- К.: Наукова думка.- 1977.- Т.5.

24. Фауна України.- К.: Наукова думка.- 1979.- Т.5.

Додатки

Додатки

PAGE

PAGE 39

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020