.

Орнітофауна Коломийщини (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
285 8184
Скачать документ

Курсова робота

Орнітофауна Коломийщини

Зміст

Вступ

Огляд літератури

Коротка геоморфологічна характеристика географічне положення і рельєф;
клімат, рослинний і тваринний світ району дослідження

Орнітофауна основних біотипів Коломийщини

Видовий список орнітофауни Коломийщини;

Орнітофауна основних біотипів Колмийщини;

Екологічні особливості орнітоугрупувань.

Біологія основних представників авіафауни Колмийщини

Висновок.

Використана література

Вступ

Орнітологія – розділ зоології, що вивчає птахів. Людина звикла до птахів
і думає , що все знає про них. Та це не так. Знати якомога більше про
птахів – потрібно і корисно.

Нідерландський натураліст Нікколас Тінберген говорив: “Людина не повинна
соромитися цікавості, яку пробуджує в ній природа”. На нашій планеті
налічується понад 8600 видів птахів, а загальна кількість їх становить
близько 100 мільярдів особин. На Україні – понад 350 видів осілих,
перелітних, зимуючих та залітних птахів. Майже всі ці види є у нас на
Прикарпатті, в тому числі і на Коломийщині.

Як відомо, птахи походять від стародавніх плазунів, передні кінцівки
яких при тривалому еволюційному розвитку перетворились на крила. Тіло
птахів покрите пір’ям, що захищає його від пошкодження. дає можливість
підтримувати потрібну температуру, забезпечує аеродинамічні властивості
у польоті. Щелепи у сучасних птахів без зубів, майже всі великі кістки
наповнені повітрям, що забезпечує легкість у польоті. У птахів слабо
розвинутий нюх, зате слух чудовий, а зір найкращий серед усіх живих
істот. Для розмноження птахи відкладають яйця, які потім насиджують.
Швидка й своєрідна рухливість, яскраве оперення і мелодійні співи
роблять птахів окрасою рідної природи.

Щоб доступніше було вивчати птахів, їх поділяють на таксономічні та
екологічні групи. У класі сучасних птахів виділяються три надряди, які
підрозділяються на 40 рядів, а ті в свою чергу на відповідні родини,
роди і види. На Україні птахи належать до 23 рядів. Спостерігаючи за
птахами, можемо навіть передбачити погоду. Так, горобці на гарну погоду
жваво цвірінькають, в’ють гнізда, а перед дощем збираються в зграйки.
Дружне кування зозуль на тепло, ясні дні. Ластівки перед дощем і вітром
низько літають над землею. Качки плетуться і кричать на воді також перед
дощем.

Птахи не тільки прикрашають ліси, поля й інші природні ландшафти. Вони
справжні помічники і друзі людини. Знищуючи велику кількість комах,
гризунів та інших шкідників рослин, птахи зберігають урожай полів і
садів, захищають від пошкоджень цінні породи дерев.

Комахоїдні птахи особливо активні під час годування пташенят.

Хижі птахи знищують не тільки комах, але й гризунів – шкідників полів і
лісів.

До цих птахів в належать канюки, дрібні соколи, луні, сови, а також
мартини та птахи з родини воронових тощо.

Мисливські птахи мають велике господарське значення. Вони дають
м’ясо, пір’я, пух. Це насамперед шилохвіст, чирки, бекас, вальдшнеп,
деркач, глухар, рябчик..

Проте в даний час ці птахи стали настільки нечисленними, що полювати на
них заборонено. Про охорону всіх птахів необхідно пам’ятати завжди,
забезпечувати їх відповідною кількістю дуплянок чи шпаківень, стежити,
щоб ніхто не руйнував пташиних гнізд, не здіймав галасу в місцях
гніздування, не наближався до пташок, які насиджують яєчка.

Приваблювання й охорона птахів – важлива всенародна справа, слід знати,
що дятел за зимовий день знищує до 150 короїдів, та один шпак за місяць
з’їдає до 10 тисяч польових слизнів, небезпечних ворогів полів.
Мухоловка строката за день з’їдає до 300 мух і комарів.

Вага з’їдених синицею і принесених нею пташенятам шкідників за день
дорівнює вазі її тіла. Відомо, що у період вигодовування пташенят синиця
приносить їжу 350-390 разів за день. Зозуля знищує за годину до сотні
волохатих гусениць. За літо велику кількість мишей з’їдає сова.

Відома істина: все в природі взаємозв’язане. Отже, щоб зрозуміти все про
орнітофауну нашого краю треба насамперед знати його природу. Розділ 1.

Огляд орнітофауни

Питання орнітофауни агроценозів Передприкарпаття вимагає ґрунтових
наукових систематичних досліджень, фенелогічних спостережень.

Проте вже є ряд книг, що допомагають розкрити суть орнітофауни взагалі,
а також орнітофауни Передприкарпаття зокрема Й.Р. Гілецький,
„Географія Івано-Франківської області” (2000р.).

Посібник рекомендований до друку вченою радою Івано-Франківського
обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників,
рецензенти: Б.Полояд — голова Івано-Франківського обласного відділу УГП,
доктор економічних наук; М.Богович, учитель географії ЗОШ №5 м.
Івано-Франківська, учитель-методист. Посібник розкриває
фізико-географічне положення, загальні особливості рельєфу і географію
області з соціально-економічних питань, геологічну будову і геологічну
історію, грунти, рослинний і тваринний світ.

Автор розглядає з наукових позицій (саме сучасних) актуальні питання
охорони природи і раціонального природокористування Українських Карпат,
збудження цінних для науки й культури заповідних об’єктів живої і
неживої природи, боротьби зі стихійними процесами, що завдають
несказанної шкоди навколишньому середовищу.

Автор розробляє заходи щодо охорони: природи і її багатства
використовувати розумно; пам’ятати, що чисте довкілля – то наше
найбільше багатство.

„Сучасна та минула фауна західних областей України” (Київ, вид. АН
України, 1993). Книга подає статті, присвячені питанням зоології і
палеозоології.

В.Хлебович, „Агрозоологія” (Москва, „Агропромиздат”, 1991). Це розповідь
про комах, тварин, птахів, де одночасно показано і користь, і шкоду від
них. Автор наголошує, як використати корисні властивості тварин,
птахів, для ефективного розвитку сільського господарства.

П.Второв, Н.Дроздов, «Определитель птиц фауны Евразии» (1980, Москва,
«Просвещение»). Це посібник для вчителів. У ньому дано цінні відомості
про ряди і родини птахів Євразії. Книга навчає правильно визначати, до
якого ряду (родини) належить той чи інший птах. Подано схеми, таблиці. В
книзі вміщено 224 кольорових фото різноманітних птахів, що є особливо
вдалими.

Розділ 2

Коротка геоморфологічна характеристика

Багата й різноманітна природа Передкарпаття, що є дорогоцінною перлиною
в скарбниці природних багатств України. Розташоване в сприятливих
кліматичних умовах центральної Європи, воно відзначається багатим
рослинним покривом, різноманітною фауною.

Тут водиться майже половина всіх видів птахів і звірів України.
Передкарпаття славиться своїми ріками, річками, потоками та мальовничими
зарінками – лугами на їх берегах. Близькість Карпатських гір сприяє їх
повноводності. А ще гори з вічнозеленими лісами суттєво впливають на
клімат, зволоженість.

Зазначене вище допомагає прослідкувати і за орнітофауною
Передприкарпаття. Адже близькість Карпат має надзвичайно великий вплив
як на флору, так і на фауну Передприкарпаття, особливо на орнітофауну,
бо птахи, як відомо, є надзвичайно мігруючими істотами. Перелітаючи
великі відстані, птахи можуть оселятися в різних ландшафтних зонах.

Членами гуртка юних біологів Черемхівської ЗОШ І-ІІ ст. (Коломийський
район) проведено ряд фенологічних спостережень в різних за своєю
природою ландшафтних зонах Коломийщини.

Коломийщина розташована в трьох ландшафтних зонах: Придністров’я,
Передприкарпаття, Українські Карпати.

Придністров’я (Придністровське Покуття) лежить на Подільській височині
на північ від ріки Прут і простягається до долини Дністра. Тут
переважають лісостепові ландшафти, що належать до західного краю
лісостепової зони Руської рівнини. Ця північно-східна частина
Коломийщини простягається паралельно напрямкам течії Дністра і Пруту
та Карпатам.

Передприкарпаття (Передприкарпатське Покуття) – середня частина
Коломийщини на захід від р. Прут. Тут панує піднятий і сильно
розчленований рельєф. Переважають лісолучні ландшафти з широколистяних
та мішаних лісів – бука, дуба, граба, ялиці, які займають межиріччя та
їх схили. На понижених рівнинах та улоговинах — луки.

Невелика південно – західна частина Коломийщини заходить в Українські
Карпати (середні висоти понад 370 м).

Грунти Коломийщини дерново-підзолисті сушинкові — 65% (Коршів, Слобідка,
Жукотин, Отинія, Мишин, Виноград), опідзолені грунти – 12% (Гвіздець,
Загайпіль, Семаківці, Велика Кам’янка), дернові грунти заплав та
терасових долин – 10% (Іванівці, Сопів, Товмачик, Кийданч, Нижній
Вербіж), лучні грунти – 5% (Корнич, Підгайчики, Королівка, Замулинці,
Матіївці), буроземно-підзолисті – 5% (Малий Ключів, Марківка,
Печиніжин), болотисті грунти – 3%.

Клімат Коломийщини помірно-континентальний. Переважають повітряні маси з
Атлантичного океану. Вітровий режим: для року в середньому домінують
північно-західний та південно-східний напрямки вітру. Середньорічна
температура становить +7,3 С. На режим зволоження Коломийщини впливають
Карпати. 621 мм – середньорічна кількість опадів.

Флора заповідного масиву багата й різноманітна, що зумовлено складним
історичним процесом її розвитку, висотною диференціацією Чорногори,
наявністю різних геологічних порід, на яких формуються численні відміни
лісових та альпійських грунтів.

Численній групі систематично ізольованих видів властиві вічнозелені
листки – ознака представників третинної флори.

До таких вічнозелених рослин, що збереглися з третинного періоду,
належить рододендрон східнокарпатський, сальданела угорська, підбілиць
альпійський і багато папоротей, тоція карпатська, жовтокіст серцевидний,
будяк двоколірний, чебрець, жовтяниця альпійська, первоцвіт
полонинський.

Типових лісових видів – тут понад 200. Основне багатство – це букові,
мішані, смерекові ліси, вільха. За сучасними спостереженнями тут
зареєстрованої 16 видів наземних хребетних і земноводних (карпатський та
альпійський тритони, жовточерева кумка); плазуни (живородяща ящірка,
звичайна гадюка); птахи (боривітер, біла плиска, зозуля, крук, біловолий
співочий омелюховий дрозди); ссавці (кріт, звичайна бурозубка, дикий
кабан, а також лісовий кріт).

Ріки Коломийщини швидкоплинні (Прут, Пістинька), тихі і спокійні
(Чорнява, Турка, Ворона). З ріками, близькістю гір тісно пов’язана флора
даного регіону.

У флорі Коломийщини звичайними є береза бородавчаста, бук звичайний,
вільха чорна і сіра, клен, липа, смерека, ялина, ялиця, акація біла,
яблуня, груша, вишня, алича, горіх грецький (волоський), кущі
(гордовина, верболіз, свидина, терен звичайний, шипшина, яловець,
чорниця).

В народній медицині Коломийщини використовуються місцеві лікарські
рослини: бузина, валеріана, волошка, глід, кропива, деревій, материнка,
череда, чистотіл. До рідкісних рослин належить тис ягідний, або
негний-дерево (Ботанічний державний заказник „Княждвір”, де знаходиться
близько 10 тис. дерев тису ягідного), підсніжник звичайний, Шафран
Палласа, які занесені до Червоної Книги України.

Багатим є тваринний світ Коломийщини (понад 40 видів риб: верховодка,
в’юн, голян, щука, форель; земноводних – понад 15 видів: жаба ставкова,
ропуха зелена, саламандра, тритон гірський; плазуни – 9 видів: ящірка
прудка, вуж звичайний, гадюка лісова; ссавці – 50 видів: кажан
(рукокрилі), білка звичайна, полівка, пацюк сірий, хом’як, заєць-русак,
ласка, куниця лісова, лось, олень, козуля, дикий кабан)

Розділ 3. Орнітофауна основних біотипів Коломийщини.

3.1 Видовий список орнітофауни Коломийщини:

При проведенні польових досліджень на гніздуванні нами виявлено 78 видів
птахів, які відносяться до таких рядів, родин, родів:

1. Ряд Соколоподібні – Falconiformes

Родина Яструбині – Accipitridal

Рід Лунь – Circus

Лунь Польовий – Circus cyancus L

2. Ряд Куроподібні – Galliformes

Родина Фазанові – Phasianidal

Рід Куріпка – Perdix

Сіра Куріпка – Perdix perdix L

Рід Перепел – Coturnix

Перепел – Coturnix coturnix L

3. Ряд Дятлоплдібні — Piciformes

Родина Дятлові – Picidal

Рід Крутиголовка – Lynx

Крутиголовка – Lynx forguilla L

Рід Строкатий Дятел – Dendrocopos

Малий Строкатий Дятел – Dendrocopos minor L.

4. Ряд Горобцеподібні – Passeriformes

Родина Жайворонкові – Alaudidal

Рід Лісовий Жайворонок — Lullula

Лісовий Жайворонок – Lullula arborea L

Рід Польовий Жайворонок – Alauda

Польовий Жайворонок — Alauda arvensis L

Родина Плискові – Motacillidac

Рід Плиска — Motacilla

Жовта Плиска – Motacilla flava L

Біла Плиска – Motacilla alba L

Рід Щеврик — Anthus

Щеврик Польовий – Anthus compestris L

Щеврик Лісовий – Anthus trivialis L

Родина Сорокопудові — Laniudal

Рід Сорокопуд – Lanius

Сорокопуд Жулан – Lanius collurio L

Родина Кропивникові – Troglodytes

Кропивник – Troglodytes Troglodytes L

Родина Дроздові – Turdidal

Рід Малинівка – Erithacus

Малинівка – Erithacus rubecula L

Рід Соловей – Luscinica

Соловей Східний – Luscinica luscinica L

Рід Горихвістка – Phoenicurus

Горихвістка Звичайна – Phoenicurus phoenicurus L

Рід Чекай – Saxicola

Чекай Луговий – Saxicola rabelra L

Рід Дрізд – Turdus

Дрізд Чорний – Turdus merula L

Дрізд-гикотель – Turdus pilaris L

Співочий Дрізд – Turdus philomelos Brehm

Дрізд Білобровий – Turdus iliams L

Рід Берестянка – Hippolais

Берестянка — Hippolais icterina vieill

Рід Вівчарик – Philloscopus

Вівчарик-ковалик — Philloscopus collybita vieill

Жовтобровий Вівчарик – Philloscopus sibilatrix Bechst

Родина Мухоловкові — Muscicapidal

Рід Мухоловка — Muscicapa

Мухоловка Сіра – Muscicapa striada pall

Родина Синицеві – Paridal Рід Синиця – Parus

Болотяна Гаїчка — Parus palustris L

Чорна Гаїчка – Parus montanus Bald

Синиця Велика – Parus major L

Синиця Голуба — Parus caerulcus L

Родина Вівсянок – Emberizidal

Рід Вівсянка – Emberiza

Вівсянка Звичайна – Emberiza atrinella L

Родина В’юркові – Fringillidal

Рід В’юрок – Fringilla

Зяблик — Fringilla coelebs L

Рід Зеленяк – Chloris

Зеленяк – Chloris chloris L

Чиж — Spinus spinus L

Рід Щиглик – Carduclis

Щиглик – Carduclis carduclis L

Рід Коноплянка — Cannabina

Коноплянка – Cannabina cannabina L

Рід Костогриз – Coccothraustes

Костогриз – Coccothraustes coccothraustes L

Родина Іволгові – Oriobidal

Рід Іволга – Oriolus

Іволга — Oriolus oriolus L

Родина Воронові – Corvidal

Рід Сойка – Garrulus

Сойка – Garrulus

Рід Сорока – Pica

Сорока — Pica pica L

3.2 Орнітофауна основних біотипів по Коломийщини

Видовий склад біотопів.

Матеріалом для написання даної роботи служать польові дослідження, які
проводилися на протязі трьох років (2001-2003).

Було проведено маршрутний облік птахів, камеральна обробка польових
досліджень. За період дослідження було обстежено 569 га лісових масивів,
долини рік, агроценози.

На основі проведених польових досліджень нами виявлено на гніздуванні 78
видів птахів.

Проаналізуємо за розселенням, чисельністю та особливостями гніздування
птахів на Коломийщині.

Біотоп 1. Мішаний ліс (Казанів, Шепарівці, Лісний Хлібичин)

В мішаному лісі гніздується 25 видів:

дрізд-гикоталь (Turdus pilaris L),

сорока (Pica pica L),

синиця велика (Parus major L),

зяблик (Fringilla collibs L),

вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybria L),

костогриз (Coccothraustes L),

щиглик (Carduclis carduclis L),

зеленяк (Chlorischloris L),

вівсянка звичайна (Emberiza citrinilla),

дрізд співочий (Turdus philomelos),

дрізд чорний (Turdus merula L),

коноплянка (Cannalina cannalina L),

іволга (Oriolus oriolus L),

зозуля (Cuculus conorus L),

малинівка (Erithaus rubecula L),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L),

берестянка (Hippolais icterina viell),

жайворонок лісовий (Lullula arborea L),

соловей східний (Luscinia luscinia L),

довгохвоста синиця (Aegithalos caudatus L),

сойка (Garrulus glandarius L),

мухоловка сіра (Muscicopa striata pall),

кропивник (Troglodytes),

синиця голуба (Parus calrulcus L),

сіра ворона (Corvus cornix L).

Видовий склад мішаного лісу

п/п

Вид

Кількість особин %

1.

Дрізд-гикоталь

3

6,37

2.

Сорока

5

7,35

3.

Синиця велика

13

6,37

4.

Зяблик

10

4,90

5.

Вівчарик-ковалик

10

4,90

6.

Костогриз

10

4,90

7.

Щиглик

9

4,41

8.

Зеленяк

8

3,92

9.

Вівсянка звичайна

8

3,92

10.

Дрізд співочий

8

3,92

11.

Дрізд чорний

7

3,43

12.

Коноплянка

6

2,94

13.

Іволга

6

2,94

14.

Зозуля

6

2,94

15.

Малинівка

5

2,45

16.

Горихвістка звичайна

5

2,45

17.

Берестянка

5

2,45

18.

Жайворонок лісовий

4

1,96

19.

Соловей східний

4

1,96

20.

Довгохвоста синиця

3

1,47

21.

Сойка

3

1,47

22.

Мухоловка сіра

3

1,47

23.

Кропивник

3

1,47

24.

Синиця голуба

3

1,47

25.

Сіра ворона

2

0,98

149

100,00

В даному біотопі наймасовимішими гніздовими видами є синиця велика
(6,37 %), зяблик

Біотоп 2.

Зруби та лісові зарослі (Михалків)

У лісових зарослях, зрубах зафіксовано 12 видів. Ми проводили
дослідження у зрубах після двохрічної зрубки. Це такі види, як:

вівсянка звичайна (Emberiza a’trinilla),

жайворонок лісовий (Lullula aborea L),

щеврик лісовий (Anthus trivialis L),

кропивник (Troglodites),

кропив’янка сіра (Sylvia communis L),

кропив’янка садова (Sylvia borin L),

плиска жовта (Motacilla flava L),

вівчарик жовтобровий (Phylloscopus sibilatrix Bechst),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L),

мухоловка сіра (Muscicapa Striata Pall),

зозуля (Cuculus canorus),

сойка (Garrulus glandarius L).

Видовий склад лісових зарослей та зрубів:

№ п/п

Вид

Кількість особин

%

1.

Вівсянка звичайна

16

21,6

2.

Жайворонок лісовий

13

17,5

3.

Щеврик лісовий

9

12,1

4.

Кропивник

4

5,4

5.

Кропив’янка сіра

12

16,2

6.

Кропив’янка садова

7

9,4

7.

Плиска жовта

5

6,7

8.

Вівчарик жовтобровий

3

4,05

9.

Горихвістка звичайна

6

8,1

10.

Мухоловка сіра

3

4,05

11.

Зозуля

3

4,05

12.

Сойка

6

8,1

87

117,25

В даному біотопі найчисленнішим гніздовим видом є вівсянка звичайна
(21,6 %)

Біотоп 3. Кущі, лісові зарослі (Жукотин, Вігадівка)

Дослідження проводилися на місцях лісових зарослів 4-6 річної
давності. Було виявлено 13 видів птахів:

вівсянка звичайна (Emberiza a’trinilla),

щеврик лісовий (Anthus trivialis L),

сорокопуд-жулан (Lanius collirio L),

кропив’янка садова (Sylvia borin L),

кропив’янка чорноголова (Sylvia atricapilla L),

мухоловка сіра (Muscicapa Striata Pall),

вівчарик-ковалик (Phyloscopus collybita),

вівчарик жовтобровий (Phyloscopus sibilatrix Bechst),

дрізд білобровий (Turdus ibiacus L),

дрізд чорний (Turdus narula L),

соловей східний (Luscinia luscinia L),

малинівка (Erithaus rubecula L),

коноплянка (Cannalina cannalina L).

Видовий склад кущів, лісових зарослів

№ п/п

Вид

Кількість особин

%

1.

Вівсянка звичайна

8

12,3

2.

Щеврик лісовий

4

6,1

3.

Сорокопуд-жулан

3

4,6

4.

Кропив’янка садова

4

6,1

5.

Кропив’янка чорноголова

3

4,6

6.

Мухоловка сіра

5

7,6

7.

Вівчарик-ковалик

7

10,7

8.

Вівчарик жовтобровий

4

6,1

9.

Дрізд білобровий

7

10,7

10.

Дрізд чорний

4

6,1

11.

Соловей східний

3

4,6

12.

Малинівка

5

7,6

13.

Коноплянка

3

4,6

60

91,7

В даному біотопі переважає такий вид як вівсянка звичайна (12,5 %)

Біотоп 4. Долини рік (Ворона, Чорнова)

У долинах обстежених рік зафіксовано 16 видів птахів:

соловей східний (Luscinia luscinia L),

малинівка (Erithaus rubecula L),

гаїчка болотна (Parus palustris L),

дрізд чорний (Turdus merula L),

дрізд білобровий (Turdus ibiacus L),

синиця велика (Parus major L),

дятел малий строкатий (Dendroconos minor L),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L),

крутиголовка (Lynx forguilla L),

сорока (Pica pica L),

сіра ворона (Corvus cornix L),

іволга (Oriolus oriolus L),

зозуля звичайна (Cuculus conorus L),

синиця голуба (Parus calrulcus L),

сойка (Garrulus glandarius L),

жайворонок лісовий (Lullula aborea L).

Видовий склад долин рік (Ворона, Чорнова):

№ п/п

Вид

Кількість особин

%

1.

соловей східний

5

6,25

2. малинівка 7 8,75

3.

гаїчка болотна

5

6,25

4.

дрізд чорний

5

6,25

5.

дрізд білобровий

9

11,2

6.

синиця велика

11

13,7

7.

дятел малий строкатий

2

2,5

8.

горихвістка звичайна

4

5

9.

крутиголовка

5

6,25

10.

сорока

7

8,75

11.

сіра ворона

1

1,25

12.

іволга

5

6,25

13.

зозуля звичайна

3

3,75

14.

синиця голуба

5

6,25

15.

сойка

4

5

16.

жайворонок лісовий

2

2,5

80

99,9

В даному біотопі найчисленнішим видом є Синиця велика (13,7 %)

Біотоп 5. Агроценози.

В агроценозах виявлено 10 видів птахів:

жайворонок польовий (Alauda arvensis L),

крутиголовка (Lynx forguilla L),

куріпка сіра (Perdix perdix L),

перепел (Coturnix coturnix L),

чекан луговий (Saxiola ruberta L),

чиж (Spinus spinus L),

сорокопуд жулан (Lanius collurio L),

щеврик польовий (Anthus compestris L),

плиска біла (Motaolla alba L),

лунь польовий (Circus cyaneus L).

Видовий склад агроценозів

№ п/п

Вид

Кількість видів

%

1.

жайворонок польовий

15

25,4

2.

крутиголовка

5

8,4

3.

куріпка сіра

8

13,5

4.

перепел

4

6,7

5.

чекан луговий

5

8,4

6.

чиж

5

8,4

7.

сорокопуд жулан

2

3,3

8.

щеврик польовий

9

15,2

9.

плиска біла

5

8,4

10.

лунь польовий

1

1,6

59

993

Найбільша зустрічаємість таких видів: горихвістка звичайна, сойка,
зозуля звичайна, дятел малий строкатий, жайворонок лісовий, сіра ворона.

3.3 Екологічні особливості орнітоугрупувань

Птахи на Коломийщині – це найбільш численна група хребетних. Їх
нараховується тут біля 150 видів. Спостереження над птахами свідчать, що
типовими осілими птахами Коломийщини є горобець домовий, горобець
польовий, ворони, синиці, сойка, сорока, волове очко, гаїчка, горлиця
кільчаста, дятел, жайворонок чубатий, одуд, сови, пугач, шишкар
ялиновий, яструби, підкоришник.

Ми спостерігали і за перелітними птахами. Вони прилітають тільки на
гніздування і вивединня молодняка. До перелітних птахів відносяться
такі: вівчарик, вівсянка, горихвістка, горлиця звичайна, деркач,
жайворонок польовий, зозуля звичайна, іволга, коноплянка, крячок, кулик,
ластівка сільська, ластівка міська, ластівка берегова, лелека білий,
малинівка, мухоловка сіра, очеретянка, перепілка, плиска, погонич,
славка садова, соловейко західний (його чуємо, але дуже важко побачити),
сорокопуд, стриж, чапля сіра, чорниш, шпак звичайний, шеврик, гуска
сіра, качка сіра, норець і ін.

Кочові птахи прилітають до нас тільки взимку, а саме: галка, грак,
дрізд, хмелюх, снігур, зяблик, костогриз, повзик, чечітка, щиглик.

Промайнула зима 2002-2003 року. Цікаво було спостерігати за зимуючими
птахами кожного дня. Я долаю відстань 5-10км і спостерігаю за птахами.
Взимку (а також і пізньої осені) важко натрапити на зграйку птахів.

Адже всі вони перебираються на зиму ближче до людей. Це синиці, дятли,
посмітюхи, ворони. Завжди біля наших жител – горобці. Ці непримітні,
невибагливі птахи почувають себе добре і серед гамору великого міста.
Горобці приносять значну користь. Пара цих пташок за літо встигає аж 3
виводки і за день знищує до тисячі комах і їх личинок. Отже, користі від
них більше, ніж шкоди.

Доводилось бачити, що цілий короткий зимовий день відшукують птахи корм.
Цікаво було спостерігати, як сороки, горобці, ворони шукають поживу біля
коней, якими приїжджають у наше село до млина і пилорами. Там веселий
пташиний гамір, але й бійка за поживу. Біля нашої школи багато птахів,
бо є й багато годівниць. Адже птахам потрібно багато поживи, щоб
підтримати сталу температуру тіла (40 і більше градусів). Коли є багато
їжі, то холод птахам не страшний. Ближче до людей взимку прилітають
навіть хижаки: сови і яструби. Тільки живляться вони дрібними птахами.
Отже, спостерігаємо цілий природний ланцюг: за всеїдними птахами
тягнуться хижаки.

Подалі від житла бачимо таких птахів, як повзики, коноплянки, сойки, а
за ними в зграйках нерідко бувають і синиці. Взимку наше око дивують
омелюхи, снігурі, чечітки, полярні жайворонки, які прилітають до нас
перезимувати, а влітку їх не побачиш. Наш край взимку для них то
справжній південь.

Ми знаємо і про таких птахів, які і взимку не зраджують улюблених місць.
Постійно живуть у лісі тетеруки, глухарі, беркути, рябчики, шишкарі.

Основною поживою для глухарів і тетерухів узимку є хвоя та підніжний
корм, який вони відшукують у лісовій підстилці. Щиглики визбирують і
видзьобують насіння на пустирях і узліссях. Наші гості снігурі – великі
любителі насіння горобини. М’якоть вони не їдять, а розлущують плоди
коротким тупим дзьобом, добуваючи насіння. Більшість зимуючих птахів, як
я підмітила, змінює свій раціон: влітку вони живляться комахами, а
взимку – насінням рослин. Навіть дятли в цей час частіше вживають
рослинну їжу. Тільки завзяті гурмани – корольки, пищухи і синиці
знаходять під корою дерев комашок і їх личинок. Дуже рідко наближається
до осель пугач. Цей красень з родини сов має розмах крил більше одного
метра.

Пугач – хижак. Живиться дрібними і великими птахами. Навіть тетеруки
іноді стають його здобиччю. Може впіймати і зайця. Мене зацікавило те,
що пугачі – злодійкуваті птахи. Вони часто викрадають ворон, що ночують
гуртом на деревах. Великі зіркі очі, безшумний політ, гострі кігті
допомагають хижакові на полюванні. Гніздиться у високо доступних місцях
лісу.

Пугач занесений до Червоної Книги України, як інший зимуючий наш птах
орел-беркут, повсюдно взятий під охорону (Aquila chrysactos).

Могутність, величезні розміри, горда голова, грізний погляд, сталеві
кігті, чудовий ширяючий і плавний політ… Такими якостями наділила
природа беркута. І тому не дивно, що цього великого, сильного птаха
назвали царем птахів. Годинами він може ширяти в небі виглядаючи здобич.

Оперення у беркута темно-буре, з домішкою рудого на голові, шиї, череві.
Дзьоб синюватий, восковиця та пальці жовті, кігті чорні. Ноги оперені до
пальців. На 60 см підноситься його голова над землею, а розмах крил
досягає майже двох метрів. Гордий і сильний птах важить до семи
кілограмів, 90 і більше сантиметрів завдовжки, до 70 см сягає кожне
крило.

Коли беркут сидить, кремезний тулуб займає майже вертикальне положення.
Тримається важкодоступних місць, де влаштовує своє житло. Будує гніздо
на верхівці зламаного дерева чи у заглибині скелі з сухих гілок, трави,
моху, яке, якщо його не турбують, використовує багато років, щороку
добудовуючи. Тримається беркут гнізда під час відкладання яєць,
насиджування та вигодовування пташенят – з кінця березня до початку
серпня. Живуть беркути парами, самка трохи більша за самця. У березні в
гнізді заявляється 1-2 білі з рудувато – сірими плямами яйця, які
насиджуються самкою 40-45 діб. Пташенята спочатку нагадують білі
пухнасті клубочки з непомірне великими головами. Через два з половиною
місяці вони мужніють і стають дуже подібними до батьків, а на початку
осені починають самостійно полювати.

Живляться беркути чималими ссавцями і птахами, але полюють і на дрібних
тварин (ховрахів, хом’яків, ящірок, змій). Беркутів і згаданих вище
пугачів слід оберігати, адже серед потомства останніх спостерігається
висока смертність. Тому чисельність пугачів скорочується, хоч живуть
вони близько 70 років. У січні в ялиновому лісі (Шепарівське лісництво)
мені доводилося спостерігати кілька разів за його пернатим населення.
Почулась неголосна пісня пташина. Ось на вершині ялини з шишки на шишку
перелітають неквапливі кольорові пташки. Це шишкарі. Своїми
дзьобами-ножицями вони спокійно клюють ялинові шишки.

Птахи, як відомо, виводять пташенят у ту пору, коли найлегше добувати
корм, необхідний для вигодовування потомства. Може здатися неймовірним,
що саме в розпалі зими (морози й снігопади) шишкарі приступають до
гніздування. Чим це пояснюється? Шишкарі вигодовують своїх малят
виключно ялиновим насінням, яке достигає в кінці осені. Насіння
залишається в шишках на дереві до весни. Під променями весняного сонця
лусочки шишок розкриваються, і насіння падає на землю. Природно, що
шишкарям зимою легше добути цей калорійний корм. Щоб виліт пташенят
пройшов у березні, шишкарі починають гніздування в кінці січня – на
початку лютого. В цей час червонопері самці виспівують серенади
зеленуватим самкам, що будують гнізда із стеблин злаків, моху,
лишайників, деревної кори і волокна, тваринної шерсті. У шишкарів у цей
час воно набите ялиновим насінням (до 270 шт.). Гнізда в’ють на висоті
5м, добре прикриваючи звисаючим гіллям. Самка в глибокий лоток гнізда
відкладає п’ять білих яєць з коричневими плямками і смужечками. Це буває
в лютому, коли термометр показує -14. Самка сидить на гнізді дуже міцно,
не залишаючи кладки. З настанням березня вилуплюються пташенята – сліпі,
безпомічні, “невагомі”, вкриті пушком. Малята мужньо переносять морози,
дякуючи висококалорійній їжі (насіння ялини містить 30 % жиру) і густому
пухові. Малюки швидко ростуть, вкриваючись пером. В кінці березня
покидають своє житло, але тримаються разом з дорослими, які турботливо
продовжують їх годувати.

В Шепарівському лісництві, що є унікальною пам’яткою природи
(Коломийський р-н), є резервація сірих чапель. Ці гарні великі птахи (їх
ще називають райськими птахами) мабуть свою колонію тут здавна.

Розмножуються вони в гніздах на старих дубах. Гніздяться поблизу води:
річок, струмків, ставків, боліт, де вони відшукують собі корм.

В урочищу біля села Раківчик теж гніздуються білі чаплі (Ardea cinerea).
Це звичайний гніздовий птах, що зустрічається поодинокими парами. Масові
строки прильоту – кінець березня – початок квітня, відльоту – початок
жовтня. Насиджування яєць переважно відбувається в другій половині
травня. Льотну молодь ми зустрічали на початку липня. Сіра чапля
живиться рибою, але великої шкоди рибництву не завдає, бо виявлено, що
цих птахів є незначна кількість. 25 березня 2002 p. я помітила одинокого
білого лелеку, що кружляв біля ставка. У квітні (було досить холодно)
лелеки з’явились у гнізді біля школи. З 17 видів лелек світової фауни
у Передкарпатті гніздяться два: лелека білий (Сісоnіа сісоnіа) і лелека
чорний (Сісоnіа nigra). Ці птахи поширені в цілому світі. Немає їх
тільки в Австралії і в Америці. Цей великий довгоногий птах, білий з
чорними крилами і червоним довгим дзьобом, так здружився з людиною, що
найчастіше мостить свої великі, незграбні, на перший погляд, гнізда на
дахах будинків (найбільше критих соломою), на деревах у населених
пунктах, а іноді на опорах високовольтних електроліній. У кладці лелеки
2-5 яєць. У гніздах, як ми спостерігали за – одним у Коршевубуля школи
(Коломийський р-н), буває як двоє, таку троє-четверо лелечат. В народі
кажуть, що лелеки викидають з гнізда непарне пташеня. Це я спостерігала
в селі Михалкову (Коломийський р-н) у садибі своє бабусі. Проте
спостереження це заперечують: лелеки здебільшого позбавляються
слабких, нерозвинених нащадків. Білий лелека – єдиний наш птах, що немає
голосу (чується тільки клекіт). Правда, пташенята випрошуючи їжу,
подають звуки, але тільки до місячного віку.

В нас, в Передкарпатті, твердять: 19 березня – день прильоту білих
лелек. Най ранніший приліт було зафіксовано 2 березня, найпізніший – 25
травня, масовий – між 20 у 25 березня. Бувають випадки, коли після
масового прильоту птахи попадають у скрутне становище залежно від
кліматичних умов (1962 p., 1996 p.). Були випадки, що виснажену холодом
у голодом лелеки гинули. В більшості ж люди підгодовували лелек вареною
картоплею, хлібом, різними об’їдками.

Перші пташенята білого лелеки з’являються в кінці травня і на початку
червня.

Традиційно в Передкарпатті вважають: відліт лелек розпочинається на
Спаса (19 серпня). Зафіксовано найранніший відліт – 5 серпня,
найпізніший – 12 листопада, масовий – кінець серпня. Незабутнє враження
справив на мене Хотимирський ліс (Тлумацький р-н), що неподалік р.
Чорняви. На вікових грабах у лісі – лелечі гнізда. Таку картину я бачила
у в Голядинському лісі, що неподалік заповідника Шацькі озера.
Живляться лелеки дрібними тваринами: мишами, ящірками, комахами,
молюсками, жабами, іноді дрібною рибою.

Найближчий родич білого лелеки – чорний лелека. Оселяється в
малодоступних болотистих лісах, далеко від населених пункту в.
Гніздується на високих деревах у глухих ділянках лісу, в гірських
районах – на скелях. На відміну від лелеки білого дорослу птахи подають
нескладні звуки голосом. Найчастіше лелеку чорного можна побачити, як
він високо летить над лісом. Помилково населення вважає, що лелека
чорний – шкідливий для рибного господарства птах, спостерігаюч, як він
здобуває собі їжу на рибних ставках. Тому його не слід змішувати з сірою
чаплею. Осінь і зиму чорний лелека проводить у далекій Центральній
Африці, а також у басейні Гангу та на південному сходу (з кінця жовтня
до квітня). Свою мандрівку до екватора у назад здійснюють поодинці,
долаючи понад 12 тис. км. У наших лісах з’являється значно пізніше свого
білого побратима, від якого відрізняється переважанням чорного з мідно –
червоним металічним відблиском кольору в оперенні і дещо меншими
розмірами (маса білого лелеки близько 4, чорного -приблизно 3 кг). У
травні самка відкладає 3-5 великих брудно-білих яєць із зеленуватим
відтінком і гніздо (діаметр – 1.5 м, висота 0.6 – 0.8 м), складене із
сучків і гілок, де немає спеціальної підстилки, але викладене дрібними
прутиками. Насиджує їх почергово з самцем. Через 45 діб вилуплюються
пташенята, які вже на сорокову добу мають оперення і стають на ноги, а у
двомісячному віці залишають гніздо. Зрілість наступає у трирічному віці.
Норець великий (Columbus cristatus) – звичайний гніздовий птах, що
оселяється на ставках, озерцях, зарослих водяною, рослинністю, яка
чергується з плесами. Навесні прилітає в кінці квітня або на початку
травня.

Кладка з 5 яєць прослідковується в першій декаді червня, вилуплювання
пташенят – між 10 у 20 червня. Свої плаваючі гнізда норець будує серед
густих заростей очерету, рідше серед заростей осоки. Розміри гнізда
такі: ширина – 32.7 – 44, висота – 6.9 – 10.8. Голосні одинакові або
парні крики: “кі-кі-кі”, “ке-ке-ке-ке”, які швидко чергуються. Дятел так
звик до моїх учнів, що не боїться, коли спостерігати за ним. Своєрідною
зовнішністю вражає і одуд (upua epops): крила і спина в широких
поперечних смугах, світло-руде черевце, груди, шия і голова, хвіст
чорний, з білою перев’яззю, дзьоб довгий, злегка зігнутий вниз.
Характерна особливість – строкате віяло із рудого пір’я, яке птах то
розправляє, то опускає нарад. Самець і самка забарвленням схожі, тільки
самка тьмяніша. Одуди гніздяться в будь-яких схованках – в дуплах, в
купах каміння, під стріхами будинків.

Кілька років тому я бачила гніздо одуда1 в заростях верболозу біля
знищеної меліораторами річки Чорняви (с. Михалків Коломийського
р-ну). Цього птаха в нас називають вудвуд за його голос – глухе
трискладове “упу-пу”.

Одуди – перелітні птахи, зимують в Африці і Південній Азії, зрідка – в
Туркменії і Південному Закавказзі.

Рідкісний гніздовий птах, що потребує охорони, – лунь болотяний (circus
deruginosus). Оселяється біля ставків, стариків та інших водойм, де є
густі зарості очерету, комишу, рогозу. Навесні і прилітає порівняно рано
(після очищення водойм від льоду).

Весняний приліт підмічається вже 15 березня. Гніздо поміщає птах у
заростях очерету. Нижня частина гнізда – з сухих гілок вільхи та лози.
середня і верхня – з сухого рогозу і очерету. В лотку – пір’я. Розміри
гнізда; ширина – 102, висота – 30.6, ширина лотка – 28.4, глибина – 7.5
см. Вага яєць – 32.4-33.8 г.

Цікаво знати, пташенята в перші дні втрачають у вазі: було досліджено,
що вага одноденного пташеняти – 24.2 г, дводенного – 21.5г, триденного –
19.9 г, чотириденного – 19.8 г. Болотний лунь поїдає яйця менших птахів
і підранків мисливсько-промислових видів.

Відлітає в кінці жовтня і на початку листопада.

На Коломийщині зустрічаються такі мисливські птахи: перепел, куріпка,
бекас, гуска сіра, качка сіра, вальдшнеп, кроншнеп.

Кроншнеп великий (numonius arguata) – перелітний птах. Середні дати
прильоту – 31 березня, відльоту – 1 листопада. Кроншнеп великий в
незначній кількості гніздиться в долинах рук. При наближенні людини до
гнізда чи до молодих пташенят виявляє особливе занепокоєння.
Кроншнеп великий – особливий об’єкт для мисливців (довжина тулуба птаха
– 70 см). Потребує даний птах особливої охорони, занесений у Червону
книгу України.

Повсюдної охорони вимагає і рідкісний лісовий птах, окраса зеленохвойних
карпатських лісів, – глухар (по-гуцульськи готур) – представник ряду
криних, родини тетеревиних. Глухар (Tetrao urogallus rudolfi Dombs) –
крупний лісовий птах, маса якого досягає 5 кг і більше. Оперення самці
темне, з металічним відблиском, брови яскраво-червоні, пір’я під дзьобом
утворює “бороду”. Самки менші за савців, строкато-іржасті. Молоді птахи
схожі на самку.

Токування припадає на середину квітня. Для гну здування самка вибирає
свіжі або зарослі лісосіки. Відкладає 4-9 яєць і висиджує 24 доби.
Молодь росте швидко і на десяту добу починає злітати. Живлення
глухарів змінюється по сезону року: взимку птах споживає в основному
хвою смереки і ялиці, а також насіння; навесні – паростки різних
трав’яних рослин, комах (пташенята споживають мурашині яйця); влітку –
ягоди, насіння, червів, комах; восени – ягоди, хвою.

Чи сприяють птахи природному відновленню лісу? Так. Найбільше цьому
сприяє кедрівка (або горіхівка). Це типовий мешканець карпатських
темнохвойних лісів, особливо тих, де росте кедр, але й залітає до
букових лісів. Горіхівку влучно називають “пернатим лісником”. Під
час дозрівання насіння кедра, бука та інших деревних порід горіхівки
збирають його і ховають у лісовий підстилці, чим сприяють природному
відновленню лісу.

Відомо, що сова – хижий нічний птах. Але кілька разів минулого літа мені
вдалося побачити цих нічних птахів опівдні на величезних ялинах на
сільському цвинтарі в с. Коршеві (Коломийський р-н). Птахи
трималися виводками: дорослі і молоді. Тулуб грубий (за рахунок
рихлого оперення), голова велика на короткій шиї, дзьоб короткий і
сильний, круто загнутий вниз, пальці озброєні гострими крючкуватими
кігтями. Очі надто великі, спрямовані вперед, обрамлені коротким пір’ям,
що розходиться. Це утворює своєрідний лицевий диск. Очі забезпечують
велике поле бінокулярного зору (до 70 ). Хоч шия коротка, але
надзвичайно рухлива: не змінюючи положення тіла, сова може повернути
голову на 270 градусів. Оперення бурих і сірих тонів (з краплинами),
добре маскує. М’якість пера (навіть махового і рульового) дозволяє
літати безшумно. Утворюють постійні пари, відкладають 3-оє білих яєць,
висиджування полинають з першого яйця, тому в гнізді бувають пташенята
різного віку. Користь від вухатої і сірої сови очевидна – винищують
мишей або полівок.

В лісах і садах кожної весни кує зозуля, люди вважають, що вона їм
лічить літа. Для зозулиноподібних (Cuculiformes) характерний гніздовий
паразитизм. Всі зозулі нашої фауни – гніздові паразити: підкидають свої
яйця в гнізда різноманітних птахів (в основному дрібних). Зозулині яйця
дрібні і забарвленням схожі на яйця птахів – хазяїнів. Із висиджуваного
яйця зозуленя появляється через 12 днів. Сліпе і голе воно часто
виштовхує з гнізда все, що в ньому знаходиться. Таким чином пара
птахів-хазяїв замість свого виводка вигодовує одне пташеня зозулі.

Звичайна зозуля (Cuculus canorus) довжина сягає 33 см, довжина крила
19-24 см. Голова, верхня частина тіла, горло і зоб темно-сірі, низ білий
з темно-бурими поперечними смугами. Хвіст з білими цятками і облямований
білою каймою. Цікаво знати і про воронових птахів. У нас зимують сіра
ворона, галка, крук. Цих лісових санітарів, що знищують падаль, часто
плутають. Сіра ворона має тільки голову, крила і хвіст чорні. Ворон, або
крук, – найбільший птах серед воронових. Весь він чорний, швидко літає.
Підсумовуючи сказане, приходимо до висновку, що птахів у наших селах (та
й у лісах) не більшає, а меншає. На протязі 2-3 годин можемо побачити
одинокого горобця (раніше їх були великі зграї), 2-3 ворони, на пасовищі
біля худоби – 1-2 чорно-сірих пастушки. Не вдалося побачити і водяного
горобця – оляпку. Сороки, правда, ще не покинули нас зовсім: весело
скрегочуть, повідомляючи, щоб ми чекали гостей. Пам’ятаймо, що птахи
потребують охорони особливо рідкісні, як-от: пугач, лебеді дикі, сови,
сичі, яструби, жовна чорна, лунь болотяний, сойка, одуд, кібчик, сокіл
та інші.

Нині природі загрожує небезпека внаслідок нерозумного втручання людини в
її святині. Тож мусимо берегти природу і, звісно, птахів – наших
пернатих друзів.

Хижий птах канюк поїдає переважно сірих полівок, це становить 75 % його
раціону.

А звичайні боривітер за місяць знищує 200 ховрахів, 100 полівок і
врятовує цн. зерна.

З приходом весни мене раннього ранку розбуджує весела пісня шпака
(Сtumus vulgaris). Навесні він забарвлений у чорний з відливом колір,
а восени в оперенні з’являється велика кількість білих краплин. Молоді
птахи буруваті. Від чорного дрозда легко відрізняється коротким хвостом.
Дзьоб доволі довгий і гострий. Політ прямий і сильний. В даний час
(кінець травня) шпаки шукають поживу на грядках біля людських жител.
Доведено, що шпаки, крім уміння співати, можуть нявкати, вимовляти
людські слова. Людей не бояться, ходять повз, визбируючи черв’яків,
мушок.

Всім нам добре відомо всіма улюблена ластівка сільська (Нirundo
rusrica). Довжина біля 18 см, блискучий синювато-сталевий верх, блідо
охристе черевце, темно-рудий лоб і горло. По низу горла ніби проходить
чорна стрічка. Хвіст сильно вилчастий, особливо у самця. Гніздо робить у
прикритому місці – під стріхою, на горищі, навіть під мостом; воно
відкрите, у вигляді получаші, зліплене із глини з домішками травинок,
шерсті, соломинок, слини.

Одного разу у нас частина гнізда відпала, я його скріпила за допомогою
глини, але ластівки не схотіли чужої праці і покинули своє житло.

Ластівки прекрасно літають, швидко маневруючи, а по землі ходять погано,
але, надзвичайно легко злітаючи, швидко піднімаються в повітря, чим
відрізняються від стрижів.

В кладці ластівок 3-7 яєць (білих або з рожевими чи бурими крапочками).
Живляться комахами. Цікаво спостерігати, що ластівки ловлять комах в
повітрі або схоплюють на льоту зі стін, гілок, стовбурів.

Ні біля наших домівок, ні в лісі не залишають нікого байдужим краса і
поведінка птаха-дятла. Це лісовий санітар і телеграфіст. Тук, тук, тук –
розносяться час від часу його дзвінкі ритмічні удари. Строкатий дятел
(dendrocopos) з раннього ранку працює в “кузні”. То він хвацько і
наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах. Він не
проти поживитися насінням ялинових шишок. Цікаво бачити, що біля дятла
крутяться зграйки лісової малечі: синички, повзики, горобці. Їм
перепадає дещо від поживи дятла.

Довжина дятла – більше 20 см. крило – понад 11 см. Птах зверху чорний, з
білими плечовими плямами і білим ряботинням на крилах, з білими або
рудуватим низом, що переходить у червоне підхвістя. На потилиці у самця
– червона пляма, у самки її нема, але у молодого птаха є червона
шапочка, яка зникає після першого полиняння. Дупло з круглим входом.
Дятли самі видовбують дупла кожного року. Весною вистукують “барабанний
дріб”, стукаючи дзьобом по сухих гілках. Утворюють пари. Кладка – до 6
яєць.

Розділ 4 Біологія основних представників авіафауни Коломийщини

Найпоширенішими представниками є такі їх види.

Пугач, або філій (Bubo bubo)

Сіра чапля (Ardea cinerea)

Орел-беркут (Aguila chrysaetus)

Шишкар ялинковий, або клест (Zoxia curvirastra)

Лелека білий, або чорногуз (Сісопіа сісопіа)

Лелека чорний (Сісопіа nigra)

Норець великий (Podiceps crists)

Шпак звичайний (Stumus vulgearis)

Жайворонок польовий (Alauda arvensis)

Ластівка сільська (Hirundo rustica)

Дятел великий строкатий (Dendrocopos magor)

Дрозд співочий (Turdus philomelos)

Одуд (Upupa epops)

Лунь болотяний (Circus nosus)

Кроншнеп (Numertins arguata)

Глухар звичайний (Tetrao urogaltus)

Чайка (Vanellus Vanillas)

Перепел (Cotuznix Cotuznix)

Кедрівка, або горіхівка

Сова сіра, або неясить (Strix aluco)

Зозуля звичайна (Cucultus canorus)

Ворона сіра, або ґава (Corvus corone)

Крук, або ворон (Corvus corone)

Грак, або гай ворон (Corvus rugilegus)

Галка (Coloeus monedula)

Сорока (Pica pica)

Сойка (Carrulus glandarius)

Стриж (Anusanus)

Горобець хатний (Passer domesticus)

Соловейко (duscinsa)

Синиця (Pazus majoz)

Щиглик (Cardullia carduelis)

Снігур (Purrhula purrhyla)

Сорокопуд (Danius vistatus)

Шуліка чорний (Milvus korschun)

Яструб малий (Acclpitez nisus)

Ряд Довгокрилі ( Maczochizus)

Об’єднує 398 видів невеликих, переважно дрібних птахів – активних
літунів, які входять у підряди: стрижі (серпокрильні)

Стриж чорний (Anusanus) за деякими ознаками начебто схожий з ластівкою і
необізнані люди часто не відрізняють їх. Але ці птахи належать до різних
рядів. До того ж стрижі значно більші за розмірами (вага близьке 100 г).
У польоті, різко, пронизливо вищить, має бурувато-чорне забарвлення
зверху, знизу буре, лише воно брудно-біле. Чорний дзьоб стрижа короткий,
широкий, розріз рота дуже великий – заходить навіть за очі. Крила довгі,
загострені, серпоподібні, загнуті назад. Саме завдяки такій формі крил
птахи підряду довгокрилих стрижів й одержали назву сернокрильців. Хвіст
має короткий, вилкуватий.

Стриж ніколи не сідає на землю і дерево, бо потім своїми надто довгими
крилами не зможе злетіти, воду п’є на льоту. Літає дуже швидко (до 100 і
навіть 150 км/год) і тому здається, що його крила начебто нерухомі в
польоті. Очі стрижа бачать тільки вперед і тому ловить він лиш тих
комах, що знаходяться спереду, до того ж на великій висоті.

Із зимівлі повертається пізніше, ніж ластівки ( в травні) коли в повітрі
вже літає багато комах. І, раніше ( в серпні) відлітає у вирій в
південну Африку. Якщо ж влітку раптово похолодає й не стає комах, птахи
відлітають у тепліші райони на кілька днів, залишаючи гнізда з яйцями чи
пташенятами. Пташенята на цей час ніби завмирають, лежать нерухомо до
того часу, аж поки не повернуться батьки й не відгодують їх. У
нормальних умовах 2-3 пташенят стрижа за добу споживають понад 1000
маленьких комах. При годівлі пташенят дорослі стрижі набирають повний
рот комах, змочують їх слиною, вже такі грудочки приносять пташенятам
близько тридцяти разів на день.

На 20-й день життя пташенята стрижа мають максимальну вагу, а вилітають
з гнізда залежно від умов годівлі лиш на 35-55 день.

Оселяється птах по населених пунктах, гнізда мостить під дахами, в
щілинах стін, дуплах дерев з пупінок і сухих стеблинок, які стрижі
схоплюють на льоту і при будуванні гнізда склеюють слиною.

Кожен птах належить до певного ряду. Наприклад; РЯД ГОРОБЦЕПОДІБНІ
(Passeritbrmer) охоплює велику кількість (63 %) видів дрібних і середніх
за розмірами птахів, що поширені по всій земній кулі. До ряду належать
5092 види, що поділяються на чотири ряди, під родин.

У нашій місцевості водиться багато видів цього ряду, наприклад,
горобець, шпаки, ластівки, жайворонки, шишкар, снігур, крук, ворона,
рак, галка, пищухи, вівсянки, щиглик, сорока, чиж, сойка, мухоловки,
синиці, ремез, повзик, дрозди, малинівка, вівчарики, корольки. плиски,
шеврики, сорокопуди, оляпка.

Горобець хатній (Passer Domestius) – це найвідоміша нам всім маленька
коричнувато – буровата пташка (вага 35 г), яку ми цілий рік можемо
спостерігати у себе на подвір’ї, на вулиці, в саду. Цей постійний
крилатий супутник людини добре пристосовується до будь яких умов й
прекрасно почуває себе в селах, поселеннях чи містах.

Гніздиться горобець як окремими парами, так і колоніями. Гнізда
-недбалі, але пухкі споруди з соломи, ганчір’я, вовни, паперу та іншого
мотлоху влаштовує у найрізноманітніших закритих місцях. Самка відкладає
по 5-8 білих з сірими цяточками яєць, з яких через 10-12 днів
вилуплюються пташенята. Вигодовують їх самець і самка протягом двох
тижнів включно комахами, особливо гусінню. У цей час і дорослі птахи
поїдають комах. За період годівлі одного виводка вони поїдають до 30000
комах. Якщо врахувати, що горобець встигає виводитись 2-3 рази за літо,
то стане зрозуміло, яку велику користь він приносить нам за цей час,
особливо у великих населених пунктах, де вони бувають майже єдиними
санітарами деревних насаджень.

Однак в окремих випадках горобці можуть заподіювати шкоду.

Влітку і восени вони збираються у великі зграї і налітають на лани й
сади, вибиваючи зернові культури, розкльовуючи соняшники, ягоди вишні,
винограду. Рано навесні об’їдають бруньки на кущах аґрусу та смородини.
Через це у деяких країнах горобців зачислили до винятково шкідливих
птахів.

Яструби – це середні за розмірами хижі птахи. У них порівняно довгі
міцні ноги і широкі крила.

Тетерев’ятник і перепелятник живляться переважно чималими мисливськими
птахами. Іноді полюють і на свійських, особливо курей.

Яструб – малий (Acupitez nisus), навпаки, живиться здебільшого
щитовидними гризунами та комахами. На відміну від корисних хижаків, які
схожі на тетерев’ятника та перепелятника, у старих яструбів на тілі
епоперечні смуги. У молодих птахів смуги поздовжні, і тому вони дуже
схожі на канюків, корисних хижих птахів. У польоті яструби де в чому
нагадують соколів, але хвіст у них довший, а крила коротші і ширші.

Яструби – звичайні лісові птахи. Вони спритніші за всіх інших хижаків,
до того дуже сильні, що дає змогу полювати на здобич, яка більша за них.

РЯД САВКОПОДІБНІ (Charodriiprues) – дрібні, рідше середні за розмірами
птахи з довгими ногами і гострими крилами. Ряд об’єднує 189 видів
птахів. Він ділиться на два підряди: якани (одна родина) – птахи
тропічних і субтропічних зон і кулики (сім родин) – поширені у нас –
чайка, вальдшнеп, кроншнеп повсюдно. У нас спостерігаються чайка, або
чибіс; вальдшнеп, кроншнеп.

Чайка – або Чибіс (Vanelus) – невеликий чепурний птах (вага близько 200
г). Забарвлення крил зверху бурувато–чорне із зеленим близьким, груди,
голова з боків і черевце чисте-біді, на голові кумедно стирчить
характерний для цього птаха блискучий чорний чуб з кількох довгих
пір’їн. Повертається навесні дуже рано, на початку або в середині
березня. Оселяється окремими парами або колоніями по берегах річок,
озер, на вологих низинах, сухих луках і на полях.

Після повернення самці влаштовують шлюбні ігри, які відбуваються в
повітрі або на землі. На землі самець розправляє крила, розпускає хвіст,
яким ритмічно рухає вгору та вниз. Потім він, притиснувшись до землі,
енергійно вигрібає лапами з-під себе землю. На цьому місці утворюється
ямка, яку потім І використовують під гніздо. В квітні самка відкладає
3-5 плямистих яйці. Насиджують їх самець і самка близько 25 днів. Уже в
триденному віці пташенята прудко бігають, а трохи більш як через місяць
літають.

Живиться чайка різноманітними комахами та їх личинками, серед яких
багато небезпечних шкідників сільськогосподарських культур. До них
належать жук – ковалик, довгоносики, листогризи. гусінь п’ядуна, личинки
двоуруглих і дротянки.

Літає чайка чудово, але начебто неохоче. Тріпнувши своїми округлими
тупими крилани, вона круто піднімається і з протяжним голосним криком,
що нагадує слово “чи – аї” (звідки й назва її пішла) немов падає вниз,
уміло використовуючи повітряні потоки. Над самою землею робить різкі
повороти у всі боки й летить зі своєю жадібною піснею в далечінь. Так
само гарно і швидко ходить вона серед трави, скльовуючи різних комах,
молюсків, черв’яків.

Жайворонки. Родина цих птахів об’єднує 78 видів, зокрема на Україні
дев’ять, з яких найзвичайнішими є такі: жайворонки польовий і чубатий,
поширені майже по всій території. Жайворонки майже всіх видів – мешканці
відкритих просторів, полів, степів, лук, лісових галявин. Добре бігають
і літають. Живляться різними комахами, перш за все шкідливими.

Жайворонок польовий (Alauda arvensis) трохи більший за хатнього горобця
(вага близько 40 г). Забарвлення оперення бурувато-сіре, непоказне, з
домішкою темного, жовтого, білого кольорів. Воно допомагає птахові бути
зовсім непомітним на землі серед строкатої рослинності. Але цю одну з
перших перелітних пташок люди впізнають насамперед по чудовій дзвінкій
пісні, що без кінця ллється з блакитного весняного неба. Повертаючись із
зимівлі в першій половині березня, жайворонок, ніби на крилах, приносить
весну. Гнізда мостить на землі в ямці. Самка відкладає до п’яти сірувато
плямистих яєць, які насиджують протягом двох тижнів. П’ють росу з трави.
Відлітають на південь пізньої осені.

РЯД ДЕННІ ХИЖІ ПТАХИ (Accipitres) великі і середні за розмірами з міцним
крючкоподібним дзьобом і загнутим гострими кігтями на сильних пальцях
ніг. Самки більші, ніж самці. До цього ряду належать і подані тут птахи
родини яструбиних: скопа, шуліка, яструби, орли, орлани, канюки, луні та
птахи родини сокальних.

Шуліка Рудий ( Milvus ) корисні птахи, мають помітно світліше оперення і
відзначається наявністю іржасто-рудих відтінків, особливо низ тіла.

За даними кільцювання, тривалість життя шулік становить 15 років. Це
корисні птахи. Люди вважають шуліку хижаком, найлютішим ворогом
свійської птиці, змішуючи його з яструбами.

Перепел ( Caturnix ) – рід найменших мисливських птахів, вага 70-130 г.
Нагадує маленьку курочку, трохи більшу від шпака. Пташка
рудувато-сіренька, короткохвоста, строката. В лісах не водиться. Гніздо,
як і інші курині, мостить в ямці на землі. Самка відкладає 8-24
жовтокоричневих плямистих яєць, насаджує понад 2 тижні. Через 35-40 днів
малята досягають розмірів дорослих.

Перепел живиться пагонами, насінням, комахами. Це мисливський птах, має
смачне м’ясо.

Синиця Велика (Parus masor) трохи менша за горобця (вага близько 2Q г).
Голова, шия і широка смужка на грудях та черевці чорні з синюватим
блиском, спина і черево, жовтуватозелені щоки і потилиця білі, хвіст
сіруватий, крильця голубувато-сірі з білими поперечними смужками. У
самки чорна смужка на грудях вужча.

На Україні синиця велика – численний осілий почасти мандрівний птах.
Гнізда мостить в дуплянках або синичниках. Відстань між гніздами 50-60
м. Самка протягом 13 днів насиджує 9-15 білих плямистих яєць, які
відкладає в кінці квітня. Самець зрідка приносить їй їжу, потім кілька
днів годує і пташенят, а самка обігріває їх. Згодом обидва птахи
приносять їжу пташенятам близько 400 разів на день. За гніздовий період
одна сімейка синиць може очистити від шкідників до 40 яблунь. Взимку
синиця велика їсть ще й насіння, м’ясо і навіть падаль. Це мабуть,
найсміливіший ??? серед дрібних співочих. Вона буває всюди де є тільки
якась пожива.

Щиглик ( Cardullia) Рід щиглик належить до родини верхових, яка
об’єднує 122 види. Це дрібні товстодзьобі зерноїдні птахи. На Україні їх
є 17, до яких належать і щиглик, чиж, коноплянка, снігур, шинкар та
зяблик. У нас на Коломийщині осілий птах щиглик.

Щиглик, або щиголь (Cardullia Cardullis ) – один з найкрасивіших наших
птахів. Він менший за горобця (вага близько 20 г), дуже яскравого
строкатого забарвлення. Голова самця чорна, лоб, тім’я і горло червоні,
решта оперення жовте, біле та чорне. У самки оперення не таке яскраве.
Гніздиться по перелісах, великих садах, парках, де неподалік росте
багато бур’янів, насіння яких є основною їжею. Гнізда мостить на тонких
бокових гілках дерев високо від землі.

В середині травня буває перша кладка з 3-5 зеленуватих з плямами яєць, а
в кінці червня друга. Самка насиджує яйця близько двох тижнів. Пташенят
вигодовують обидва птахи спочатку комахами, а згодом і насінням. У
вересні старі і молоді птахи збираються у великі зграї і восени та
взимку мандрують по полях, садах і лісових галявинах, скльовуючи насіння
бур’янів.

Щиглики – корисні птахи. Знищують шкідливих комах і поїдають насіння
бур’янів. Вони приносять значну користь сільському господарству.

Сорокопуди – в цій родині відомо 67 видів птахів на Україні, поширено
чотири види: сорокопуд – жулан і чорнолобий зустрічається в усіх
областях, сорокопуд сірий – гніздовий птах, звичайний взимку а
червоноголовий – рідкісний замітний птах.

Сорокопуд – жулан ( Tanius Vistatus) найчисленніший і найцікавіший. Це
чепурний птах, трохи більший за горобця (вага близька 30 г).

Забарвлення голови і шиї самця попелясто-сіре, спини яскраво руде,
черевце біле з рожевим відтінком, крила і хвіст чорно-бурі, через очі
проходить чорна смужка. Самка і молоді птахи забарвлені скромніше.

Птах перелітний, повертається навесні, коли вже зеленіють дерева і кущі.
а відлітає рано восени. Гніздиться на узліссях, у садах і парках,
насамперед біля річок. Своє чашоподібне гніздо влаштовує десь у
непролазному чагарнику на висоті 1-2 м. від землі, інколи ж на деревах
або просто на землі. В ньому в кінці травня буває 5-7 плямистих яєць,
насиджує їх самка протягом двох тижнів, а самець приносить їй корм.
Живиться переважно великими комахами, гусінню, зрідка маленькими
ящірками, шиновидними гризунами та пташенятами. Сидячи десь на вершині
дерева, куща, на телеграфному стовпі чи проводах, птах уважно поглядає
на всі боки. Впіймавши здобич, повертається на попереднє місце, де і
їсть її.

(Carrulus Glandaraus)

Сойка – осілий птах, дуже галасливий, – надто рухливий і уважний.
Завбільшки як галка (вага 150-200 г). Цього птаха легко впізнати по
яскраво-блакитних з чорним обідком “дзеркальцях” на крилах, чорних
“вусах” і сірувато-білій посмугованій горним голові з інколи помітним
червонуватим чубчиком, хвіст довгий, крила порівняно короткі. Живе сойка
в листяних і мішаних лісах. Гніздо мостить на деревах (1.5-5 м) із
ретельно складених гілочок. На початку травня самка відкладає 5-8 яєць,
вигодовують пташенят виключно комахами, яких споживають в цей час дуже
багато. Живиться сойка рослинною їжею, а також дрібними гризунами,
ящірками, гадюками, зрідка дрібними птахами, достиглі жолуді заховує під
листя, мох, а взимку добуває з-під снігу для поживи. Котрі жолуді пташка
не знайде, проростають. Цим сойка приносить велику користь для лісового
господарства.

Сорока – (Pica) осілий птах. Має чорно-біле строкате оперення, довгий
хвіст (східчастий). Гніздиться в чагарниках, полезахисних насадженнях,
лісах, а навіть у садах. Живуть постійними парами навіть у взимку.
Гніздо – велика куляста споруда з гілок і стебел. вимазана з середини
глиною і гноєм. Самка відкладає 5-9 блакитно-зелених яєць з буруватими
цяточками, насиджує 17-18 днів. Самець охороняє її і попереджує про
небезпеку. Сорока – всеїдний птах. Поїдає гризунів і комах, тому
приносить більше користі, ніж шкоди.

Грак, або гайворон (Corvus rugiligus) Це середній за розмірами птах
(вага 500г). Має чорне оперення, а навесні ще й синюватим відтінком,
особливо в самців. Гнізда мостить високо на дереві поблизу води і
людських осель. Оселяються колоніями (десятки і навіть тисячі гнізд),
вважаються вісниками

Висновок

Спостерігаючи за орнітофауною Коломийщини в лісі, виявили на
гніздуванні 25 видів птахів, щільність гніздування яких становить 336,05
пар/км2. Найбільша зустрічальність в цілому біотипі таких видів:

дрізд-чикотель, сорока, синиця велика, зяблик, вівчарик-ковалик,
костогриз, щиглик, зеленяк, вівсянка звичайна, дрізд співочий, дрізд
чорний, коноплянка, іволга, зозуля, малинівка, горихвістка звичайна,
???, жайворонок лісовий, соловей східний. Менш чисельними є :
довгохвоста синиця, куріпка сіра, сойка, мухоловка сіра, кропивник,
синиця голуба, сіра ворона.

В лісових зарослях та зрубах на гніздуванні зафіксовано 11 видів,
щільність гніздування яких становить 110,2 пар/км2. Найбільша
зустрічальність в цьому біотопі таких видів:

Вівсянка звичайна, жайворонок лісовий, кропив’янка сіра, щеврик лісовий,
кропив’янка лісова, горихвістка звичайна, куріпка сіра, плиска жовта.
Менша зустрічальність в цих біотопах таких видів: вівчарик жовтобровий,
мухоловка сіра.

У кущах та лісових зарослях виявлено на гніздуванні 14 видів птахів,
щільність яких становить 122,2 пар/км2. В цьому біотипі найбільша
зустрічальність таких видів:

вівсянка звичайна, вівчарик ковалик, дрізд білобровий, кропив’янка сіра,
мухоловка сіра, малинівка. Менша чисельність таких видів: щеврик
лісовий, кропив’янка садова, вівчарик жовтобровий, дрізд чорний,
сорокопуд-жулан, кропив’янка чорноголова, соловей східний, коноплянка.

У долинах рік на гніздуванні було виявлено 16 видів птахів, щільність
яких становить 179 пар/км2. у цьому біотопі найбільш чисельними є такі
види:

синиця велика, дрізд білобровий, малинівка, сорока, соловей східний,
чаїчка болотяна, дрізд чорний, кути головка, іволга, синиця голуба.

Використана література:

“Природа Івано-Франківської області” (за ред. К.Гегенчука, Львів, “Вища
школа”, 1973).

М.Волошенюк “Природоа Коломийщини” ( Коломия, “Вік”, 1994).

В.Хлебович, “Агрозоология” (Москва, ВО “Агромиздат”, 1991).

В.Парпан, Я.Штиркало, В.Случик, “Методичні вказівки до практичних занять
з орнітології” (Івано-Франківськ, 2001).

Благосклонов К.Н. Охрана и привлечение птиц. Москва “Просветник”, 1972.

Бондаренко В.Д. Внимание птиць! – Львов: Вища школа

Мижев А.В. Биология птиц. – Москва 1960.

Мижев А.В. Определитель птичьих гнёзд. – Москва “Просвещение” 1975 р.

Промптов А.Н. Птицы в природе. – Москва «Просвещение» 1960

Страутман Р.И. «Птицы западных областей УССР» Львов 1963.

Воїнственський М.А. Наші птахи. – К.: Рад. школа, 1969.

Воїнственський М.А, Кістяківський О.Б. Визначник птахів. – Київ, 1962.

Галушин В.М. Хищные птици, – М.: Лесная промышленность, 1970.

Доппельманр Г.Г, Мальчевский А.С, Новиков Т.А., Фалькенштейн Б.Ю.
«Биология лесных птиц и зверей». – М.: Высшая школа, 1975.

Форлозов А.Н., Осмоловская В.И., Блопосклонов К.Н. «Птици и вредители
леса». – М.1950

Татаринов К.А. “Фауна хребетних Заходу України”. – Львів, 1973.

Мальчевский А.С. Гнездовая жизнь певчих птиц. – Л.1959.

1 дехто недолюбляє одудів, вважаючи їх брудними, неохайними. Але,
навпаки, це дуже красиві птахи, рідину зеленого кольору з неприємним
запахом виділяють з захисною метою.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020