.

Орнітофауна Івано-Франківської області (фауна птахів Войнилівської височини) (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
331 5115
Скачать документ

Курсова робота

Орнітофауна Івано-Франківської області (фауна птахів Войнилівської
височини)

Вступ

Однією з найбільш розповсюджених груп тварин є птахи. Завдяки здатності
літати вони легко можуть долати великі простори і вільно розселюватись
по всіх континентах, а тому поширені скрізь, по всій земній кулі, від
льодовитих просторів Арктики до суворих берегів Антарктиди.

Внаслідок інтенсивного, майже безперервного споживання їжі, рухливості і
повсюдного поширення ця група тварин має надзвичайно важливе значення в
житті екологічних систем, а отже, і в житті людини.

Людина у своїй господарській діяльності використовує багатства природних
екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх
збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і
парки, поля сільськогосподарських культур, штучні водойми, фруктові
сади, тваринницькі ферми, рибні й мисливські господарства – це не повний
перелік штучних і напівштучних екосистем, які називаються культурними
ландшафтами. Роль птахів у цих екосистемах, тобто в житті та
господарській діяльності людини, надзвичайно велика. Якщо підрахувати,
скільки їжі споживають певного району, скажімо території лісництва або
масиву фруктових садів за день, місяць і рік, то дістанемо фантастично
великі цифри.

Птахи швидко реагують на збільшення кількості шкідників. Широко відомі
прикладом швидкої реакції на розмноження комах-шкідників є масова поява
рожевих шпаків у тих місцях, де розмножується сарана, або збільшення
кількості сов, мишоїдів-зимняків, та інших тварин, які їдять мишовидних
гризунів там, де спостерігається масове розмноження сірої полівки,
польової миші та інших небезпечних шкідників сільського господарства.

Запобігають масовому розмноженню комах, гризунів та інших шкідників і
водяні птахи. Так, велику кількість гризунів на полях поблизу узбережжя
Чорного і Азовського морів знищують сріблясті мартини. Наведені приклади
підтверджують важливість застосування в сільському і лісовому
господарствах поряд з іншими методами захисту рослин біологічного
методу, тобто використання для боротьби із шкідливими організмами їх
природних ворогів.

Людство має певний досвід приваблювання птахів на поля, в сади та лісові
насадження для їх концентрації в місцях, де можуть масово розмножуватися
шкідники.

Значення у житті та господарській діяльності людини не вичерпуються тим,
що вони допомагають у боротьбі з шкідниками. Дуже велика роль птахів у
поширенні багатьох рослин і, зокрема, в процесах поширення і поновлення
лісів. Поїдаючи різні плоди, ягоди й насіння, роблячи собі запаси їжі, а
потім забуваючи їх іноді далеко за межами лісу. Птахи сприяють
розповсюдженню багатьох деревних і чагарникових рослин.

Багато видів птахів належать до мисливсько-промислових і дають цінні
продукти – м’ясо, жир, яйця, пух, перо тощо. Нині, коли природні запаси
мисливсько-промислових птахів стали швидко зменшуватись, люди почали
штучно розмножувати найбільш цінних птахів для використання в
мисливському господарстві.

Одомашнені й приручені не тільки мисливські птахи. Здавна користуються
великою любов’ю людей співочі та декоративні птахи – павичі, лебеді,
папуги, канарки та ін. Вони дуже красиві, цікаві своєю поведінкою,
мелодійними піснями.

В результаті знищення хижих птахів орлани, орли, соколи, змієїди,
шуліки, канюки стали рідкісними, хоч відіграють у природі важливу роль,
регулюючи кількість масових видів комах, гризунів та інших
тварин-шкідників масового і сільського господарства. Винищувались також
баклани, чаплі, мартини за те, що вони поїдають багато риби, що нібито
негативно відбивається на рибному господарстві. Людина має бути розумним
і ощадливим господарем на планеті і всі свої вчинки погоджувати з наукою
про природу, керуватися знаннями про тварин. Виходячи із цих знань, слід
обмежувати якщо потрібно, кількість тих чи інших птахів.

Фізико-географічна характеристика району дослідження

1.1 Рельєф

У межах Івано-Франківщини є території з рівнинним і гірським рельєфом.
Рівнини охоплюють 2/3 її території -в північно-східній частині. Решту
площі займають гори Карпати.

Територія в загальному плані знижується з північного заходу на південний
схід. Найменші абсолютні висоти ( 140 м. над рівнем моря ) приурочені до
заплави Дністра біля східного кордону області. Рівнини горбисті, густо
порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300-400 м. В окремих
місцях вони первищують 400 і навіть 500 м.

Платформенній частині Івано-Франківщини відповідає рівнинно-пластовий
рельєф Подільської височини. Лівобережна від Дністра частина Поділля, а
також територія між Бистрицею і річкою Тлумач має назву –
Придністаровське Поділля або Опілля. У свою чергу в його межах виділяють
Рогатинське, Бурштинське і Бистрицько-Тлумацьке Опілля.

Район наших досліджень розташований в такій ландшафтній
зоні: лісостеповий ( включає Войнилівську височину). Виходячи з
різноманітності геологічних відкладів і стилів тектонічної будови
складної і довгої історії розвитку екзогенних процесів, що зумовили
неоднаковий характер поверхні, та відповідно до трьох основних
тектонічних зон на даній території утворилися рівнинно-пластовий та
флювіальний рельєф.

Загальна особливість цього рельєфу – це майже горбогірний вигляд
плосковершинні видовжені горби, порізані глибокими долинами річок, як
утворили скульптурно-ерозійний рельєф. Оскільки більшість із них
складені горизонтальними товщинами мергелів, вапняків, пісковиків, що
мало піддаються розмиванню, то схили річкових долин у багатьох випадках
круті й навіть скелясті На вершинах, і схилах залягають, як правило
лесовидні суглинки, тому поверхня горбів ускладнена великою кількістю
глибоких ярів. Найбільші висоти Опіля приурочені до утвореного недавніми
тектонічними процесами підняття. Він перетинає область у межах

Войнилівської височини, де найвища точка – гора Глинна має висоту 426 м.
У напрямку до Дністра висоти знижуються, становлячи в межах
терасованої рівнинної Войнилівської улоговини 220-225 м. над рівнем
моря.

1.2 Кліматичні умови

На клімат Войнилівської височини найбільше впливає, звичайно
географічна широта, а також висота над рівнем моря, віддаленість від
океану, рельєф, характер підстилаючої поверхні. Від географічної широти
в першу чергу залежить притік сонячної радіації, яка є головним джерелом
енергії для більшості процесів, що відбуваються в географічній оболонці.

Потрапляючи на земну поверхню, вона із світлової перетворюється в інші
види енергії. Найбільша частина, перетворюючись у теплову, нагріває
земну поверхню. Теплова енергія, поступаючи від останньої в атмосферу,
приводить в рух усі кліматоутворюючі процеси. Величина енергії що
потрапляє на одиницю площі, найбільше залежить від кута падіння проміння
сонця, а отже, від географічної широти. Оскільки район досліджень
розміщений в середніх широтах, то величина сонячної радіації в
середньому 96-98 ккал/см2, тобто типова для помірного кліматичного
поясу. Протягом року в сумарній радіації понад 50% припадає на розсіяну.
В зимовий період сумарної радіації поступає значно менше, а частка
розсіяної через збільшення хмарності досягає 70% і більше.

Відмінності у висоті на рівнем моря між Карпатською частиною області і
Прикарпаттям та Поділлям визначають значні різниці в розподілі
температур і річної кількості опадів.

На території району досліджень сформувався помірно-континетальний тип
клімату, тобто перехідний між морськими і континентальними.

Характер підстилаючої поверхні визначає величину відбитої радіації,
тобто альбедо. В зимовий період, у зв’язку із сніговим покривом, воно
досягає 60%, а влітку на рівнинах, вкритих трав’яною рослинністю, всього
20%. Суттєво відрізняється величина ввібраної радіації і на схилах
різної експозиції в горах та на горбистих рівнинах.

1.3 Температура повітря

Річний хід температур в області визначається невисокоми температурами в
літні місяці і порівняно високим взимку. Вони також суттєво
відрізняються у гірських районах та рівнинах. Так, середні температури
липня для Подільської і Прикарпатської частин області становлять 18-18,5
°С, а в масиві Чорногора, на висоті подан 1800 м.- від 9-1 1°С. Тобто
на кожні 100 метрів висоти температура знижується в середньому на 0,7°.

У січні менша відмінність між середньомісячними температурами у горах і
на рівнинах, відповідно 7-7,6° і 4,545° морозу.

Максимальні температури (понад +38°) спостерігалися у східній частині
області, зокрема, на метеорологічні станції Коломиї. У
горах найвища температура + 27°С зафіксовано на схилі
Чорногірського хребта станцією Пожижевська (висота 1429 м.)
Мінімальні температури для цієї ж метеорологічної станції
становлять (-28°С), а для Коломиї (-36°С).

Амплітуда середніх температур на рівнинних територіях області, а отже,
і ступінь континентальності повітря збільшується в напрямку на південний
схід. Для Болехова ця величина становить 3 й 4°, а в Коломиї -24°. В
Карпатах континентальність згладжується і середні річні амплітуди
температур не перевищують 20-21°.

1.4 Опади

Річна сума атмосферних опадів на Івано-Франківщині, в
залежності від висоти над рівнем моря, коливається від 600 до 1500мм.У
районах Поділля і Передкарпаття ця величина становить 600-800 мм., у
Карпатах на висотах понад 1000 м., відповідно 1200-1500 мм. Це пов’язано
з тим що повітряні маси з Атлантики, насичені вологою, змушені
підніматися. Охолоджуючись у вищих шарах атмосфери, водяна пара
конденсується і випадають опади. Більша кількість І випадає в теплий
період року. Зокрема, на три літні місяці і Прикарпатті припадає 44 % їх
річної кількості. Найбільш дощовий місяць-червень, а найбільш тихий –
вересень.

У зимовий період опадів випадає 10% від річної норми у вигляді снігу і
доту. Сніговий покрив утворюється кожного року, але на рівнині, як
правило, не стійкий і не тривалий. У горах тривалість його вдвічі
більша, а товщина снігу досягає 45 см.

Величина випаровуваності на рівнинах становить 550-580 мм. за рік, на
Пожижевській знижується до 412 мм.., а на гребені хребтів ще менше. Тому
коефіцієнт зволоження в районах Прикарпаття і Поділля коливається від
1,1 до 1,4,а в Карпатах від 1,5 до 3,5. Отже зволоження рівнинних
територій області є достатнім, а гірських-надмірне.

На території району дослідження циркуляція атмосфери, як кліматотворчий
фактор виявляється у переносі атлантичних і континентальних, арктичних
повітряних маса також у циклонічній та антициклонічній діяльності.
Клімат в Придністров’ї типово континентальний, його пом’якшують вологі
повітряні маси, принесені з Атлантичного океану, і Карпати, які
зумовлюють хмарність, збільшують атмосферні опади [Андріанов,1951]. На
протязі року переважають вітри північно-західного, південно-східного
напрямків, на долю яких в середньому припадає 54% повторюваності.
Кількість випадків вітру південно-східного напрямку найбільше з
листопада по березень і становить 34 %. По сезонах є невеликі відхилення
від цього співвідношення. В зиму і восени панують східні вітри, влітку і
весною-північно-західні.

1.5 Рослинний світ

Він характеризується також різноманітністю як і ґрунтовий, що
пов’язано з Географічним положенням та різноманітністю рельєфу.
В межах району дослідження нараховується близько 1500 видів
насінних і вищих спорових рослин, що належать до 500 родів. Рослинні
угрупування на рівнині змінюються в напрямку з півночі на південь, але
вже в межах Прикарпаття накладається висотна поясність, яка чітко
прослідковується в Карпатах. У подільській частині області чергуються
плями степів і широколистяних лісів, переважно дубових з домішкою грабу,
рідше бука. В межах Прикарпаття степ поступово зникають, з’являються
ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де
переважає бук. Зустрічаються на них часто дуб і граб а інколи хвойні –
смерека та ялина, які можуть утворювати невеликі масиви. В горах у
найнижчому 3 ярусі поширені букові ліси, які з висотою поступово
переходять у хвойно-широколистяні, хвойні, криволісся, субальпійські та
альпійські луки.

Широколистяні ліси Войнилівської височини мають в основному два яруси.
В першому ярусі найчастіше зустрічаються ясен, явір, клен польовий. У
другому, крім лісоутворюючих дуба і граба, поширені також липа, берест,
осика, черемха, береза, черешня, горобина. У підліску представлені
брусниця, ліщина, калина, глід, крушина, терен, шипшина, кизил.

Трав’яний покрив формують осоки, волосиста, тонканіч,
копитень, гребінник, фіалка лісова, анемона дібровна, маренка запашна та
інше.

У букових лісах Прикарпаття і частково височини трав’яний покрив
бідніший і представлений квасеницею, весняним білоцвітом, підсніжником,
воронцем. У випадках, колди до бука на піднятих височинах домішується
смерека, підлісок майже відсутній, а трав’яний покрив ще рідший і
представлений в основному квасеницею і буковою папороттю.

На заболочених заплавах поширені вільхові лічи з переважанням чорної
вільхи і деколи вільхи сірої. Поряд із ними ростуть чорна бузина, верба,
крушина, хміль, паслін.

У лісах передгір’я значно рідше від передкарпатських зустрічається дуб,
частіше бук і смерека. Зберігся тут в окремих місцях тис
ягідний-релікт неогенового періоду.

В цілому ліси на рівнині і в передгір’ї займають на Івано-Франківщині до
30%.

Степова рослинність представлена на Войнилівській височині дуже
неоднорідна. Для сухих місць найбільш характерними в трав’яному покриві
є типчак, вівсюнець пухнастий, ковила волосиста, рокитник, полин. На
більше зволожених похилих схилах поширені осока низенька, тирса, синяк,
шавлія, адоніс. У видолинках і на узліссях дуже буйне різнотрав’я,
представлене стародубом, чемерицею, жовтицем та іншими видами.

Луки поширені у заплавах рік Поділля і Прикарпаття, характеризуються
трав’яним покривом у якому домішують вівсяниця лугова і червона,
тонконіг, конюшина. Вододільні луки Передкарпаття відзначаються значним
різнотрав’ям.

1.6 Тваринний світ

Найбільше тваринний світ відзначається характером рослинності. А тому
він теж досить різноманітний і представлений на Івано-Франківщині 328
видами хребетних, зокрема: 49 – риб, 15 – земноводних 11 – плазунів, 187
– гніздових птахів, 66 – ссавців.

У межах Поділля переважають дрібні і середні ссавці, такі як,
полівка-звичайна, заєць-русак, кріт, лисиця, дикий кабан, козуля. Серед
плазунів тут представлені ящірка, вуж звичайний; земноводних – жаби,
тритон звичайний; птахів – зяблик, шпак, іволга, синиця, польовий
горобець, галка, сойка; риб -щуки, коропові, в’юни, окуні.

Передкарпаття має видовий склад тварин, перехідний між Поділлям і
Карпатами. Цікавими тут є рідкісні для регіону види тварин, такі як:
ящірка лучна, полоз лісовий, і черепаха грецька, а також реліктовий вид
риб-лосось дунайський (у Пруті та Черемоші).

У Карпатах поширені тайгові і гірські види хребетних. Це, зокрема:
форель струмкова і райдужна, тритон карпатський, саламандра плямиста,
глухар карпатський, шишкар ялинковий, лелека чорний, ведмідь бурий,
рись, кіт лісовий, білка карпатська, полівка, снігова, олень
карпатський. А також живуть у горах борсук, ласка, кам’яна куниця,
чорний і степовий тхори, заєць, вовк, дикий кабан, козуля.

Об’єкти, методи і програма дослідження

Матеріал для написання роботи зібраний на протязі квітня -травня 2002-
2003 на території Войнилівської височини.

Програмою було передбачено проведення маршрутних досліджень. Метою
роботи було:

– вивчення видового складу і чисельності птахів на пробних площадках у
різних типах біогеоценозів, встановлення їх структурних та
функціональних показників.

Загалом обстежено 4 лісових масиви.

Для вивчення якісного та кількісного складу орнітокомплексів
використовувався маршрутний метод обліку птахів з фіксованою смугою
обліку (метод трансектів). Перед проведенням обліків, визначали
швидкість пересування, власне відчуття проведення обліків, власне
відчуття проведення обліків, оперативність визначення відстані від
зафіксованого птаха до вісі трансекту. Для треніровки вибирали маршрут з
високомозаїчними біотопами і за короткий проміжок часу (один-два тижні)
пройти його 10 раз з різною швидкістю при різних кліматичних умовах.
Отримані результати записували і фіксували швидкість ходу в різних
умовах біотопу, погоди, щільності птахів. Потім результати
порівнювались, результати двох-трьох обліків, які подібні на 50-75%
вважали задовільними, а режим проведення обліків у такі дні, близькими
до оптимальних.

Початок і протяжність обліків планувався так, щоб охопити весь гніздовий
сезон. Найкращим індикатором, який дає поправки на терміни проведення
обліків є активна пісня вівчаря-ковалика (Phyloscopus ejllybyta L). Це
співпадає з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів,
як дрозди (Turdus), малинівка (Erithacus rubecula L.),кропивник
(Troglodytes troglogites L). Обліки починали із сходом сонця і
закінчували не пізніше, ніж через 4-5 годин. Птахів фіксували, як при
візуальному спостереженні, так і за голосовими сигналами.

Під час обліку всі птахи, що спостерігалися, реєструвалися на схемі
маршруту, на якій вертикальними лініями показаний сам трансект і смуги
по 25 м з обох сторін (головна смуга).Фіксуються і птахи, які
спостерігаються дальше 25 м від трансекта-додаткова смуга обліку. Дві
смуги разом утворюють загальну смугу обліку. Птахи, які пролітають над
головною смугою записуються у додаткову смугу обліку.

Горизонтальними лініями відмічаються границі біотопів, а пунктиром
розбивається маршрут на відрізки довжиною 100 метрів.

Під час обліку самець, що співає інтерпретувався як одна пара. Якщо
виявлена самка, група молодих птахів, або зайняте гніздо теж приймали за
одну пару. Деякі види гніздуються дуже рано і під час обліку
зустрічаються їх зграї. Середній виводок (дві дорослі особи і молоді
птахи) теж вважають за одну пару. Результати обліків зведені в таблиці,
в яких також подана частка особин виду в орнітонаселені та їх біомаса.

Щільність популяції вираховується за формулою:

D=10kn/L, це L – довжина маршруту, з точністю до 0,1 км;

n – кількість пар даного виду, виявлених в загальній полосі маршруту;
k – коефіцієнт корекції, який вираховується за формулою:

k = (l-SQRT(l-p))/W

lе р – доля особин виду відмічених на головній смузі обліку від
відмічених на загальній смузі;

w – ширина головної смуги з однієї сторони від лінії маршруту, яка
становить 25 м.

Фауна населення птахів Войнилівської височини.

Ряд Passeriformes- горобцеподібні

Родина Bingillidae – в’юркові

Рід Ringilla — в’юрок

вид Bingilla coelebs — зяблик

2. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Turdidal – дроздові

Рід Exthaaus – малинівка

Вид Exthaaus rabecula – малинівка, або вільшанка

Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Bingillidae – в’юркові

Рід Coccothraustes – костогриз

вид Coccothraustes coccothraustes – костогриз

Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Paridal – синицеві

Рід Parus – синиця

Вид Parus major – синиця велика

Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Turdidal – дроздові

Вид Turdidal merula – чорний дрізд

Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Emberizidal – вівсянкові

Рід Emberiza – вівсянка

Вид Emberiza citrinella – вівсянка звичайна

7. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Phyloscopus – вівчарик

Phyloscopus collybita — вівчарик – ковалик

Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Turdidal – дроздові

Рід Turdus- дрізд

Вид Turdus phylomelos – співочий дрізд

Ряд Passeriformes- горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Sylvia -Славка

вид Sylvia atrecapilla – славка чорноголова

Ряд Colymbiformes – голубоподібні

Родина Columbidail – голубині

Рiд Соlumba – голуб

Вид Columba polumbus – припутень

11. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Phyloscopus – вівчарик

Вид Phyloscopus – жовтобровий вівчарик

Ряд Passeriformes— горобцеподібні

Родина Corvidal – воронові

Рід Garrulus – сойка

Вид Garrulus glandarius – сойка

13. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Motocillidal – плискові

Рід Anthus – щеврик

Вид Anihus trivialus – лісовий щеврик

14. Ряд Passer і formes – горобцеподібні

Родина Oriolidal – іволгові

Рід Oriolus – іволга

Вид Oriolus oriolus – іволга

15. Ряд Ріеіformes – дятлоподібні

Родина Picidal – дятлові

Рід Dendrocopos – строкатий дятел

Вид Dendrocopos malor – великий строкатий дятел

16. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Troglodytidal – кропивникові

Рід Troglodytes – кропивник

Вид Troglodytes troglodytes – кропивник, або волове очко

17. Ряд Cuculiformes – зозуле подібні

Родина Cuculidal – зозулеві

Рід Cuculus – зозуля

Вид Cuculus canorus — звичайна зозуля

18. Ряд Passeriformes- горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Sylvia – славок

Вид Sylvia commuris – сіра славка

19. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Bingillidae – в’юркові

Рід Chloris – зеленяк

Вид Chloris chloris – зеленяк

20. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Sittidal – повзикові

Рід Sitta – повзик

Вид Sitta europae – повзик

21. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Hippolais – берестянка

Вид Hippolais icterina – берестянка

22. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Muscicapidal – мухоловкові

Рід Ficedula – строката мухоловка

Вид Ficedula hypoleuca – мухоловка строката

23. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Paridal – синицеві

Рід Раrus – синиця

Вид Parus palustris – болотяна гаїчка

24. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Paridal – синицеві

Рід Parus – синиця

Вид Paras ater – чорна синиця, або московка

25. Ряд Passeriformes — горобцеподібні

Родина Aegithalidal – ополовникові

Рід Aegithalos – половник

Вид Aegithalos caudatus – довгохвоста синиця, або ополовник

26. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Miscicapidal – мухоловкові

Рід Miscicapa – мухоловка

Вид Miscicapa striata — сіра мухоловка

27. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Bingillidal- в’юркові

Рід Cannabina – коноплянка

Вид Cannabina cannabina – коноплянка

28. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Turdidal – дроздові

Рід Luscinia – соловейко

Вид Luscinia luscinia-східний соловейко

29. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Fringillidal – в’юркові

Рід Carduelis – щиглик

Вид Carduelis carduelis – щиглик

30. Ряд Colymbiformes – голубоподібні

Родина Columbidae – голубині

Рід Streptopelia – горлиця

Вид Streptopelia turtur – звичайна горлиця

31. Ряд Colymbiformes – голубоподібні

Родина Columbidal – голубині

Рід Columba – голуб

Вид Columba oenas – голуб – синяк

32. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Miscicapidai – мухоловкові

Рід Ficedula – строката мухоголовка

Вид Ficedula albicollis – мухоголовка-білошийка

33. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Paridal – синицеві

Рід Paras – синиця

Вид Parus coeulius – голуба синиця

34. Ряд Falconiformes – соколоподібні

Родина Accipitridal – яструбині

Рід Buteo – канюк

Вид Buteo buteo звичайний канюк

35. Ряд Passeriforraes – горобцеподібні

Родина Sturnidal – шпакові

Рід Sturnus – шпак

Вид Sturaus vulgaris – шпак

36. Ряд Passeritbrmes — горобцеподібні

Родина Sylvidal – славкові

Рід Phyloscopus – вівчарик

Вид Phyioscopus trachilus – весняний вівчарок

37. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Corvidal – воронові

Рід Corvus – крук

Вид Corvus corax – крук (ворон)

38. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Corvidal – воронові

Рід Pica – сорока Вид

Pica pica – сорока

39. Ряд Falcon і formes – соколоподібні

Родина Accipitridae – яструбинні

Рід Accipiter – яструб

Вид Accipiter nisus — малий яструб

40. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Corvidal – воронові

Рід Corvus – крук

Вид Corvus coraix — сіра ворона

41. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Ploceidou – ткачикові

Рід Passer – горобець

Вид Passer montarnus — польовий горобець

42. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Turdidau – дроздові

Рід Phoenicurus – горихвістці

Вид Phoenicurus phoenicurus – звичайна горихвістка

43. Ряд Passeriformes – горобцеподібні

Родина Alauditae – жайворонкові

Рід Lullua- лісовий жайворонок

Вид Luilua arborea – лісовий жайворонок

Табл. 1. Орнітокомплекси Войнилівської височини.

№ ВИД

ІНДЕКС КІЛЬКОСТІ

ВИДУ(пар/км)

1 . Philiscopus sibilatrix

4.4

8.46

2. Fringilla coelebs

12.8

8.46

3. Philiscopus collydita

11.2

5.38

4. Turdus merala

8.8

7.69

5. Emberiza citronella

7.2

3.07

6. Parus major

6.8

7.69

7. Erithacus mbecula

5.6

1.53

8. Cucculus canorus

7.2

3.84

9. Sylvia comimmis

3.6

1.53

10.cocc/ coccothraustes

2.8

4.61

11. Columbia palumbus

2.4

3.07

12. Oriolus oriolus

1.6

1.53

13. Anthustrivialis

1.6

3.07

14. Corvus corax

2

0.76

15. Turdus pilaris

0.76

16. Phyloscopus trochilus

0.4

1.53

17.Anthus pratensis

1.53

18.Turdus philomelos

0.76

19. Garrulus glandarius

0.76

20. Paras palustic

0.76

21.Luscinia luscinia

0.76

22.Pams ater

0.4

0.76

23.Sturnus vulgaris

1.2

0.76

24.Pica pica

0,4

0.76

25. Corvus corone

0.4

0.76

26. Buteo buteo

0.4

0.76

27. Accipiter nisus

0.4

28. Dendrocopus major

1.2

2.3

На території Підгірки виявлено три види загальною густотою 787.45,
біомасою 34.59 кг/км2. фоновими 16 (68%) представників орнітокомплексу.
До багато чисельних належать 2 (16%) видів, до звичайних 14 (50%) і до
рідкісних 7 (36%). Загальна густота населення орнітокомплексу висока.
Домінують зяблик (F. coeiebs) і костогриз (Сосс. coccothraustes). По
біомасі домінує чорний дрізд (Т. merula) 8/29 кг/км.кв і костогриз
(Сосс. coccothraustes) — 9.18 кг/км.кв.

Таблиця 3

Показники

Вайнилівська височина

ЦШК

N

209

95

172

5

24

26

24

D

1.59

2.66

1.82

С

3.21

1

1

Е

0/32

0.037

0.059

1

0.17

0.19

D

0.91

0.92

0.91

Огляд літератури. Історія дослідження птахів на території

Птахи заходу УРСР вивчені досить глибоко. /Протягом 1948— 1972 pp.
орнітологи Львова, Чернівець, Києва, Кременця, Тернополя, Ужгорода,
Івано-Франківська, Ленінграда, Кишинева досліджували авіфауну цієї
території. В Українських Карпатах працював Ф. Й. Страутман, який написав
монографію “Птицы Советских Карпат” (1954) і багато різних
орнітологічних статей. У двотомній монографії «Птицы западных областей
УССР» (1963) він узагальнив усе те, що виконали вітчизняні орнітологи з
1943 по 1963 рік. Ц.В.Владишевський, І.В. Марисова (1960, 1961) вивчали
будову гнізд представників роду Turdus і біологію білодзьобого дрозда —
типового представника карпатського високогір’я. Д.В. Владишевський і
Т.В. Черватюк (1965) аналізують збереження і причини загибелі гнізд
горобиних птахів біля верхньої межі лісу в Чорногорах, а Д. В.
Владишевський (1968) – описує знахідки з Карпатах кам’яного дрозда і в
Прикарпатті — малої білої чаплі. Т. В. Черватюк [1969) повідомила про
строки гніздування деяких горобиних у Чорногорах, М. І.

Черкащенко (1968) – про біологію рябчика, а А.Й. Островський (1969) –
про екологію тетеревиних у Горганах. Деякі матеріали про орнітофауну
Закарпаття містяться в роботах О.Б. Кістяківського, Л.О. Портенко, М. Я.
Кучеренко, А.Е. Лугового, B.C. Талпоша. B.C. Талпош (1969) звернув увагу
на динаміку чисельності птахів Закарпатської рівнини, стаціонарне
розміщення їх в Окультуреному ландшафті. Пернаті Прикарпаття були
предметом дослідження М.К. Тарасової (1952), яка вивчала екологію
водоплавних верхів’я Дністра, а також І.Ф. Андреєва (1953) та О.М.
Клітіна; останній опублікував серію повідомлень про авіфауну
Чернівецької області і зробив у 1959 р. огляд птахів Радянської
Буковини. О. М. Клітін визначив у Східному Прикарпатті (Буковина) 192
види птахів, з них 172 — гніздових. В 1954 р. про знахідку сірійського
дятла в Прикарпатті повідомляють Ф.Й. Страутман і М.П. Рудишин (1954).
Орнітофауну Поділля досліджували В. П. Хреневич, В. Герхнер, Л. О.
Портенко, М. Й. Бурчак-Абрамович та інші. Починаючи з 1957 р. ряд
публікацій

Про сучасний склад птахів північних районів Поділля зробила І. В.
Марисова самостійно, а також у співавторстві з Н. М. Холіною та з
автором цієї праці. З робіт про подільську авіфауну слід
відзначити публікації у галузі дослідження чисельності
водяно-болотяних мисливсько-промислових птахів у верхів’ях р.
Горині, нових елементів фауни – сірійського дятла, кільчастої горлиці та
інших видів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. М.А. Воїнтвенский «Птахи»

Київ “Радянська школа” 1984р.

2. Заповідна справа в Україні Том 4 Випуск 2 1998р.

3. В. Д. Бондаренко „ Внимание птица” Львов „Вища школа” 1982р.

4. Природа Івано – Франківської області” за ред. К. І. Геренчука, Львів
Вища школа” 1973р.

5. Екологічні особливості орнітофауни лісових біогеоценозів середнього
Придністров’я В. А.Стефурак, Я. Є. Штиркало.

Івано – Франківська державна медична академія

УДК: 598.477.

6. Васюта C.І. Лісокористування в Українських Карпатах: етапи,
тенденції, перспективи // Проблеми історичної географії України. 36.
наук, праць.-К. 1991. С.105-119.

7. Владышевский Д. В., Шапарьев Ю. П. Закономерности изменения птичьего
населення лесных биоценозов Нижнего Приангарья // В сб.: Исследования
экологии таежных животных. Красноярск, 1976. С.125-13ІЮ

8. Израэль Ю. А. Концепция мониторинга состояния биосферы. // В кн.
Мониторинг состояния окружающей среды. (Труды первого
советско-английского симпозиума). – Л, 1977. С.10-15.

9. Ильичев В. Д., Галушин В. М. Птицы как индикатор загрязнения среды
ядохимикатами. //В Кн. Биологические методы оценки природной среды. –
М., 1978.

10. Б. Клауснитцер Экология городской фауны. М. 1990.246с.

11. Книстаутас А. Основные выявленные эфекты влияния промышленного
загрязнения на популяцию лесных птиц. /7В. кн.: Экологическое
исследование й охрана птиц Прибалтийских республик. – Каунас. 1982л F,

12. Криволуцкий Д. А., Новакова 3., Кузнецова Л. В. Животный мир суши
как объект биоиндикации состояния окружающей среды. //В кн. Прикладные
аспекти программы “Человек й биосфера”. – М, 1983.

13. Мянд Внутрипопуляционная изменчивость кладок птиц. Рига, 1993. С.46.

14. Смоленський І.М., Біленька О. В., Штиркало Я.Є., Кімакович В. С.
Застосування методів зооіндикації та зоохімічного моніторингу при оцінці
забруднення навколишнього середовища антропогенними елементами в районі
енергетичних комплексів.// Экологические аспекти загрязнения окружающей
среды. (Тез. докладов международной научно-практической конференции,
Киев, 26-28 марта 1996г.). – К, 19%. Ч. 3, С. 121-122.

15. Одум Ю. Экология. М, 1986. – Т. 2. – С. 146.

16. Приходько М. М., Сав’юк В. О., Дмитраш Н. В. та інші.
Івано-Франківська область. Екологія і оптимізація природокористування. –
Івано-Франківськ. 1996. С.З.

17. Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилачюс П. Рекомендации к
орнитологическому мониторингу в Прибалтике. – Рига. 1986.66с.

18. Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилавичюс К. Рекомендации к
орнітологическому мониторингу в Прибалтике. – Рига. 1986. С. 47-49.

19. Федоренко A.П. Отрицательное воздействие различиях химических
препаратов на полезных теплокровных. //В кн.: Ядохимикаты й фауна. – М.,
1967.

20. Штиркало Я, Чучук М. Деякі аспект орнігоіндикації антропогенного
впливу на природні екосистеми // Орнітофауна Західних областей України
та проблеми її охорони. Луцьк. 1990. С.64-67.

21. Штиркало Я. Орнітоіндикаційний метод контролю хімічного забруднення
навколишнього середовища, //Екологічні аспекти охорони птахів.

PAGE

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020