.

Лентець широкий (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
346 2112
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Лентець широкий

ПЛАН

1. Будова, види лентеця широкого та захворювання, які він викликає

2. Особливості поширення лентеця широкого в природі

3. Лікування захворювань, які викликані лентецем широким

Список використаної літератури

1. Будова, види лентеця широкого

та захворювання, які він викликає

Лентець широкий – паразит, який викликає таке захворювання як
дифілоботріоз (diphyllobothriosis) — хронічний гельмінтоз.

В людини зареєстровано 10 видів лентеців. Серед них найпоширенішим є
лентець широкий — Diphyllobothrium latum. Інвазії іншими видами
виявляються спорадично.

Широкий лентець, паразитуючи в організмі людини, досягає довжини 2—10 м.
Головка (сколекс) паразита має видовжену овальну форму, сплющена з
боків. На спинній і черевній поверхнях її розташовані дві глибокі щілини
— ботрії, за допомогою яких паразит прикріплюється до слизової оболонки
кишки. Тіло (стробіла) складається з багатьох члеників шириною до 1,5
см. Ріст і дозрівання члеників проходять від переднього до заднього
кінця стробіли. Більшість члеників гермафродитні. У зрілих члеників
матка розростається, приймаючи розеткоподібну форму, і наповнюється
яйцями.

Запліднені яйця розвиваються у матці, після чого попадають у кишковий
вміст через вивідні отвори. Яйця широкого лентеця сірого кольору,
великі, овальної форми, з кришечкою і потовщенням оболонки у вигляді
пагорбка на полюсах. Оболонка двоконтурна. В центрі яйця знаходиться
зародкова клітина, яка оточена великою кількістю жовткових клітин.
Розмір яйця 0,07 x 0.045 мм.

2. Особливості поширення лентеця широкого в природі

Розвиток гельмінта проходить зі зміною трьох хазяїв. Остаточним хазяїном
паразита служать: людина, собака, кіт, свиня, бурий і білий ведмеді,
лисиця, тюлень, нерпа, морж. Першим проміжним хазяїном є прісноводні
веслоногі рачки (циклопи і дафнії), другим проміжним (додатковим) — хижі
риби (щука, минь, окунь, йорж та ін.).

Широкий лентець, паразитуючи в тонкій кишці людини або інших основних
хазяїв, виділяє з калом у зовнішнє середовище більше 2 млн яєць.
Виділені яйця недозрілі, їх дальший розвиток проходить тільки в
прісноводних водоймах при температурі 10—20 °С і при наявності у воді не
менше 2,0—1,5 мг/л кисню. При вказаних сприятливих умовах в яйці
формується зародок — корацидій. Під впливом світла і механічного
подразнення кришечка яйця відкривається і корацидій у вигляді онкосфери,
покритої війками, виходить у воду. За відсутності умов, що стимулюють
відкривання кришечки, корацидії можуть зберігати життєздатність в яйці
при температурі 10—20 °С до 6 міс.

Корацидії, які покинули яйця, живуть у воді при 5 °С не більше 12 діб, а
при підвищенні температури термін їх життя помітно скорочується.
Корацидії ж, яких проковтнули прісноводні веслоногі рачки, гублять війки
і проникають через стінки кишок у порожнину тіла, де через 2—3 тиж
розвиваються в личинку другої стадії — процеркоїд, що має видовжене тіло
(до 0,5—0,7 мм), забезпечене кулястим придатком з 6 гачками. Подальший
його розвиток проходить у тілі додаткового хазяїна, куди він потрапляє
разом з проковтнутим циклопом. В кишках риби циклоп перетравлюється,
процеркоїд звільняється і проникає через стінку кишки в м’язи або
внутрішні органи (печінка, яєчники та ін.). В тілі риби проходить
розвиток третьої стадії личинки, що називається плероцеркоїдом. Він має
сформований сколекс, але тіло не розділене на членики. Розміри
плероцеркоїда коливаються в межах 1—5 см.

При поїданні великими хижими рибами малих, заражених плероцеркоїдами,
останні залишаються в м’язах нового хазяїна. В зв’язку з цим
найінтенсивніше інвазовані плероцеркоїдами великі хижі риби (щука, окунь
та ін.). Плероцеркоїди в тілі риби розвиваються до інвазійної стадії
через 2,5—3 міс. При вживанні людиною сирої, недостатньо просмаженої або
слабо посоленої риби та її ікри плероцеркоїди прикріплюються до слизової
оболонки тонкої кишки цього остаточного хазяїна і протягом 2 міс
розвиваються до статевозрілої стадії.

Дифілоботріоз є природно-осередковим захворюванням. Формування його
осередків залежить від наявності в місцевості прісноводних водойм,
багатих на зоопланктон (веслоногі рачки і певні види риби). Осередки
дифілоботріозу розповсюджені у північних районах Європи (Фінляндія,
Польща, Швеція), в озерній зоні Франції, Італії, США, Канади. В Росії
вони зосереджені переважно у басейнах Обі, Іртиша, Лени, Єнісею, Печори,
Неви, на нижній і середній Волзі, у багатій озерами Карелії. Виявлені ці
осередки в дельті Дунаю і басейні Дніпра.

Головну роль як джерело інфекції відіграє людина, роль інших кінцевих
хазяїв обмежена. Це зв’язано з тим, що ураження населення значно більш
розпосюджене, ніж домашніх і диких тварин. Крім цього, тривалість життя
широкого лентеця в організмі людини коливається від 10 до 20 років і
більше, а в собак і диких м’ясоїдних — не довше 2 років, у котів —
всього 3—4 тиж. Життєздатність яєць широкого лентеця, які виділяє
людина, становить 95 %; тих, що виділяє собака— 50 %.

Від джерела інвазії (людина) яйця паразита потрапляють у воду при
випусканні незнезаражених нечистот, проникненні рідини з вигрібних ям,
спуску, випорожнень з кораблів, вивезенні взимку нечистот із вбиралень
на лід. Яйця лентеця стійкі до низьких температур. При температурі від 1
до 4 °С вони виживають протягом кількох місяців, при — 3 °С — близько 2
тиж, при — 5 °С — 2 доби. Яйця, що потрапили у водойму восени, можуть
зберігати життєздатність під льодом до наступної весни і з настанням
тепла продовжити розвиток.

Виживання і розвиток яєць залежать також від ступеня засоленості
водойми. Вони зберігають життєздатність у воді при концентрації солей не
вище 2,5—3 %. Температура води понад 20 °С згубно діє на яйця, що є
однією з причин обмеженого розповсюдження дифілоботріозу в країнах з
жарким кліматом.

Зараження риб проходить частіше на стадії мальків: в цей період вони
живляться планктоном, що сприяє проковтуванню інвазованих циклопів. Хижі
риби заражаються також при поїданні мальків, в кишках яких знаходяться
неперетравлені циклопи з процеркоїдами. Крім цього, хижі риби
заражаються при поїданні дорослих риб, органи і м’язи яких інвазовані
плероцеркоїдами. В зв’язку з цим серед річкових риб найбільшу роль в
зараженні людей дифілоботріозом відіграють хижі риби (щука, окунь).
Серед них більш ураженою є щука. Широко розповсюджене вживання в їжу
ікри щуки, свіжої або слабо просоленої, дуже сприяє зараженню населення
дифілоботріозом. Те ж спричинює вживання свіжозамороженої,
слабопросоленої, погано пров’яленої риби, риб’ячого фаршу.

Серед різних груп населення найбільш ураженими дифілоботріозом є
рибалки, члени їх сімей, робітники рибопереробних підприємств. Окрім
природних факторів, на формування осередків дифілоботріозу суттєво
впливають санітарний стан населеного пункту, від якого залежить
забруднення водойм фекаліями; господарська діяльність населення, його
звички і побутові навики; кількість риби і рибних продуктів, що
вживаються в їжу, спосіб їх термічної обробки.

Різноманітність природних і господарських факторів сприяла формуванню на
території колишнього СРСР різних типів осередків дифілоботріозу.
Найбільш інтенсивні осередки спостерігаються в Північно-Західній частині
Росії і в країнах Балтії, що зв’язані з водними системами басейнів
Балтійського, Білого і Баренцового морів. Інтенсивні осередки є на
великих озерах — Ладозькому, Онезькому, Псковсько-Чудському. Осередки
річкового типу є в долинах Північної Двіни, Печори та інших рік.

Найінтенсивніші осередки дифілоботріозу спостерігаються в Карелії. Цьому
сприяють велика кількість озер, висока щільність населення, розвиток
рибальства, вживання в їжу слабко термічно обробленої риби. В
Чорноморсько-Азовському регіоні, який займає деякі райони басейнів
Дніпра, Дунаю, Пруту, Дону та інших рік, осередки малоінтенсивні. В
Україні і Молдові вони розміщені ближче до нижньої течії рік, навколо
дельтових ділянок і водосховищ.

В результаті сенсибілізації організму антигенами гельмінта розвиваються
катаральне запалення слизової оболонки тонкої кишки та інших органів,
алергічні реакції, виявляється еозинофілія крові. Защемлення слизової
оболонки кишки ботріями гельмінта веде до атрофії тканин і їх
некротизації. Механічні подразнення нервових закінчень в кишці тягнуть
за собою порушення функцій органів черевної порожнини. В окремих хворих
розвивається анемія, причиною якої є нестача вітаміну B12 і фолієвої
кислоти. Це пов’язано з адсорбцією гельмінтами з вмісту кишок вітаміну
В12, порушенням біосинтезу фолієвої кислоти та інших вітамінів в
результаті дисбактеріозу та ферментативних змін. Дифілоботріозна анемія
спостерігається у 2—3 % інвазованих широким лентецем. При анемії хворі
скаржаться на слабкість, запаморочення, диспепсичні явища; розвиваються
глосит, атрофія сосочків язика. Температура частіше субфебрильна, у
багатьох хворих виникає ахілія. Анемія при дифілоботріозі гіперхромна, з
високим кольоровим показником мегалобластного типу. Зменшується число
еритроцитів і тромбоцитів, падає рівень гемоглобіну, збільшується ШОЕ.
При тяжких формах інвазії число еритроцитів знижується до І,6 Т/л.

3. Лікування захворювань, які викликані лентецем широким

У значної кількості хворих дифілоботріоз перебігає безсимптомно. При
маніфестних випадках спостерігаються нудота, біль у животі, розлади
кишок, загальна слабкість, зниження працездатності, іноді висипання на
шкірі; можуть бути епілептиформні припадки.

Остаточний діагноз дифілоботріозу треба підтвердити знаходженням яєць
паразита при копроовоскопічному дослідженні.

Звертається увага також на виділення з калом фрагментів стробіли
гельмінта. Беруть до уваги дані епідеміологічного анамнезу хворого
(перебування в осередку дифілоботріозу, вживання в їжу сирої, слабо
термічно обробленої риби, свіжої сирої ікри). При наявності
дифілоботріозної анемії необхідно її диференціювати з хворобою
Аддісона—Бірмера. Ознаками останньої є відсутність вільної
хлористоводневої кислоти і гастромукопротеїду в шлунковому соці.

Основним препаратом при лікуванні дифілоботріозу є фенасал. Застосовують
також відвар насіння гарбуза. В стійких випадках при неефективності цих
препаратів використовують екстракт кореневища чоловічої папороті, але
він високотоксичний. Схеми лікування ті ж, що і при теніаринхозі. З
нових препаратів високоефективним виявився празиквантель (призначають в
дозі 25 мг/кг одноразово).

При вираженій анемії перед дегельмінтизацією призначають вітамін В12 в
дозі 200—400 мкг внутрішньом’язово протягом 3—4 тиж, фолієву кислоту,
сиру печінку. При помірній анемії патогенетична терапія проводиться
після дегельмінтизації. Після лікування хворі знаходяться на
диспансерному обліку протягом 2 міс. При відсутності клінічних ознак
захворювання і від’ємних аналізах калу їх знімають з обліку. Хворих з
анемією після лікування спостерігають не менше року і знімають з обліку
при відсутності рецидивів анемії.

Для попередження формування осередків дифілоботріозу велику роль
відіграє охорона прісних водойм від фекального забруднення шляхом
будівництва очисних споруд, знезараження фекалій на кораблях,
влаштування каналізованих вбиралень; суворий контроль за скиданням у
водойми знезаражених від яєць гельмінтів побутових, промислових стічних
вод і нечистот з населених пунктів.

Важливо виявити інвазованих лентецем широким і провести якісну їх
дегельмінтизацію. Ці заходи здійснюються в плановому порядку серед
рибалок, членів їх сімей, робітників рибної промисловості, екіпажу
річкових суден. На підприємствах рибної промисловості і громадського
харчування здійснюється санітарно-гельмінтологічна експертиза риби і
рибних продуктів; знезаражується інвазована плероцеркоїдами риба.
Особиста профілактика полягає в тому, щоб не вживати в їжу сирої,
недостатньо соленої, смаженої або вареної риби, свіжої малосоленої ікри.
Рибний фарш, котлети і дрібну рибу необхідно смажити не менше ніж 15— 20
хв, а нерозпластані частини великої риби — не менше 30—40 хв. При
температурі 21—22 °С загибель плероцеркоїдів настає через 18 год, при
10—12 °С — через 3 доби, при б—8 °С — через 7 діб. Дрібна риба
знезаражується від плероцеркоїдів у 20 % водному розчині кухонної солі
через 1 добу, велика — через 10 діб. Ікру необхідно обробляти окропом. В
осередках дифілоботріозу необхідно проводити дегельмінтизацію собак і
котів, інвазованих лентецем широким.

Важливе значення має санітарно-освітня робота серед населення.

Особливості поширення лентеця широкого

Список використаної літератури

Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та
ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов.
— К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

Мала зоологічна енциклопедія. – К., 1992.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020