.

Скорпіони (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
570 7338
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Скорпіони

ПЛАН

1. Тіло

2. Кінцівки

3. Кишечник

3. Органи чуття

4. Органи кровообігу

5. Легеневі мішки

6. Статеві органи

Список використаної літератури

Наукова класифікація

Царство: Тварини

Тип: Членистоногие

Клас: Павукоподібні

Латинська назва Scorpionidea

Скорпіони ( HYPERLINK
“http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA” \o “Латинский язык” лат.
Scorpionidea) — підвид класу павукоподібних або Arachnoidea, типу
членистоногих, або суглобчастоногих (Arthropoda). Приналежні до цього
загону тварини — винятково наземні форми, що зустрічаються лише в
спекотливих країнах.

1. Тіло

Тіло скорпіонів складається з невеликих головогрудей (cephalothorax),
які виникли злиттям декількох сегментів і довгого черевця (abdomen), у
якому розрізняють два відділи: передній відділ, більш широкий і
7-членистий (praeabdomen), що тісно примикає до головогрудей і
складового з нею одне ціле (тулуб скорпіона, звичайною мовою), і задній
відділ, вузький, 5-членистий (postabdomen), різко відмежований від
преабдомена і маючий подобу хвоста (Р). До останнього сегмента
постабдомену примикає ще один, грушоподібний, членик, що закінчується
замкнутої нагору голкою, на вершині якої містяться два отвори отрутних
залоз (st). Цей сегмент не відповідає сегменту, тому що міститься за
анальним отвором, в хвостовому відростку (telson рака).

Все тіло скорпіонів покрите хітиновим панциром, що представляє продукт
виділення під ним лежачого гіпотермічного шару. Розрізняють
головогрудний щиток, який прикриває головогруди зі спинної сторони,
потім в області преабдомена відповідно числу сегментів 7 спинних і
черевних щитків, з’єднаних між собою м’якою перетинкою, і, нарешті, в
області постабдомену 5 замкнутих щільних хітинових кілець, з’єднаних
тонкою шкірочкою.

2. Кінцівки

На черевній стороні тіла до головогрудей прикріплюються шість пар
кінцівок, з яких 2 передні пари відіграють роль щелепних органів, тоді
як чотири інші пари служать для ходіння. Перша пара кінцівок розташована
над ротовим отвором і по своєму положенню відповідає щупальцям інших
Arthropoda, а по фізіологічній функції — жвалам, а тому називаються
щупальцежвалами або chelicera; вони мають вид маленьких 3-членистих
горизонтальних клішень і служать для здрібнювання їжі. Друга пара
6-членистих кінцівок своїми основними члениками відіграє роль щелеп і по
зовнішньому вигляді походить на ніжки, закінчуючи великими клішнями, за
допомогою яких скорпіони схоплюють жертву. В інших павукоподібних вони
мають вид щупалець — а тому і називаються щелепними щупальцями,

3. Кишечник

Кишечник складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої
кишки; ротовий отвір міститься на черевній стороні і веде в мускулисту
глотку (pharynx), що діє як насос, що переходить у стравохід
(oesophagus) на початку дуже вузький, що потім розширюється і приймає
вивідні протоки двох великих слинних залоз. Стравохід переходить у
середню кишку, у яку в області преабдомена відкривається за допомогою 5
пар вивідних проток велика багатолопастна печінка, що виконує всі
проміжки між іншими органами. Середня кишка поступово переходить у
коротку задню кишку, що відкривається за допомогою порошиці назовні в
останньому сегменті на черевній стороні. Нервова система складається з
надглоткового ганглія, навкологлоткової коміссури і черевного нервового
ланцюжка. Від надглоткового двулопастного ганглія відходять нерви до
очей і щупальцежвалам. У черевному нервовому ланцюжку розрізняють один
великий подглоточний ганглій, що происшли злиттям усіх торакальних
гангліїв, і сім абдомінальних, тобто три преабдомінальних і 4
постабдоминальних (щомістяться в хвості) гангліїв.

3. Органи чуття

Краще усіх розвиті і досліджені очі. У скорпіонів на верхній стороні
головогруди містяться 3—6 пара очей, з яких одна пара, що відрізняється
величиною і більш складною будівлею, міститься посередині головогруди і
називається серединними очима, тоді як інші розташовані бічними групами
поблизу переднього краю і називаються бічними очима. Останні складаються
лише з кутикулярної лінзи й одного шару кліток — великих кінцевих
нервових кліток з бічним стовпчиком і особливим сильно заломлююче світло
кулькою і менших, індиферентних чи опорних кліток. Серединні очі мають
одну велику кутикулярну лінзу, а під нею окремий беспигментний шар
склоподібного тіла, відмежований перетинкою від прилягаючого до нього
шаруючи кінцевих нервових кліток, чи ретини; у ретині кожні п’ять кліток
з’єднані між собою в одну групу — так звану ретинулу, ізольовану від
сусідніх ретинул шаром пігменту; кожна ретинальная клітка виділяє на
своїй внутрішній поверхні склоподібний стовпчик, чи рабдомер, що
з’єднується із сусідніми 4 рабдомерами в одну паличку, чи рабдом
(rhabdom).

Ці очі скорпіонів представляють як би перехід від простого ока до
фасетированному членистоногих. С. мають ще дуже своєрідні органи
почуттів — так назив. гребневидние органи (pectines), що мають вид
пластинки, облямованої на одній стороні зубчиками й у загальному
напоминающей гребінь; вони містяться на черевній стороні другого
абдомінального сегмента, поблизу полових отворів постачені в достатку
нервовими розгалуженнями. Вони служать, по всіх ймовірностях,
дотикальними органами, а їхнє близьке положення до полових органів
змушує припускати, що вони є збуджувальними органами при зляганні.

4. Органи кровообігу

Органи кровообігу не представляють замкнутої системи, знаходячись у
повідомленні з чи лакунами ділянками порожнини тіла.

Серце міститься на спинній стороні в преабдомену і лежить між лопатами
печінки, залягаючи в особливій оболонці, що відмежовує околосердечную
порожнину, наповнену кров’ю. Воно має вид довгої трубки, розділеної на
вісьмох камер. Кожна камера постачена однією парою щелевидних отворів
(остий) із клапанами; на обох кінцях серце продовжується в дві головні
артерії: передню, прямуючу до голови (aorta cephalica), і задню, що йде
в постабдомен (arteria posterior); крім того, від кожної камери
відходить ще одна пара бічних артерій. Дві галузі головної артерії
утворять навколо стравоходу судинне кільце, від якого відходить назад
велика артерія, що залягає над нервовим ланцюжком. При скороченні серця
кров надходить у передню і задню аорти і з них у дрібні судини і
збирається нарешті в двох подовжніх черевних синусах, направляється
потім у легеневі листочки, окисляється там і за допомогою особливих
каналів повертається в околосердечную порожнина (перикардій), а відтіля
через щілини при діастолі назад у серце.

Органи дихання містяться в преабдомену і представлені легенями, що мають
вид 8 великих повітреносних мішків, що вдадуться в порожнину тіла і
відкриваються назовні за допомогою вузьких косих чи щілин отворів, так
назив. stigmata, чи дихалець. Останні розташовані попарно на черевній
стороні преабдомена, з боків у 3—6 сегментах.

5. Легеневі мішки

Легеневі мішки скорпіонів представляють змінені жаброносні кінцівки, що
з’являються на місці існуючих в ембріональній стадії розвитку зачатків
абдомінальних кінцівок. Видільні органи ще мало досліджені і складаються
з двох довгих і тонких судин (мальпігієвих судин), що відкриваються в
задній відділ задньої кишки. Лімфатичні залозки були знайдені останнім
часом Ковалевским у скорпіонів і представляються у вигляді однієї пари
мешковидних або декількох неправильної форми залозок, що прилягають до
нервової системи і містять амебоидние (фагоцитарні) клітки, що жадібно
поїдають введені в порожнину тіла С. різні сторонні речовини (туш,
кармін, залізо, сибиреязвенние бактерії й ін.)

6. Статеві органи

Всі скорпіони роздільностатеві, причому по зовнішньому виді
відрізняються лише величиною. Чоловічі полові органи складаються з
однієї пари семянников, з яких кожний утворений із двох подовжніх тонких
трубок, що залягають у преабдомену між лопатами печінки і з’єднаних між
собою поперечними каналами. Кожна пара трубок у передньому кінці тіла
переходить у вивідний канал (vas deferens), що з’єднуються між собою в
серединній лінії і відкриваються на черевній стороні тіла в першому
абдомінальному сегменті назовні. У вивідні протоки відкриваються з
кожної сторони по одному довгому і короткому мішечку, з яких перший є
насінним міхуром (vesicula seminalis).

Жіночі полові органи містяться там же, де і чоловічі, і складаються з
двох подовжніх трубок, що переходять дугоподібно на задньому своєму
кінці в третю, середню, і, крім того, з’єднаних з нею чотирма
поперечними каналами. Ця система трубок утворить у сукупності яєчники
(ovarii). На передньому кінці від обох бічних трубок відходять
яйцепроводи (oviducti), розширені веретеноподібно й утворюючі насінні
приймачі (receptacula seminis); два яйцепроводи з’єднуються в одну
непарну вивідну протоку, що відкривається назовні на черевній стороні
тіла в першому абдомінальному сегменті. Жіноче, як і чоловічий половий
отвір прикрито двома пластинками — генитальной кришечкою, що
представляють собою змінені абдомінальні кінцівки і відповідними (по
положенню) генитальной чи зябровій пластинці чи мечохвостів Xiphosura.

Скорпіони належать до живородних тварин, проробляючи прямий розвиток без
метаморфоза.

Самка носить на собі молодь і виявляє велику дбайливість до свого
потомства. Яйця меробластические, телолецитальние і проробляють часткове
дроблення. Клітки, виходячи на поверхню, утворять одношаровий зародкової
кружок, що розростається і дає ектодерму, а з занепалих униз (у питат.
жовток) кліток утвориться нижній шар — загальний зачаток для ентодерми і
мезодерми. Потім на поверхні зародкового кружка утвориться кільцева
складка, що, наростаючи від периферії до центра і зростаючись своїми
внутрішніми краями над зародковою смужкою, утворить зародкові оболонки,
причому її зовнішній листок утворить так називану серозну перетинку
(serosa), a внутрішній — амніон. Зародкова смужка, прикрита амніоном,
розростається в довжину і підрозділяється на сегменти, що позначаються
поперечними борозенками не тільки на ектодермі, але й у мезодермі, при
чому остання розпадається на парні відділи. Сегменти мезодерми
розщеплюються потім, при виникненні усередині їхньої порожнини, на
шкірно-мускульну і кишково-мускульну пластинку.

Незабаром на сегментах тіла з’являються зачатки кінцівок: на першому
сегменті, з боків і за ротом закладаються зачатки щупальцежвал
(відповідні в такий спосіб жвалам, а не щупальцям комах), на другому —
щелепні щупальци, а на наступних чотирьох торакальних сегментах — 4 пари
ходних ніг. На 6 передніх сегментах черевця також утворяться маленькі
зачатки кінцівок, з яких перша пара перетворюється в генитальние
кришечки, друга — у гребневидние придатки, а інші чотири пари зникають,
причому на місці їх (впячиванием усередину) з’являються пізніше дихальця
легеневих мішків. Нервові вузли першого сегмента, инервирующие
щупальцежвали, зливаються згодом з головним (надглотковим) нервовим
вузлом; таким чином, хоча в дорослих С. щупальцежвали й одержують нерви
від надглоткового ганглія, але вони не гомологични з щупальцями
первичнотрахейних, багатоніжок і комах, а відповідають жвалам
Arthropoda.

Скорпіони зустрічаються винятково в жаркому поясі й у більш теплих
областях помірного пояса — на півдні (Іспанія, Італія) Європи, а в нас —
у Криму, на Кавказу й у Туркестану.

Вдень вони ховаються під каменями, в ущелинах скель і т.п. і тільки
уночі виходять на видобуток. Вони бігають швидко, загнувши заднебрюшие
(постабдомен) нагору і наперед.

Харчуються скорпіони комахами і павукоподібними і захоплюють видобуток
клішнями; при цьому вони піднімають її нагору над головогрудюю й
вбивають уколом голки (жала), що міститься на задньому кінці
задньобрюшшя. Вжалення скорпіону для невеликих тварин смертельні; у
людини вони викликають запалення ранки і заподіюють досить сильний біль;
у тропічних країнах вжалення досить небезпечні й іноді бувають і
смертельні.

Серед сучасних скорпіонів розрізняють три сімейства; найбільш звичайний
(у Європі) представник — Scorpio europaeus Latr, піщано-жовтого кольору
до 4 см; у тропічних країнах (Androctonus і Buthus) скорпіони досягають
10 см довжини.

Список використаної літератури

Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та
ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов.
— К.: Вища шк., 2002. — 622 с.

Енциклопедія юного зоолога. – М., 1996.

PAGE

PAGE 9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020