Реферат на тему:
Визначення обліку. Види, користувачі, міжнвродні стандпрти, основи,
вимірники, мета і завдання бухгалтерського обліку.
План.
1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації
2. Міжнародні та міжурядові організації і стандарти бухгалтерського
обліку
3. Концептуальні основи бухгалтерського обліку
4. Вимірники обліку
5. Мета і завдання бухгалтерського обліку
1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації
Облік — це процес, який складається з операцій спостереження,
сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, явищ природи чи
суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими
об’єктами, то такий облік називається господарським.
Господарський облік — це облік господарської діяльності підприємства та
суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та
реєстрація господарських фактів і явищ (верстат, будинок, пісок тощо) та
господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг,
реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).
Залежно від природи облікової інформації господарський облік поділяють
на такі взаємопов’язані між собою види:
• оперативно-технічний;
• статистичний;
• бухгалтерський. Оперативно-технічний облік ведеться безпосередньо на
місцях здійснення господарських операцій реєстрація виходу працівників
на роботу, щоденні витрати сировини, матеріалів, щоденний випуск
продукції тощо), у тому числі тих, які не можуть бути відображені іншими
видами обліку. Дані оперативно-технічного обліку необхідні для поточного
спостереження на розвитком господарських процесів, їх оперативно-о
планування, аналізу й управління.
Статистичний облік використовують при вивченні кількісних і якісних
характеристик масових соціально-економічних явищ і процесів,
закономірностей їх розвитку за конкретних умов місця і часу (перепис
населення, використання робочого часу, якість виготовленої продукції,
середня заробітна платня працівників тощо). Дані про господарські факти,
явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного
бухгалтерського обліків.
Провідне місце в системі господарського обліку займає бухгалтерський
облік, який становить основу інформаційного забезпечення управління
підприємством.
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про
діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для
прийняття рішень.
Бухгалтерський облік охоплює систему суцільної, безперервної і
взаємопов’язаної реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і
фінансових операцій підприємства в документах, книгах та записах із
подальшими аналізом, перевіркою та звітуванням про результати здійснення
цих операцій перед зацікавленими особами. На відміну від інших видів
господарського обліку, бухгалтерський облік ґрунтується на
документуванні всіх господарських процесів і відображенні їх у системі
бухгалтерських рахунків із використанням методу подвійного запису, його
регламентують міжнародні й національні нормативні та законодавчі акти.
Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності
підприємства необхідно:
1) знати законодавчу і нормативну базу щодо ведення бухгалтерського
обліку;
2) уміти оформляти й обробляти первинні бухгалтерські документи та
реєстри;
3) складати бухгалтерську звітність, аналізувати отримані результати,
звітувати перед зацікавленими особами (працівниками підприємства, його
власниками, інвесторами, діловими партнерами тощо).
Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх
завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло
користувачів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні стосовно
підприємства (див. рис. 1.1.1).
Внутрішніми користувачами облікової інформації є:
• власники підприємства;
• управлінський персонал;
• робітники і службовці підприємства.
Зовнішніми користувачами облікової інформації є:
• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори,
постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські
кредитні установи; інші кредитори);
• органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи
податкової служби; органи державної статистики; органи державних і
міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і
комітетів);
• фінансові аналітики та радники;
• широка громадськість (громадські організації, профспілки).
Облік існує стільки ж часу, скільки і процес обміну. Перші письмові
свідчення культури (манускрипти) мають посилання на певні дані, отримані
внаслідок облікових робіт того часу.
Облік розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. До XV
ст. його розглядали як додаток до торговельної діяльності. Вперше
бухгалтерський облік як окрему складову господарського обліку визначив
італійський чернець і математик Лука Пачолі. Він 1494 р. написав трактат
“Про рахунки і записи”, в якому обґрунтував поняття бухгалтерських
рахунків і принцип подвійного запису.
У XVII—XVIII століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх
розвиткові обліку. З того часу розпочався збір даних про затрати на
виготовлення одиниці продукції. На початку XX століття лідерство у сфері
обліку перейшло від Англії до США.
У 1990 р. облік отримав статус професії, ставши подібно до юридичної,
медичної, інженерної та архітектурної справ самостійним видом
діяльності, який потребує ліцензії, дотримання кодексу професійної
етики, обов’язкового мінімуму кваліфікації та освіти.
Класифікація користувачів облікової інформації
2. Міжнародні та міжурядові організації і стандарти бухгалтерського
обліку
Облікові системи різних країн світу формувалися під впливом національних
економічних, політичних і культурних особливостей їх розвитку. Однак
інтеграційні процеси у світовому господарстві, особливо серед країн з
розвиненою ринковою економікою, спричинили до необхідності уніфікації
принципів обліку в міжнародному масштабі. Було створено низку
міжнародних організацій, які вирішують питання стандартизації
бухгалтерського обліку та звітності.
До них належать:
• Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC),
заснований 1973 р. у Лондоні організаціями професійних бухгалтерів США,
Австралії, Канади, Мексики, Франції, Німеччини, Нідерландів,
Великобританії, Японії, Ірландії, який розробляє і поширює стандарти
ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності.
Комітетом розроблено 39 міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(МСБО), з яких сьогодні діє 34;
• Міжнародна федерація бухгалтерів, створена в Мюнхені 1977 p., яка
розробляє етичний, освітній та аудиторський напрями бухгалтерського
обліку;
• Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку та
звітності при ООН, створена в 1982 p., яка вивчає питання обліку та
звітності в міжнародних корпораціях.
Крім того, ведуться окремі дослідження з питань стандартизації й
уніфікації обліку та звітності на підприємствах країн — членів
Європейського Союзу. На сьогодні в межах ЄС прийнято п’ять Директив
(законів), що визначають єдині підходи до бухгалтерського обліку і
звітності, зокрема Четверту Директиву “Форма і зміст річного фінансового
звіту компаній” (25.07.1978 p.), Сьому Директиву “Вимоги до підготовки
консолідованої фінансової звітності та методи підготовки” (13.06.1983
р.) тощо.
Окрім ЄС існують інші регіональні організації, які займаються питаннями
стандартизації бухгалтерського обліку, а саме: Американська асоціація
обліку, Асоціація бухгалтерів Азії та тихоокеанського регіону,
Африканська рада бухгалтерського обліку тощо.
Розроблені міжнародними організаціями нормативні документи не регулюють
техніку та методику обліку. Вони мають і матимуть свої особливості в
різних країнах світу. Міжнародні стандарти регулюють лише основні
принципові моменти обліку, від яких залежить формування фінансових
результатів діяльності підприємств та порядок відображення їх у
звітності.
3. Концептуальні основи бухгалтерського обліку
Для інформаційного забезпечення управління підприємством, установою чи
організацією побудова бухгалтерського обліку і формування фінансової
звітності мають здійснюватися з дотриманням концептуальних засад. До
концептуальних основ бухгалтерського обліку належать:
1) вимоги до якісних характеристик інформації, яку подають у фінансових
звітах;
2) умовності, принципи й обмеження, що їх застосовують у бухгалтерському
обліку та звітності. Суттєвими ознаками облікової інформації є:
Зрозумілість (інформація має бути зрозуміла
користувачам);
Доцільність (інформація повинна бути корисна при прийнятті рішень);
Матеріальність або суттєвість (інформація матеріальна, якщо вона впливає
на результати економічних рішень);
Достовірність (інформація достовірно характеризує явище);
Суть форми (інформація відображає суть економічного явища);
Нейтральність (інформація вільна від відхилень);
Обачливість (інформація подається обачливо за наявності частки
невизначеності);
Повнота (інформація дає повну характеристику явища);
Порівняльність (інформація зіставна з даними попередніх періодів і
даними інших підприємств);
Своєчасність (інформація надходить у встановлений термін);
Економічна доцільність (дохід від використання інформації має бути
більшим від затрат на її збирання, оброблення і подання).
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” бухгалтерський облік повинен ґрунтуватися на таких
основних принципах:
1) принцип консерватизму (обачності), згідно з яким доходи обліковують,
коли можливість їх отримання є цілком визначеною подією, а витрати
відображають, коли їх здійснення є можливою подією для запобігання
оцінки зобов’язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів
підприємства;
2) принцип повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звітність
повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки
господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що його
приймають на її основі;
3) принцип автономності підприємства, згідно з яким підприємство
розглядають як самостійну господарську одиницю, воно має свої
відокремлені від власників рахунки, складає бухгалтерський звіт;
4) принцип послідовності, згідно з яким облікова політика на
підприємстві (методи оцінювання активів, нарахування амортизації,
зношування МШП тощо) має бути постійна протягом тривалого періоду часу;
5) принцип безперервної діяльності, відповідно до якого вважають, що
підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде
ліквідоване;
6) принцип нарахування, тобто доходи й витрати відображають у
бухгалтерському обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані,
незалежно від того, коли отримано чи заплачено гроші;
7) принцип відповідності передбачає розмежування доходів і витрат між
відповідними періодами;
8) принцип превалювання сутності над формою, згідно з яким операції
обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної
форми;
9) принцип історичної собівартості, відповідно до якого в
бухгалтерському обліку господарські засоби відображають за фактичними
витратами на їх придбання (за собівартістю), а не за ринковими цінами;
10) принцип единого грошового вимірника, який передбачає узагальнення
облікової інформації в єдиній грошовій одиниці;
11) принцип періодичності (облікового періоду) відповідно до якого
діяльність підприємства поділяють на звітні періоди (рік, квартал,
місяць тощо).
Згідно з міжнародними стандартами в концептуальних основах
бухгалтерського обліку поряд із принципами виділяють умовності обмеження
і процедури обліку (див. рис. 1.3.1). У бухгалтерському обліку
застосовують специфічні умовності, принципи й обмеження. Облікова
інформація повинна відповідати певним загальноприйнятим характеристикам.
4. Вимірники обліку
У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів,
коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три
види вимірників:
• натуральні;
• трудові;
• грошові (вартісні).
Натуральні вимірники застосовують для отримання даних про кількість
однорідних об’єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники
використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції,
товарів, основних засобів.
Трудові вимірники використовують для обліку кількості відпрацьованого
часу та обліку затрат праці на виготовлення продукції у людино-днях,
людино-годинах, людино-хвилинах тощо. Трудові вимірники необхідні для
нарахування заробітної платні, визначення середньоспискового складу
працівників, продуктивності праці тощо.
Грошовими (вартісними) вимірниками є гривні, долари, рублі, марки тощо.
Грошові вимірники є найбільш універсальними, дають можливість
узагальнювати всі господарські операції підприємства, які вимірюють
різноманітними натуральними вимірниками, їх використовують для складання
бухгалтерської звітності.
5. Мета і завдання бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат,
відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про
господарські процеси та фінансовий стан підприємства.
Як складова частина інформаційної системи підприємства бухгалтерський
облік повинен забезпечувати отримання точної, повної, оперативної і
вірогідної економічної інформації про господарські процеси, стан та
використання ресурсів підприємства, розрахункові взаємовідносини з
покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом, використання коштів
тощо.
Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності має на
меті надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерська інформація потрібна апаратові управління підприємством для
обґрунтованого прийняття короткотермінових і довготермінових
управлінських рішень, а також широкому колу зовнішніх користувачів
(інвесторам, банкам, постачальникам, фінансовим аналітикам, податковим
службовцям тощо).
Основними завданнями бухгалтерського обліку є:
• здійснення безперервного, суцільного, взаємопов’язаного й
документального спостереження за економічними процесами та явищами на
підприємстві;
• забезпечення достовірною і своєчасною інформацією про господарські
процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність і стан
господарських засобів та їх джерел внутрішніх і зовнішніх користувачів
облікової інформації;
• формування інформаційної бази для планування, стимулювання,
організації, регулювання, аналізу і контролю господарської діяльності
підприємства. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, що його
веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види
звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих
бухгалтерського обліку. Для вирішення поставлених завдань у
бухгалтерському обліку застосовують особливі прийоми: документування,
збирання, оброблення і трансформацію облікової інформації про
господарську та фінансову діяльність підприємства.
Література
1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — 2-ге вид.,
доп. і перероб. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 640 с
2. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред.
М.В. Жутельного. — 6-те вид., доп. і перероб. — К.: А.С.К., 2000. — 272
с
3. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і
доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.
4. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України:
Підручник. — 5-те вид., доп. і перероб. — К.:А.С.К., 2000. — 784 с.
Користувачі облікової інформації
Внутрішні стосовно підприємств
зовнішні стосовно підприємства
Власники підприємства
Управлінський персонал
Робітники і службовці
З прямим фінансовим інтересом
Ділові
партнери
на ринку
Дійсні та потенційні інвестори
Органи державного й міжнародного регулювання і контролю
Інші зовнішні користувачі
Фінансові аналітики та радники
профспілки
Постачальники та підрядники
Органи податкової служби
Органи державного статистики
Покупці, замовники, клієнти
Органи державних і міжнародних цільових фондів
Банківські та небанківські
кредити установи
Органи державних та міжнародних комісій і комітетів
Інші кредитори
З непрямим фінансовим інтересом
Без
фінансового інтересу
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
