РЕФЕРАТ
На тему:
Інвестиційне кредитування в Україні міжнародним банком реконструкції та
розвитку
Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який частіше називають
Світовим банком, засновано у червні 1944 р. на валютно-фінансовій
конференції, що відбулася під егідою ООН у Бреттон-Вудсі, а розпочав він
свою діяльність 25 червня 1946 р.
Завдання Світового банку полягає у сприянні економічному зростанню
країн, що розвиваються. Допомога спрямовується на будівництво шляхів
сполучення, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, розвиток
сільського господарства, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення
харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку йдуть
на фінансування витрат, пов’язаних зі структурною перебудовою,
спрямованою на зміцнення стабільності, підвищення ефективності економіки
та її ринкову орієнтацію. Світовий банк функціонує під адміністративним
контролем Ради керуючих. До групи Світового банку входить п’ять
міжнародних організацій:
* Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР):
* Міжнародна асоціація розвитку (МАР);
* Міжнародна фінансова корпорація (МФК);
* Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ);
* Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).
Діяльність Світового банку зосереджена на двох сферах: макроекономічна
стабілізація та інституційні зміни. Активніше він діє в Інституційній
сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності,
впровадженні антимонопольних заходів, розвитку торгівлі, пропагуванні
реформ.
Відсоткова ставка за позиками Світового банку для країн, що
розвиваються, змінюється кожні шість місяців і становить близько 6 %.
Згідно із загальними правилами позики мають 5-річний термін відстрочення
платежів і сплачуються протягом 15–20 років. Деякі позики банк надає із
внесків, які надійшли від країн – членів організації. Проте більшість
грошових надходжень отримана за рахунок бонів, проданих на світових
фінансових ринках.
Міжнародна асоціація розвитку заснована в 1960 р. і налічує 160
країн-учасниць. Ця організація групи Світового банку видає безвідсоткові
позики найбіднішим країнам світу. Отримати їх можуть лише ті країни, де
річний дохід на душу населення не перевищує 925 дол. США. Позики МАР
мають 10-річний пільговий
період і підлягають відшкодуванню впродовж 35–40 років (залеж-^0 від
платоспроможності країни-позичальника). Кошти організації формуються за
рахунок внесків економічно розвинутих країн.
Міжнародна фінансова корпорація заснована в 1956 р., налічує 173
країни-учасниці. МФК – найбільше джерело прямого фінансування проектів
приватного сектора в країнах, що розвиваються. Корпорація фінансує
проекти, які не можуть на прийнятних умовах одержати суттєвої підтримки
з інших джерел. МФК фінансує не більше 25 % від загальної суми витрат на
проект. Незважаючи на те, що МФК може купити до 35 % акціонерного
капіталу компанії, вона ніколи не стає найбільшим тримачем акцій і не
бере участі у менеджменті фірми.
На відміну від Світового банку, Міжнародна фінансова корпорація надає
позики без урядових гарантій, а весь фінансовий ризик вона відносить на
рахунок проектів зі своїми партнерами.
Багатостороннє агентство гарантії Інвестицій засновано з метою сприяння
країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій. Нині
організація налічує 145 країн-членів. БАГІ забезпечує гарантії
інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як
війна або націоналізація. Організація надає консультативні послуги на
рівні уряду, допомагає знайти шляхи залучення приватних інвестицій.
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів засновано у 1966
р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов
для примирення й урегулювання спорів між урядами та іноземними
інвесторами. Членами МЦУІК є близько 130 країн.
За обсягом кредитів, наданих Світовим банком, Україна посідає останнє
місце. Впродовж останніх років Радою директорів Світового банку для
України було затверджено проектів на загальну суму позик більше 2,2 млрд
дол.
Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього
фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування
економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики
Україні, є більш вигідними, ніж більшість інших зовнішніх джерел
позичання, доступних для України в даний час. За класифікацією Світового
банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень
доходу). Для таких країн термін погашення кредитів становить 17 років (а
останнім часом він зростає до 20 років) з пільговим періодом 5 років,
під час яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотків може бути
фіксованою або плаваючою, прив’язаною до ставки Л1БОР. Відсотки по
позиках Світового банку, залучених Україною до цього часу, сплачуються
за плаваючою ставкою. Враховуючи загальну маржу Світового банку, ставка
відсотків для України становить близько 6,5 % річних.
Залучення позик Світового банку на реалізацію системних та інвестиційних
проектів регулюють такі законодавчі та нормативні акти:
? Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду,
Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової
корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього
агентства по гарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 р.;
? Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993р.;
? Постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування залучення і
використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом
Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових
ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу» від 5 травня
1997 р.;
? Закон України «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект
енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва)
між Україною та МБРР» від 6 липня 2000 р.;
? Закон України «Про ратифікацію Кредитної угоди (кредит на закупівлю
палива на зимовий період 2000/2001) між Україною та ЄБРР» від 7 грудня
2000 р.;
? Постанова Верховної Ради України «Про реалізацію Угоди між Україною і
МБРР про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі» від 23
березня 1999 р., інші законодавчі акти.
Починаючи з 1994 р. в Україні реалізується 12 проектів, що фінансуються
за рахунок позик Світового банку, а саме:
1) Реабілітаційна позика (500 млн дол. США);
2) Інституційна позика (27 млн дол. США);
3) Проект реабілітації гідроенергетики та контролю у системі (114 млн
дол. США);
4) Проект з розвитку насінництва (32 млн дол. США);
5) Експериментальний проект у вугільній галузі (15,8 млн дол. США);
6) Проект розвитку підприємств (310 млн дол. США);
7) Проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн дол. США);
8) Проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол.
США);
9) Проект розвитку експорту (60 млн дол США); Ю) Проект розвитку ринку
електроенергії (317 млн дол. США);
11) Проект підтримки соціального захисту (2,6 млн дол. США);
12) Проект “Морський старт” (100 млн дол. США).
Крім того, триває підготовка 4 системних та 18 інвестиційних проектів.
Зміст системних проектів полягає у зміні умов та правил діяльності
певних секторів державного управління або галузей економіки За
системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик
регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед
яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів
щодо регулювання тієї чи іншої галузі створення нових установ державного
управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до
державного бюджету і відповідно погашаються виключно за його рахунок.
Метою інвестиційних проектів є технічна реконструкція окремих існуючих
підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або
надання коштів на поповнення оборотних коштів підприємств. При цьому
чітко визначається перелік товарів послуг і робіт, які
закуповуватимуться за рахунок позики Світового банку. Кошти позик на
інвестиційні проекти використовуються окремими підприємствами або
установами – бенефіціарами.
При впровадженні інвестиційних проектів кредитна угода підписується
між Україною та МБРР. Міністерство фінансів визначається представником
позичальника. Також кредитною угодою встановлюється, які частини позики
будуть передані відповідним субпозичальникам, а також визначаються
категорії витрат які можуть бути здійснені в рамках проекту. Наступним
кроком є підготовка та підписання субкредитних угод між Міністерством
фінансів та субпозичальниками-бенефіщарами. Субкредитними угодами
визначається, яку суму Міністерство фінансів рекредитує (від лат.
довірене) тому чи іншому субпозичальнику, а також встановлюються умови
та терміни погашення зобов’язань по обслуговуванню цього боргу перед
державним бюджетом. Після цього Світовому банку надсилаються зразки
підписів керівників підприємств – субпозичальників, які матимуть право
підписувати фінансові документи по своїх частинах позики. Ці зразки
підписів засвідчуються підписом Міністерства фінансів. Крім того, для
реалізації інвестиційних проектів передбачається відкриття позичальником
спеціального рахунку в одному з першокласних банків. Через спеціальний
рахунок здійснюється оплата дрібних витрат, пов’язаних із впровадженням
проекту. Для відкриття такого рахунку Мінфін обирає банк, що відповідає
критеріям Світового банку. Одержує індивідуальну ліцензію НБУ на
відкриття та використання рахунку в закордонному банку та відкриває
спеціальний рахунок. Якщо субпозичальників більше одного, то на
спеціальному рахунку відкривається відповідна кількість субрахунків. По
кожному субрахунку банку, в якому відкрито спеціальний рахунок,
надаються зразки підписів відповідного позичальника.
Реалізація проектів відбувається таким чином: кожний бенефіціар
проводить тендери на закупки за визначеними проектом категоріями.
Світовий банк при цьому перевіряє процедуру проведення тендеру, а також
схвалює його результати. Потім укладається контракт між постачальником і
бенефіціаром, який також погоджується зі Світовим банком. У контракті
визначаються умови та терміни оплати, і згідно з ними бенефіціар
направляє до Світового банку заявки на зняття коштів. На підставі заявки
Світовий банк перераховує кошти на рахунок відповідного позичальника за
контрактом. Кожний бенефіціар зобов’язаний надавати Світовому банку
результати міжнародної аудиторської перевірки використання коштів позики
за кожний рік, коли відбувалося впровадження проекту.
Міністерство фінансів здійснює повний та регулярний контроль за
використанням коштів позик на інвестиційні проекти як з рахунку у
Світовому банку, так і зі спеціального рахунку. Для цього кожний
бенефіціар зобов’язаний щомісяця, не пізніше 10 числа, надавати Мінфіну
повний звіт про використання коштів позики за минулий місяць, подавши
копії всіх первинних документів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
