.

Складання розпорядчих документів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1117 21652
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Складання розпорядчих документів

ПЛАН

Вступ

1. Мова і стиль розпорядчих документів

2. Правила скорочень у текстах документів

3. Розпорядча документація, її характеристика

3.1. Наказ

3.2. Постанова

3.3. Розпорядження

3.4. Рішення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Діловодство – це діяльність, яка охоплює питання документування та
організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності.

Особливості сучасного діловодства полягають, насам- перед, у переведені
його на державну мову, широкому застосуванні комп’ютерних систем
оброблення та друкування документів, необхідності дотримання вимог
чинних державних стандартів в цій галузі, впровадження раціональних
прийомів роботи.

Дотримання стандартів з діловодства у практичній роботі органів
управління та документування сприяє встановленню чіткого
організаційно-технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини.
Опанування прийомів раціональної роботи з документами дає змогу
скоротити час на їх складання, оброблення і пошук, організувати чіткий
контроль за проходженням та виконанням документів. Зрештою, правильно
підготовлений і належним чином оформлений документ – це свідчення
культури виконавця.

Органи управління всіх рівнів, від Кабінету міністрів до підрпиємств,
організацій, створюють числені управлінські документи. Документування
управлінської діяльності здійснюють ІТП і службовці, які ведуть збирання
та обробку документів, підготовку і оформлення рішень, що приймаються.
Носієм інформаціє є у традиційному вигляді є документ, визначений
ГОСТом, як “матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним
людиною способом для її передачі у часі і просторі”.

Одна з причин неякісного прийняття управлінських рішень – слабка
теоретична і практична підготовка багатьох працівників, які недостатньою
мірою володіють комплексом уставлених в установах, організаціях та на
підприємствах методів, способів і прийомів роботи з документами, а в
деяких випадках і незнання вимог ГОСТів, що встановлюють порядок
оформлення документів.

1. Мова і стиль розпорядчих документів

Складання службових документів – важкий і складний процес, який займає
багато часу службовців. Раціоналізувавши цей процес можна добитися
економії часу, підвищити культуру документування і управлінської праці.

У роботі з документуванням велику роль грає словесне оформлення рішень,
дій, зв’язків. При підготовці документів слід пам’ятати, що мова не є
пасивним фіксатором прийнятих рішень, а виконує активну стимулюючу роль
в управлінській діяльності. Так, дієвість директивної та розпорядчої
документації значною мірою забезпечується імперативом – наказовою
інструкцією мови наказів, розпоряджень постанов. Відповідних мовних
конструкцій потребують документи, що викладають прохання, вимогу,
подяку. Ділове мовлення, ділова мова, ділове службове письмо – поняття
визначені.

У кожній групі стилів є свої різновиди. Так, художньо – белетристичний
стиль включає прозовий і поетичний; суспільно – публіцистичний стиль
газетно журнальний та літературно критичний.

Офіційно-діловий стиль має спецефічні властивості від розмовного
мовлення та інших стилів літературної мови. При підготовці тексту
документа обов’язкове дотримання таких основних принципів: об’єктивності
змісту та нейтральності тону, повноти інформації та стислості викладу,
типізації мовних засобів і стандартних термінів. Службові документи, як
правило, оформляються від імені юридичної особи установи або її
структурного підрозділу. Форми вираження суспільних інтересів у
службових документах повинні відповідати нормам адміністративного права.

У наші дні одним із сильних засобів впливу на мову мас є друковане
слово. Із книг і журналів читачі черпають не тільки спеціальні знання, а
й приклади правильного і образного викладу думок. Однак ще дуже часто
трапляються відхилення від літературних норм. Стислість викладу
досягається шляхом заміни складних речень простими.

2. Правила скорочень у текстах документів

У документах системи організаційно-розпорядчих документів застосовують
різні типи скорочень. Однак усі скорочення повинні відповідати вимогам
затверджених у ГОСТах.

Скорочення виправдані, оскільки вони скорочують час на складання
тексту, зменшується його обсяг та виготовлення документа. Принято
розрізняти скорочення кількох типів:

Буквені (ініціальні) скорочення (абривіатури), які утворені з початкових
літер кожного слова, наприклад: ДУМ, ЛТЕК, МВС і т. д. Майже всі
ініціальні скорочення пишуться з великої літери.

2. Складно скорочені слова змішаного утворення складаються з абревіатур
та усічених слів. Пишуться вони по-різному, наприклад: ВНДІ вугілля,
райвно та інші.

3. Складно скорочені слова складного типу наприклад, колгосп, радгосп,
теплохід, Ростсільмаш, Гловморшлях і так далі.

Окремі частково скорочені слова, що складаються з частини основ і
повного слова, відрізняються певними особливостями у розшифровці, у
категорії роду, відмінювані, наприклад, завкадрами, зам директора, голов
пошта і так далі.

Запозичені з інших мов, наприклад: Бі-Бі-Сі, АПН, лавсан .

Умовні графічні скорочення на позначення посади, географічних понять,
відрізки часу, кількісні визначення, назви міст, сіл, селищ, областей,
районів, вулиць, проспектів.

Особливість графічних скорочень у тому, що вони не виправляються усною
мовою. Після такого скорочення обов’язково ставиться крапка, наприклад:
м.(місто), с.(село), обл., р-н і т. п. Графічне скорочення завжди
пишеться малими літерами.

В ОРД не скорочуються реквізити “заголовок”, “автор документа”,
“підпис”.

3. Розпорядча документація, її характеристика

До розпорядчих документів відносяться накази, рішення, постанови,
розпорядження. Юридичною основою розробки документів можуть бути видання
документа органами влади та управління.

3.1. Наказ

Наказ – це правовий акт, що видається на підставі й і на виконання
діючих законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій
вищестоящих органів. Це означає, що директор може видати наказ з усіх
питань з своєї компентенції. Указаний документ є актом внутрішнього
управління дія якого не виходить за межі конкретного підприємства, об за
межі конкретного підприємства, обладнання, установи.

Накази бувають кадрові та з основної діяльності.

Накази по кадрах оформляють прийом на роботу, переміщення і переведення
трудящих, увільнення робітників та службовців, заохочення, притягнення
працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. На
підприємствах з великою кількістю робітників та службовців накази
подібного роду уніфікуються.

Накази з основної діяльності оформляються рішення керівника, пов’язані з
організацією роботи, порядком діяльності підприємства або його
структурних підрозділів. Вони видаються і тоді коли треба довести до
відома керівника директивні документи, що надійшли вищестоящих органів.
При чому це робиться для того, щоб продублювати акти інших інстанцій.
Практика довила, що у багатьох випадках таку роботу можна виконати
шляхом ознайомлення з ними виконавців, установлення дійового контролю за
реалізацією директорів та інших організаційних дій.

Накази про ухвали вищестоящих органів повинні видаватися лише тоді, коли
необхідно накреслити конкретні заходи, визначити відповідальних осіб і
терміни та правил внутрішнього трудового розкладу на підприємстві є
нормативним. Він загальний безособовий (оскільки маються на увазі не
конкретні особи, а весь виконання вказівок. Накази можуть бути
нормативними індивідуальними. Та правил внутрішнього трудового розкладу
на підприємстві керівника. Він загальний безособовий (оскільки маються
на увазі не конкретні особи), а весь виконання вказівок керівника про
затвердження правил колективу підприємства.

Наказ про преміювання однієї чи кількох осіб вважається індивідуальним,
оскільки не носить нормативного характеру.

Важливе значення має процедура складання та оформлення наказу. Вона
визначається інструкціями з діловодства підприємств, правилами про
порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. У них
передбачається обов’язкове дотримання ряду вимог і правил, котрі повинні
забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне їх виконання,
правильні і всебічне вирішення питання.

Проект наказу обов’язково погоджується з усіма зацікавленими особами
даної установи, а в разі необхідності інших організацій. Ці особі
відповідно своєї компентенції повинні мати стосунок до питань, що
містяться у проекті наказу.

До проекту наказу додаються документи обгрунтовуючи його доцільність.
Він набуває чинності з моменту підписання керівним працівником
підприємства, якщо інший термін не вказаний в самому наказі. Право
підписання мають не тільки перший керівник, але і його заступники, а
також інші посадові особи у відповідності до своїх обов’язків.

У певних випадках дію наказу у часі обмежено законом. Слід відзначити,
що накази як юридичні акти видають не тільки керівники підприємств, але
і інші державні органи, діяльність яких грунтується на принципі
єдиноначальності. У відповідності до законодавства накази видають
міністри керівники центральних галузевих відомств, начальники відділів
та управлінь виконкомів місцевих Рад народних депутатів, а також
промислових виробничих об’єднань, фірм, трестів та комбінатів. Ці акти
регулюють усі відносини пов’язані з певною галуззю господарства,
культури чи управління.

Формуляр наказу має такі основні реквізити: назва виду документа, місце
видання, номер, індекс за класифікатором та номенклатурою справ, дату
підписання, заголовок, текст і підпис керівника.

Текст наказу з основної діяльності складається з двох частин:
констатуючої та розпорядчої. У першій називаються причини, мета видання
документа і наводяться для цього відповідні підстави, у другій –
містяться приписи з указанням виконавців та терміну виконання.
Розпорядча частина починається словом НАКАЗУЮ і викладається у наказовій
формі.

Накази розподіляються на:

1) по основній діяльності;

2) по особовому складу.

По основній діяльності – оформляються рішення керівника, пов’язані з
організацією роботи, порядком діяльності підприємства.

Можуть бути нормативними (про затвердження правил внутрішнього трудового
розпорядку) та індивідуальними.

Складання і оформлення наказу регламентуються інструкціями щодо роботи з
документами, правилами про порядок підготування проекту наказу та іншими
правовими актами.

Проект наказу слід погоджувати з усіма заінтересованими особами
(структурними підрозділами) даного підприємства, а в разі необхідності –
також інших організацій. Якщо встановлені правила видання наказу
порушено, то він втрачає юридичну силу і його слід скасувати. До проекту
наказу додають документи, які обумовлюють його доцільність.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не
передбачено в тексті. Право підписання наказу визначається
законодавством: це право мають керівники та перші заступники, а також
деякі посадові особи відповідно до їхніх повноважень і компетенції.

Накази видають на підставі і з метою виконання чинних законів, указів,
постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів. Керівник
може видавати накази з усіх питань, що входять до його компетенції.

Наказ діє доти, доки його не буде скасовано або доки не закінчиться
термін його дії. Накази може скасовувати тільки уповноважена особа чи
інстанція.

Накази бувають: нормативними (наказ керівника про затвердження правил
внутрішнього трудового розпорядку; індивідуальними (наказ керівника про
преміювання конкретних працівників).

За призначенням накази поділяють на два види: накази з основної
діяльності; накази по особовому складу.

Накази з основної діяльності – це правові акти, в яких оформляють
рішення керівника, пов’язані з організацією роботи підприємства в цілому
чи його структурних підрозділів.

Накази з основної діяльності оформляють на загальних, спеціальних
бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

Реквізити наказу: 10 – назва виду документа, 11 – дата (проставляють у
день підписання), 12 – індекс (проставляють у день підписання), 14 –
місце складання чи видання, 19 – заголовок до тексту, 20 – позначка про
контроль (проставляють у разі потреби), 21 – текст, 23 – підпис, 24 –
гриф погодження (у разі потреби), 25 – візи (у разі потреби), 26 –
відбиток печатки (у разі потреби), 28 – позначка про виконавця.

Текст наказу складається з двох частин – констатувальної (вступної) та
розпорядчої.

У констатувальній частині викладають цілі та завдання приписаних дій та
причини видання наказу, дають посилання на документ, що є підставою для
видання даного наказу.

Розпорядча частина тексту викладається в наказовій формі. Її починають
словами “НАКАЗУЮ”, яке друкують великими літерами від нульового
положення табулятора. Після цього слова ставлять двокрапку. В
розпорядчій частині містять заходи та дії, зазначають посадових осіб,
які відповідають за їх виконання, та вказують терміни виконання завдань.
Цю частину тексту можна поділити на пункти, які нумерують арабськими
цифрами. Текст кожного пункту може починатися із зазначення конкретної
дії, вираженої дієсловом неозначеної дії, або із зазначення виконавця.
Назву організації, структурного підрозділу, прізвище та посаду виконавця
наводять у давальному відмінку. Останній пункт наказу містить вказівку
на особу, яка відповідає за виконання наказу в цілому.

Вступає в силу з моменту його підписання, якщо строк не окреслений в
тексті.

Реквізити наказу:

• Герб, емблема, нагороди.

• Міністерство.

• Установа.

Підрозділ.

Код підприємства.

Код документа.

Назва.

Дата, номер.

Місце видання.

Заголовок до тексту.

Текст.

Підпис.

Візи.

Гриф погодження.

Відмітка про виконання документа.

Відмітка про перенесення даних на машинний носій.

УКРАЇНА

Міністерство легкої промисловості Завод нестандартного устаткування

НАКАЗ №106

17.10.99 м. Київ

Про організацію занять

по підвищенню кваліфікації

інженерно-технічних працівників

З метою підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників

НАКАЗУЮ:

1. Організувати на заводі курси по підвищенню кваліфікації ІТП згідно
програми, яка додасться, на 48 навчальних годин.

2. Встановити день занять – вівторок, 4 години.

3. Контроль за організацією занять покласти на головного інженера
Артюхіна В. С.

Директор

Якщо є додатки – вказати кількість та кількість аркушів. Список та
підписи осіб, яких стосується документ. З наказом (розпорядженням)
ознайомлено.

Далі наказ реєструється у «Книзі адміністративних наказів»

(прошита, аркуші пронумеровані). Наприклад:

№ Дата Короткий зміст Примітки

18 20.1 1.1999р. Про створення відділу маркетингових досліджень

Сквозна нумерація наказів на протязі всього року.

Дія наказі постійна (правові наслідки на протязі всього часу, поки не
буде анульований компетентною особою).

3.2. Постанова

Постанова – це правовий акт, що приймається вищими і деякими
центральними органами колегіального управління для розв’язання
найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами і
встановлення стабільних норм і правил поведінки.

Постанови видають Кабінети міністрів республік на основі законів у
порядку їх виконання. У деяких випадках особливо важливі постанови
приймають Верховна Рада, профкоми.

Текст постанови як правило, складається з двох частин – констатуючої та
ухвалюючої. Перша мітить вступ, оцінку стану і при необхідності,
підстави для видання або посилання на правовий акт вищестоячого органу.
В ухвалюючій частині наводяться перелік запропонованих заходів,
визначається виконавець та термін виконання.

Проекти постанови не рідко готують багато установ чи відомств. Постанови
узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються і
представляється для візування керівника. Якщо виникають розбіжності до
проекту постанови додається довідка з викладом їх суті.

Проект документа разом супроводжуючим листом і довідками про погоджені
писаними керівниками установ які складають проект, направляють в орган
котрий відповідає за його видання.

3.3. Розпорядження

Розпорядження – акт управління, що має владний характер та обов’язкову
силу виконання для робітників організації. Це правовий акт, що видається
одноосібно керівником, головним чином колегіального державного органу,
для вирішення оперативних завдань.

Як правило цей документ має обмежений термін дії і стосується обмеженого
кола осіб, організацій та громадян.

Розпорядження поділяються на дві групи:

1. для загального тривалого користування;

2. для одинарних випадків, що стосуються конкретного питання (про
передачу, перевірку, списання та ін.)

Розпорядження фіксуються в «Книзі розпоряджень». На відмітку від наказу,
дія розпорядження обмежена та не може мати правових наслідків.

Розпорядження видаються головою Кабінету міністрів України. Голови
виконкомів місцевих Рад народних депутатів також мають право видавати ці
акти.

Реквізити розпоряджень в основному повторюють реквізити рішень. На
розпорядженні може бути поставлений герб країни.

Розпорядження видаються від імені виконкому і підписується тільки
головою, а не його заступником чи секретарем. Отже закон дає право
керівникові одноосібно вирішувати деякі питання і відповідно видавати
деякі правові акти.

Виконкоми місцевих Рад у порядку одноосібного розпоряджання можуть
розв’язувати питання, з яких остаточне рішення виконком доручив голові
чи його заступнику, а також пов’язані з внутрішньою організацією роботи
виконкому.

Багато є спільного у розпорядженні і наказі. У правовому відношенні ці
розпорядчі документи рівнозначні. У цьому випадку слова у тексті НАКАЗУЮ
замінюють словами ЗОБОВ’ЯЗУЮ, ПРОПОНУЮ, ДОРУЧАЮ, ВИМАГАЮ. Між цими двома
правовими актами різниця ще в тому, що накази пишуться із загальних,
всеохоплюючих питань, а розпорядження частково. Їх можуть видавати
керівники структурних підрозділів підприємств.

Наприклад: проект наказу, рішення, розпорядження візується тим, хто
складає проект та керівником структурного підрозділу, що вносить проект,
юрист-консультом.

Якщо потребується фінансове забезпечення – проект документа погоджується
з фінансовими органами або службами. Погодження проводить структурний
підрозділ або особа, що готувала проект розпорядчого документу. Види або
гриф погодження проставляють на першому екземплярі проекту. У випадку
непогодження – мотивований висновок.

Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на дві групи:
розпорядження загального характеру – тривалої дії; розпорядження
окремого характеру – стосуються конкретного вузького питання.

Розпорядження видають КМУ (на підставі та для виконання законів, рішень
ВРУ), виконкоми Рад народних депутатів, а також керівники підприємств
(організацій, установ) та їхні заступники для вирішення оперативних
завдань. Розпорядження, що їх видають на підприємствах, мають обмежений
термін дії і стосуються вузького кола підрозділів чи посадових осіб
(працівників).

Склад реквізитів той самий, що і у вказівки.

Оформляють розпорядження на загальних чи спеціальних бланках формату А4.

Проекти розпоряджуючих документів, (постанова та рішення), обговорюються
на засіданнях. Можуть вноситися доповнення та поправки.

Дороблені проекти виносяться на слідуюче засідання на затвердження.
Проекти документів підготовлені представляються на підпис. Накази та
розпорядження підписує керівник чи його заступник. Постанови та рішення:
голова та секретар (керуючий справами) компетентного органу.
Підписується 1-й екземпляр документу, що виготовлений на бланку.

Розпорядчі документи вступають у силу з моменту їх підпису чи строк
вступу до сили та строк дії акту управління вказують у документі.

Ватуцька районна державна

адміністрація м. Києва

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

28.11.00 № 12 м. Київ

Про надання шевської

Допомоги установам освіти

Для поліпшення виховної роботи та матеріальної бази установах
освіти району.

ПРОПОНУЮ:

1. Закріпити підприємства, установи, організації зареєстровані у
ватутівському районі, за постановами освіти згідно з додатком 1.

2. Вважати рішення виконавчого комітету Ватутівської районної ради
народних депутатів від 18.11.98р. №14 “ПРО НАДАННЯ ШЕВСЬКОЇ ДОПОМОГИ
УСТАНОВАМ ОСВІТИ” таким, що втратила чинність.

3. Контроль за виконання цього розпорядження покласти на заступника
голови районної держадміністрації Шевчука О.К та завідуючий відділом
освіти Зайченко О.І.

Голова Ватутінської

держадміністрації (підпис) С.В.Головач

3.4. Рішення

Під рішенням, як розпорядчим документом розуміють акт, якій
ухваляється місцевими радами народних депутатів або їх виконкомами у їх
колегіальному порядку для розв’язання найбільш важливих питань, що
належать до їх компетенції. Рішеннями називаються також спільні акти, що
видаються кількома неоднорідними органами.

За своїми юридичними властивостями рішення бувають нормативними
та індивідуальними. Нормативними можна назвати рішення про режим роботи
підприємств торгівлі і побутового обслуговування населення.
Індивідуальними-рішення про прийом до експлуатації тієї чи іншої
домобудівлі, про встановлення опікування.

Розробка проекту рішення складний процес. У ньому беруть участь
члени виконкому, постійні комісії депутати, спеціалісти і заінтересовані
спеціалісти. Тому у багатьох виконкомах Рад процедура цього документа
закріплюється у правових актах.

До проекту рішення додається довідка, що обгрунтовує необхідність і
доцільність його видання. Її підписує керівник відділу, управління або
організації, що подають проект.

У тій же довідці подаються особи котрих необхідно запросити на засідання
виконкому для розгляду питання, а також вноситься пропозиція проте, кому
надіслати рішення після ухвалу виконкому.

Представлені проекти повинні бути завізовані виконавцями і
заінтересованими організаціями з указанням дати. Заперечення за проектом
оформляється у письмовому вигляді і додаються до нього. Обов’язковою
повинна бути віза юристконсульта виконкому, який перевіряє відповідність
проекту до діючого законодавства.

Проекти рішень подають заступникові голови або секретареві виконкому
залежно від характеру розглядуваних питань.

Погоджені проекти правових актів заздалегідь передають до протокольної
частини. Рішення ухвалюють відкритим голосуванням членів виконкому за
більшістю голосів. Після засідання виконкому, якщо виявляється, що деякі
пункти рішення потребують редагування, створюються на чолі із
заступником голови, котра протягом двох днів допрацьовує документ.
Підписують рішення голова і секретар виконкому місцевої Ради народних
депутатів і з цього моменту вони набувають чинності.

Не пізніше ніж через три дні після підписання їх надсилають виконавцям.

Рішення з адміністративними санкціями регламентують загальні
правила поведінки, обов’язкові для усіх підприємств, установ,
організацій, посадових осіб і громадян, що перебувають на території
підвідомчій відповідній місцевій Раді.

Такі акти виконкоми Рад можуть ухвалювати тільки з питань боротьби з
стихійними лихами, якщо відносини, що виникли, не врегульовані актами
вищестоящих органів або необхідність ухвалення рішень викликається
місцевими умовами.

У рішенні вказується коло осіб на яких поширюється його дія,
конкретні посадові особи і установи, зобов’язані контролювати виконання
документа. Рішення місцевих рад, а також їх виконкомів складаються за
однією формою. Різниця між ними лише у тому, що рішення рад не
нумерують, а виконкомів-мають порядкову нумерацію.

Розглянутий розпорядчий документ містить такі основні реквізити:

Зображення державного герба.

Назву місцевої ради народних депутатів або його виконкому.

Зазначення місця видання.

Найменування виду документа.

Дата або дату і номер.

Заголовок.

Текси рішення.

Підписи голови і секретаря виконкому.

Печатка.

Звичайно рішення складаються із вступної частини, у якій
констатується стан розглянутого питання, і ухвалюючої, що містить
перелік заходів з указанням строків здійснення і переліченням посадових
осіб, відповідальних за своєчасне виконання рішення.

Коломийська районна рада

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ

РІШЕННЯ

28.11.2000 № 13 м.
Коломия

Про затвердження списків

підприємств, організацій та установ

Коломийського району, щодо надання

житлової площі трудящим, які

стоять на квартирній черзі у

будуправлінні “Промбуд-2”.

Розглянувши списки про надання житлової площі трудящим
підприємства, організацій та установ Коломийського району і пропозиції
житлової комісії, керуючись Положенням про порядок надання житлової
площі в Україні, виконком Коломийської районної ради

ВИРІШИВ:

Бондаренку Семену Ільковичу, електрозварювальнику, працює в
системібуд управління з 1980р., в будуправліні- 1982р., який проживає по
вулиці Щорса 25, кв.4, займаючому дві кімнати площею 26,1 кв. м, у трьох
кімнатній квартирі, де на площі 26,1 кв. м, проживає шість чоловік, для
сім’ї з трьох чоловік у складі:

Бондаренко Семен Ількович – заявник

Бондаренко Ірина Пилипівна – дружина

Бондаренко Андрій Семенович – син

Виділити двокімнатну квартиру повторного заселення №18 на вулиці
Чайковського № 66, жилою площею 27,3 кв. м згідно з чергою № 16 з 1989р.

Голова виконкому (підпис) М.І.Миронов

Секретар виконкому (підпис) В.І.Дудченко

М.П.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Складання службових документів – важкий і складний процес, який займає
багато часу службовців. Раціоналізувавши цей процес можна добитися
економії часу, підвищити культуру документування і управлінської праці.

У роботі з документуванням велику роль грає словесне оформлення рішень,
дій, зв’язків. При підготовці документів слід пам’ятати, що мова не є
пасивним фіксатором прийнятих рішень, а виконує активну стимулюючу роль
в управлінській діяльності. Так, дієвість директивної та розпорядчої
документації значною мірою забезпечується імперативом – наказовою
інструкцією мови наказів, розпоряджень постанов. Відповідних мовних
конструкцій потребують документи, що викладають прохання, вимогу,
подяку. Ділове мовлення, ділова мова, ділове службове письмо – поняття
визначені.

У документах системи організаційно-розпорядчих документів застосовують
різні типи скорочень. Однак усі скорочення повинні відповідати вимогам
затверджених у ГОСТах.

До розпорядчих документів відносяться накази, рішення, постанови,
розпорядження.

Наказ – це правовий акт, що видається на підставі й і на виконання
діючих законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій
вищестоящих органів. Це означає, що директор може видати наказ з усіх
питань з своєї компетенції. Указаний документ є актом внутрішнього
управління дія якого не виходить за межі конкретного підприємства, об за
межі конкретного підприємства, обладнання, установи.

Постанова – це правовий акт, що приймається вищими і деякими
центральними органами колегіального управління для розв’язання
найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами і
встановлення стабільних норм і правил поведінки.

Розпорядження – акт управління, що має владний характер та обов’язкову
силу виконання для робітників організації. Це правовий акт, що видається
одноосібно керівником, головним чином колегіального державного органу,
для вирішення оперативних завдань. Під рішенням, як розпорядчим
документом розуміють акт, якій ухваляється місцевими радами народних
депутатів або їх виконкомами у їх колегіальному порядку для розв’язання
найбільш важливих питань, що належать до їх компетенції. Рішеннями
називаються також спільні акти, що видаються кількома неоднорідними
органами.

Список використаної літератури

А.Н.Діденко “Сучасне діловодство”, К., Либідь 1998р.

А.С.Головач “Зразки оформлення документів”, Донецьк, Талкен, 1998р.

М.І.Молдаванов, Г.М.Сидорова “Сучасний діловий документ: зразки
найважливіших документів українською мовою”, К., 1992р.

С.В.Глущук “Сучасні ділові папери: навчальний посібник для вищих та
середніх навчальних закладів”, К., 1998р.

А.М. Кушнаренко “Документоведення”, К., 2000р.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020