Реферат
Геоекоінформаційна система екологічного моніторингу та кодування
екологічної інформації
Застосування нових інформаційних технологій для складання, аналізу і
інтерпретації тематичних карт стало повсякденною необхідністю. Довгий
час розвиток технології тематичної картографії і прогнозування природних
і техногенних явищ йшло екстенсивним шляхом за рахунок використання
нових джерел додаткових відомостей про об’єкти картографування і
прогнозування. Розвиток засобів отримання нової інформації помітно
випереджав розвиток засобів вилучення з неї цільових відомостей про
властивості об’єктів і ситуацій, які картографуються. В результаті
частка інформації, яка реально використовувалась, постійно зменшувалась,
а витрати на отримання нових даних зростали швидше, ніж практична
віддача від них.
Вихід із ситуації, яка склалась, полягає у застосуванні нових
інформаційних технологій, які дозволяють поєднувати знання спеціалістів
з можливостями оперативної обробки великих масивів даних в рамках
геоінформаційних систем (ГІС). Програмне забезпечення ГІС повинно бути
орієнтовано на користувача, що не має спеціальної підготовки програміста
і підтримує діалог на мові, близькій до природної. Навчання роботи з
системою відбувається в процесі спілкування з нею. Для цього наявні
контекстні підказки з автоматичними перехресними посиланнями, вбудований
словник основних термінів, діагностичні повідомлення та інші засоби.
Основна мета зазначеної технології – інформаційне забезпечення, розробка
і підтримка прийняття рішень. При цьому автоматизуються як процеси
перетворення форми подачі інформації, так і процеси переходу від одних
понять до інших, тобто процеси отримання якісно нової інформації і
прийняття рішень. Перший аспект передбачає автоматизацію зміни способів
зберігання і відображення картографічної інформації; процедур
трансформації, корекції, систематизації і фільтрації даних; методики
отримання аналітичних відомостей; технології переносу рішень на
картографічну основу та інших одноманітних операцій. Другий аспект
передбачає автоматизацію районування територій, прогнозування і
картографування ситуацій, планування натурних спостережень і інших
процедур прийняття наукових і керівних рішень. Технологія базується на
системному підході і передбачає спільний аналіз і комплексну
інтерпретацію якісних і кількісних даних методами розпізнавання,
інтерактивний режим праці, оптимізацію отриманих рішень і вибір з них
найкращого по фіксованим кількісним критеріям. З точки зору кінцевої
мети систему ГІС слід розглядати перш за все як інструмент інтерпретації
побічних даних про картографовані об’єкти, за допомогою якого будуються
карти різного змісту, розробляються прогнози, оцінюються стратегії
подальших дій і даються практичні рекомендації. Застосування ГІС
дозволяє:
– створювати і використовувати у повсякденній праці багатоцільові бази
картографічних даних;
– комплексно аналізувати і інтерпретувати великі об’єми
розрізнених неоднорідних якісних і кількісних даних;
– оцінювати і ранжирувати характеристичні ознаки об’єктів
дослідження в умовах неоднозначності їх зв’язків з цільовою властивістю
цих об’єктів;
– збільшити ступінь вилучення і використання корисної інформації з
наявних даних і підвищити детальність і достовірність створюваних карт і
прогнозних побудов;
– обмежити залежність кінцевих результатів від суб’єктивних
концепцій дослідників і поєднувати формалізовані і експертні методи
прийняття рішень;
– контролювати якість прогнозних побудов до початку натурних
спостережень і оптимізувати мережу цих спостережень, моделювати різні
стратегії використання природного середовища;
– забезпечити оперативну інформаційну підтримку експертних рішень
довідковими, фактографічними і аналітичними даними.
Всім вищеперерахованим вимогам відповідає географічна
інформаційна система “ПАРК”.
Загальні відомості про систему “ПАРК” Призначення і область
застосування Геоінформаційна система “ПАРК” відноситься
до класу інтегрованих інтерпретуючих ГІС і призначена для
інформаційного забезпечення, розробки і підтримки прийняття рішень, що
базуються на координатне прив’язаних даних. В конкретному використанні
призначення ГІС “ПАРК” таке:
– створення картографічних баз даних;
– синтез тематичних комплексних і спеціалізованих карт;
– аналіз і сумісна інтерпретація якісних і кількісних картографічних
даних;
– побудова прогнозних карт;
– моделювання стратегій картувальних робіт;
– аналітичне і фактографічне інформаційне обслуговування.
Структура і функції системи
ГІС “ПАРК” структурована за функціональною ознакою, її основними
частинами є: база даних (БД) і засоби управління даними; пакети
проблемно-орієнтованих програм і операційна оболонка, інтегруюча ці
пакети в 5 функціональних підсистем: “Введення даних”, “Аналіз даних”,
“Формування ознак”, “Прогноз геоситуації”, “Довідки і вивід даних”.
Перераховані структурні частини і зв’язки між ними створюють
макроструктуру системи, яка працює під управлінням і у взаємозв’язку з
спеціалістом в предметній області – Особою Приймаючою Рішення (ОПР)
(рис. 12.1). В задачі ОПР входять:
– вибір необхідної для досягнення поставленої мети вихідної
інформації, її формалізація і перетворення за допомогою технічних
засобів у вхідні дані, що сприймаються комп’ютером;
– визначення способів, послідовності і параметрів обробки даних;
– ввід управляючої інформації в систему завдань і параметрів обробки
даних в пакетному та інтерактивному режимах;
– контроль і аналіз отриманих результатів на всіх стадіях обробки
інформації;
– прийняття остаточних рішень по суті вирішуваних завдань. Особа
Приймаюча Рішення може використовувати систему на трьох
функціональних рівнях: інформаційно-довідковому, рівні порад
і вказівному. На першому рівні користувачу надаються
аналітичні і фактичні дані, необхідні йому для прийняття власних
рішень. При цьому відсутні процедури перетворення даних з метою
отримання якісно нової інформації. На другому рівні
вихідна інформація піддається алгоритмічним перетворенням, які
дають варіанти можливих рішень. При цьому вибір остаточного рішення
провадить ОПР при використанні інтерактивного режиму роботи.
Третій рівень передбачає прийняття кінцевого рішення, яке
відповідає максимальним оцінкам за формалізованими
критеріями якості. Первинні картографічні дані вводяться з
дигітайзера або з попередньо підготованих файлів даних. Перетворення
картографічних даних з векторної форми зберігання і представлення в
матричну і назад здійснюється за запитом користувача програмними
засобами. Похідні, прогнозні і оціночні карти заносяться в БД
автоматично відразу при їх створенні відповідними програмами.
Засоби управління даними забезпечують функціонування БД (створення
файлів, запис, модифікацію, пошук, здобування даних) і роботу
користувача та прикладних програм. Знання конкретного способу розміщення
даних (фізичної структури) для роботи з системою не потрібно.
Підсистема “Введення даних” забезпечує ввід картографічних даних з
дигітайзера, координатну прив’язку даних, перетворення даних з векторної
форми подання в матричну; ввід класифікаторів, параметрів прогнозування
геоситуації, експертних моделей у випадку прогнозування геоситуації без
навчання на еталонах та іншої текстової інформації.
Підсистема “Формування ознак” забезпечує розширення набору
характеристичних ознак, які використовуються при прогнозуванні;
створення нових карт шляхом генерації вторинних описів території на
основі вже наявних у БД карт; районування території по сукупності її
характеристик, зокрема з використанням експертних оцінок істотності цих
характеристик. Засоби формування ознак передбачають арифметичні і
логічні операції над картами, обчислення статистичних і структурних
характеристик в змінних вікнах, обчислення відстаней до об’єктів заданих
класів, розрахунок потенційних функцій та інші перетворення карт. Всі
заново створювані у підсистемі характеристики подаються в картографічній
формі і автоматично заносяться в базу даних.
Підсистема “Аналіз даних” забезпечує отримання інформації, яка необхідна
для вибору параметрів прогнозування і/або прийняття експертних рішень.
Підсистема включає статистичну обробку картографічних даних, формування
вибірок об’єктів за заданими основами класифікації, оцінку однорідності
вибірок і виявлення аномальних по сукупності властивостей об’єктів,
дослідження просторових зв’язків, пошук і оцінку діагностичних ознак та
інші функції. Територія, що аналізується, може мати довільну форму і
задається або по картограмі, або вказуванням виду об’єктів розгляду, або
курсором безпосередньо на екрані дисплею.
Підсистема “Прогноз геоситуації” виконує виявлення, ідентифікацію і
картографування площинних об’єктів (об’єктів з мінімальним поперечним
розміром, який перевищує крок дискретизації даних при їх матричному
поданні). Вхідною інформацією є всілякі якісні і кількісні
характеристики території, що розглядаються, подані у картографічній
формі, цифрові дані геофізичних, геохімічних, геоекологічних та інших
зйомок, результати машинної і експертної обробки матеріалів аеро- і
космічних зйомок. Прогнозування виконується шляхом послідовної
деталізації ситуації методом ієрархічного розпізнавання з навчанням на
раніше складених (еталонних) картах. На кожному рівні деталізації
автоматично оцінюється якість прогнозування ситуації (повнота,
достовірність, частка знятої невизначеності та ін.). Використовуючи
карти якості прогнозу користувач може інтерактивне вибирати ділянки, які
вимагають першочергового польового вивчення.
Підсистема “Довідки і вивід даних” забезпечує отримання і вивід на екран
і папір інформації про наявність і зміст даних у БД ГІС “ПАРК”,
візуалізацію, редагування та перетворення у векторну форму подання карт,
які зберігаються у матричній формі; автоматичне ліквідування дрібних
дефектів вводу даних з дигітайзера і стиснення файлів первинних
векторних даних; побудова карт-накладок і поєднування декількох карт;
побудова комплексних профілів по картах; інтерактивне оформлення і
підготовку карт до креслення; вивід картографічної інформації на принтер
і плоттер.
Зв’язок між функціональними підсистемами здійснюється через загальну
базу даних, в яку всі програми автоматично заносять результати, що
являють собою самостійний інтерес або багаторазово використовуються
іншими програмами. Загальна послідовність перетворення інформації в ГІС
“ПАРК” та основні види проміжних і вихідних даних відображені в
інформаційній моделі технології (рис. 12.2). В рамках запропонованої
схеми виділяються кілька основних етапів обробки даних: створення бази
первинної картографічної інформації; побудова похідних і комплексних
карт; просторово-статистичний аналіз даних; інтерпретація даних,
прогнозування і картографування; аналіз результатів, редагування та
вивід даних. Зведення головних функцій обробки інформації наведено
нижче. Головні функції ГІС “ПАРК”
1. Введення даних
1.1. Координатна прив’язка даних – увід імен і координат листів.
1.2. Увід текстової інформації:
1.2.1. Класифікатори властивостей об’єктів.
1.2.2. Списки характеристичних ознак.
1.2.3. Списки і коди класів об’єктів.
1.2.4. Параметри прогнозування геоситуації (територія, ієрархія
класів, використовувані ознаки).
1.2.5. Робочі градації ознак для прогнозування.
1.2.6. Експертні моделі об’єктів, які прогнозуються.
1.2.7. Легенда вихідної карти геоситуації, яка прогнозується.
1.3. Ввід картографічної інформації: площинні, лінійні, точкові
об’єкти; ізолінії.
1.4. Редагування картографічних даних.
1.5. Перетворення картографічних даних з векторної форми
представлення в матричну.
2. Аналіз даних
2.1. Вибірка даних, які розглядаються, по довільно заданій території
і/або значенню цільової властивості.
2.2. Побудова опорних легенд – формування комплексних описів усіх типів
об’єктів в межах заданої території.
2.3. Побудова карт класів об’єктів різних рівнів узагальнення
(деталізації) їх властивостей.
2.4. Оцінка однорідності вибірок об’єктів і виявлення об’єктів,
аномальних по сукупності властивостей.
2.5. Оцінка ймовірностей загальних меж (сусідства) об’єктів.
2.6. Таксономія об’єктів змішаної вибірки.
2.7. Нелінійне автоматичне, інтерактивне, цільове оптимізування,
квантування кількісних характеристичних ознак для їх аналізу і
графічного відображення.
2.8. Побудова гістограм, оцінка статистичних параметрів розподілу
характеристик території та класів об’єктів.
2.9. Перевірка гіпотез про еквівалентність розподілу ознаки на класах
об’єктів.
2.10. Дослідження зв’язків між ознаками з будь-якими типами шкал.
2.11. Оцінка значимості зв’язку розподілу ознак з класами об’єктів.
2.12. Виявлення класів площинних об’єктів, що розрізняються
ознакою.
2.13. Отримання списку ознак, які розрізняють задані класи, з одночасним
відкиданням корелюючих ознак.
2.14. Оцінка очікуваної кількості класів площинних об’єктів, які можуть
бути виявлені на досліджуваній площі при заданому масштабі
картографування.
2.15. Оцінка і картографування невизначеності вихідної (відомої до
прогнозування) геоситуації.
2.16. Оцінка якості прогнозу геоситуації.
2.16.1. Оцінка повноти прогнозування – детальності виділення класів
і легенди їх опису.
2.16.2. Оцінка виправдовуваності і достовірності прогнозу ситуації в
цілому і по кожному класу, який прогнозується.
2.16.3. Оцінка невизначеності і достовірності прогнозних рішень,
кількості отриманої інформації і частки знятої невизначеності в точках
прийняття рішення.
2.16.4. Побудова карт впевненості, достовірності і якості прогнозів
ситуації.
2.16.5. Оцінка узагальненого показника якості прогнозу.
3. Побудова карт похідних характеристик території.
3.1. Перетворення в змінному вікні (різноманітність значень,
середнє, медіана, стандартне відхилення, напрямок мінімальної зміни,
анізотропність, ентропія сумісного розподілу двох
характеристик, кореляція).
3.2. Визначення крутизни схилу і напрямку найскорішого спуску.
3.3. Обчислення відстані від точок регулярної мережі до
найближчої ділянки з заданим значенням властивості або до об’єкту
заданого класу.
3.4. Розрахунок потенційної функції “освітленості” від об’єктів
заданих класів або ділянок з заданим значенням властивості.
3.5. Картографування ендо- і екзоконтактів площинних об’єктів заданих
класів або ділянок з певними властивостями.
3.6. Виконання арифметичних дій над картами кількісних
характеристик території.
3.7. Складання декількох карт ознак з вагами (експертними
оцінками).
3.8. Пошук і картографування ситуацій по їх заданому опису -перетин
великої кількості карт характеристик території.
4. Прогнозування і картографування геоситуацій.
4.1. Побудова ймовірних моделей класів, які прогнозуються.
4.2. Прогнозування ситуації методом її послідовної деталізації з
навчанням на картах вже досліджених територій.
4.3. Візуалізація результатів (моделей класів, карт: вихідної і
ситуації, яка прогнозується, невизначеності, достовірності,
якості прогнозу).
4.4. Інтерактивний вибір стратегії польових спостережень. 5. Отримання
довідок і вивід даних
5.1. Візуалізація і друк текстової інформації
(координати, класифікатори, списки і коди класів, списки ознак і їх
градацій, моделі об’єктів, які прогнозуються).
5.2. Картограми наявності даних у базі (векторна і матрична форми,
ознаки, класи, результати прогнозування).
5.3. Візуалізація растрових карт з різними способами квантування і
забарвленням.
5.4. Побудова комплексних профілів по декількох вихідних картах і
довільно заданому напрямку.
5.5. Перегляд карт у текстово-графічному режимі – отримання описів
властивостей точки за заданим набором характеристик.
5.6. Побудова векторних карт-накладок.
5.7. Фільтрація карт-накладок.
5.7.1. Стиснення-скорочення розмірів файлів векторних даних при заданій
точності відображення контурів (ліній).
5.7.2. Автоматичне усунення дефектів вводу карт з дигітайзера: знищення
“висячих” кінців ліній та замикання контурів по заданому розміру
довкілля.
5.8. Поєднання (накладання) декількох карт одна на одну.
5.9. Редагування карт.
5.10. Перетворення картографічних даних з матричної форми
подання в векторну, побудова карт ізоліній.
5.11. Оформлення карт – нанесення штриховок, крапа, написів.
5.12. Вибір фрагменту карти для візуалізації і
креслення, масштабування і підбір кольорів при візуалізації, накладання
координатної сітки.
5.13. Вивід карт на принтер і плоттер.
База даних ГІС
Подання даних
Будь-яка ситуація, яка відображається на картах, може бути представлена
в ГІС комбінацією чотирьох типів об’єктів: площинних, лінійних, точкових
і лініями рівних значень (ізолініями). Поняття “площинний”, “лінійний”,
“точковий” є відносними. Конкретний тип об’єкту визначається
співвідношенням його фізичних розмірів і кроку дискретизації даних при
їх матричному поданні.
Для опису властивостей лінійних і точкових об’єктів, а також для
комплексного опису площинних об’єктів одночасно по кільком основам
класифікації використовуються класифікатори. Класифікатор
систематизований перелік властивостей об’єктів і їх шифрів. Містить
відомості про тип об’єкту, список основ класифікації, найменування і
шифри властивостей. Кожній основі класифікації відповідає своя група
шифрів, кожна група може містити до 100 значень шифрів. Шифр містить
найменування значення властивості і її числове позначення (рис. 12.3).
Діапазон допустимих числових значень шифрів від 00 до 99. Є зафіксовані
значення шифрів:
Ієрархічна структура системи кодування інформації в ПС
Рисунок 12.3. Ієрархічна структура системи кодування інформації
в ПС “ПАРК”
0 – дані про значення властивості відсутні; 1 – основа класифікації не
може бути застосована до об’єкту, який описується; 99 – зміна значення
властивості (межа).
Для опису площинних об’єктів у кожному класифікаторі одночасно можуть
бути задіяні 32 групи шифрів (основ класифікації), для лінійних і
точкових – 8.
У процесі експлуатації системи в міру розширення тематики і об’ємів
інформації в БД можуть створюватися нові класифікатори, а зміст раніше
створених доповнюватись. Головна вимога до змісту класифікаторів – по
кожній основі класифікації (групі шифрів) будь-який об’єкт на карті
завжди може бути охарактеризований одним і тільки одним значенням шифру.
Структура класифікаторів забезпечує застосування позиційної системи
кодування комплексу властивостей. Код об’єкту утворюється сукупністю
шифрів, кожен з яких характеризує одну властивість. При цьому для кожної
основи класифікації в коді відводиться строго визначене місце (позиція):
перші дві цифри представляють шифр першої групи, третя і четверта цифри
– з другої групи і т.д.
Приклад:
ім’я класифікатора – транспортні комунікації
група шифрів 1 – вид комунікації
шифри: 02 – стежка
03 – караванний шлях
09 – автодорога
– залізниця
31 – трубопровід
група шифрів 2 – особливості конструкції
шифри: 04 – ґрунтова
– з твердим покриттям
30 – електрофікована
група шифрів 3 – стан
шифри: 03 – яка будується
12 – зруйнована
На карті транспортних комунікацій код 090803 буде позначати автодорогу з
твердим покриттям, яка будується.
Характеристики території, які описують її по одній основі класифікації і
подані у вигляді карт площинних об’єктів або карт ізоліній, позначаються
в ГІС терміном “ознака”. Ознаки – різноманітні характеристики території,
отримані в результаті безпосередніх спостережень, вимірювань або
обчислень. Термін визначає сукупність найменувань і всіх можливих
значень характеристики. Ознака має найменування і номер, який
привласнюється користувачем (інтервал номерів від 0 до 994). При описі
ознак можуть бути використані різні типи шкал (TS):
.
– номінальна (TS=0);
– порядкова (TS=1);
– відношень (метрична) (TS=2);
– циклічна (азимутальна) (TS=3);
Для опису якісних ознак (TS=0 i TS=1) використовуються коди, якими
позначаються окремі значення (градації) ознаки.
Приклад: ознака – колір; градації: 0 – не визначена, 1 – червоний, 2
-оранжевий, 3 – жовтий і т.д. Число градацій якісних ознак до 50.
Кількісні ознаки вводяться і зберігаються в істинних виміряних
значеннях: кілометрах, метрах, гамах і т.д. Найменування ознак, тип
шкали їх опису, а також кількість,” найменування і коди градацій якісних
ознак зберігаються в базі даних.
Таким чином, в системі ПАРК існує два способи опису змісту карт: а) за
допомогою класифікаторів; б) з використанням списку ознак. Для опису
лінійних і точкових об’єктів використовується виключно перший спосіб,
для опису кількісних характеристик території завжди використовується
другий спосіб. Для опису площинних об’єктів можуть бути використані
обидва способи.
В БД картографічні дані зберігаються у вигляді незалежних інформаційних
шарів. Окремий інформаційний шар відповідає:
– для лінійних і точкових об’єктів – класифікатору;
– для площинних об’єктів – групі шифрів (основі класифікації);
– для ознак – іменні ознаки.
Між собою шари пов’язані загальною системою геодезичних координат. Карти
всіх чотирьох типів об’єктів (площинних, лінійних, точкових, ізоліній)
можуть зберігатися в БД в двох формах: векторній і матричній. При
векторному поданні зберігаються геодезичні координати ліній, точок і
контурів площин, а також коди (значення), які характеризують властивості
об’єктів. При матричному поданні зберігаються коди (значення)
картографованої властивості в точках регулярної квадратної мережі. Ці
точки відповідають центрам елементарних вічок, на які автоматично
розбивається картографована територія. Крок дискретизації даних (розмір
вічка) задається при генерації БД, однаковий для всіх карт і залишається
постійним весь час існування БД.
Перетворення даних з векторної форми в матричну виконується по запиту.
При цьому кількісні дані, спочатку представлені у вигляді ізоліній (в
окремому випадку ізолінія може бути представлена одною точкою),
інтерполюються в регулярну мережу центральних точок елементарних вічок.
При перетворенні точкових об’єктів в матричну форму представлення в БД
записуються координати вічка (блок, рядок, стовпчик), в якому
знаходиться об’єкт і його код. Для лінійних об’єктів в матричній формі
записуються координати кінців прямолінійних ланок ліній і їх коди. Якщо
через вічко проходить декілька лінійних об’єктів, то зберігається код
лінії, уведеної першою.
В результаті перетворення карти в матричну форму площинні об’єкти
представляються як сукупність однойменних елементарних вічок. Кожна така
сукупність може бути обмежена одним або декількома контурами таким
чином, що будь-які дві точки, які належать одному об’єкту, можуть бути
сполучені лінією, яка повністю знаходиться всередині цього об’єкту. Таке
подання площинних об’єктів дозволяє уніфікувати опис об’єктів і
території, дати диференційну характеристику частин об’єкту, виявити і
дослідити варіації властивостей всередині одиничного об’єкту, а також
подати дані в формі, зручній для рішення прогнозних і класифікаційних
задач. Таким чином, в результаті перетворення даних в матричну форму в
технології з’являється новий одиничний об’єкт дослідження – формально
виділене елементарне вічко площі, в процедурах обробки вона
апроксимується точкою, якій приписуються значення даних, які
характеризують вічко в цілому.
Структура даних
З точки зору користувача, вся інформація, яка зберігається в БД, може
бути об’єднана в 9 груп даних:
1. Дані по координатній прив’язці.
2. Класифікатори, списки ознак і їх градацій.
3. Первинні картографічні дані.
4. Похідні картографічні дані.
5. Прогнозні і оціночні карти.
6. Вихідні картографічні дані.
7. Параметри прогнозування.
8. Оцінка ознак і моделі об’єктів.
9. Аналітичні оцінки якості прогнозування. Одиницею зберігання вихідних
картографічних даних при їх векторному поданні є
інформаційний шар карти в межах номенклатурного листа;
при матричному поданні – той же шар в межах блоку елементарних вічок.
Листи задаються користувачем шляхом вказування геодезичних
або умовних координат їх кутів (кількість кутів не більше 4) і мають
ім’я (номенклатуру), яке містить не більше 16 символів. В базі даних
листи ідентифікуються порядковими номерами (починаючи з 0) по
мірі їх задавання. Для прив’язки даних використовується геодезична або
умовна система координат.
Мережа блоків елементарних вічок генерується автоматично при створенні
БД і в подальшому змінам не підлягає. Будується мережа блоків від точки,
вказаної як північно-західний кут бази даних. Для просторової прив’язки
блоків використовується та ж система координат, що і для листів.
Прив’язка блоків виконується автоматично. Одна база даних містить до 100
(10 х 10) блоків розміром 64 х 64 вічка кожний. Номери блоків змінюються
в діапазоні від 0 до 99 і утворюються комбінацією номера рядка (старший
розряд номера блоку) і номера стовпчика (молодший розряд) в мережі
блоків. Рядки нумеруються зверху вниз, стовпчики – зліва направо. Вічко
в БД ідентифікується сукупністю номера блоку, в якому воно знаходиться,
і номера рядка і стовпчика в системі координат блоку. Початок координат
в блоках – верхній лівий кут, діапазон номерів рядків і стовпчиків від 0
до 63.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
