.

Вивчення іноземних мов як одна з передумов входження України у світовий інформаційний простір (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
3 7777
Скачать документ

Курсова робота

Вивчення іноземних мов як одна з передумов входження України у світовий
інформаційний простір

Зміст.

Вступ………………………………………………………….
………………3

Розділ І. Основні проблеми вивчення іноземних мов через призму світових
інформаційних
технологій………………………………………………6

Мовні тенденції в контексті
глобалізації……………………………………6

Соціокультурний компонент змісту навчання іноземних
мов………………..13

1.3 Використання інформаційно-комунікативних технологій для мовної
освіти…………………………………………………………
…………………………………………………20

Розділ ІІ. Дослідження інтересів школярів у контексті змісту навчання
іноземних мов на старшому ступені середньої школи на основі
анкетування…………………………………………………….
………………………………………..25

2.1 Методика дослідження, організація та хід
експеременту………………………..25

Аналіз отриманих
результатів…………………………………………………….
…………..28

Пропозиції, щодо вивченя іноземних мов у середній школі (на основі
анкетування)……………………………………………………
……………………………………….30

Висновки……………………………………………………….
…………………………….32

Список
літератури……………………………………………………..
………………..34

Додатки………………………………………………………..
………………………………37

Вступ.

Останні роки ХХ та початок ХХІ століть ознаменувались значними змінами
у соціально-економічному розвитку України, у тому числі в її освітній
сфері. Значно активізувалися міжнародні зв’язки нашої держави, посилився
її авторитет у світовому і європейському просторі. Все це стало
передумовою для вагомих трансформаційних процесів, які відбуваються у
вітчизняній освітній галузі. Особливе місце серед них належить змінам у
сфері навчання іноземних мов.

Соціальне і культурне значення іноземної мови важко переоцінити,
особливо у цей історичний період соціально-економічної та політичної
розбудови нашої держави і визначення та стабілізації її місця й ролі на
міжнародній арені. Все це і зумовило переосмислення ролі іноземної мови
як важливого і необхідного засобу міжкультурного спілкування. Тому
іноземна мова дедалі активніше набуває статусу соціально-економічного і
політичного механізму порозуміння між різними представниками світової
спільноти у різноманітних сферах їх життєдіяльності. Через те, ми обрали
тему нашої курсової роботи: “Вивчення іноземних мов як одна з передумов
входження України у світовий інформаційний простір”. Наше дослідження
можна пояснити кількома чинниками з яких випливає і пояснюється
актуальність нашої роботи:

– в останнє десятиліття почали інтенсивно розвиватися міжнародні зв’язки
між Україною і країнами Європейської Співдружності, між українськими і
зарубіжними фірмами, підприємствами й організаціями у різних сферах
діяльності; розширюються безпосередні зв’язки між українськими і
зарубіжними школами; розробляються програми з культурного та освітнього
обміну учнями, активізується участь школярів, студентів у спільних
міжнародних проектах;

– сучасний світ став більш багатонаціональним і багатомовним: з одного
боку, активізується процес глобалізації та економічної конкуренції, а з
другого – зростає роль національної ментальності;

– показовою є ситуація на ринку праці: практично всюди потрібні фахівці,
які вміють працювати з комп’ютером і знають принаймні одну іноземну
мову;

– наше суспільство стало мобільнішим: відпочинок, навчання і навіть
працевлаштування закордоном стають реальністю.

Все це змушує переосмислити цілі, завдання, зміст і технології навчання
іноземних мов у системі освіти України, враховуючи при цьому існуючий
багатий національний і міжнародний досвід у цій сфері. Тому, не слід в
майбутньому ставити перед учнями, студентами мету досконало оволодіти
однією мовою, абсолютно адаптуючи рівень їхнього спілкування до рівня
носія цієї мови (для цього поки що не існує обєктивних умов), “краще не
зовсім абсолютні знання декількох мов, ніж досконале володіння лише
однією іноземною мовою” [12, 72], що переконливо засвідчується різними
видами співпраці на сучасному рівні розвитку міжнародної діяльності. За
об’єктивних умов школа не може забезпечити своїх випусників абсолютними
знаннями іноземної мови, у зв’язку з цим вона повинна сформувати в них
навички самоосвіти, які дозволили б їм самостійно удосконалювати
отримані в школі знання однієї іноземної мови і в разі потреби засвоїти
другу або третю іноземну мову відповідно до рівня власних професійних
потреб.

Через те, мета дослідження в межах курсової роботи: дослідити
особливості вивчення іноземної мови в педагогічній теорії і практиці
загальноосвітніх шкіл України. У межах зазначеної мети передбачити
розв’язання наступних завдань:

Ознайомитися з теоретичними засадами проблеми навчання іноземної мови в
школі;

Дослідити інтереси школярів щодо вивчення іноземної мови в школі;

Визначити шляхи удосконалення процесу навчання іноземної мови в школі.

У період активізації міжнародних зв’язків, появи тенденцій на
взаємопроникнення не тільки мов, але разом з ними і культур на терени
різних держав першочерговим завданням визначається необхідність
формування в учнів міжкультурної компетенції з метою толерантнішого
ставлення до іншої ментальності, до іншої культури, тобто вміння
організовувати вивчення іноземної мови на тлі розвитку таких гуманних
якостей, як взаєморозуміння і терпимість.

Згідно теми, мети і завдань нашої курсової роботи було проведено
дослідження на основі анкетування для виявлення інтерісів у школярів
щодо вивчення іноземної мови у середній школі на старшому ступені.

Використана література до курсової роботи її науковий аналіз, надали
змогу глибоко висвітлити питання і основні проблеми до поставленої теми.

Статті в яких піднімаються складні питання вивчення іноземних мов на
сучасному етапі [7, 8, 10, 18, 20], розглядаються соціокультурні погляди
[19, 23]. Токменко О. піддав глибокому аналізу ідеологічну спрямованість
глобалізації при вивченні іноземних мов [25, 26]; Коваленко О. звертає
свою увагу на своєрідність вивчення іноземних мов в контексті
глобалізації через модернізацію освітньої системи. Окрім статей в яких
розглядаються питання соціокультури і глобалізації, грунтовно
розкривається і аналізується запровадження на сучасному етапі у вивченні
іноземних мов інформаційно-технологічних засобів [1, 9]. Ситдикова І. у
своєму дослідженні підкреслює глибоке і змістовне використання
комп’ютера та Інтернету для раціонального вивчення мови [24].

Розділ І. Основні проблеми вивчення іноземних мов через призму світових
інформаційних технологій.

1.1 Мовні тенденції в контексті глобалізації.

Сучасну епоху прийнято називати добою глобалізації, хоча і досі вчені
дають суперечливі відповіді на питання, що таке є глобалізація, в чому
її суть. Різняться також і відповіді на запитання про її хронологічні
рамки та основні етапи. Загальноприйнятим є твердження, що наслідком
процесу глобалізації стане перетворення людства у єдину
структурно-функціональну систему [14, 9]. Щодо сучасного світу
невикликає сумніву очевидна нерівність між високорозвиненими країнами
Заходу та іншими країнами. Спостереження з одного боку за інформаційним
суспільством, де все більше влади мають люди або інституції, які
володіють великим масивом інформації, та іншими суспільствами, які в
більшій чи меншій мірі відстають від розвинених країн.

Глобальні закономірності та тенденції інформаційного суспільства, що раз
формуються, відзначаються переважно інтересами та можливостями країн,
які мають інформаційну владу і впливають на життя інших країн. Людська
цивілізація у великій мірі залежить від комунікативних процесів.
Сьогодні різко збільшився обсяг інформації, яка виробляється та
споживається. В структурі сучасної цивілізації комунікативний компонент
значно впливає на політичні, економічні та військові системи [26, 113].
На різних етапах свого розвитку людська цивілізація породжувала різні
системи цінностей. Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується
новими політичними, економічними, культурними процесами і тенденціями,
які поступово набули глобальних масштабів. Зараз ми, можемо спостерігати
складні реалії сучасного світу з його непередбаченою глобальною
політичною динамікою та глобальними економічними та соціальними
трансформаціями. Сьогодні характер глобальних трансформацій великою
мірою зумовлений тим, що людство вступає в інформаційну еру, якій
притаманні складні процеси комунікаційної революції, інформаційних та
психологічних війн, які суттєво впливають на встановлення світового
порядку [ 26, 115].

“Глобалізація” стала ключовим словом кінця ХХ століття, яке вживається
завжди, коли дискутуються процеси соціальних змін, відповідно до різних
аспектів суспільного розвитку.

Зростаюча глобалізація в економічному масштабі зумовлює зміни у всіх
сферах людського життя – особистому, соціальному, культурному. Особиста
відповідальність зростає і зникає водночас. Безодня між багатими і
бідними також зростає, але вплив перших на других стає менш помітним,
“здається, що в світі все тісно взаємопов’язано” [1, 42]. З розвитком
інформаційних технологій ми стаємо ближчими один до одного, збагачуються
наші знання, але не вміння засвоювати їх. Зміни в сприйнятті часу та
простору впливають на рісні сфери нашого життя, оскільки нас цікавить в
основному лінгвістичний аспект згаданих процевів, наведемо основні
принципи Ради Європи:

– Європейське лінгвістичне розмаїття – це дорогоцінний скарб, який має
бути збереженим і захищеним.

– Важливість змішаної мови, в основі якої англійська, у контексті
глобалізації, за активної участі в її творенні засобів телекомунікації,
туризму і торгівлі.

– Водночас має існувати розмаїття і у викладанні мов в країнах-членах
Європейського Союзу. Це в свою чергу сприятиме опануванню не тільки
англійської, а й інших європейських і світових мов усіма громадянами
Європи, паралельно з вивченням відповідних регіональних мов [26, 112].

При цьому особлива увага приділяється таким положенням:

широкий вибір мов для забеспечення потреб, що пов’язані з розвитком
міжнародних обмінів;

викладання мов місцевих меншостей у разі потреби;

розвиток компетентності щонайменше з двох мов для всіх школярів;

вивчення іноземних мов як безперервний процес, який триває все життя;

визнання часткових навичок і вмінь;

знання соціальних, економічних та культурних реалій мов, що вивчаються.
Ці принципи покладено в основу таких рекомендацій:

– сприяти створенню регіональних мовних планів, що розробляються в
співпраці з обраними регіональними представниками і місцевою владою, для
визначення лінгвістичного потенціалу і розвитку відповідних методів
навчання, з урахуванням наявності не місцевих груп населення,
“міст-побратимів”, блискості до іноземних країн;

– розвивати мовну кооперацію між прикордонними регіонами;

– сприяти дистанційному навчанню, добиваючись того, щоб усі європейські
мови стали доступними для всіх, навіть у невеликих школах та інших
навчальних закладах, забеспечити вивчення іноземних мов;

– розвивати мережу навчальних закладів для забеспечення навчання учнів
різних мов (у тому числі мов меншостей);

– сприяти розвитку двомовної освіти, створювати умови для підготовки і
складання учнями фінальних іспитів частково або повністю обраною ними
іноземною мовою;

– надавати перевагу тим методам викладання, які спрямовані на розвиток
усного вираження, використовуючи аудіо- та відеоматеріали, інтерактивні
засоби, встановлюючи угоди між освітніми телеканалами і сприяючи
демонструванню фільмів мовою оригіналу на телебаченні та в кінотеатрах;

– сприяти в публікації книжок і газет іноземними мовами для широкого
використання;

– забеспечити такий тип освіти, який приділяє велику увагу культурі і
суспільству країн, мова яких вивчається;

– простежити за встановленням і впровадженням системи ліцензування для
приватних мовних шкіл, забеспечити відповідний офіційний стандарт мовних
навичок [26, 115-116].

Атлас світових мов ЮНЕСКО свідчить, що в Європі перебувають під загрозою
такі мови: кельтська в Об’єднаному Королівстві, Ірландії і Бретанії у
Франції, деякі саамські мови в Скандинавії, різні циганські мови.
Вважається, що через кілька років 1,5 мільярд людей – чверть усього
світового населення розмовлятиме англійською. І для переважної більшості
з них це буде друга або третя мова (тільки для 400 мільйонів англійська
є рідною). Три чверті світової кореспонденції і 80% електронної пошти в
Інтернеті зараз ведеться англійською.

Однак вивчення однієї мови не повинно відбуватися за рахунок іншої
національної, регіональної або мови меншості, які однаково є важливими в
умовах розвитку і збагачення діалогу між народами Європи.

У сучасному світі існують дві взаємопротилежні мовні тенденції: рух до
єдності та пошук самосвідомості [8, 18]. Політичний і технологічний
прогрес останнім часом привів ж до безпрецендентної свободи слова.
Супутникові комунікації та Інтернет буквально зруйнували бар’єри щодо
самовираження. Економічна глобалізація досягла такого рівня, що
компанії, зв’язані за допомогою Інтернету, можуть працювати в різних
частинах планети, корисно використовуючи різницю в часі. Розвиток
туризму, масової продукції і масової культури – усе це є рухом до
більшої єдності в наших інформаційних засобах, а також в основному
векторі комунікацій: мові.

Водночас, паралельно із зростаючою інтеграцією, Європа в останні роки
стала свідком винекнення нових політичних і культурних явищ. Для деяких
країн це природне повернення до своїх коренів. У таких випадках
“ствердження відновленої свідомості завжди відбувається одночасно з
відродженням мови” [5, 158].

У сучасному світі дуже важливо не тільки володіти найпоширенішою мовою,
а й знати інші іноземні мови. Але ця потреба менше відчувається людьми,
рідна мова яких належить до так званих головних, тоді як у невеличких
країнах, де національною мовою не розмовляють за межами країни, завжди
була потреба у володінні іноземними мовами, щоб мати доступ у великий
світ.

Вважається, що в країні цінується вивчення другої мови, якщо:

вона внутрішньо багатомовна (є територіальні меншості);

є країною невеликою, але не ізольована територіально чи політично;

її сусіди розмовляють іншою мовою;

її власна мова не дуже поширена і не є засобом міжнародного
спілкування;

її експортна (імпортна) торгівля становить значну частину валютного
внутрішнього продукту;

її туристичний бізнес становить значну частину іноземної торгівлі та
валового внутрішнього продукту [6, 4].

У країні цінуватимуть добре володіння іноземною мовою, якщо ця мова є:

засобом міжнародного спілкування;

мовою країни (або країн), з якою (якими) встановлено активні відносини
(особисті, індустріальні, комерційні, туристичні, пов’язані з
відпочинком та та розвагами тощо);

має позитивний імідж, тому що:

а) асоціюється із соціально-культурними цінностями;

б) асоціюється з таким стилем життя, який хотілося б наслідувати;

мовою спілкування елітних груп [6, 4].

У Посланні Президента України Л. Д. Кучми до Верховної Ради України
“Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та
соціального розвитку України на 2002-2011 роки” наголошується, що
прогрес людства на сучасному етапі визначається, головним чином, рівнем
людського потенціалу, його розвитку, глибиною інтеграції науки та
освіти.

Зберігши найкращі надбання минулих років у галузі освіти, педагоги
України разом з науковцями розпочали її динамічну модернізацію. Вона
спрямована на осучаснення освітянської діяльності з метою як найповнішою
задоволення потреб громадян України, розвитку нації, держави, її
економіки та інших сфер суспільного життя. Адже тільки через сучасну
національну освіту, що органічно поєднує кращий досвід і тенденції
розвитку світової освіти, зможемо забеспечити конкурентність нації,
держави дедалі більш глобалізованому і системно конкурентному світі.

Для України, яка намагається інтегрувати у міжнародний простір, особливо
важливим є створення умов для оволодіння іноземною мовою. Якщо раніше
іноземна мова вивчалася лише для здобуття суми знань як одного з
обов’язкових предметів шкільної програми, то з появою спеціалізованих
шкіл, та із змінами в суспільстві метою вивчення іноземної мови стало
оволодіння нею як засобом міжособистісного спілкування відповідно до
соціального замовлення.

Глобалізація з її суперечливими явищами, що має тенденцію до посилення,
висуває перед освітою складне завдання: підготувати молоде покоління до
життя в умовах багатонаціонального і полікультурного простору, виробити
уміння спілкуватися і співпрацювати з людьми різних національностей.

У міру того як змінюються цілі навчання (навчання мови, мовлення,
мовленнєвої діяльності, спілкування) відбуваються зміни в її системі
навчання. Іноземну мову починають вивчати в дитячих садках, у початковій
школі. Відповідно до закону адекватності, за яким “певна мета
досягається тільки відповідними їй засобами” [11, 26], у наше життя
входять нові стандарти, нові навчальні плани, нові програми, сучасні
комунікативно-спрямовані підручники.

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови як найповніше
відображає специфіку її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах.
Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі означає, що
вироблення іншомовних мовленнєвих умінь і навичок в учнів відбувається в
процесі їх іншомовної мовленнєвої діяльності, тобто оволодіння засобами
спілкування спрямоване на їх практичне застосування у процесі
спілкування. Набування навичок говоріння, аудіювання, читання та письма
відбувається завдяки реалізації цих видів мовленнєвої діяльності в
умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Метою комунікативно-орієнтованого навчання є оволодіння іноземною мовою
як засобом спілкування. Об’єднання європейських країн у Єдиний
Європейський Союз, створення спільного ринку, інтернаціоналізація
промислових підприємств, мобільність і багатомовність в Європі зумовили
різке підвищення зацікавленості до вивчення іноземних мов як інструмента
комунікації. Той факт, що сучасні учні на початок третього тисячоліття
працюватимуть на міжнародних підприємствах, застосовуючи на практиці
знання іноземних мов, та пов’язана з цим потреба у вихованні в дітей
єдності, відкритості, зацікавленості мовою і культурою інших народів і
поваги до них надають вивченню іноземної мови політичної ваги.

У документах Ради Європи, Європейської асоціації педагогічної освіти,
Ради культурної співпраці зазначено, що цілеспрямоване вивчення
іноземної мови, а то і кількох мов має стати пріорітетом розвитку як
шкільної, так і педагогічної освіти. Проект Ради Європи “Сучасні мови”
має на меті сприяти “підвищенню ефективності вивчення іноземної мови за
рахунок збільшення часу на оволодіння нею завдяки запровадженню вивчення
іноземної мови у початковій школі” [8, 14].

Вивчення іноземної мови в ранньому віці зумовлено цілим рядом
психолого-фізіологічних і соціально-політичних факторів. Неабияку роль в
організації іншомовного спілкування учнів початкової школи відіграють
їх здібності до імітації, розвинута уява та пов’язані з нею творчі
здібності, дитяча безпосередність, що забеспечує високу ступінь
комунікабельності дітей і таким чином успішність іншомовного
спілкування. Важливим фактором є також набуття учнями вже в початковій
школі мовного досвіду та відчуття мови. За умови правильної “дидактичної
та методичноїї організації навчального процесу раннє навчання іноземної
мови може стати значним внеском в інтелектуальний розвиток дитини” [11,
56]. Раннє ознайомлення дітей з цінностями культури інших народів на
уроках іноземної мови, виховання їх у дусі толерантності, відкритості,
поваги до людей всієї планети сприяє справі “миру і взаємоповаги, а
отже, політичній стабілізації та рівновазі в усьому світі” [13, 19].

Отже, враховуючи сучасний стан міжнародних зв’зків у різноманітних
сферах життя, вихід України у європейський і світовий простір, необхідно
розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування.
Сучасна середня школа повинна сформувати в учнів такий рівень знань,
умінь і навичок, який дав би можливість її випусникам практично
підтримувати спілкування з носіями мови на комунікативно достатньому
рівні і крім утилітарного аспекту, вивчення мов повинно ще містити
міцний соціально- культурний компонент. Культурне розмаїття мов має бути
важливим засобом збереження людських цінностей. Вивчення іноземної мови
означає “наближення до іншої, озброєння самого себе інтелектуальними
засобами для зусирічі з реальним і невідомим, збагачення себе через
знання культур і іх світосприйняття” [21, 34].

Соціокультурний компонент змісту навчання іноземних мов.

Глибокі зміни в суспільно-політичному та економічному житті європейських
і світових держав дедалі помітніше впливають на розвиток їх освітніх
систем. Освіта – стратегічна основа розвитку особистості, суспільства,
нації і держави, запорука майбутнього [16, 6]. Вона є засобом
відтворення і нарощуваня інтелектуального, духовного потенціалу народу,
виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації
суспільства, зміцненя авторитету держави на міжнародній арені. У такій
ситуації системи освіти багатьох країн світу ставлять за мету
підготувати учнів, студентів до культурного, професійного та
особистісного спілкування з представниками інших країн, ознайомити з іх
традиціями, суспільним устроєм та мовною культурою [20, 106].

Оскільки донедавна, особливо на рівні середньої школи, освіта залежала
від потреб та реалій своєї держави, то сьогодні стала очевидною
обмеженість такого підходу. Розвиток мобільності, наявність в класі
багатонаціональної учнівської аудиторії, еволюція ринку зайнятості – це
достатні чинники, щоб довести невідповідність концепції закритої школи
сучасним реаліям. “Щоб достойно підготувати молодь до життя на
Європейському континенті, потрібно забеспечити їх знаннями, вміннями та
досвідом адаптації до постійно мінливого суспільного контексту, для
цього учні повинні володіти інформаційними технологіями, щоб бути
спроможними і здатними цю інформацію одержати та проаналізувати” [3,
28].

Потреба в наповнені змісту шкільної освіти соціокультурними аспектами
визначається сьогодні першочерговим завданням як на
загальноєвропейському, так і на національних рівнях. Як свідчить аналіз,
практично всі національні програми країн Європи щодо іноземних мов
містять соціокультурний компонент змісту навчання як його складову.
Проте, як правило, цей компонент подається дуже обмежено, без врахування
вимог часу і нових тенденцій розвитку, оскільки програмам завжди
притаманний певний консерватизм [6, 4]. Зазначену прогалину на сучасному
етапі успішно заповнюють різноманітні проекти, що реалізуються на
місцевому, шкільному, муніціпальному та міжнародному рівнях. Через те,
національний характер країни, мова якого вивчається, виявляється в
матеріальних і духовних умовах існування народу, особливостях його
історії та культури. Тому, лінгвісти визначають культуру як сукупність
матеріальних і духовних цінностей суспільства, що склалися історично на
основі економічного базису. Мова визначається як один з визначальних
чинників існування нації взагалі і є складовою її культурного надбання.
Природні умови, географічне положення, рівень та спеціалізація народного
господарства, хід історичного розвитку, характер соціального устрою,
тенденції трозвитку суспільної думки, мистецтва, тобто незначні та
істотні особливості життя народу та його країни відображені в мові
народу [23, 15].

Відомий культоролог С. П. Мамонтов стверджує, що кожна конкретна
спільність людей (цивілізація, держава, народність) протягом багатьох
століть існування створює свою суперкультуру, яка супроводжує індивіда
упродовж усього його життя і передається з покоління в покоління. У
результаті в історичному процесі виникає велика кількість культур,
багато в чому відмінних одна від одної. Питання культурних універсалій
уже давно постало перед науковцями. Американський соціолог та етнограф
Джорж Мердок виділив понад 60 культурних універсалій, властивим усім
народам: мова, релігія, символи, спорт… Ці універсалії існують тому,
що вони задовільняють найважливіші біологічні, психологічні та соціальні
проблеми і є властивими для всіх представників людства [12, 73].

Таким чином, протягом існування людства духовно-практичного засвоєння
світу акумулювався в культуру. Функції культури в суспільстві:
пристосування до середовища, пізнавальна, інформативна, комунікативна,
регулятивна, розмежування та інтеграції груп людей, соціалізації [12,
74].

Оскільки культура – це єдність матеріальних і духовних цінностей
суспільства, що історично склалися на основі певного економічного
базису, а також сукупність досягнень суспільства в його матеріальному та
духовному розвиткові, то мова є обов’язковим її компонентом [14, 56].

Отже, одним з головних завдань процесу навчання іноземної мови є
проникненя в культуру народу, якому належить ця мова, у систему його
світосприйняття та символів.

Оскільки мова – це витвір соціальний, і, як форма існування мисленнєвої
діяльності людини охоплює всі сфери індивідуального та суспільного
життя, то вона є результатом теоретичної й практичної діяльності як
індивідума, так і суспільства. Культура народу, соціальні умови
проживання та мова, що йому належить, – нерозривно взаємопов’язані. І
тому навчання мови будь-якого народу неможливе без належної уваги цим
чинникам [19, 117].

Аналіз доступної літератури з цього питання [2, 3, 4, 6, 14 ] дав змогу
порівняти та узагальнити досвід провідних європейських країн щодо
структурування соціокультурного компонента змісту навчання іноземної
мови.

Іноземна мова сьогодні є найважливішим засобом міжнародного спілкування.
Світ наш невпинно змінюється. Зміни в суспільстві висувають нові вимоги
щодо удосконалення системи навчання іноземних мов, зокрема в частині
оновлення змісту навчально-методичної роботи, запровадження новітніх
технологій викладання, нових навчальних курсів, корегування навчальних
програм відповідно до рекомендації Ради Європи та Міністерства освіти і
науки України.

Шкільні навчальні програми з іноземних мов охоплюють знання про
культуру, історію, географію, особливості побуту та державного устрою
країни, мова якої вивчається, тобто всі аспекти соціокультурних
особливостей країни. Виходячи із сучасних процесів, що відбуваються в
світі, важливість соціокультурної складової на нинішньому етапі
визначається всіма без винятку фахівцями. Цей компонент сприймається як
першооснова для формування соціокультурної компетенції, хоча у
визначенні цього поняття та розкритті змісту є деякі розбіжності.

Наприклад, В. М. Топалова в своїй праці зазначає, що основою
соціокультурної компетенції на лінгвістичному рівні є соціокультурний
компонент змісту навчання іноземної мови, до якої автор відносить:

фонові знання носіїв мови;

навички та вміння мовленнєвої і немовленнєвої поведінки;

національну культуру країни мова якої вивчається [27, 24].

Інше розуміння соціокультурного компонента змісту навчання іноземної
мови пропонує П. В. Сисоєв. На його думку, зміст соціокультурного
компонента слід розподілити на такі складові:

Засоби соціокомунікації, мається на увазі сукупність прийомів і засобів
усної та письмової передачі інформації представниками культури чи
субкультури.

Національна ментальність, або спосіб мислення представників певної
культури чи субкультури, який визначає їх поведінку і очікування
подібного від комунікантів.

Національні здобутки, до яких відносять науку та мистецтво, історію та
релігію, а також національні парки, історичні заповідники, але
сприйняття цієї складової обмежується тим, що є гордістю кожного носія
мови.

Автор наголошує, що всі складові нерозривно пов’язані між собою і
зазначає: “культура є живою категорією, її розвиток безпосередньо
пов’язаний із розвитком суспільства, тому зміст соціокультурного
компонента буде постійно змінюватися, набувати нового наповнення” [23].

Можна погодитися із положенням П. В. Сисоєва про цілісність структури,
її постійний розвиток та нерозривну єдність культури з розвитком
суспільства, в якому вона функціонує як засіб комунікації.

Розмаїттю культур і мов надається дедалі більша увага. Доцільно
зазначити, що європейці вважають, що їхній континент має велику
кількість мов, особливо порівняно з Північною Америкою чи Австралією.
Проте тільки 3% (приблизно 255) нині відомих мов походять із Європи.
Більшість мов поширені на величезній території по обидва боки від
еквадора (у Південно-східній Азії, Індії, Африці і Південній Америці. У
Європі в основному розповсюджені п’ять мов. Це англійська, німецька,
французька, італійська та російська. У більшості європейські країни
користуються кількома мовами. Наведемо деякі цікаві дані щодо
лінгвістичної ситуації в Євросоюзі, які певною мірою відображаються
нинішньою мовною ситуацією “об’єднаної” Європи:

– найпоширенішою мовою Євросоюзу є англійська (нею володіє близько 31%
громадян Євросоюзу, а для 16% вона є рідною);

– 45% населення Європи можуть брати участь у бесіді іноземною для них
мовою;

– населення Великої Британії, Ірландії і Португалії найменш схильне до
оволодіння іноземними мовами (так, тільки близько третини населення цих
теренів схильне до вивчення мови, відмінної від рідної);

– з практичного погляду найдоцільнішим громадяни Європи вважають
вивчення англійськоїї мови, потім французької та німецької

Кожна мова має власний “погляд” на світ. Усі вони мають індивідуальну
свідомість і цінність. Лінгвістична різноманітність мов трактується
двояко: як muitilingualism [22, 30] (наявність більш як одного носія
мови в певному географічному регіоні) і як plurilingualism [22,30]
(перелік мов, якими людина може користуватись, включаючи і рідну).

На даний час в Європі характерними є дві основні лігвістичні тенденції:
підтримка етнічних і національних мов як джерел збагачення і засіб
інтеграції різних країн, націй, культур і звичайно, мов для формування
майбутнього європейського громадянства. Це можна було простежити під час
реалізації спільного проекту Європейського Союзу і Ради Європи – “2001 –
Європейський рік мов”. Його мета – сприяти вивченню мов і розвитку
навичок спілкування. Основними принципами проекту були:

– лінгвістичне розмаїття – як ключовий елемент культурної спадщини
Європи та її майбутнього;

– вивчення навіть не дуже поширених мов задля розуміння культури інших
народів, засвідчуючи цим повагу до них;

– культурне розуміння – одна з багатьох можливостей, що їх дає вивченя
мов: людина, котра вміє розмовляти іноземною мовою, більше здатна до
активного способу життя;

– запровадження принципу вивчення мов упродовж усього життя.

Цей проект також передбачає аналіз поточних тенденцій мовної політики в
європейських країнах; способи ідентифікації та аналізу наявних у певному
регіоні лінгвістичних і нелінгвістичних чинників, необхідних для
розвитку відповідної мовної політики, і описує діапазон технічних
засобів організації мовної освіти. Сьогодні вивчення іноземних мов дає
змогу глибше зрозуміти історико-культурний спадак і розмаїття Європи,
сприяє розвитку толерантності і відкритості, навичок співробітництва.

Безперечно, окрім культурного контексту, існує ще одна спонука вивчення
іноземної мови – суто економічна. З одного боку це потреба у
кваліфікованому і багатомовному, високоосвідченому персоналі, з іншого –
прагнення людини до кращого, інтенсивнішого життя. Саме в цьому випадку
приорітетного значення набувають проблеми освіти.

Нові політичні, соціально-економічні і культурні реалії в Україні і в
цілому світі, вплив технологічних досягнень цивілізації на розвиток
світової індустрії вимагають розширення функцій іноземної мови як
навчального предмета і, відповідно, уточнення цілей його вивчення.
Згідно з новим державним стандартом з іноземних мов, основною метою
навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції.

У вивченні іноземної мови розуміння сутності нових цілей, функцій
соціокультурної освіти, пошук необхідних результативних форм і методів
формування соціокультурної компетенції, здатність залучити майбутнього
активного користувача мовою до пізнавальної і творчої діяльності є
першочерговим.

Насамперед, великий вплив мають суспільно-політичні умови, адже саме
вони зумовлюють вибір та інтерпретацію інформації і в результаті
визначають відносини між соціокультурою учня і соціокультурою народу,
мова якого вивчається. Від вибору тем та інтерпретацій подій залежить і
відбір лексики як рідної, так і іноземної. Школи, як соціальні заклади,
що готують молодь до подальшого життя в суспільстві, виконують функцію
ознайомлення своїх вихованців з доктриною, загальноприйнятою в цьому
суспільстві “хто ми є і як ми бачимо їх” [21,25]. Для визначення цього
положення можна скористатись особливостями структурування
соціокультурного компонента змісту навчання англійської та російської
мов у Німеччнині. У роки після Другої світової війни соціально-політичні
умови Федеративної Республіки Німеччини давали змогу освітнім закладам
країни висвітлювати англо-американське суспільство та спосіб його життя
як взірець для підростаючого покоління. Відповідно освітня програма з
анлійської як першої іноземної мови передбачала засвоєння не тільки
лінгвістики, а й соціокультурних аспектів життя. Поглиблено вивчалися
пам’ятки англо-американської культури, їх вплив на розвиток німецької і
світової культури. Можна зробити висновок, що соціально-політичний
чинник разом з основним концептуальним підходом до підготовки молоді до
життя в суспільстві має надзвичайно великий вплив на процес вивчення
соціокультурного компонента змісту навчання іноземної мови.

Високий рівень володіння іноземними мовами в країні, де відбувається
навчання, дає сильний мотиваційний поштовх для вивчення іноземних мов,
потребуючи і при цьому докладного вивчення його соціокультурного
компонента змісту. Саме розвиток комунікативних умінь і здатність до
швидкої адаптації в умовах іншомовного суспільства вважається основним.

Отже, розглянувши практику структурування соціокультурного компонента
змісту навчання іноземної мови, варіанти розвитку його в європейських
країнах та чинники впливу на його формування, можна виділити такі
спільні ознаки із нашою системою вивчення іноземних мов:

– використання порівняльного підходу;

– розвиток здатності використовувати іноземну мову як для спілкування в
реальних життєвих ситуаціях, так і для здобуття знань;

– використання авдентичних матеріалів, що пройшли спеціальний відбір;

– забеспечення різноманітності у використання завдань, що мають життєву
орієнтацію;

– різноплановість одержуванових знань, умінь і навичок;

– нейтральність навчання, заперечення як упереджено негативного, так і
упереджено позитивного ставлення;

– усвідомлення учнями власного етноцентризму та намагання його подолати;

– спрямованість навчання як на спілкування з носіями іноземної мови, так
і на використання її як засобу міжнаціонального спілкування;

– вивчення соціокультурних норм поведінки, прийнятих у різноманітних
ситуаціях спілкування;

– вміння знаходити додаткову інформацію та користуватися нею.

На структурування і розвиток соціокультурного компонента змісту навчання
іноземної мови значно впливають:

– суспільно політичні чинники;

– культурно-історичні умови й традиції навчання іноземних мов;

– місцеві умови, що охоплюють матеріальні можливості шкіл: доступ до
системи Інтернет, електронної пошти, супутникового телебачення,
організація поїздок та обміну, рівень підготовки вчителів та навчальних
матеріалів.

1.3 Використання інформаційно-комунікативних технологій для мовної
освіти.

Відповідно до положень Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти
визначення головних та проміжних цілей вивчення і викладання мови має
будуватися на врахуванні потреб учнів і суспільства, на завданнях, видах
діяльності та процесах, які учням потрібно вміти реалізувати для
задоволення цих потреб, та на компетенціях і стратегіях, якими їм
необхідно для цього володіти й удосконалювати. З точки зору розвитку
загальних концепцій учня такі цілі навчання можуть визначатися
декларативними знаннями , вміннями, рисами особистості або здатністю
вчитися, а формування вмінь і навичок іншомовного спілкування передбачає
досягнення такого рівня комунікативної компетенції, який би був
достатній для здійснення спілкування упевних сферах, тобто формування
здатності й готовності спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої
діяльності: аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Проте, практика
свідчить, що в умовах практично повної відсутності мовного середовища
залишаються недостатньо розвиненими вміння аудіювання та писемного
спілкування.

Останнім часом все частіше постає питання про застосування у навчальному
процесі комп’ютерних технологій та Інтернету, іншими словами про
використання інформаційно-комунікативних технологій для освіти.

Питання щодо застосування технічних засобів у навчальному процесі завжди
було і залишається актуальним. Сьогодні важко уявити ефективний
навчальний процес без використання ТЗН. Особливе місце серед них
посідають комп’ютери. Комп’ютеризація шкіл в Україні відбувається досить
успішно, дедалі більше шкіл мають обладнані комп’ютерні класи, Інтернет.
На уроках з інформатики учнів навчають користуватися комп’ютером, але
майже не вчать використовувати переваги та можливості сучасних
комп’ютерних технологій у процесі навчання, зокрема іноземних мов.

Розглядаючи особливості навчання мов за допомогою комп’ютера та
викладання мов за допомогою комп’ютера – з різних точок зору:
лінгвістичної, психологічної, антропологічної та педагогічної можна
віддати перевагу навчанні мов за допомогою комп’ютера, тому, що це дає
можливість якомога повніше розвивати іншомовні компетенції різних видів.

При навчанні мов за допомогою комп’ютера виникають нові методи і форми
навчання, такі як 1) autodidaxie – до цієї форми той, хто навчається
мови, так чи інакше звертається у той чи інший момент навчання, для того
щоб зібрати інформацію в Інтернеті; 2) apprentissage guide – форма
навчання, яка характеризується тим, що навчаючийсь самостійно вибирає
форми роботи з матеріалом, який йому було запропоновано викладачем; 3)
apprentissage dirige – у цій формі навчання як навчальний матеріал, так
і методи його опрацювання добираються викладачем [1, 40].

Великою перевагою цих нових форм навчання є те, що той, хто вивчає мову,
встановлює свій персональний ритм навчання, який і є, як вважає
більшість науковців, основним чинником мотивації. Можна вважати, що
мультимедійні навчальні програми створюють можливість для користування
компетенцій усного та писемного спілкування. Так, французький науковець,
G. Chauminot вважає, що завдяки таким програмам, учень чи студент може
працювати у своєму ритмі та згідно своїх потреб, а також відмічає, той
факт, що навчання іноземної мови за межами мовленнєвого середовища
завжди сприяє зменшенню мотивації до оволодіння цією мовою [1, 41].
Науковець вважає одним із головних засобів підвищення такої мотивації –
“створення персонального середовища спілкування мовою, яка вивчається, а
також у доцільності створення відповідну інтеграцію нових методів, які б
сприяли розвитку усіх стратегій навчання” [1, 41].

У зарубіжних публікаціях науковці пропонують свій досвід з проведення
мультимедійних конференцій та створення інтерактивних сайтів; вони
вважають необхідним відкрити новий портал для самоосвіти, де можна було
керувати навчанням мов, які змогли б допомогти студентам, учням
визначити для себе рівні володіння мовою. Вони виділяють такий аспект,
як розвиток креативного письма: написання романів за допомогою
листування; діляться досвідом використання ігор та олімпіад для навчання
мов. Отже, переваги інформаційно-комунікативних технологій для освіти
важко переоцінити, вони дійсно відкривають широкі горизонти для розвитку
комунікативної компетенції учнів, студентів.

У навчанні за допомогою комп’ютера роль учителя набуває нових якостей.
Не викликає сумніву те, що учні краще володіють технічними навичками
роботи на комп’ютері, ніж учителі.

Важливою умовою успішного професійного самовдосконалення є професійне
спілкування педагогів між собою. Чим ширше коло такого спілкування і
більша різноманітність обговорюваних проблем, тим вища його ефективність
[1,42].

Але, численні об’єктивні та суб’єктивні причини зводять до мінімуму
можливості систематичного професійного спілкування з колегами і, як
наслідок, у багатьох педагогів виникає відчуття, що вони працюють в
ізоляції. Звичні форми підвищення кваліфікації, що збирають разом
учителів, які працюють у різних педагогічних колективах, позбавляють від
подібного відчуття лише частково і тимчасово, оскільки традиційна
система навчання не дозволяє вчителям активно обмінюватися свіїми
знаннями, вміннями та досвідом і, як правило, не передбачає продовження
спілкування й співробітництва педагогів після завершення курсу навчання.
Допомогти вчителям, яким невистачає відчуття колегіальності, може
Інтернет. Його служби – електронна пошта, списки розсилки, Web-форуми,
групи новин, чати – дають можливість організувати віртуальне професійне
спілкування, яке має цілу низку переваг над спілкуванням реальним.
По-перше, коло віртуального спілкування практично необмежене. Завдяки
Інтернету вчитель іноземної мови має змогу регулярно обмінюватися
ідеями, думками й досвідом не тільки з колегами по школі, але й з
учителями, які працюють в інших містах, в регіонах і навіть в інших
країнах, а також звертатися по допомогу чи пораду до методистів, авторів
підручників, навчальних посібників. Це дозволяє не лише постійно
знаходитися в курсі останніх тенденцій у методиці навчання іноземних
мов, але й удосконалювати власну соціокультурну компетенцію у
безпосередньому спілкуванні з носіями різних культур. По-друге, вчитель
може спілкуватися з колегами у будь-який зручний для себе час, що
дозволяє подолати найбільший бар’єр у професійному спілкуванні педагогів
– часовий. Ще одна перевага спілкування задопомогою Інтернету –
вісутність будь-якої примусовості. Теми для обговорення не нав’язуються
методистом або шкільною адміністрацією, а пропонуються колегами
практиками і відображають реальні потреби й проблеми вчителів іноземної
мови. Учитель сам може запропонувати тему для обговорення або почати
дискусію.

Незважаючи на перелічені переваги, інтернет ще не став звичним
інструментом професійного спілкування вчителів іноземних мов. За
результатами опитування учасників 10-ї щорічної конференції Української
асоціації вчителів англійської мови, яка проходила в м. Києві на початку
березня 2005 року, лише приблизно половина користується електронними
комунікаційними технологіями, переважно електронною поштою. Близько
чверті опитуваних вказали, що використовують інші служби Інтернету,
проте зазначили, що роблять це досить рідко. Серед причин ситуації, що
склалася з використанням електронних комунікаційних технологій
українською педагогічною спільнотою, опитувані назвали, зокрема, погану
інформованість про відповідні служби та ресурси. Отже, з огляду на це
набуває особливої актуальності завдання ознайомлення вчительського
загалу з новітніми електронними комунікаційними технологіями.

Таким чином, основним завданням людського спілкування є мова, а в
багатомовному просторі – декілька мов. Зважаючи на сучасне становище у
світі і на зростаючу роль України на міжнародній арені, вихід її до
європейського та світового простору, вивчення іноземної мови набуває
важливого статусу в нашій країні.

Розділ ІІ. Дослідження інтересів школярів у контексті змісту навчання
іноземних мов на старшому ступені середньої школи на основі анкетування.

2.1 Методика дослідження, організація та хід експеременту.

Процес оволодіння іноземною мовою займає важливе місце серед актуальних
проблем сучасної методики навчання іноземних мов у середній школі, без
успішного розв’язання яких не можна говорити про підвищення якості
навчання будь-якої іноземної мови. Зміст навчання – це інформація, яку
учні отримують від учителя та з підручника. Щоб ця інформація мала сенс
вона повинна бути цікавою, значущою для учнів, відповідати їх потребам
та інтересам. Наявність цікавого навчального матеріалу на уроках
іноземної мови є важливою необхідністю для формування позитивної
інформації учнів. Старшокласника такий матеріал може зацікавити не
тільки з метою оволодіння іноземною мовою, а ще й з метою розширення та
поглиблення знань з питань, що його цікавлять. Тобто йдеться про
врахування пізнавальних інтересів учнів, оскільки старші класи – це люди
зверенені до майбутнього, і все теперішнє, зокрема навчання, виступає
для них у світлі цієї головної спрямованості їх особистості. Тому
вивчення іноземних мов на сучасному етапі в Україні визначається дуже
важливими чинниками, що проходять в нашому і світовому суспільстві.
Зміст навчання в школі іноземних мов у середній школі повинен бути
спрямований до потреб сьогодення і підвищення інтересу у пізнавальній
діяльності школярів.

У пізнавальній діяльності інтерес виникає з пізнавальної потреби і сам
може перетворитися в потребу, що стимулює розширення знань: інтерес є
головним, центральним, домінуючим мотивом навчання, пізнання [11, 28].
Інакше кажучи, пізнавальний інтерес є не тільки рушійною, спонукальною
силою активності учня, але й важливою умовою успіху навчання. Він
забеспечує вибіркову спрямованість психічних процесів особистості
займатися тією діяльністю, яка приносить задоволення і стає
продуктивною.

Щоб дослідити сфери інтересів старших класів, вивчити їх особистісні
характеристики, які наобхідно врахувати при визначенні змісту навчання
іноземної мови на старшому ступені середньої школи, а саме при
визначенні предметів обговорення, проблем та ситуацій, засобів у
допомозі навчання, що входять до складу його екстралінгвістичного
компонента, ми провели анкетування старшокласників.

25 школярів загальноосвітньої школи м. Галич заповнили наступну анкету:

Дорогі старшокласники!

У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника
проводиться дослідження із проблеми “Вивчення іноземних мов як одна з
передумов входження України у світовий інформаційний простір”.

Для більш глибоких і ґрунтовних висновків здійснюється опитування
старшокласників.

Уважно прочитай і дай, будь-ласка, відповіді на наступні запитання:

Яку іноземну мову ти вивчаєш?

………………………………………………………………
……………………………………………………….. 2. Яку
хотів (хотіла) би вивчати іноземну мову, і чому?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
……………………………………………

3. Для чого, на твою думку, потрібні знання з іноземної мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………..………
………………………………………………………………
…………………………………………

Який, на твою думку, рівень викладання іноземної мови у твоїй школі?
(Підкреслити)

а) низький; б) середній; в) високий;

5. Чи ти задоволений (задоволена) цим рівнем викладання? (Чому?)

………………………………………………………………
………………………………………………………..6. Що
би ти змінив (змінила) у викладанні іноземної мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
……………………………………………

7. За допомогою яких засобів ви вивчаєте літературу на уроках іноземної
мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
……………………………………………

8. Чи із задоволенням і цікавістю вивчаєш ту іноземну мову, чи тільки як
шкільний предмет?

………………………………………………………………
………………………………………………………..9. Чи
обговорюєте ви актуальні теми сучасності на уроках іноземної мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………..10. Як
ти вважаєш, потрібно вивчати лише одну іноземну мову (наприклад,
англійську), через те, що вона є найбільш поширеною мовою у
цивілізованому світі, чи декілька різних мов, які менш поширені у світі?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………….

11. Як ти думаєш, чи знадобляться в майбутньому твої знання з іноземної
мови? Чому?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………….

12. Чи легко тобі вдається вивчати іноземну мову?

………………………………………………………………
………………………………………………………..13. Що
повинен зробити вчитель, щоб ти краще розумів (розуміла) іноземну мову?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………….

14. Що на твою думку, вчитель має змінити у своїй методиці викладання
іноземної мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………….

15. Що би ти хотів (хотіла) дізнатися про країну , мову якої вивчаєш?

………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………………………
………………………………………………….

16. Яку оцінку ти можеш собі поставити за знання іноземної мови?

………………………………………………………………
………………………………………………………..Дякуємо
за допомогу.

Отже, обравши один із соціологічних методів дослідження – анкетування,
яке було проведене методом для вивчення педагогічного процесу в
природніх умовах, дозволило одержати інформацію про явища і факти, що
стосуються вивчення іноземних мов у середній школі і грунтовніше
дослідити інтереси школярів, через які можемо визначати в більшій чи
меншій мірі про рівень навчання цього предмета на сучасному етапі
входження України у світовий інформаційний простір.

2.2 Аналіз отриманих результатів.

Спробуємо простежити систему інтересів старшокласників. В результаті
анкетування було виявлено, що у 84% учнів помітний потяг до вивчення
іноземної мови. Вони вважають знання іноземної мови одніє з головних
умов для здобуття престижної професії. 76% від загальної кількості
респондентів хочуть знати іноземну мову і користуватися нею (в нашому
випадку англійською мовою) у повсякденному житті, тобто для свого
задоволення.

Як бачимо, інтереси учнів зумовлюються їх соціальними оточенням. В них
відображаються вимоги сьогодення, а саме необхідність застосувати
іноземну мову у будь-якій сфері діяльності. Це свідчить про конкретність
та предметність інтересів, спрямованих на вивчення іноземної мови заради
майбутнього. Отже, формується раціональне осмислення та ставлення до
майбутнього, що зумовлюється з одного боку суспільними потребами, а з
іншого – особистим прагматичним бажанням забеспечити собі гідне місце у
дорослому житті. Тому невраховувати їх при організації навчальних
матеріалів просто неможливо.

Відповіді отримані на 9 та 15 запитання анкети, є важливими для
визначення предметів обговорення. Саме з цих відповідей ми можемо
судити, про що старшим учням було б цікаво говорити та про які реалії з
життя іноземців: у 84 % від загальної кількості опитуваних є виявлений
інтерес до іноземної мови, яку вивчають, а також інтерес до різних тем,
про які би хотіли учні дізнатися, а саме: 16% хотіли б дізнатися все про
країну, мову якої вивчають; у 12% помітне зацікавлення в традиціях,
звичаях, культурі народу; у 12% погляди спрямовані на економічне
становище, на політичний устрій держави, а також 28% на історичне
минуле і сучасність; 20% зацікавленні туристичною сферою країни,
освітою; музикою, лише 4% від загальної кількості респондентів має
інтерес до іноземної молоді, які захоплення і проблеми виникають у
сучасної молоді за кордоном. Проаналізувавши такі інтереси, можемо
визначити із 9 питання анкети, чи обговорюються ті чи інші теми, які
виявляють інтерес і заохочення у школярів до вивчення іноземної мови
(англійської мови): 48% дали чітке визначення, щодо обговорення тем
сучасності, які їх цікавлять, але 52% вказало, що такі теми взагалі
необговорюються, або інколи, або не вистачає часу на уроці. Тому, ми не
можемо достовірно визначити і перевірити результати, які отримали на 9
питання. В даному випадку потрібно було б зробити повторне анкетування,
в якому б брало участь білеше опитуваних респондентів

Щодо основних проблем вивчення іноземних мов як однієї з передумов
входження України у світовий інформаційний простір, які були висвітлені
у теоретичному розділі: питання глобалізації, соціокультурного чинника,
а також інформаційних технологій, можемо на основі анкетування
визначити, як учні сприймають все нове, що відбувається в світі.
Запровадження інформаційних технологій, а саме комп’ютера у навчанні за
даними результатами, не дали позитивного результату. Хоч в анкеті чітко
не було вказано щодо запровадження комп’ютеризованого навчання на уроках
іноземної мови, учні взагалі не згадали про таке досягнення в сучасній
технологічній сфері, тільки 4% – це одна особа, яка зачепила таку
глобальну проблему. Але із цього не можна робити стратегічних висновків,
що ніхто з учнів не знає про такі досягнення в науці. Звичайно,
анкетування проводилося у маленькому містечку де населення неперевищує і
десяти тисяч, тому про такі методи навчання як комп’ютер на уроці
англійської мови і не може ще бути в думках учнів. І вивчення іноземної
мови за допомогою підручників і касет щодо вимог навчання у даній школі
є закономірним методичним явищем. На нашу думку, інформаційні
технології з часом запровадять у всіх школах, чи це у великому чи в
малому місті, чи навіть в селі на Україні, і не тільки на уроках
інформатики.

2.3 Пропозиції, щодо вивченя іноземних мов у середній школі (на основі
анкетування).

Провівши анкетування, дізнавшися про інтереси учнів і проаналізувавши
їх, хотілося б внести свої власні пропозиції щодо вивчення іноземної
мови у середній школі (в даному випадку школа у м. Галич). Але наші
пропозиції в основному будуть звернені на питання педагогічно-методичної
роботи вчителя на основі анкетування:

– підвищення рівня викладання іноземної мови;

– обраної вчителем методики викладання іноземної мови.

Ці питання були сформульовані у нашій анкеті, але на них відповіді
давали не вчителі, а самі учні. Такий процес був введений для того, щоб
через учня, його осмислення і ставлення до вчителя і того предмета,
який викладає вчитель, можна було б виявити педагогічно-методичні
здібності вчителя. У якому ракурсі це бачить і сприймає сам учень.

Більшість учнів вважає, що рівень викладання іноземної мови у їхній
школі відбувається на середньому рівні. Багато хто із опитаних є не
задоволений таким рівнем, дехто бачить непедагогічні якості у ставленні
до школярів. Через те, ми пропонуємо щоб вчителі проходили якомога
більше курсів з підвищення кваліфікації (по можливості); розглядали
різні теми із свого предмета для підвищення свого рівня і методичної
роботи. А саме ми хочемо запропонувати теми, які складені на власний
розсуд:

– Впровадження інтерактивних методів в практику роботи з біографічним
текстом на уроках англійської мови;

– Зорова наочність як засіб опанування іншомовною лексикою;

– Основні етапи, напрямки і способи використання реклами в процесі
навчання іноземної мови;

– Реалізація міжпредметних зв’язків у процесі вивчення іноземної мови в
школі;

– Навчання старшокласників обговоренню проблеми на уроках англійської
мови;

– Використання сучасних інформаційних технологій у формуванні
педагогічної культури вчителя;

– Розвиток пізнавальної активності старшокласників у процесі навчання
аудіювання англійською мовою;

– Проблеми текстового контролю і оцінки знань в процесі вивчення
іноземної мови;

– Формування творчих здібностей учнів на уроках іноземної мови;

– Натрадиційні прийоми з учнями старшої школи при виборі в процесі
вивчення іноземної мови.

Наведені теми, які можна би було взяти до уваги – це тільки маленька
низка питань, які зачепають проблеми сучасного життя у реальному світі
навчання іноземних мов.

Таким чином, проведенне анкетування на нашу думку, дало на половину
очікуваних результатів. Хоч закладена гіпотеза, щодо виявленння інтересу
у старшокласників при вивченні іноземних мов, дала чітку картину
сформованого підходу до вивчаючого предмета, а також логіку у викладанні
думок школярів у зацікавленості вивчення іноземної мови.

Висновки

Зважаючи на мету нашої роботи ми дійшли такого висновку.

Зважаючи на сучасний стан міжкультурних зв’язків України, вихід її до
європейського та світового простору, іноземна мова розглядається як
важливий засіб міжкультурного спілкування.

Основне призначення іноземної мови як предметної галузі шкільного
предмету – сприяти в оволодінні учнями вміннями і навичками спілкування
в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм
мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме середня школа є
тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного
спілкування, котрі у майбутньому зможуть розвиватись та удосконалюватись
випусниками відповідно до власних потреб.

Іншомовна освіта є тією частиною загальної освіти людства, якою учень
може оволодіти в процесі комунікативного іншомовного спілкування в
пізнавальному (культурологічному), розвиваючому (психологічному),
виховному (педагогічному), та навчальному (соціальному) аспектах.

Отже, сучасний соціальний контекст, вимоги освітнього закладу та потреби
особистості визначають триєдину мету вивчення іноземної мови в школі:

– особистісно соціальне становлення учнів;

– оволодіння комунікативною компетенцією для соціально й особистісно
значимої міжкультурної іншомовної діяльності спілкування;

-засвоєння змісту і методики формування та вдосконалення комунікативної
компетенції на основі комунікативно спрямованої міжкультурної іншомовної
навчальної діяльності.

Сучасне суспільство переживає перехід від індустріалізації до
інформатизації. У такому суспільстві відкриваються можливості для
розвитку кожної людини, ефективнішого вирішення її побутових,
економічних, соціальних та особливо професійних проблем. Проте
використовувати ці можливості зможуть лише ті члени суспільства, які
будуть володіти необхідними знаннями і вміннями, що дозволятимуть їм
орієнтуватися у новому інформаційному просторі. І тому, нові
інформаційні технології дозволять розв’язати низку нових завдань, і їх
застосування забеспечить підвищення якості освіти.

Додатки

а) Анкети.

Список літератури

Давиденко Ю. Є. Використання інформаційно-комунікативних технологій для
мовної освіти // Іноземні мови. – 2005. – № 3. – с. – 40-41.

Давыдова М. А. Деятельностная методика обучения иностранным языкам. –
М.: Высшая школа, 1990. – 176 с.

Эвропейское измерение в среднем образовании // Стандарты и мониторинг. –
2000. – № 6. – с. 26-43.

Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,
оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук,
проф. С. Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 131 с.

Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М. :
Просвещение, 1991. – 222 с.

Коваленко О. Європейський форум з питань мовної політики // Іноземні
мови в навчальних закладах. – 2004. – № 3. – с. 4.

Коваленко О. На шляху до демократичної системи освіти // Іноземні мови в
навчальних закладах. – 2005. – № 3. – с. 92-99.

Коваленко О. Підготувати до життя (Модернізація системи іншомовної
освіти в Україні) // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1.
– с. 11-21.

Коломієць В. О. Професійне спілкування вчителів іноземної мови за
допомогою Інтернету // Іноземні мови. – 2005. – № 3. – с. 36-39.

Куриш С., Микитюк С. Система стратегій навчання іншомовного спілкування
// Іноземні мови в навчальних закладах. – 2005. – № 5. – с. 72-82.

Кушнир А. Педагогика иностранного языка. – М.: Народное образование,
1997. – 191 с.

Мамонтов С. П. Основы культорологии. – М.: Изд-во Рос. открытого ун-та,
1994. – с. 74.

Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. – К.: Феникс, 2002. – 88 с.

Пассов Е. И. Коммуникативное иноязычное образование. Концепция развития
инливидуальности в диалоге культур. – Липецк: изд-во Липецк. гос. пед.
ин-та, 1998. -199 с.

Перелік програм, підручників і навчально-методичних паосібників,
рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у
загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням українською мовою у
2005/2006 навчальному році // Іноземні мови в навчальних закладах. –
2005. – № 5. – с. 32-34.

Про вивчення іноземних мов у 2004/2005 навчальному році (Методичний
лист Міністерства освіти і науки України) // Іноземні мови в навчальних
закладах. – 2004. – № 2. – с. 6-9.

Програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів
12-річної школи (Пояснювальна записка) // Іноземні мови в навчальних
закладах. – 2004. – № 2. – с. 10-27.

Першукова О. Знання мов – ключ до спілкування // Іноземні мови в
навчальних закладах. – 2005. – № 5. – с. 83-90.

Першукова О. Переосмислити мету // Іноземні мови в навчальних закладах.
– 2004. – № 3. – с. 116-121.

Першукова О. Формуючи “Європейську свідомість” (Європейський досвід
структурування соціокультурного компонента змісту навчання іноземної
мови) // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2005. – № 2. – с.
106-115.

Сучасна технологія навчання іншомовного матеріалу в середніх навчальних
закладах. – К.: Ленвіт, 2004. – 96 с.

Сучасні шкільні технології. Ч. 2. – К.: Ред. загальнопед. газет, 2004.
– 127 с. – (Б-ка “Шкільного світу”).

Сысоев П. В. Язык й культура: в поисках нового направления в
преподавание культуры страны изучаемого языка // Иностранные языки в
школе. – 2001. – № 4. – с. 12-17.

Ситдикова І. Комп’ютер поспішає на допомогу (Використання комп’ютера та
Інтернету для раціонального вивчення мови, на матеріалі франкофонних
сайтів) // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 1. – с.
116-119.

Токменко О. Європа національних мов і Європа багатомовності (Мови в
професійній освіті: ключові концепції) // Іноземні мови в навчальних
закладах. – 2003. – № 3. – с. 12-16.

Токменко О. Мовні тенденції Ради Європи в контексті глобалізації //
Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 3. – с. 112-115.

Топалова В. М. Формирование социокультурной компетенции у студентов не
языкового вуза. – К., 1997. – 167 с.

Типові навчальні плани спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням
іноземних мов // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2005. – № 4. –
с.7.

PAGE

PAGE 38

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020