UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпіввідношення норм права і звичаїв (курсова робота)
АвторPetya
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось6996
Скачало340
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

на тему:

 

Співвідношення норм права і звичаїв

 

ПЛАН

 

Вступ

 

Розділ 1. Право і соціальні норми: проблеми взаємодії

 

Право і релігія

 

Право і корпоративні норми

 

Правові і політичні норми

 

Розділ 2. Поняття звичаю як джерела права

 

Розділ 3. Співвідношення права і звичаїв

 

3.1. Єдність права і звичаю

 

3.2. Розмежування права та звичаю

 

3.3. Взаємодія права і звичаю

 

3.4. Суперечності між правом і звичаєм

 

Висновки

 

Список нормативно-правових актів та використаної літератури

 

Вступ

 

Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його

застосування протягом тривалого часу; основна форма регулювання

поведінки в суспільстві в умовах родових відносин. Дотримання звичаїв

забезпечувалося заходами суспільної дії на порушника (страта, вигнання з

роду, позбавлення вогню і води, і др.) або схваленням заходів, що

застосовуються до кривдника скривдженим, його рідними або членами роду

(кровна помста). Санкціонування звичаю державою здійснювалося або в

процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив

підставою для вирішення спорів, або шляхом включення звичаю у

законодавчі акти в рабовласницькій або феодальній державі, що є

зведенням звичаєвого права.

 

Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при

розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших

формах права. В таких випадках вимога звичаю вважалася обов'язковою і

рівнозначною правовій вимозі. Проте не будь-який звичай визнавався

таким, що має юридичну силу. Звичай не повинен був суперечити закону,

малося на увазі, що він повинен його доповнювати; безумовним вважалося,

що Звичай не може відміняти вказівку закону. Для визнання правовою

вимогою звичай повинен був: а) виражати тривалу правову практику; б)

відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності; в)

втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні

ситуації. Нарешті, специфіку застосування звичаю складало те, що звичай

не презюмувався в суді, а доводився.

 

Міжнародний звичай є джерелом міжнародного права у випадках, коли

відносини не врегульовані міжнародним договором. Під міжнародним звичаєм

розуміють правило, що склалося в результаті тривалого застосування у

відносинах між всіма або деякими державами. Необхідною умовою визнання

міжнародного звичаю джерелом права, або, як його називають, звичаєвою

нормою міжнародного права, є визнання його всіма або деякими державами,

що виражене в активній формі (наприклад, вчинення певних дій в даній

ситуації) або шляхом утримання від дій. Правило, що міститься в

міжнародному звичаї, діє тільки для тих держав, які в тій або іншій

формі його визнали.

 

Незважаючи на тривалу історію існування та використання звичаю, поряд з

ним у сучасній правовій державі важливе значення займають правові норми,

які хоча й мають ряд схожих зі звичаєм рис, однак відрізняються а іноді

й суперечать звичаєвим нормам.

 

Завдання даної роботи – з’ясувати роль і місце звичаю та права у системі

соціальних норм та окреслити аспекти взаємодії вказаних різновидів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ