UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство українських земель від 17 до початку 20 ст. (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7569
Скачало742
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

“Галицько-карпатське

товариство”, “Східниця”, “Галичина”.

 

3.2. Зрушення в сільському господарстві. Столипінська аграрна реформа

 

Залишки кріпосництва, невирішеність аграрного питання стали причинами

незатихаючої боротьби у пореформеному селі по всій Російській імперії, в

тому числі й на східноукраїнських землях. Особливо це проявилось в

умовах першої російської революції 1905 – 1907 рр. Царський уряд

намагався стабілізувати становище в країні шляхом перебудови

земельно-аграрних відносин. У квітні 1906 р. головою Ради міністрів і

водночас міністром внутрішніх справ Росії було призначено видатного

реформатора Петра Столипіна. Він прагнув змінити Російську імперію

шляхом економічних і соціальних реформ, активно боровся з

національно-визвольними рухами, особливо українським.

 

Найвизначнішою в діяльності П.Столипіна була аграрна реформа. Вона мала

на меті розв’язати земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р.

скасовував обов’язкові “земельні общини” і надавав кожному селянинові

право вимагати виходу з общини і виділення йому землі в одному масиві,

що отримав назву “відруб”. Селяни могли переносити туди свої

господарські будівлі й створювати “хутір” (найпоширеніший в Україні).

Цей захід повинен був служити перебудові земельних відносин, створити

стан заможних селян-фермерів.

 

Іншим важливим кроком аграрної реформи П.Столипіна було створення

Селянського земельного банку і надання йому права давати селянам вигідні

кредити для купівлі землі, реманенту тощо. Це сприяло також торгівлі

поміщицькою землею та придбанню її селянами.

 

Ще один важливий напрямок реформи – переселення селян із густозаселених

регіонів європейської частини Російської імперії у Сибір, за Урал та на

Далекий Схід, де був надлишок вільної землі.

 

Внаслідок цього напередодні Лютневої революції 1917 р. в руках селян

було вже 65% усієї землі. У цілому столипінська аграрна реформа мала

успіх в Україні. Реформа прискорила перехід українського села на

індустріальну основу, створила сприятливі умови для розвитку приватного

селянського землеволодіння.

 

Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві мав місце і

на західноукраїнських землях. Однак Східна Галичина, Північна Буковина,

Закарпаття залишалися відсталими аграрними провінціями Австро-Угорської

імперії. У Західній Україні збереглось велике поміщицьке й церковне

землеволодіння. Користуючись малоземеллям селян, великі землевласники

зберігали з ними напівкріпосницькі стосунки.

 

Отже, з початком ХХ ст. становище селян стало потрохи покращуватись і не

було вже таким безрадісним, як декілька десятиліть тому.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічна історія: курс лекцій –

К.:Вікар, 2005р

 

PAGE

 

PAGE 3

 

[0] [1] [2] [3] [4] 5

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ