UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство України з IV по XVI cтоліття (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8139
Скачало715
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

о

сповільнювало феодалізацію.

 

Період політичного роздроблення (друга половина XII ст. — середина XIV

ст.) був початком зрілого феодального господарства на території України.

Розвиток відбувався в межах окремих самостійних князівств: Київського,

Переяславського, Чернігівського, Новгород-Сіверського,

Галицько-Волинського, Тмутараканського.

 

Становлення зрілих форм феодальної власності пов'язане з зростанням і

зміцненням землеволодіння князів, бояр, церкви. Значну частину

землевласників становили так звані вільні слуги — васали князів і бояр.

Феодальне законодавство надавало феодалам виняткове право володіти

землею, відчужувати та передавати у спадок, захищати своє майно.

 

Утвердилася ієрархічна структура землеволодіння, що ґрунтувалася на

міжкнязівських і князівсько-боярських васальних відносинах. Виникла

справжня феодальна драбина: великий князь, місцеві князі, бояри,

боярські слуги. Юридична сторона сеньйоріально-васальних відносин не

була чітко відпрацьована. Вони засновувались не на земельних відносинах,

а на стягуванні податків з земель для прожиття.

 

Окремі історики обстоюють думку, що в Україні бенефіціальна та ленна

системи західноєвропейського типу виникли в XII — XIII ст., зокрема в

Галицько-Волинському князівстві. Для його економічного розвитку

характерним було переважання боярського землеволодіння. Князівський

домен почав формуватися лише з XII ст. Значна частина боярства виросла з

селян-алодистів. Процес феодалізації відбувся без впливу княжої

організуючої сили. Галицько-Волинські князі володіння землею, своїми

слугами і боярами почали пов'язувати з службою та васалітетом. Землі, що

надавалися у довічне володіння, називалися "державою". Так, князь Данило

Галицький, звільнивши землі від угорців, роздав міста боярам і воєводам.

Як правило, коли князь втрачав своє князівство, вірне йому боярство

втрачало свої села.

 

З формуванням великого землеволодіння і феодальне залежного селянства в

XI — XIII ст. розвивався імунітет як юридичне оформлення феодального

панування. Землевласники набували права суду, стягування данини й

управління усіма категоріями селянства.

 

Найінтенсивніше розвивалися князівські вотчини. Для них була характерна

розкиданість у різних волостях. У структурі господарства переважали

рільництво, конярство, промисли, відробіткова і натуральна ренти.

 

Приватновласницькі вотчини в XII — першій половині XIII ст. зростали в

результаті дарування феодалові князівських земель і внаслідок його

приватновласницької ініціативи (придбання і захоплення земель, освоєння

незайманих територій). Співвідношення доменіальних і селянських земель,

частку їх в обсязі доходів вотчини не з'ясовано. Поєднувалися три форми

ренти. Переважала натуральна рента у двох видах стягування — фіксований

чинш і здольщина. Грошові платежі були пов'язані з

судово-адміністративними штрафами та митами. У доменіальному

господарстві використовувалися регулярні та періодичні відробітки

(сінокоси, будівельні роботи, гужовий примус, , рільничі роботи).

 

Вотчина була багатогалузевим господарством. До неї належали

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ