UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство України з IV по XVI cтоліття (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8184
Скачало717
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тогалузевим господарством. До неї належали

землеробство, тваринництво, промисли, найважливішими з яких були

полювання, рибальство, бджільництво, переробка сировини, млинарство.

Його господарсько-адміністративним і військовим центром було укріплене

феодальне подвір'я-замок. У центрі території розташовувалися будинки і

господарські будівлі (комори, хліви, стайні, льохи, майстерні). Існувала

система вотчинної адміністрації: управитель-огнищанин (тіун), сільські

та ролейні старости, конюший (конюх), ключник. Господарство вотчини мало

натуральний характер, яскраво виражену спрямованість на задоволення

потреб споживання. Лише незначна частина виробленого йшла на ринок для

продажу і придбання товарів, що не вироблялися у господарстві.

 

Економічною основою селянського господарства було селянське

подвір'я-дим. Розмір індивідуального селянського землекористування

Дорівнював в середньому одному "плугові", що був одиницею оподаткування

і становив близько 15 га землі. 10 — 15 димів, в основному родичів,

об'єднувалися у дворище. З часом до складу Дворищ вступали чужі люди,

які залежно від майнового стану або ставали рівноправними членами —

"потужниками", або потрапляли в залежність від господарів дворищ, їх

називали "підсусідками", "половинниками", "дольниками". Землі дворища

складалися з "ділянок" — димів, що були розкидані у різних місцях.

Існували також невеликі господарства і менша одиниця оподаткування —

"рало". Дворища входили до складу громади, на чолі якої стояв староста

(отаман), обраний на вічі, яке мало власний копний суд. У спільному

користуванні громади були неподільні угіддя (альменди). Вона розподіляла

державні примуси і податки.

 

Селянські господарства були основою економічного життя, займали

більшість землі вотчини, виробляли більшу частину сільськогосподарської

продукції, самі переробляли її для безпосереднього споживання. Частка

доменіального господарства вотчини у загальному виробництві була значно

меншою, але воно визначало прогрес в сільському господарстві, мало

більше можливості вдосконалювати знаряддя праці, застосовувати передову

на той час агротехніку, вирощувати нові культури тощо.

 

У другій половині XIV ст., коли в Західній Європі утворилися

централізовані держави, більшу частину українських земель

(Чернігове-Сіверщина, Київщина, Поділля, східна частина Волині) було

приєднано до Великого князівства Литовського, а Галичину і Західну

Волинь (Холмщину і Белзщину) загарбала Польща. В 30-х роках XV ст. під

владу Польського королівства потрапило Західне Поділля. Закарпаття

загарбала Угорщина, а Буковина ввійшла до складу Молдавського

князівства.

 

Загарбання українських земель іноземними державами призвело до змін у

земельних відносинах. Виникла і поступово збільшувалася земельна

власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів.

 

У Галичині, Холмщині, Белзщині княжі землі або перейшли у володіння

польського короля (так звані королівщини), або передавалися польській

шляхті. За період 1440 — 1480 рр. у львівській землі в її руках

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ