UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство України з IV по XVI cтоліття (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8141
Скачало715
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ної, особистої, судово-адміністративної

залежності селян від феодала, загальнодержавним обмеженням свободи

їхньої господарської діяльності та переходу. Ці процеси були також

пов'язані з розвитком товарно-грошових відносин, зростанням ринку

сільськогосподарської продукції, новими формами господарства,

орієнтованими на ринок.

 

У Великому Князівстві Литовському панівним типом селянського

господарства залишалося дворище, що складалося з димів. Селяни за

майновим і. правовим становищем поділялися на різні категорії: Данників,

тяглових, службових, їх об'єднувала поземельна залежність від феодала та

відносна правова свобода.

 

Данники — це землероби, які вели самостійне господарство, користувалися

широкими володільницькими правами на земельні наділи, могли передавати

їх у спадок, на свій розсуд дарувати, закладати. Набуття шляхтичем

помістя не позбавляло їх прав на землю. Однак громада не могла

відчужувати землю за свої межі без дозволу феодала. Повинності данників

обмежувалися данями (медом, збіжжям, хутром, грішми), їх називали

похожими, бо вони мали право переходу з одного місця в інше, на

незаймані землі.

 

"Тяглові" або "работні" селяни, колишні закупи і холопи, вели

господарство на наділі землі, що належала феодалу, і відбували

відробіткову ренту (панщину). Частина з них жила у дворі феодала і

працювала в доменіальному господарстві. Ці селяни ставали "непохожими",

тому що були позбавлені права виходу. В маєтках великих князів

"непохожий" селянин міг піти, залишивши замість себе іншого селянина.

 

Селяни-службові (ремісники, сокольники, бобровники, стрільці, конюхи,

бортники, рибалки, сторожі) обслуговували двір феодала. Вони

об'єднувалися в сотні, якими керував сотник, крім виконання спеціальної

служби, притягувалися до відбування панщини, сплачували данину. Деякі з

них були заможними і мали залежних селян, батраків і рабів.

 

Крім праці феодальне залежних селян, у маєтках використовували працю

рабів, так званої "челяді невільної", "паробків". Вони обробляли панську

землю, були особистими слугами феодалів. Частину з них переводили на

селянські ділянки як "тяглових" селян. З'явилися і бездомні селяни, які

в пошуках роботи переходили з місця на місце і називалися "гультяями",

"люзними".

 

Протягом другої половини XIV — XV ст. уніфікувався правовий статус

селян, їх стали називати "дедизними", "отчизними", "панськими".

 

Отже, селянське землеволодіння в результаті тривалого розвитку

феодальних відносин в українських землях руйнувалося. Посилилася

феодальна залежність селян, розпочався процес їх закріпачення,

складалася фільваркова система сільського господарства.

 

Основою економіки українських земель традиційно було сільське

господарство. Велике значення мала система рільництва. У Київську добу в

лісостеповій зоні було поширене орне землеробство, у лісових районах —

підсічне. В ХІ — XIII ст. парова система з дво- і трипільною сівозміною

переважала практично на всій території, співіснуючи з перелоговою та

підсічною. Головними землеробськими роботами були оранка, посів,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ