UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство України з IV по XVI cтоліття (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8152
Скачало715
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

.

Галицько-Волинський літопис повідомляє, що князь Данило у новій столиці

Холмі "посадив гарний сад". Вирощували яблуні, груші, сливи, вишні,

горіх, черешню, малину, порічки, смородину, аґрус, барбарис, виноград.

 

Селяни розводили велику рогату худобу, коней, овець, кіз, свиней,

свійську птицю — курей, качок, гусей. За "Руською Правдою", крадіжка

худоби вважалася одним із найважчих злочинів, її кількість була ознакою

заможності та багатства. У господарствах князів і бояр тримали багато

коней, які були потрібні на час військових походів та безперервних

феодальних війн. У гірських районах Галичини, Північної Буковини і

Закарпаття, на високогірних луках і полонинах основою тваринництва було

вівчарство.

 

Основні види господарства доповнювали промисли. Степи, ліси, Карпатські

гори — ідеальні умови для бджільництва, яким займалися князі, бояри,

прості люди. В XIV ст. в Україні з'явилися перші пасіки, які поступово

поширилися в лісостепових і степових районах. Окремі села, що належали

князеві або великим боярам, спеціалізувалися на бджільництві, сплачували

податок медом. З меду виготовляли різні напої, поширені ще з антських

часів. У великій кількості заготовляли віск, з якого виробляли свічки.

 

Значну роль у господарстві мало мисливство. Полювали на диких коней,

зубрів, турів, оленів, кабанів, ведмедів. Особливо цінувалися хутрові

звірі. Як зазначав літописець, поляни "платили данину по білій вивірці

від диму", деревляни — "по чорній куні". Полювання було для князів

найулюбленішим заняттям. З вичинених шкур вбитих звірів виготовляли одяг

і у військовій справі — боброві тули (сагайдаки), вовчі та борсукові

приблиці (шоломи), деякими з них вкривали коней.

 

З незапам'ятних часів українці займалися рибальством. У річках була

незліченна кількість риби: білуги, осетрів, сомів, стругів (форелі),

лящів, кленів, мерен, вугрів, линів, коропів, окунів, щук. їх

виловлювали вудками, сітями, неводами, менежками, саками і просто

руками. В XIV — XV ст. рибу ловили у ставах, які спеціально гатили на

невеликих річках. Рибу вміли солити та сушити. У раціоні українців були

поширені продукти збиральництва: гриби, ягоди, дикі плоди, горіхи.

Особливо зростала роль збиральництва у неврожайні роки.

 

Важливе значення у господарському житті Київської держави мала внутрішня

торгівля. Вона забезпечувала обмін між сільськогосподарським

виробництвом, ремеслом і промислом. Формувалася система внутрішніх

ринкових зв'язків спочатку в межах невеликих районів (кількох поселень)

або сільськогосподарської округи міст, волостей, потім великих

адміністративно-господарських земель.

 

Внутрішня торгівля велася переважно на торгах, коли в певні місце і час

сходилися усі, кому потрібно було продати свій товар або купити вироби

інших. Торги існували практично в усіх містах. У Києві їх було вісім,

зокрема Бабин торжок на Горі та Торговище на Подолі. На ринкових

майданах були постійні торгові приміщення. У великих містах торгівля

велася щоденно, у менших — у певні дні тижня. Починаючи з XII ст.

поблизу торгів будували храми, які відали службою мір і маси, збирали

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ