UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГосподарство провідних країн між першою і другою світовими війнами (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4945
Скачало558
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

рахування від прибутків

промисловості та залізниць. Передбачався випуск облігацій на 16 млрд

марок, 6% від яких — 960 млн марок — щорічно мали переказуватися до

репараційного фонду. Перші дві статті фінансування репарацій — основні

джерела, а третя — часткова — зобов'язувала фірми й корпорації.

 

3. Репараційна комісія з французьким керівником ліквідувалася.

Встановлювалася посада репараційного генерального комісара з податків,

який наділявся широкими повноваженнями. Першим обійняв цю посаду

американський банкір (знову ж таки з групи Моргана) П. Джільберт. Прямо

або опосередковано тим самим була поставлена під англо-американський

контроль уся економіка Німеччини. Створено емісійний банк на 40 років,

який не підлягав німецькому урядові.

 

4. Передбачалося надати Німеччині державні й приватні кредити та позики

для відновлення її важкої промисловості (основна їхня маса

спрямовувалася на ремілітаризацію Німеччини).

 

Відразу ж після того, як «план Дауеса» ЗО серпня 1924 р. набрав сили,

Німеччина одержала міжнародну позику на суму 200 млн дол. (з них 110 млн

дол. виділили американські банки). З 1924 по 1932 р. Німеччина у вигляді

позик та інших надходжень одержала від держав Антанти й особливо від США

понад 31,8 млрд марок, а виплатила репарацій на суму близько 11,5 млрд

марок і 7,8 млрд марок платежів за позиками. Таким чином, на початку

1933 р. вона мала 12,5 млрд марок неповернутих надходжень. Більше

одержала, ніж виплатила репарацій.

 

5. У «плані Дауеса» передбачалося, що свою продукцію Німеччина буде

збувати Радянському Союзові, щоб не конкурувати з державами Антанти.

СРСР тоді бурхливо розвивав свою промисловість, мав активні торговельні

зв'язки з Німеччиною, навіть здійснював військово-технічне

співробітництво з нею, але не збирався бути її аграрним придатком. У цій

частині «план Дауеса» виявився нереальним.

 

Гострі суперечки на Лондонській конференції викликала проблема виведення

військ окупантів із Німеччини. Французький уряд намагався залишити свої

війська в Рурі на невизначений термін для контролю над виплатою

репарацій. Але під рішучим тиском США й Англії уряди Франції та Бельгії

змушені були зобов'язатися, що за умови виконання рішень конференції

вони через рік евакуюють свої війська. Справді, рівно через рік — у

серпні 1925 р. — достроково почалося виведення французьких та

бельгійських військ з Руру.

 

Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і

забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема,

передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн. дол., в т. ч. 100

млн. дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова,

піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній

сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть

заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передбачав, що основна маса

німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не

витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з

планом, СРСР повинен був постачати сировину у Німеччину, План

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ