UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУтворення й розвиток Давньоруської держави. Походження назви Русь (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2481
Скачало573
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Утворення й розвиток Давньоруської держави. Походження назви Русь

 

 

Утворення й політичний розвиток Давньоруської держави. Походження назви

«Русь». Писемні джерела, і в тому числі «Повесть временных лет»

літописця Нестора, засвідчують перші кроки східнослов'янської

державності з VI ст. Важливим моментом у процесі політичної консолідації

полянського міжплемінного союзу стало заснування Києва. Розташований у

надзвичайно вигідній географічній точці, яка була своєрідним

природно-історичним фокусом Східноєвропейської рівнини, він швидко

висунувся на позиції головного політичного й соціального центру східних

слов'ян. Спираючись на дружини полян — русів, київський князь владарював

над усіма тими племенами, головні ріки яких текли до Києва: над

древлянами (Ірпінь, Тетерів), дреговичами (Прип'ять, Дніпро), родимичами

(Сож), сіверянами (Десна, Дніпро). Першим київським князем, згідно з

літописом, був Кий.

 

Важливим етапом у розвитку Давньоруської держави були VIII — IX ст. Саме

в цей час, за Нестором, у Середньому Подніпров'ї склалося державне

об'єднання Руська земля, до складу якого увійшли поляни, древляни,

сіверяни. Від середини IX ст. літописи починають послідовний династичний

виклад історії Київської Русі. Під 862 р. київськими князями у «Повести

временных лет» згадані Аскольд і Дір, котрі начебто спершу були боярами

Рюрика, але відпросилися у нього в похід на Царгород і на шляху до нього

здобули Київ. Ця версія, й досі поширена в зарубіжній літературі, була

переконливо спростована ще О. О. Шахматовим. Проаналізувавши літописні

повідомлення, він дійшов висновку, що Аскольд і Дір були нащадками Кия,

останніми представниками місцевої Київської династії. Князювали вони,

очевидно, в різний час. Діра згадує Ал-Масуді, вважаючи його

найвидатнішим із слов'янських князів, що володів багатьма містами і

великими територіями. Значно більше свідчень збереглося про Аскольда.

Фрагментарні записи Никонівського літописного зводу, запозичені з

якихось більш ранніх джерел, показують його як визначного державного

діяча, проводиря військових походів на Константинополь, печенігів,

волзьких булгар.

 

У 882 р. на київському пристолі сталася зміна династій. Вбивши Аскольда,

владу захопив родич Рюрика Олег. Час його князювання (882—912 рр.)

характеризувався активізацією консолідаційних процесів. Влада Києва

поширилась не лише на древлян і сіверян, а й на новгородських словен,

кривичів, радимичів, хорватів, уличів, фінно-угорські племена — чудь і

мерю.

 

Значних успіхів досягла Київська Русь кінця IX — початку X ст. і в

міжнародній політиці. Першим важливим заходом Олега у цій сфері стала

спроба захистити свою державу від нападів сусідів, у тому числі

норманнів. Цій меті, напевне, підпорядковувалася щорічна данина в 300

гривен, сплачувана Руссю скандінавам «мира деля». В такий спосіб Олег

порозумівся з уграми, які під проводом Алмоша проходили через землі Русі

на захід. За анонімним угорським хроністом XII—XIII ст., русичі

погодилися виплатити Алмошові грошову контрибуцію, але в свою чергу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ