UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОстанні гетьмани України (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7736
Скачало1324
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Останні гетьмани України

 

Після провалу Мазепиних планів українці були змушені перейти до

оборони. Та поглинання Гетьманщини Російською імперією було довгим і

затяжним. Не всі російські правителі XVIII ст. були такими прибічниками

централізму, як Петро І. Потребуючи підтримки у численних війнах із

турками, царський уряд ретельно уникав антагонізмів з «малоросами».

Проте росіяни послідовно намагалися обмежити українське самоврядування.

Для цього вони застосовували всі звичайні способи імперських політиків.

Найулюбленішим із них був принцип «поділяй і володарюй», яким

заохочувалися чвари між гетьманами і старшиною. Іншим способом було

упокорення старшини під острахом підбурювання проти неї селянства.

Кожний прорахунок української адміністрації, кожна скарга простого люду

на старшину використовувалися центральним урядом як привід для

впровадження адміністративних «покращень». Ці нововведення незмінне

супроводжувалися благочестивими деклараціями про те, що в їхній основі

лежить монарше піклування про суспільний добробут.

 

Російська централізаторська політика на Україні передбачала три основних

мети: 1) цілком підкорити собі українську верхівку і простий люд; 2)

підпорядкувати українське врятування, економіку, культуру; 3)

максимально користатися людськими й господарськими ресурсами України.

Слід зауважити, що Україна не становила у цьому відношенні винятку,

оскільки царський уряд провадив аналогічну політику як в інших сусідніх

з імперією землях, так і в самому її центрі.

 

Іван Скоропадський (1708-1722). Хоча Скоропадський і фігурував у планах

Мазепи та підтримував ідею автономії України, Петро І погодився на його

обрання, бо той був людиною старою й ненаполегливою. Скоропадський

фактично не чинив опору реформам Петра І, але й зробити міг небагато.

Одразу після його обрання у 1708 р. цар відрядив до Скоропадського свого

намісника Ізмайлова та два російських полки, давши їм таємні вказівки

заарештувати гетьмана зі старшиною, якщо їхні дії викличуть підозру.

Приблизно в цей самий час Петро І підтверджує договір 1654 р., проте у

найзагальніших рисах. На прохання Скоропадського підтвердити окремі

пункти цар відповів різкою відмовою, сказавши, що «українці й так мають

більші вольності, ніж будь-який інший народ на землі». Незабаром стала

проводитися політика підпорядкування. Резиденцію гетьмана перенесли з

Батурина до Глухова, ближче до російського кордону1. Головнокомандуючим

козацького війська було поставлено росіянина. На посади управляючих

територіями полків призначили чужин-ців і росіян. Уперше росіяни (й

насамперед фаворит царя Олексій Меншиков) отримали на Україні великі

землеволодіння. Навіть за видавничою справою здійснювався нагляд, щоб

«українські книжки бува не суперечили великоруським виданням».

 

Експлуатація українських ресурсів мала різноманітні форми. Між 1709 та

1722 рр. Україна повинна була утримувати десять російських полків,

розміщених на її території. Десятки тисяч українців посилали на північ

працювати на будівництві Ладозького каналу та нової царської столиці

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ