UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозкол у ОУН. Наслідки розколу (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3538
Скачало556
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розкол у ОУН. Наслідки розколу

 

ПЛАН

 

1. Умови, в яких відбувалась діяльність ОУН, розкол ОУН

 

2. Створення Революційного Провіду ОУН

 

Використана література

 

1. Умови, в яких відбувалась діяльність ОУН

 

Друга світова війна повністю змінила українську політичну ситуацію як в

Україні так і поза нею. На Україні, окрім ОУН, зникли всі політичні

партії. Керівники цих партій, які перебували в еміграції не могли вести

ніякої політичної діяльності. У Німеччині рух Скоропадського скоро

втратив популярність. Тільки ОУН утвердилась скрізь, як вирішальна сила.

Але в 1940 в ОУН відбувся розкол. Члени центрального керівництва ОУН

(Провід Українських Націоналістів, ПУН) довгий час перебували за

кордоном і здійснювали управління через зв'язкових.

 

Радикальна зміна політичного контексту у Східній Європі і можливість

німецько-радянського конфлікту сприяли тому, що серед керівництва ОУН

появилися глибокі розходження і, зокрема, між членами ПУН (Мельник,

Капустянський, Сушко та ін.) та молодими революціонерами, що недавно

прибули з України або перебували там (Бандера, Стецько, Шухевич).

 

Лідер молодих революціонерів Степан Бандера вже раніше виконував важливі

завдання організації на Україні. Як крайовий провідник ОУН та крайовий

комендант УВО у 1933-34 рр., він був засуджений до смертної кари за

віддання наказу вчинити замах на міністра внутрішніх справ Польщі

Пєрацького, яка потім була замінена на пожиттєве ув'язнення. Після утечі

тюремної адміністрації він був звільнений групою українських політичних

в'язнів і повернувся до Львова.

 

На початку 1940 р. голова Крайової Екзекутиви в Україні Юрій

Тимчій-Лопатинський, таємно перейшовши кордон, прибув до Бандери у

Відні. Вони зразу вирушили до Риму, де в цей час перебував голова

Проводу ОУН полковник А. Мельник. Вони хотіли усунути розходження у

поглядах, що виникли між ними і Мельником.

 

Розходження були різного роду. Так зокрема молоді революціонери хотіли

встановити нову політику і стратегію ПУН, встановити контакти з іншими

державами. Крім того молоді активісти висловлювали недовіру деяким

членам ПУН і вимагали змін у його складі. Розмова з А. Мельником в Римі

не дала ніякого результату. Це був розкол.

 

Є.Коновалецьта більшість членів ПУН були прагматичними реалістами, що

уявляли свою діяльність у руслі традиційного військового авторитаризму;

тоді як молодші члени руху були інтергральними націоналістами, які

відзначалися романтично-ірраціональною відданістю. Ці ідеологічні

розбіжності у кінцевому рахунку привели до розколу організації.

 

ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та

внутрішніх ворогів. Основна частина діяльності організації була

спрямована проти польського режиму. Під керівництвом Крайової Екзекутиви

на західноукраїнських землях (КЕЗУЗ, заснована у лютому 1929) ОУН

здійснила в Галичині й на Волині сотні акцій саботажу, включно із

підпалами маєтків польських землевласників (що спровокувало

«Пацифікацію» 1930), бойкотів державних шкіл та польської тютюнової й

горілчаної монополії, десятки експропріаційних нападів на урядові

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ