UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Велика еміграція” і національно-визвольний рух у 30-40-х роках ХІХ ст. у Польщі (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2521
Скачало263
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Велика еміграція” і національно-визвольний рух у 30-40-х роках ХІХ ст.

у Польщі

 

Після придушення повстання тисячі польських вояків виїхали до Пруссії і

Австрії. Емігрували також члени Національного уряду, депутати сейму,

письменники, журналісти, студенти, середня та дрібна шляхта, ремісники і

селяни. На відміну від старої еміграції, переважно

магнатсько-шляхетської, нова еміграція за своїм соціальним складом була

надзвичайно строкатою. Наприкінці 1831 р. Микола І оголосив амністію, що

дозволяла біженцям повернутися на батьківщину. Однак ця амністія не

поширювалася на політиків, а також жителів областей, що не входили до

Королівства Польського.

 

Прусські й австрійські власті примусили багатьох рядових і підофіцерів

прийняти "царську ласку" й повернутися до Королівства, де їх відразу

забрали до російської армії. Проте понад десять тисяч осіб — офіцерів і

солдатів, а також політичних діячів — обрали для себе долю вигнанців.

Еміграція після поразки Листопадового повстання за її численність і

визначну роль у змаганнях за незалежність, у розвитку культури й

зміцненні національного духу дістала назву Великої еміграції.

 

Біженці оселялися в європейських державах, на співчуття яких у

польському питанні вони сподівалися — в Англії, Бельгії, Швейцарії і

передусім у Франції. Керівники більшості країн побоювалися, що численні

угруповання емігрантів пропагуватимуть революційні ідеї, а тому

намагались оселяти біженців таким чином, щоб вони не утворювали занадто

великих скупчень. Попри невеличку грошову допомогу, яку уряди Франції,

Англії та Бельгії надавали польським емігрантам, матеріальне становище

більшості з них було вкрай скрутним.

 

Емігрантів об'єднували любов до вітчизни і туга за нею, але розділяли

погляди на минуле і майбутнє рідної країни, на причини поразки повстання

й методи подальшої боротьби за свободу, на характер майбутнього

політичного устрою і соціальних перетворень. У результаті суперечок

виникло кілька угруповань різної політичної спрямованості.

 

Аристократи, відомі політики і керівники повстання, заможні поміщики й

узагалі всі противники радикальних соціальних реформ зосереджувалися

навколо вже старого князя А. Чарторийського та його паризької резиденції

під назвою "Готель Лямбер". Майбутня Польща уявлялася їм як

конституційна монархія в кордонах 1772 p., котра б гарантувала рівність

усіх громадян перед законом, а політичні права надавала лише заможним.

Вони вважали, що змагання за незалежність поновляться тільки в разі

війни західних країн з Росією і поразки царату в ній. До початку такої

війни слід готувати кадри для майбутнього повстання. Князь та його

прибічники водночас визнавали необхідність розкріпачення селян і

наділення їх землею, яку вони обробляли.

 

Демократичний табір очолював видатний польський історик і політичний

діяч Йоахім Лелевель (1786—1861). У грудні 1831 р. він створив Польський

національний комітет, програма якого передбачала відродження Польської

держави як республіки. Шлях до незалежності, на його думку, пролягав

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ