UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСербські землі в ХІХ ст. (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3038
Скачало243
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Сербські землі в ХІХ ст.

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Перше сербське повстання

 

2. Друге сербське повстання. Здобуття Сербією автономії

 

3. Розвиток сербської державності в другій третині XIX ст.

 

Висновок

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

3 поверненням дахіїв та яничарів у 1799 р. становище сербського

населення стало нестерпним. Дахії швидко відновили контроль над

ситуацією як у самому Белграді, так і на території пашалику, спочатку

ізолювавши, а згодом убивши пашу, який представляв інтереси султана й

центральної влади. Беззаконня, насильство, відвертий грабунок стали

нормою життя. Для того щоб повністю виключити можливість опору чи

непокори місцевої людності й остаточно знищити місцеве самоврядування,

дахії наприкінці січня 1804 р. влаштували масове винищення окружних

старійшин — "князів". Одночасно в різних районах пашалику вбито кілька

десятків осіб, серед яких були, зокрема, Алекса Ненадович, Ілія

Бірчанин, Марко Чарапич, Хаджі Рувім. Ця подія увійшла в сербську

історію під назвою "різня князів". Саме вона виявилася тією краплею, яка

переповнила чашу терпіння, давши поштовх стихійному вибухові народного

гніву.

 

1. Перше сербське повстання

 

Є відомості, що підготовка до повстання розпочалася раніше й тривала

протягом 1802—1803 рр., але вона ще далеко не набула форми конкретної

програми дій, коли життя внесло корективи до планів, що розроблювалися.

Після "різні князів " перебіг подій прискорився, і вже в середині лютого

1804 р. було сформовано перший повстанський загін. Його очолив Георгій

Петрович на прізвисько Карагеоргій, торговець худобою з містечка Топола,

колишній молодший офіцер австрійського війська, людина малоосвічена,

але, як виявилося згодом, справжній лідер.

 

Повстанським ватажком Карагеоргій став значною мірою випадково,

унаслідок збігу обставин. Справжню "легітимність" майбутній проводир

набув після народних зборів у містечку Орашац (Шумадія), які ухвалили

колективне рішення продовжувати боротьбу й обрали його керівником

повстанців. У зборах взяли участь близько 300 осіб, здебільшого

мешканців навколишніх сіл; на скликання дійсно представницького форуму з

усього пашалику чи хоча б із Шумадії забракло часу.

 

На перших порах повстання обмежувалося однією областю — Шумадією.

Повстанці зберігали лояльність султану, всіляко підкреслюючи той факт,

що б'ються не проти нього, а тільки проти султанських зрадників — дахіїв

та яничарів, і прагнуть лише повернення пільг та привілеїв, наданих

фірманами 1793-1794 рр.

 

Чисельність учасників повстання, за умов максимального загострення

антиосманських настроїв у масах, швидко зростала. Спочатку в Карагеоргія

було кілька десятків соратників, до яких після першого нападу на один з

турецьких опорних пунктів приєдналося ще 200—250 чоловік. Через тиждень

повстанців налічувалося вже півтисячі, а на початок березня в

повстанських лавах билося до 10 тис. чоловік, що забезпечувало їм

істотну перевагу над дахіями, в розпорядженні яких було не більше як

2.5—3 тис. вояків.

 

Перші успіхи в сутичках з окремими яничарськими загонами додали сербам

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ