UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиттєвий і творчий шлях Миколи Садовського – корифея українського театру (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1936
Скачало226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Життєвий і творчий шлях Миколи Садовського – корифея українського театру

 

 

План

 

Дитинство і юність Миколи Садовського

 

Перебування на військовій службі

 

Заснування власної трупи

 

Діяльність стаціонарного українського театру

 

Творчий діапазон М.Садовського

 

Микола Карпович Садовський (Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року в

селі Костуватому на Херсонщині. Дитинство і юність провів на селі серед

чарівної природи, дружив із селянськими дітьми, на власні очі бачив

сирітські злидні, страждання наймитів і наймичок, жорстоке свавілля

куркулів-павуків. Про панську кривду і народну правду Микола Карпович

розповів своїми неперевершеними сценічними образами. Він чудово знав

українські обряди, звичаї, народні ігри, хороводи, пісні, танці, рано

почав захоплюватися усною поетичною творчістю і театральними виставами,

які влаштовували його старший брат Іван Карпенко-Карий і Марко

Кропивницький спочатку в Бобринці, а потім у Єлисаветграді.

 

Освіту Микола Карпович здобув у Єлисаветградському реальному училищі,

але курсу навчання не закінчив: 1877 року пішов добровольцем на

російсько-турецьку війну. За відвагу і хоробрість, виявлені в боях за

Шипку, був нагороджений Георгіївським хрестом. Після війни ще два роки

перебував на військовій службі у Бендерах, де при офіцерському зібранні

існував аматорський драматичний гурток, у якому він виступав як актор.

Тут і відбулася його зустріч з майбутньою окрасою української сцени

Марією Заньковецькою. Разом з нею Микола Карпович грав провідні ролі й

мав успіх у глядачів: уже тоді їм обом пророкували велику сценічну

кар'єру в професіональному театрі.

 

1881 року Микола Карпович залишив військову службу і поїхав у Кременчук

до свого учителя і творчого наставника М. Кропивниць-кого, який працював

тоді в трупі Ашкаренка. Там дебютував у ролі Миколи з «Наталки

Полтавки».

 

Його бурлака в латаній сірій сорочці чарував людською красою і гідністю,

життєрадісним гумором, натхненним співом з яскравими народними

інтонаціями. Хвацько збита набік шапка, пластичність тіла, легкість і

рухливість — усе випливало з душевного стану героя.

 

«Микола Карпович надзвичайно легко, граціозно танцював,— писав В.

Василько. — Його танок, викликаний почуттями і переживаннями героя,

ніколи не був вставним номером, а органічно вплітався у дію. Міміка,

жест відігравали у ньому першорядну роль. Актор використовував тут всі

пластичні засоби. Кожен його танок мав свій емоціональний тонус і

своєрідний психологічний малюнок, був драматичним епізодом з певним

початком, розвитком і кінцем»

 

Літнього сезону 1888 року М. Садовський разом з М. Заньковецькою

заснували власну трупу, яка проіснувала десять років. Тут відбулося його

становлення і зростання як актора, режисера і організатора театральної

справи на Україні.

 

Репертуар цього театру розширювався за рахунок російської та зарубіжної

класики. А щоб обійти заборону царської цензури грати на українській

сцені твори, перекладені з інших мов, Микола Карпович вдавався до

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ