UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНародження гуманізму (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3910
Скачало439
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Народження гуманізму

 

Поняття "гуманізм" (лат. humanism — людяний, людський) у філософській

літературі вживається у двох значеннях. В широкому — це система ідей і

поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це

прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження,

спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права

на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

 

Між гуманізмом і неоплатонізмом Ренесансу існувала не тільки єдність, а

й тотожність. Зачинателем гуманістичного руху вважається італійський

громадський діяч і демократ Колюччо Салютаті (1331—1404).

 

Одну з основних ідей нового гуманістичного світогляду розвинув

італійський філософ Мірандола (1463—1494), зазначаючи у творі "Промова

на гідність людини", що людина сама творить свою долю, вона здатна до

безмежного вдосконалення своєї природи.

 

Велику роль в утвердженні гуманістичних ідей в Європі відіграла

Платонівська Академія у Флоренції (1459—1521), яку очолював неоплатонік

і світський філософ Марсіліо Фічіно (1433-1499).

 

Носіями нового світогляду були люди різного соціального стану,

насамперед городяни, які вивчали філософію, а також поети, художники.

Об'єктом їхнього вивчення стала людина, усе людське. Звідси і назва цих

діячів — гуманісти.

 

Якщо середньовіччя можна назвати епохою релігійною, то Відродження —

епохою художньо-естетичною. Адже саме за допомогою мистецтва

змальовується розмаїтий світ людського почуття та його величезна

цінність. Саме людина з й тілесністю почуття вперше в епоху Відродження

усвідомлюється і змальовується такою, якою вона є насправді: не носієм

гріховності, а як вища цінність і онтологічна реальність.

 

Розвиток виробництва, нові суспільні відносини вимагали нової,

ініціативної людини, яка почувала б себе не часткою, представником

певного соціального стану чи корпорації, а самостійною особистістю, що

представляє саму себе.

 

Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція,

з'являється відчуття особистої сили та таланту. Ідеалом людини епохи

Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного,

гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну

економічну діяльність (буржуазний індивідуалізм), а на культуру.

Пріоритетним в ієрархії духовних цінностей стає не походження чи

багатство, а особисті достоїнства та благородство. Метою життя виступає

тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям,

суспільству, а не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи Відродження

є також її гуманізм.

 

В наш час питання гуманізму є вкрай важливими. Так, багато говорять

зараз про гуманізацію економіки, гуманізацію освіти тощо. Без

шанобливого ставлення до людини важко побудувати і сьогодні нормальне

суспільство, де було б менше воєн, агресії та несправедливості.

 

“Першим гуманістом” називають великого італійського поета Франческо

Петрарку. Він розвинув гуманістичні ідеї в ліричних віршах, в латинських

прозаїчних творах, трактатах, численних листах. Одним із центральних в

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ