UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго „Собор Паризької Богоматері” (курсова робота)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось13247
Скачало434
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго „Собор Паризької

Богоматері”

 

 

ВСТУП

 

Славетний представник французького романтизму, поет, драматург, романiст

Вiктор Марi Гюго (1802-1885) написав багато чудових творiв. Сам Гюго

стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший - первiсний,

коли людина милується величчю Всесвiту. З цим Гюго пов'язує лiрику.

Другий етап - античний, коли починається соцiальна iсторiя людства. З

цим перiодом Гюго пов'язує епос. Третiй етап - християнська ера. З ним,

на думку Гюго, пов'язана драма.

 

Гюго написав такi твори, як "Собор Паризької Богоматерi", "Знедоленi",

"Трудiвники моря", "Людина, яка смiється", "Дев'яносто третiй рiк" тощо.

 

 

1831 року Гюго написав визначний твiр "Собор Паризької Богоматерi". Дiя

вiдбувається в ХV столiттi. Завданням письменника-патрiота було створити

величезний епос, присвячений нацiональнiй культурi французького народу.

Тому так багато мiсця автор вiдводить опису пам'ятникiв середньовiчної

архiтектури i насамперед Собору Паризької Богоматерi, бiля якого

розгораються подiї роману.

 

Сюжет роману, як i трактування окремих образiв, глибоко романтичний.

Оповiдь розгортається динамiчно i драматично. Гюго використовує гротеск

і контраст. А також гiперболу i емфазу в епiзодах зустрiчi божевiльної

мешканки Щурячої нори iз загубленою дочкою бiля пiднiжжя шибеницi, на

якiй та повинна загинути, в епiзодi смертi Фролло, якого скинув дзвонар

з висоти Собору; в епiзодi, де описано скелет Есмеральди, знайдений в

обiймах другого скелету з кривим спинним хребтом у склепi Монфокона.

 

Мотиви, якi покладено в основу сюжету, пiдкреслюють романтичний характер

твору: це чисте кохання потворного дзвонаря Квазімодо до прекрасної

вуличної танцiвницi Есмеральди, злочинна пристрасть архiдиякона Клода

Фролло, яка призводить до трагiчної загибелi Есмеральди. Образ

Есмеральди - улюбленої героїнi народу - втiлив у собi в романтичнiй

формi чудовi риси народного характеру: вона щира, правдива, спiвчутлива

i людяна. В основi мотивiв роману знаходиться контраст прекрасного й

потворного, свiтла й темряви як Квазімодо, так i Клода Фролло -

романтичнi узагальнення: у Квазімодо божественна краса духу приховується

в незвичайно потворному тiлi; жорстока й злобна душа Клода Фролло

знаходиться в тiлi "божественної" краси. З iншого боку, за Гюго, аскет

Клод i потвора Квазімодо - люди, якi вiдступили вiд законiв природи,

природа мстить їм за це. Любов пробуджує в потворi людину, а у

священика-аскета - звiра.

 

Клод Фролло, за уявленнями свого часу, - людина вчена, має природнi

здiбностi, але виявився морально та iнтелектуально спотвореним тою

схоластичною наукою, всi ступенi якої вiн пройшов у пошуках поживи для

свого розуму. Все людське в ньому виявилося придушеним церквою. Трагiчна

iсторiя дiвчини з народу Есмеральди, яку звинувачують в чаклунствi i яка

стала жертвою релiгiйного фанатизму, який розпалює церква, передається в

романтичному стилi, не суперечить середньовiчнiй дiйсностi.

 

Фiнал роману не має, на думку Гюго, песимiстичної iнтонацiї. Свiт для

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ