UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетична творчість В. Стуса (урок)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7629
Скачало382
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

УРОК

 

Поетична творчість В. Стуса

 

Мета: ознайомити учнів із творчістю В. Стуса, розкрити їм глибину і

неповторність лірики поета, навчити розуміти філософську поезію та

прищепити любов до неї; допомогти усвідомити значення творчості В. Стуса

для української літератури.

 

Тип уроку: лекція з елементами аналізу поетичних творів.

 

Обладнання: портрет В. Стуса, збірка поезій, епіграф.

 

Хід уроку

 

I. Організаційна частина.

 

II. Повідомлення теми, мети уроку.

 

Епіграфом уроку хай будуть слова В. Стуса:

 

"...Жив, любив і не набрався скверни, ненависти, прокльону, каяття."

 

III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

 

Оскільки поезія В. Стуса надзвичайно складна й не завжди посильна для

аналізу учнями, то вчитель робить огляд поетичної творчості сам.

 

Матеріал для лекції.

 

У кінці 50-х років минулого століття готувалася до виходу збірка "Зимові

дерева". В. Стус написав передмову — "Двоє слів читачеві". Зачитаємо

уривки з неї та обговоримо найцікавіші спогади В. Стуса, які стосуються

його творчості.

 

Писати Василь почав рано, у перших віршах за межі дитячих вражень і

юнацького кохання не виходив.

 

Роки юності — це роки надій і пошуків себе, мрій про щасливе майбутнє —

щасливе, а чому б йому не бути щасливим?

 

Нам є де йти — на хвилі, на землі —

 

Шляхи — немов обрії — далекі і прозорі.

 

...Хай юність догорить —

 

ми віддані життю, і нам віддасться в мові!

 

Такими оптимістичними бачаться майбутні життєві дороги у вірші "Не

одлюби свою тривогу ранню" (1958).

 

Та зрілість — і поетична, і громадянська, і просто людська — приходить

до Василя швидко. Уже армійські вірші (1959-1961), хоч їх небагато, та

поезії років учителювання в Горлівці (1961-1963) засвідчують глибину

художнього осмислення життя, плідні пошуки в галузі художньої форми.

Читаємо поезії "Коли я один-однісінький", "Я знаю", "Навкруг Землі моєї

кружляли мрії", "Сто років як сконала Січ".

 

(Звертаємо увагу на художні засоби у цих віршах.)

 

Серед ровесників, поетів-шістдесятників В. Стус виділявся органічним

злиттям у поезії інтелектуальної напруги, складності світовідтворення з

істинно національним, що сягало глибин народної естетики, моралі,

світобачення. Поезія Стуса тих років несе в собі прикмети часу. Поет

розуміє, що

 

Минає час моїх дитячих вір

 

І я себе з тим часом проминаю,

 

І вже не віднайдусь.

 

("Минає час моїх дитячих вір").

 

У ряді віршів В. Стус розмірковує над сутністю людського існування, над

пошуками шляхів у житті і боротьбі за вселюдську правду ("Молодий Гете",

"Утекти б од себе геть світ за очі", "Не можу я без посмішки Івана").

 

Ці вірші можна зачитати на уроці. В. Стус готував до друку збірки

"Круговерть" та "Зимові дерева". Але вони так і не побачили світу.

 

Поезії з цих збірок — це медитативні роздуми про те, як живе і як мусить

жити людина, про невгасиму любов до України. У віршах циклу "Костомаров

у Саратові" та інших поезіях звучить передчуття грядущої боротьби,

неволі, трагічних шляхів, що не лише приведуть до смерті, але й

загартують душу шевченківським гартом і незламністю, освітять їх сяйвом:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ