UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтепан Пушик – письменник рідного краю (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3392
Скачало289
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Степан Пушик – письменник рідного краю

 

 

ОТУТ МОЙОГО ПРЕДКА СЛІД...

 

Творчість Степана Пушика, може, як мало кого із сучасних письменників,

на диво багатогранна. Його без перебільшень можна іменувати людиною

франківського гарту чи невтомним трударем із Каменяревої «робітні», який

у «поті чола», не покладаючи рук, постійно відчуває потребу бути в русі,

в неспокої, в пошуках, у праці - праці аж до саможертовності активній.

 

Які ж параметри цієї багатогранності? Щоб не руйнувати «схеми» чи

«протоколу» авторських Пушикових довідок і чогось не упустити, що для

нього є важливим, то покликаюсь на нього самого. Отже, він: «поет,

прозаїк, драматург, журналіст, перекладач, фольклорист, публіцист,

літературознавець, політик, економіст, педагог...».

 

Як письменник починав Степан Пушик із поезії. Його перша збірка віршів

«Молоді громи» вийшла у світ 1967 р. в ужгородському видавництві

«Карпати». Він тоді відбував армійську строкову службу в Підмосков'ї

(в/ч 11281 -В). Книжечка, яку складали двадцять два вірші, вийшла в

касеті, або, як жартували між собою літератори, в «братській могилі».

Річ у тому, що видавництва, виконуючи свої тематичні плани, скорочували

обсяги рукописів молодих авторів (об'єднували їх якоюсь спільною

назвою), видавали двадцяти - двадцятип'ятисторінкові «метелики». Отже,

було чим звітувати. Але ще був інший мотив видання таких «касет», чи

«братських могил». Він полягав у тому, що під прикриттям талановитих

імен у літературу легко було впускати графоманів, які незабаром ставали

членами Спілки письменників, одержували відповідні службові посади й

успішно правили соцреалізмівським процесом.

 

У Пушиковому випадку чи, інакше сказати, близнюками його збірки «Молоді

громи», що вийшла в касеті геть аж занадто з прозорою назвою «Поетичні

зошити», стали збірки Петра Палія, Василя Ігната, Миколи Кубика, Василя

Фольварочного, Віктора Зубара, Володимира Фединишинця, Василя Вароді,

Івана Чопея, Василя Басараба та інших авторів. Разом шістнадцять

книжчин. Більшість із них на сьогодні лише бібліографічний факт, а

Пушикові «Молоді громи» все ж живуть. Кращі вірші цієї збірочки поет

передруковує у своїх підсумкових виданнях не тільки як перші творчі

спроби, з яких він доростав до лавреата Національної премії ім. Т. Г.

Шевченка, але як речі художньо самодостатні.

 

З часу перших публікацій Степана Пушика минуло сорок п'ять літ. Це не

мало! Та якщо цей час розглядати у тих фактах історичної значимості, що

за цей період відбулись, - то це лише якась мить суспільного буття. За

цей період розвалилась могутня за своєю фізичною, але не

морально-духовною силою радянська імперія, а поневолені народи вирвались

з-під її гніту й оголосили себе суверенними, творячи свої незалежні

держави. Але, щоб це сталось, то, зрозуміло, треба було внутрішніх

руйнівних сил, аби похитнути фундамент імперії. Такою силою передусім

було художнє слово. І царська, і радянська імперії його боялись

найбільше. Не випадково Шевченкові «запрещали писать и рисовать», не

випадково Сталін викошував цвіт української нації і в першу чергу

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ