UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛептоспіроз (Leptospirosis) (реферат)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3917
Скачало386
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Лептоспіроз (Leptospirosis)

 

Лептоспіроз (син.: хвороба Васильєва—Вейля, водна гарячка) — гостра

інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів; спричиняється

лептоспірами, передається аліментарним, контактним і аспіраційним

шляхами, характеризується гарячкою, міальгією, склеритом, ураженням

нирок, печінки і центральної нервової системи, у ряді випадків —

жовтяницею і геморагічним синдромом.

 

Історичні дані. На існування цієї хвороби як самостійної нозологічної

форми звернули увагу незалежно один від одного A. Weil (1886) і М. П.

Васильєв (1888), які описали гостру інфекційну хворобу з жовтяницею і

геморагічним синдромом.

 

Збудник іктерогеморагічного лептоспірозу був відкритий в 1914—1915 pp.

японськими дослідниками R. Inada і Y. Ido і дістав назву Spirochaeta

icterohaemorrhigae. У наступні роки в літературі з'являлись повідомлення

про відкриття в різних країнах морфологічно подібних, але різних за

своїми антигенними властивостями лептоспір. В 1973 р. підкомітет ВООЗ

розділив рід Leptospira на два види: Leptospira interrogans (патогенні

лептоспіри), резервуаром яких є тварини-носії; Leptospira biflera

(вільноживучі сапрофіти).

 

Етіологія. Збудники лептоспірозу належать до роду Leptospira, родини

Spirochaetaceae. Лептоспіри — аеробні мікроорганізми спі-р.алеподібної

форми, рухливі, від 34 до 40 мкм і більше завдовжки, 0,3—0,5 мкм

завтовшки. У нашій країні встановлено існування 13 серологічних груп,

які об'єднують 26 сероварів лептоспір. У патології людини найбільше

значення мають: L. icterohaemorrhagiae, L grippotyphosa, L. pomona, L.

tarassovi, L. canicola, L. heb-domadis.

 

Лептоспір культивують звичайно в рідких і напіврідких

(водно-сироваткових) живильних середовищах при температурі _ 28— ЗО °С.

У вологому грунті лептоспіри зберігають життєздатність протягом 270

днів, довго (в природних водоймах — тижнями) зберігаються у воді, кілька

днів — у харчових продуктах. Пряме сонячне і ультрафіолетове

випромінювання діє на них згубно, так само, як кислоти і луги, навіть у

мінімальних концентраціях" (0,1 —1,0 %), і дезинфікуючі засоби. З

лабораторних тварин найбільш сприйнятливі до лептоспір морські свинки.

 

Епідеміологія. Джерелом інфекції при лептоспірозі є хворі і перехворілі

дикі, свійські та промислові тварини, які виділяють лептоспір із сечею і

заражають навколишнє середовище, утворюючи різні осередки інфекції:

природні, антропургічні, змішані.

 

Для природних осередків характерна їх етіологічна стійкість і

літньо-осіння сезонність захворюваності людей. Епідеміологія природних

осередків лептоспірозу нерозривно пов'язана з епізоотією. Основними

носіями лептоспір є щури, польові миші, землерийки, їжаки, у яких

лептоспіроз перебігає як латентна інфекція, але після нього на багато

місяців залишається лептоспірурія.

 

Поширення лептоспірозу серед сільськогосподарських тварин з утворенням

антропургічних осередків привело до формування самостійного типу

хвороби, яка тепер може існувати як сільськогосподарський зооноз без

зв'язку з природними осередками інфекції. Антропургічні осередки можуть

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ