.

4-томний словник української мови Б.Грінченка (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
486 8477
Скачать документ

Реферат на тему:

4-томний словник української мови Б.Грінченка

Борис Грінченко відомий у багатьох сферах української науки і культури.
Але серед багатьох здобутків Б.Д.Грінченка є праця, яка дозволяє назвати
його видатним і навіть унікальним ученим. Це “Словарь української мови”
(К., 1907-1909), створений і відредагований ним протягом двох з
половиною років на початку нашого століття (загальний обсяг слів – 68
тисяч). Цей словник має для української науки і культури таке ж
значення, як словник В.І.Даля для російської. Словник Лінде для
польської, словник Гебауера для чеської.

Матеріали Словника збирали упродовж тривалого часу відомі українські
вчені, письменники, культурні діячі, як Г.Барвінок, М.Крстомаров,
М.Номис, І.Манжура, М.Лисенко, К.Михальчук, О.Русов, Є.Лимченко та ін.

Однак ці матеріали не були систематизовані, точно обліковані. Редакція
журналу “Киевская Старина” у 1902 р. передала їх Б.Грінченкові. Він
перевірив і переробив одержаний матеріал за всіма літерами щодо вибору
слова, його пояснення, добору й уточнення ілюстративного матеріалу.
Потім значно розширив реєстр Словника новими матеріалами народної та
літературної мови. Були використані записи самого Б.Грінченка та його
дружини Марії Миколаївни.

Залучено було ще й матеріали, які зібрали П.Житецький.
І.Нечуй-Левицький, Д.Яворницький. Багато часу забрало переведення
матеріалів Словника з правопису, що мав назву “ярижка”, на український
фонетичний правопис.

Словник Б.Грінченка довгий час залишався джерелом існування в
українській мові літери Г , що незаслужено була вилучена з нашого
алфавіту на початку 30-х років і повернена в 90-х.

Словник Б.Грінченка відбиває багатство виражальних засобів української
мови ХІХ -початку XX століття. Він фіксує народнорозмовну і фольклорну
мову, дібрану з різноманітних етнографічних джерел земських видань, а
також записану з живих уст.

У Словнику зібрана лексика, що широко використовувалася Т.Шевченком.
І.Котляревським, М.Коцюбинським, Панасом Мирним, Лесею Украінкою та
іншими майстрами української словесності. Про це писав сам Борис
Дмитрович: “Кращими ж для нашої роботи письменниками ми вважаємо тих, як
більш чи менш майстерно володіючи словом, у той ж час черпали свій
словесний матеріал безпосередньо з народної мови. До таких відносимо
старіших письменників: Котляревського, Гулака-Артемовського, Квітку,
Макаровського, Шевченка, М.Вовчка, Г.Барвінок, Симонова і потім П.
Куліша, особливо в його творах п’ятидесятих і шістдесятих років” (70-71,
т.1, с.26).

Іншомовна лексика теж знайшла місце у Словнику. Нею Б.Грінченко широко
послугувався у своїх літературних творах (факультет, університет,
екзамени, гімназист, історико-філолагічний, економічний, соціальний та
ін.).

Частина цієї лексики потрапила в реєстр Словника. Працюючи над Словником
Б.Грінченко намагався подавати ті слова й вирази, в реальному існуванні
яких він був особисто впевнений. Неперевірені слова, за твердженням
автора, до Словника не включалися.

Цінність праці Б.Грінченка в тому, що це словник тлумачно-перекладний –
унікальне на той час видання. Оригінальність його в тому, що український
реєстр слів подається, звичайно супроводжуючись ілюстративним
матеріалом, з перекладом російською мовою або – у тих випадках, коли не
виявлено російського відповідника, – з тлумаченням російською мовою.
Наприклад: Варнак, ка, м. Беглый каторжник (в Сибири). Не на Вкраїні, а
далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток – варнак мені розказував
оттак. Шевч. 585 (70-71, т.1, с.127).

Довгий час дискусійним залишалося питання: Б.Грінченко – упорядник чи
автор Словника? Більшість дослідників наукової спадщини вченого назвали
його упорядником. Але М.М.Пилинський у статті “Словник Б.Грінченка. Міфи
і факти” спростовує цю думку і переконливо доводить, що Б.Грінченко –
автор Словника української мови і заслуговує за цю працю великої шани.
Словник Б.Грінченка ввібрав у себе досвід і традиції словникарства на
Україні. Він високо оцінений сучасною мовознавчою наукою, хоч довгий час
залишався маловідомим для широкого загалу українців, особливо в 40-50
рр. (наприкінці 50-х рр. було здійснено його ксероскопічне видання).

Справедливості ради додамо, що високої оцінки він (і, звичайно, його
автор) заслужив від Російської Академії наук, яка присудила
Б.Грінченкові другу премію М.Костомарова за кращу українську
лексикографічну працю. Академік О.О.Шахматов написав схвальну рецензію,
а в 1948 р. академік М.Я.Калинович назвав Б.Грінченка “славетним
українським словникарем” “Словарь української мови” був найповнішим і
найавторитетнішим зібранням української лексики аж до виходу в світ
шеститомного “Україисько-російського словника” (1953-1963) за редакцією
М.Я.Калиновича.

Оригінальна лексикографічна праця, Словник і досі не втратив свого
значення, хоч здебільшого розглядається як лексикографічна пам’ятка, як
цінний документ з історії та діалектології української мови.

Словник Бориса Гринченка в чотирьох томах був виданий у Києві в 1907 –
1909 рр., а потім не раз перевидавався (останнє видання – 1958 р.).

Словник містить понад 70 тис. слів української літературної і народної
мови XIXст., перекладених або витлумачених російською мовою.

Свого часу він був відзначений премією Російської Академії наук.
Словником Бориса Грінченка цікавився В.І. Ленін і зберігав його у своїй
бібліотеці. І тепер словник Б. Гринченка має велике наукове значення,
хоч пояснення багатьох слів, особливо суспільно – політичної сфери, є
для нас неприйнятливими.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020