UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМузичні інструменти: сопілка, бандура, цимбали, баян, домра, балалайка, гітара (реферат)
АвторPetya
РозділМузика, теорія та історія музики
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось33030
Скачало1301
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Музичні інструменти: сопілка, бандура, цимбали, баян, домра, балалайка,

гітара

 

Сопілка – народний інструмент, що отримав широке розповсюдження серед

українців ще в епоху Київської Русі. За способом видобування звуків вона

належить до найдавніших духових інструментів: „Скажімо, 5-ти отвірну

сопілку з Чернівеччини і комплекс ударних кісток з Чернігівщини датовано

20-ма тисячами років тому”, – так висловлює свою думку щодо поширення

сопілки на Україні доцент Львівської державної музичної академії ім.

М.Лисенка М. Корчинський [1, 15]. Зустрічаємо згадки про цей інструмент

в стародавніх літописах східних слов’ян ХІ ст. [2, 202, 203], пам’ятках

старого українського письма Теодосія Печерського, митрополита Київського

Кирила, Памфіла (ХІ – ХІІІ ст.), українських піснях, казках, легендах,

переказах, творах російських і українських письменників (В.Короленко

„Сліпий музикант”, Л. Українка „Лісова пісня”, М. Коцюбинський „На

крилах пісні” та ін.), де описується використання сопілки серед

пастухів, скоморохів, чумаків, музикантів на весіллях в усній традиції.

 

Перші зразки сопілки були технічно недосконалими, мали 6 отворів. За

словами М.Лисенка „закриті або відкриті, в різних комбінаціях, ці

дірочки змінюють довжину стовпа повітря в дудці, а тим міняють і висоту

звука чи тону” [3, 12]. Ці інструменти були діатонічними, послуговували

до вигравання співів і до танців, в репертуарі присутні „пастуші епічні

пісні” (ХІV – ХVІІст.). Тобто їх використання обмежувалось суто рамками

етнографічного середовища. Про це наголошує М. Лисенко: „Сопілку, що

затинає звичайні побутові пісні і танці, до троїстої музики не беруть,

певно через її не гучний тон. Сопілка є інструмент спеціально пастуший”

[3, 12].

 

Як професійний, академічний, ансамблевий інструмент сопілка починає

використовуватися тільки в другій половині ХХ століття.

 

В кінці 20-х років ХХ століття на Україні організовуються перші

самодіяльні оркестри українських народних інструментів. Керівники цих

колективів поряд з вирішенням різноманітних художньо-стильових завдань,

створення репертуару, виховання диригентських кадрів, розпочинають

клопітку роботу над удосконаленням музичного інструментарію, створенням

оркестрових сімей, організацією ансамблів народних інструментів при

оркестрах. Вперше здійснюються спроби поєднати в однорідний ансамбль

сім’ю оркестрових сопілок талановитими майстрами-конструкторами,

керівниками оркестрових колективів Л.Г.Гайдамакою та В.О.Зуляком. Їхніми

послідовниками стали майстри та поціновувачі цього інструмента:

Г.Каськун, О.Шльончик, Є.Бобровников, І.Скляр.

 

Вагомий внесок у справу вдосконалення та реконструкції сопілки здійснив

вчитель Ополонівської середньої школи Штепівського району Сумської

області Никифор Матвєєв. Його поправу можна вважати першим

майстром-сопілкарем в Україні, який виготовив стандартні сопілки-прими

(діатонічний стрій, 6 отворів) та басові сопілки. Створені ним перші

самодіяльні дитячі колективи сопілкарів (1939, 1940, 1945), їх численні

виступи на районних, обласних, республіканських оглядах художньої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ