РЕФЕРАТ
З диригування хором на твори:“Вечерняя песня” муз. С. Танєєва сл. О.
Хом’якова, “Чорний крук”, з опери К. Данькевича “Богдан Хмельницький”
Людина та природа… Ці два сполучення йдуть поряд весь час. Починаючи
з часів виникнення цивілізації. Важко перелічити весь арсенал тих явищ і
подій, які подіяли на людину, яка започаткувала перші спроби мистецької
творчості. Від спілкування з природою виникло безліч геніальних творів
пейзажної лірики.
Серед композиторів: Чайковський П. (Симфонія №1 “Зимнее грезы”), П.
Чесноков (“Яблоня”), С. Рахманінов (“Сирень”, “Здесь хорошо”), Ф. Шуберт
(“Какая ночь”, “Липа”), Р. Шуман (“Ночная тишина”, “Лотос”), Л. Бетховен
(“Восхваление природы человеком”), Гуно (“Ночь”), Стеценко К. (“То була
тихая ніч”), С. Людкевич (“Ой зацвіли фіялоньки”). Цей список можна
продовжити до безкінечності.
Не можна обійти увагою і твори образотворчого мистецтва – картини
Куінджі (“Ніч на Дніпрі”), Шишкіна (“На севере диком”, “Дубовая роща”),
полотна Еріха, Сар’яна, Кавараджо та інших геніальних італійців,
акварелі та картини Рєпіна, Т. Шевченка. Цей список буде поповнюватись і
надалі, поки буде існувати людство, бо людина є продуктом природи, її
невід’ємною частиною.
Тільки при злитті з нею виникають в руках митця правдиві шедеври, яких є
в світі найбільшою цінністю з погляду вічності.
В російській музиці С. Танєєв займає особливе місце. Видатний
музично-суспільний діяч, викладач, піаніст-віртуоз, перший в Росії
вчений-музикознавець, людина рідкої людяності, Танєєв був авторитетом в
культурному житті свого часу.
“Танеев был велик и гениален соей нравственной личностью и своим
исключительно священным отношением к искусству” Л. Сабанеев.
Народився 25 листопада 1895 р. в м. Володимир. Музиці почав навчатись в
5 років. Подальшу освіту отримав в московській консерваторії (1866-75),
де його викладачами були М. Рубінштейн (ф-но), П. Чайковський
(композиція). Після закінчення консерваторії від займається виключно
виконавською діяльністю. Відвідує Грецію, Італію, Швейцарію.
З 1878-1905 рр. – професор та директор Московської консерваторії. В
1905 р. покидає посаду директора в знак протесту проти консервативних
методів керівництва.
В 1908 р. – поновлює виконавську діяльність відвідує Москву, Прагу,
Відень, Берлін.
Велике значення мала педагогічна діяльність Танєєва. А Глазунов назвав
його “світовим вчителем”, який виховав велику плеяду музикантів: С.
Рахманінова, А. Скрябіна, Р. Глієра, С. Ляпунова, А. Александрова, А.
Гречанінова.
Танєєв був творцем музично-теоретичної праці “Подвижной контрапункт
письма”, над якою працював 17 років.
Вершиною його творчості є кантата “Іоанн Дамаскін” (1884), яка поклала
початок різновидності цього жанру в російській музиці.
Музична спадщина Танєєва охоплює різноманітні жанри, як вокальні, так і
інструментальні: оп. “Ористея”, з симфонії (з яких надрукована тільки
одна), романси, 14 камерних ансамблів, праці по поліфонії, комидиції.
Хорова музика – важлива частина творчості композитора. Він розумів
хоровий жанр, як сферу найвищого спілкування епосу, філософських
роздумів. Звідси крупний гитрих, монументальність його хорових
композицій. Природним є і вибір постів: Тютчев, Полянський, Бальмонт, у
віршах яких, Танєєв відкреслює образи стихії, грандіозності картини
світу. (“Вечер”, “Развалины башни”, “Посмотри какая мгла…”). І є деяка
символічність, що його творчий шлях обрамлений двома кантатами –
ліричним “Іоанном Дамаскіним” по поемі О. Толстого та монументальною
фрескою “По прочтении псалма” на сл. Хомякова, яка стала підсумковим
твором композитора.
“Вечірня пісня” – сл. О. Хомякова, муз. С. Танєєва. По жанру – це
хоровий твір, який змальовує пейзаж – тобто споглядальна пейзажна
лірика. Написаний він для жіночого 4-голосого хору, a capella.
Основна ідея твору – це лірико-поетичний настрій, який виникає у людини
від спілкування з природою, це глибоке скрите та інтимне почуття любові
до свого краю. В якому ти живеш.
. Темп – помірний.
Основна тональність – соль мінор.
По формі – це складна трьохчастинна форма “da capo al fine” (від початку
до слова “кінець”), де її ІІІ частина – реприза повторюється без змін.
ПЗФ
Ця трьох частинна форма побудована по принципу контрасту, хоч і не дуже
значного (між крайніми частинами і епізодом) Іч. Змальовує ідеалістичну
картину сільського вечірнього пейзажу.
Епізод (20-26m) – емоційно змінює настрій, який стає більш рішучим, в
ньому відчувається заклик до об’єднання для загального естетичного
завдання – співу.
ІІІ част. – реприза – повністю повторює Іч, повертається мрійливий
ліричний спокій.
Іч. Солнце сокрылось, дымятся долины,
Медлено сходят к ночлегу стада
Чуть шевелятся лесные вершины,
Чуть шевелится вода.
Ветер приносит прохладу и негу
Тихою славой горят небеса
ІІч. Братья! Оставим работу дневную
В песне сольём голоса.
ІІІч. – реприза – повністю повторює І).
Іч. Включає в себе 3 част. (періоди)
І період (3+3) складається з двох речень, які майже одинакові по
мелодиці, ритміці, динаміці. Зміна відбувається тільки в закінченні
речень (останні такти).
(НОТИ)
, темп – помірний
, її легкі “похитування” на терцову інтонацію, з остінантним звучанням
альта створює особливе враження заспокоєння.
Мелодія сопран разом з низхідним підголоском альта в низький регістр
утворює одну мелодичну лінію (4-6m. аналогічні).
Мелодичні лінії партій малорухомі. ІІ сопрано звучить в терцію, а
партія альта після тонічного органного пункту пожвавлюється низхідною
мелодією октавного регістру (соль І окт – соль малої окт)
, він дуже вдало підібраний композитором, створює деякі “колихання в
гомофонній фактурі, його пульсація, де чергується рух (НОТИ) з рухом
(НОТИ) не дає змоги спокійній гармонії акордів відтягнути темп до
сповільнення. Ця ритмічна пульсація (НОТИ) з підкресленням основних
моделей розміру повністю співпадає з логічними наголосами в поетичному
тексті, де є менш і більш підкреслені долі – склади (наголоси на сильні
та відносно сильні долі).
РР Солнце сокрылось, дымятся долины
Медленно сходят к ночлегу стада
ІІ період (7-11m) нерівний по побудові за рахунок повторення останніх
слів (“тихою славой горят небеса”) – 2+2+1 m).
, введення більш рухливої інтонаційної мелодії. На зміну статичності
приходить динамізація почуттів.
Мелодія, яка починається з “Р” завдяки коротким , повтору двох фраз
на квартових інтонаціях, які ніби набирають енергії, рішуче та енергійно
опановує інтонаційний простір двома хвилями, досягаючи яскравого
звучання (p мелодичний матеріал повертається знову в настрій
спокою.
(НОТИ)
, мелодичний матеріал початку твору, остінантність альта, та сама
гармонія, але за рахунок деяких змін ( метро-ритмічних), які обумовили
розчленування одного мотиву на два за рахунок введення пауз (???)
змінюється структура речення, замість 3-х речень І част., тут композитор
вводить 4-й такт.
(НОТИ)
особливості фразування вимагають логічних наголосів на другу долю (а
не на сильну)
m. 7-9 Ветер приносит прохладу и негу
Тихою славой ……
m. 16-17 Чуть шевелятся лесные вершины
Всю цю частину об’єднує одна спільна тональність – g-moll.
Зустрічаються мелодичні ходи в альта (7 m., 11 m.)
(НОТИ)
гармонія в цьому творі є дує важливим засобом формоутворення та сприяє
колористичним завданням для відтворення поетичного змісту. Вона чутливо
реагує на найменшу зміну настрою, стає то спокійно статичною,
застосовуючи органний пункт, то більш дисонуючою, напруженою. В зв’язку
з застосуванням мелодичного мінору вводяться функцію альтерованою ДД та
ДДVII, септакордів ІІ, VI ступеней.
Каданси лаконічно завершують кордони побудов (половинні на Д, або на t
ладу).
ІІ част. (епізод) – речетативно-декламаційного характеру, контрастний по
відношенню до крайніх частин.
. Мелодія декламаційна, енергійна:
(НОТИ)
це досягається за рахунок об’єднання багатьох музичних засобів –
роздріблення фраз паузами на дрібні мотиви, динаміки f, тому і ритмічна
побудова мелодії – від довгої тривалості і навпаки.
(НОТИ)
соло партії ІІ сопран з плавною темою підводить нас до появи репризи (da
capo al fine)
(НОТИ)
закінчується твір в тому ж настрої, як і початок – в ліричній
споглядальності.
ІІІ.р. Твір “Вечірня пісня” написано для 4-голосого жіночого хору, a
capella.
Діапазон партій:
(НОТИ)
Діапазон хору:
(НОТИ)
Діапазон партій відповідає голосовим даним, текстурні умови зручні, тому
ансамблеве звучання буде природнім.
У зв’язку з особливостями гомофонного стилю, мелодія занаходиться у С1,
тому звучання інших партій необхідно злегка приглушити. В місцях, де на
фоні витриманих нот звучить закінчення теми (підголоски), їх звучання
необхідно виділити із звучання інших партій.
Ансамбль – це врівноваженість у звучанні, робота над ним вимагає
повсякденної кропіткої тобто ти.
Незважаючи на мініатюрність розмірів цього твору, він є
глибокоемоційним, а спів a capella вимагає особливо кропіткої роботи
над ансамблем, дикцією, ритмікою, динамікою.
Музика тут безпосередньо пов’язана з літературним текстом, де музика і
слово в творчій єдності розкривають художній зміст твору. Засобом
донесення літературного тексту до слухача є дикція (від лат. – dictio –
вимова) – манера вимовляти слова, яка тісно пов’язана з орфоепією –
виконання. Технічно правильно і вірно вироблені прийоми цих засобів
дають можливість набути чіткої і легкої вимови. Що полегшує донесення до
слухача поетичного змісту твору, що виконується.
Дикційні труднощі, пов’язані з вимовою тексту обумовлені тим, що сів
легко доступний на голосних , а приголосні є свого роду, перешкодою.
Проте невиразне виконання приголосних ускладнює розуміння змісту
літературного тексту. Найкраще вокальне звучання при чіткій дикції
зберігається там, де приголосні звуки відносяться до наступного складу.
Написано: Вимовляти:
“Солн – це сок – ры – лось” “Со – лнце – со – кры – ло – сь”
В академічному співі необхідно слідкувати, щоб голосні вимовлялись
близько до літери “О”, особливого заокруглення вимагають голосні “Е”,
“О”; літери “М” і “Н” слід розглядати, як “співочі”; “С” і “З” – як
“свистячі”, (Ш, Ч, Щ), їх необхідно вимовляти коротко, синхронно, разом:
“Чуть шевелятсь ……”
одним з важливих елементів хорової дикції є дотримання положень логіки
при вокальному виконання літературного тексту. Починаючи роботу на
дикцією, необхідно здійснити літературний аналіз, визначити логічні
центри, наголошені слова. Невірно поставлений наголос інколи змінює
зміст тексту. Про співвідношення логічних поетичних наголосів та
метроритмічної пульсації, висотних особливостей окремих кульмінацій було
згадано вище.
Велике значення має дотримання в тексті назута цезур.
1-3 m. – ланцюгове дихання
1-3 m. – ланцюгове дихання
1-3 m. – можна взяти в 1-3 m. з-за такту легке, підхоплююче дихання
1-3 m. – ланцюгове дихання
1-3 m. – ланцюгове дихання (у сопран, альтів І перед 18 m. легке
підхоплене дихання).
В останніх тактах дихання береться підчас пауз.
полягає в тому, щоб диригент та хоисти при виконанні змогли би
зберегти пульс Рузу трьох восьмих на одну долю. Синкоп в творі немає.
Стрій – це найважливіший вид ансамблевої роботи над інтонацією. Різні
вокальні позиції хористів негативно діють на інтонацію.
Робота над інтонацією включає в себе поняття горизонтального та
вертикального строю – партії та хору.
По складності інтонування, інтервали поділяються на легкі, важкі і дуже
важкі.
Легкі – це чисті інтервали, в яких стійко інтонуються два звуки –
верхній та нижній (кварта, квінта, октава)
(НОТИ)
важкі інтервали – поділяються на малі та великі (в творі зустрічаються
м2, в2, м3, в3, м6)
малі інтервали вимагають: стійкого виконання основного тону та пониження
висхідного або підвищення низхідного.
(НОТИ)
великі інтервали вимагають стійкого виконання основного звуку та
підвищення висхідного або пониження низхідного.
Дуже важкі інтервали – це збільшені та зменшені інтервали, які вимагають
звуження (ЗМ5), або розширення (Зб. 4). В творі зустрічається тільки
Зм5, яка вимагає звуження двох звуків
(НОТИ)
Вертикальний стрій базується на засадах інтонування інтервалів. В
партитурі позначено спосіб інтонування акордів. При роботі необхідно
працювати над інтонацією кожного акорду зокрема.
(НОТИ)
Динамічний план
Іч.
ІІч.
(епізод)
ІІІч.
А + В + А
С
А + В + А
ррр ррр
f >
ррр ррр
Твір ліричний по настрою, ньому використана рухома та нерухома динаміка
від РРР, РР, Р, mP, f, , у фразах. Які готують появу нової частини,
для підкреслення структури форми необхідно зробити деяке rit., а в кінці
твору – morendo (завмираючи).
Кульмінації в творі знаходяться в І част. (m. 10) та ІІ част. (m.
20-24). Їхня віддаленість одна від одної робить їх рівноцінними,
яскравими.
) схемі:
(малюнок)
Жест – legato. Динаміка жесту залежить від його амплітуди, позиції.
Технічних труднощів нема.
Основне завдання диригента – це творче відтворення сюжету твору системою
своїх диригентських жестів, створення художнього образу.
Твір академічного напрямку, тонкий для виконання. Він потребує детальної
роботи над всіма засобами музичної виразності.
Твір “Вечірня пісня” рекомендовано для виконання професійним колективом.
Використана література:
Серганюк Ю.М., Серганюк Л.І., Їжак В.О. Методика аналізу хорових
творів. – Івано-Франківськ, 1992
Чесноков Г. Хор и управление им. – М., 1961
Колесса М. Основи техніки диригування. – К., 1973
Хопрова С.І. Танєєв. – М. – 1989.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
