UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКилимарство Гуцульщини кінця ХІХ-ХХ ст. (історія, традиція, сучасність) (курсова робота)
АвторPetya
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось16638
Скачало714
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

и, зубчастими або прямокутними східчастими

контурами.

 

Крім оранментальних художники фабрики створювали чимало і

сюжетно-тематичних килимів.

 

Для килимів, створених творчим колективом коломийської фабрики,

характерне як використання традицій, так і пошуки нових форм виражальних

засобів, що виявлялися в більшій вишуканості кольорових поєднань,

відході від багатоколірності.

 

Незважаючи на генетичну спорідненість з косівськими килимами,

композиційні прийоми, орнаментальний стрий і колористичні особливості

гуцульських килимів на фабриці художніх виробів ім. 17-го Вересня

отримали нову інтерпритацію.

 

Матеріали, обладнання

 

Основною сировиною для ткання килимових виробів на території Українських

Карпат здавна була овеча вовна та волокна луб’яних культур – льону і

конопель.

 

Обробка ткацької сиросини завжди займала одне з найважливіших місць

серед домашніх занять кожної селянської сім’ї гуцульського краю. Методи

обробки передавалися з покоління в покоління, збереглися вони і до

нашого часу. Народні майстри знали, що від якості сировини, належної її

обробки значною мірою залежать художні особливості майбутніх виробів.

Тому всім етапам обробки кожного виду тканин, навіть з однієї ж

сировини, потрібна своя, специфічна обробка для надання необхідних

фізичних і технологічних, а отже, й відповідних художніх якостей.

 

Вовну з овець стригли весною в теплі дні. Це відбиває й народна

приказка, яка застерігає від раптових приморозків: “До Миколи (9 травня)

не сій гречки й не стрижи овечки”.

 

Перед стрижкою овець мили річковою водою, потім стригли металавими

вівчарськими ножицями. Настрижену вовну знежирювали, добре промивали,

сушили і перебирали руками – скубли, били і вичісували на дерев’яних

гребнях – гремплях (драчках). Кращу більшу м’яку вовну пряли. З відчосу,

що лишався після вичісування, виготовляли грубі тканини, або повсть.

Пряли вовну і з кружеля, і з дерев’яного гребня, на які накладалася

мичка, веретеном, накручуючи його пальцями.1 Загалом прийоми прядіння

тонкорунної вовни і рослинного волокна були ті ж самі, тобто пряли

веретеном і прядкою.

 

Наулко В. І., Артюх Л. Ф., Горленко В. Ф. та ін. Культура і побут

населення України – К., Либідь, 1991

 

Прядіння – це був заключний етап підготовки вовни до ткання, оскільки

щільність скручування ниток, рівномірність їхньої товщини зумовлювали

структуру майбутньої нитки. Майстерність прядіння виявляється в умінні

прясти нитки рівні, тонкі і міцні. Для основи майже всіх виробів прядуть

щільніше скручені нитки, ніж на піткання, щоб забезпечити їм належну

міцність.

 

Наступною стадією підготовки ниток до ткання є перемотування: нитки

майбутньої основи змотуються з веретен в мітки, а нитки піткання в

клубки. У мітки перемотують також ті нитки, які підлягають вибілюванню і

фарбуванню.

 

Відповідальним етапом підготовки пряжі до ткання було фарбування ниток.

“На території Гуцульщини майже до середини ХХ ст. побутували

найрізноманітніші методи фарбування пряжі місцевими рослинними,

тваринними та мінеральними барвниками”.1

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] 19 [20] [21] [22] [23] [24]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ