UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКилимарство Гуцульщини кінця ХІХ-ХХ ст. (історія, традиція, сучасність) (курсова робота)
АвторPetya
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось16626
Скачало713
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

варинними і

мінеральними барвниками (які давали насичені, м’які, пастельні,

нелиняючі кольори) – аніліновими фарбами. Вони дозволяли отримати значно

яскравіші, відкриті, зате менш світлостійкі кольори. Фарбування пряжі

такими хімічними барвниками відповідно змінило і кольорову гаму тканих

виробів.1

 

Характерно, що пряжу промислового виробництва, як і анілінові барвники,

частіше застосовували сільські ткачі з осередків, наближених до міст і

торговельних шляхів, ніж мешканців віддалених гірських сіл. Останні

стійкіше дотримувалися застосування домашньої ткацької сировини,

усталених методів фарбування і стереотипів художнього вирішення тканин.

Сільські ткачі, які виготовляли вироби для власних потреб, односельчан

і, значно рідше на продаж, в художньому відношенні в основному

наслідували кращі зразки своїх попередників.

 

Містечкові ремісники виготовляли тканини здебільшого з пряжі

промислового виробництва або ж – сировини замовника. Специфіка їхньої

праці – для широкого кола споживачів – зумовлювала певний відхід від

сформованих в тому чи іншому осередку ткацтву локальних особливостей.

 

Вони притримувалися в основному лише найхарактерніше для більшості сіл

принципів декору. Вже тоді у творчості ремісників з’явилися перші

паростки уніфікації, які в майбутньому набули подальшого розвитку.

 

“На кінець ХІХ ст. припадає також активізація домашнього ткацького

промислу. Важливу роль у цьому загалом прогресивному процесі відіграли

посередники – комерсанти, дрібні торговельні фірми (підприємства), які

здебільшого постачали ткачам сировину (фабричну пряжу, барвники) в обмін

на домоткані вироби. Вони забезпечували селян працею і заробітком”.1

Однак поступово комерсанти стали знижувати ціни і за безцінь скуповувати

домоткані та ремісничі вироби для подальшого вигідного перепродажу й

збагачення. Крім цього, вони нерідко нав’язували ткачам не властиві для

місцевих осередків зразки виробів, часто-густо спрощених за композиціями

та лаконічних за кольором для полегшення їх виробництва. Це дозволяло

підвищувати продуктивність праці, але згубно позначалося на традиціях

гуцульського ткацтва.

 

“Певним чином протистояли цим негативним явищам, занепадові народного

ткацтва в кінці ХІХ ст. заходи українськох інтелігенції Галичини. Для

підтримки традицій народного ткацтва і подальшого його розвитку у Косові

1882 року. Організовано було ткацьке товариство – об’єднання

ремісників-ткачів. При цьому з 1883 року існувала професійна школа і

майстерні – “верстати”, у якій працювало п’ять учителів і 26 учнів.

 

Домашевський М. Історія Гуцульщини. Львів, 2001, Т VI, ст. 267

 

Важливу роль у популяризації народного, в тому числі і гуцульського

мистецтва і, зокрема, ткацького промислу мали промислові і

сільськогосподарські виставки в Перемишлі, Кракові (1870), Відні (1873),

Коломиї (1880, 1888), Львові (1877, 1894, 1905), Тернополі (1885, 1887),

Косові (1904). На цих виставках були широко представлені твори високого

художнього рівня найталановитіших на той час майстрів з Гуцульщини та

Покуття”.1

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ