UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТкацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) (реферат)
АвторPetya
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось20581
Скачало863
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, після, після

теплого рясного дощу.

 

Льон та чоловічі стебла конопель (плоскінь) збирали у серпні, жіночі

стебла (матірку) залишали дозрівати на сім’я. Достиглі рослини в’язали у

горстки та сушили на сонці. Сім’я із головок льону та матірку били

праником, льон частіше – цепом. Після биття рослини вимочували у воді,

м’яли й тіпали, аби позбавити волокно від тертя. Останнє робили на

бетельні, тернищі, трапачці, використовували рубель, тіпали об стовп або

будь-що.

 

Наступним етапом було розчісування кожної прядки волокна (микання

мичок). Для цього призначалися дерев'яний гребінь, який встромлявся в

спеціальний отвір в ослоні чи припічку, або кругла залізна щітка з

набитими цвяхами (дергальна), котру прив’язували до лави. Остаточне

очищення волокна робили за допомогою чесальної (пасічної) щітки зі

свинячої щетини, кінського волосіння або тонких цвяхів. Одночасно

проводили сортування волокна за якістю. Для ткання високоякісного

полотна призначалося найтонше і найдовше волокно-кукла, для основи,

ткання буденних тканин – миканка, тобто залишки, тобто залишки, які

вибирали з чесальної щітки. Останок на дергальній щітці-вал- ішов на

виготовлення мішків, тканин сута господарського призначення.

 

Готове до прядіння повісмо волокно знову накладали на гребінь або

навивали на кужіль (кудело). При прядінні повсюдно вживали веретено, а

також механічну прядку.

 

Від снування основи, для чого слугували різні конструкції снівниць,

залежала правильність розділення ниток на верхній та нижній ряди, тобто

утворення зіву. Тому й забобонні уявлення, що стосуються цього виду

робіт, досить розвинуті. Зокрема, закінчити роботу необхідно було до

заходу сонця, щоб не залишити основу на співниці на ніч. У західних

регіонах не залишати основу невитканого після Благовіщення або Паски,

оскільки це могло викликати посуху. Звідси й один із способів викликання

дощу – обливання основи водою.

 

На кінець ХІХ – початок ХХ ст для ткання застосовували горизонтальний

ткацький верстат. Аби нитки були міцними і не кошлатитися, навиту на

цього основу підмазували шліхтою.

 

Просте полотно виготовляли технікою полотняного переплетення –

перемінним натискуванням на дві підніжки, тобто у дві ремізки. Залежно

від призначення тканин кількість ремізок на верстаті збільшувалась: від

чотирьох до восьми для техніки саржового переплетення (чинувате,

крущате, косичасте полотно), але могла досягти 20 і більше для

жакардових тканин. Існувало велике розмаїття орнаментальних мотивів – на

вічка, на кружки, на шашки, на пасочки, у сосонку, кіскою та ін. При

виготовленні декоративних тканин, а також деяких елементів одягу,

наволочок, рушників, скатертин тощо використовували техніку перебірного

переплетення (забирання, вибором). У таких тканин візерунок завжди

рельєфно виступав над фоном. У західних регіонах було поширене так зване

закладне ткацтво (килимове, у вічко, на косу нитку), а на Бойківщині та

Лемківщині – ворсове (ключками, кучерями).

 

Веретено вперше зафіксоване ще за неоліту, і протягом тисячоліть

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ