UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТкацтво - один із традиційних видів творчост на Україні (ліжники, сукно, килими, гобелени) (реферат)
АвторPetya
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось20547
Скачало863
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

технологія його виготовлення та застосування майже не змінилася. За

формою – це конусоподібна паличка з незначним потовщенням посередині.

Товсті нитки пряли довгим, відносно важким веретеном, тонкі – коротким і

легким. Веретено з напряденою ниткою називали починком. У більш давні

часи , щоб надати веретену обертальної сили, застосовували прялицю –

невелике грузило округлої форми, що вдягалось на нижній кінець веретена.

 

На відміну від прядки з веретеном було пов’язано чимало повір’їв. Ним

проводили по хворому місцю, випікали бородавки, вода, яку лили на

веретено, вважалась помічною. Його форма виразно асоціювалась з змієм

(веретільниця й гадюка однакові). Не випадковим видається і мозаїчний

сюжет у Софійському соборі в Києві – діва Марія із веретеном у руках.

 

Механічна прядка полегшувала прядіння, оскільки приводилась в рух ногою.

 

 

На Україні застосовували два типи ткацьких верстатів: вертикальний

(крона, розбої) – для вироблення шорок, вуздечок, поясів, килимів і

горизонтальний (крона, верстат). Перший був досить архаїчним. Це

звичайно рама, на яку вертикально натягувались нитки основи. Узор

закладався вручну або за допомогою тонкої палички (глиці). Тоді між ними

перетинався фон. Для ущільнення ниток користувалися спеціальними

гребенями. На початку ХХ ст. цей тип верстатів практично вийшов з

ужитку. На відміну від вертикального горизонтальний ткацький верстат мав

пристрій для підняття й опускання ниток основи – ремізки (нитки,

начиння, ничениці, печілниці), прив’язані до підніжок (поножів). Саме

наявність ремізок давала змогу робити і виготовляти безліч різновидів

ткацьких виробів.

 

Розрізняють три основних типи ткацьких верстатів: найпростіший (без

станини); стан на сохах (стативах) і, нарешті, рамний стан, або верстат.

Рівномірне розміщення ниток основи по всій ширині верстата, рівномірне

прибирання ниток натікання забезпечувалися особливим механізмом – лядом

із бердом. Верстат також мав два навої : передній (для навивання

основи). Під час заправки верстата використовували ритки (регівницю) –

спеціальну раму, подібну до берда; нитки підкання закладали між нитками

основи за допомогою човника – пустотілої бузинової трубочки з цівкою.

 

Обробка вовни – одне з традиційних занять сільського населення, особливо

Західного регіону. Вовна йшла передусім на вироблення повсті. Крім того,

її використовували у шанкарстві, для плетіння й ткання поясів,

вироблення сукна тощо і нарешті – для ткання інтер’єрного призначення –

килимів, ліжників, налавників, коців тощо.

 

Фарбування тканин. Найдавнішим та найбільш усталеним кольором в

українців був білий. Та все ж селянство аж до початку ХХ ст. зберігало

способи приготування природних барвників, хоча практично вони майже не

застосовувалися. Їх витіснили апілінові барвники промислового

виробництва, які були зручнішими в користуванні, але не відзначалися

особливою стійкістю та насиченістю. Тільки природні барвники в різних

сполученнях могли дати безліч відтінків. Так, на виставці в Полтаві 1834

р. була представлена пряжа 130 кольорів.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ