УРОК
Україна — мій рідний дім (урок патріотизму)
Мета. Зміцнювати патріотичні почуття учнів, спрямовувати духовний
розвиток.
І. Вступне слово учителя.
Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і
ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці.
Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і
морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна
праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас, уже семикласників, із
початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця не була для вас
примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьому
допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати
справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви
йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше
усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше
людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим
вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.
Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в
житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ,.залежить від вас
самих, від того, як успішно будете формувати своє “я”, вибудовувати храм
своєї душі.
Нагадаю те, про що ми не раз говорили у попередніх класах: основним
вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання
неможливе втілення у життя високих ідеалів.
У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні
ж зупинимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні
потоптаний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у
кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до
Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.
Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим
змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали
любов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини.
Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи.
Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й
українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна. Вам
розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й
декламували вірші, знайомились з державною символікою, знаходили на
карті її ріки, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали
оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались
героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна
епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань.
Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати минуле й
сучасне.
Чи не виникало у вас запитання, — чому доля нашого народу така трагічна?
Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів. Чому не
витримала татаро-монгольського іга Руська держава? Вистояла б вона, якби
була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалась на окремі
князівства ще до нашестя татаро-монголів. А удільні князі дбали не про
єдність і могутність . держави Руської, вони воювали між собою за землі,
за владу.
Вже князі на поганих не ходять походами.
Каже брат братові: “Се моє і те моє теж.”
Розлилось горе по Русі наругою
І печаль нещадна русів мучила,
І князі кували чвари гострі,
А погані дикі в ту злощасну пору
Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб,
І данину брали…
(Зі “Слова про похід Ігорів “у перекладі Івана Світлтного.)
Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців.
Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за
гетьманом Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського
поневолення. Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московити.
Руїнами, кров’ю й пожежами, палями й шибеницями вибивали дух українства,
усе загарбали й навіть назву нашу — Русь — присвоїли собі.
Для чого ми згадуємо про це сьогодні? Щоб осудити зрадників чи тих,, які
стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно
стати на захист волі Вітчизни? Ні. Своєю зрадою вони вже зганьблені
навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і
майбутніх. Але історію потрібно знати й не повторювати помилок предків.
Щоб зберегти дім свій — треба бути господарем, щоб мати Україну — треба
бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями — синами і
дочками України.
II. Учні—декламатори.
1-й: Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
Хто тебе любов’ю обікраде,
Хто тебе в турботах обмине —
Хай того земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!
(В. Симоненко.)
2-й: Україно, Україно,
Нене моя, нене,
Як забуду тебе, рідна,—
Й ти забудь про мене.
Як буде мені дорожче
Що від тебе, нене, —
Прокляни мене, о рідна,
І забудь про мене!
(Уляна Кравченко.)
3-й: І яку я не вибрав би путь,
І яка б не пробила година —
Всі дороги до тебе ведуть:
Ти на світі у мене єдина.
Через гори, за ріки, моря
Усміхається вечір погідно,
І встає Кобзарева зоря
Над тобою, моя Україно.
4-й: Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
5-й: Юначе! Хай для неї твій сміх
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.
ІІІ. Виконується пісня “Синові” на сл. В. Симоненка.
… Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги…
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощення душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
IV. Заключне слово учителя.
У кожного з нас є рідна хата.
Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад,
щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно.
Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут
і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє,
рідне — не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти
живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам’ятав, — чи були б
засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені
насадження, понищені святині?
Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх
господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож
попри всі щоденні турботи пам’ятайте про головне — вибудовуйте храм
своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.
Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців,
як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож
започаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до
Матері
Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і
тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров’я і радість.
Помолимось за Україну.
(Усі учні встають.)
Учень читає урочисто напам’ять або з аркуша, усі повторяють подумки:
Боже великий, Боже всесильний!
Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру
молитву, прийми благання наших сердець!
Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших!
Змилосердися, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і
здоровими.
Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими —
батькам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних
збагачували і звеличували свій рід і народ!
Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй
силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими
законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро
творити, а злу протистояти.
Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри
кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно
на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й
Сотворителю, і прославляв тебе в словах і в ділах праведних.
Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу
багатостраждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й
благоденства!
Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають
чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами,
відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!
(Виконується, при можливості, або слухається в записі “Молитва за
Україну”.)
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Всіх нас просвіти,
В чистій любові до Краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже Єдиний,
Нам Україну храни,
Всі твої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
I многая, многая літа!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
