.

Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи (дипломна робота)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
240 8339
Скачать документ

Дипломна робота

Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в
мікрорайоні сільської школи

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2-14

Розділ І. Трудове виховання учнів у мікрорайоні сільської школи як
педагогічна проблема. . . . . . . . . . . 15-25

§ 1. Соціально-педагогічні основи трудового виховання у мікрорайоні
сільської школи. . . . . . . . . 15-17

§ 2. Критерії ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні
сільської школи. . . . . . . . . 18-25

Розділ ІІ. Вдосконалення змісту трудового виховання учнів у мікрорайоні
сільської школи. . . . . . . . . 26-47

§ 1. Педагогічно цілеспрямована організація трудової діяльності учнів у
мікрорайоні сільської школи на основі залучення їх до продуктивної
праці, традиційних видів праці. . . . . . . . . . . . . . . 26-42

§ 2. Постанова творчих завдань і їх реалізація у процесі праці з техніки
та декоративно-ужиткового мистецтва. 43-47

Розділ ІІІ. Організація в мікрорайоні школи спільної трудової
діяльності учнів різних вікових груп. . . . . . . 48-70

§ 1. Роль сім’ї в організації спільної праці дітей і дорослих у
мікрорайоні школи. . . . . . . . . . . . . 48-52

§ 2. Залучення учнів до різноманітних видів спільної праці на базі
виробничих і громадських формувань у мікрорайоні школи. . . . . . . . .
. . . . 53-70

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71-75

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76-83

Додатки. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Вступ

Соціальний і економічний розвиток країни, коли зростає роль людського
фактора, неможливий без широкої участі в цьому процесі молодого
покоління. Тому завдання виховання молоді набуває особливого значення,
стає однією з актуальних проблем педагогічної теорії і практики.
Формування особистісно-орієнтованої особистості вимагає високого
інтелектуального рівня молодої людини, її майстерності, здатності до
творчості, її громадянської позиції і активності (першоджерело –
доктрина).

На етапі демократизації процесу виховання дуже важливою є думка про
формування у кожної людини глибокої поваги і готовності до добросовісної
праці, розумової чи фізичної. Праця є умовою існування людини, вічною
природною необхідністю.

Проблема трудового виховання на сучасному етапі розвитку суспільних і
виробничих відносин є особливо актуальною. Висунення її на передній план
педагогічних досліджень пов(язане передусім з підвищенням ролі
суб’єктивного фактору, з необхідністю всестороннього осмислення шляхів і
засобів реалізації сутності праці в демократичній державі.

Розробка і реалізація нових концепцій шкільної освіти передбачає
збагачення морального, естетичного, інтелектуального змісту підготовки
учнів до трудової діяльності. Щоб підійти до визначення актуальності
досліджуваної проблеми, ми звернулися до історії трудового виховання,
зокрема, на теренах нашого регіону.

Система трудової підготовки дітей в нашому краї мала свої особливості. В
так званих тривіальних початкових школах, наприклад, (поч. ХІХ ст.),
після закінчення якої видавалися свідоцтва, в графах яких, поряд з
іншими даними, зазначались і такі риси (характеристика), як
працьовитість, працелюбність, здібність (в тому числі і до певного виду
творчості).

Важливе місце в трудовому вихованні молоді в минулі часи займали
громадські організації, зокрема „Просвіта”, „Рідна земля”, „Союз
українок” та інші.

Громадські організації створювали фахові школи. Так, у 1908 році головна
управа „Просвіти” (Львів) у селі Милуванні (нині Тлумацький район)
заснувала господарську школу з садівничим закладом. При школі існувало
взірцеве господарство, де учні набували практичних навичок (Головатий М.
Школа „Просвіти” у Млуванні. – Вперед, 1990, 24 травня).

В 1882 році в місті Болехові було відкрито лісову школу, де щороку
навчалося по 15 учнів для підготовки спеціалістів лісового господарства
(Тези обласної історико-краєзнавчої конференції Івано-Франківщини,
1989).

Актуальними є і сьогодні слова професора С.Ф. Русової, яка вказувала, що
демократизація політичних форм вимагає виховання людини, пристосованої
до потреб життя (Русова С.Ф. Сучасні течії в новій педагогіці.
Педагогічно-методичний тримісячник, VІ-річник, Львів, 1932, с. 1).

Із звіту „Рідної школи” з 1.09.1933 по 31.08.1934 року видно, що велика
увага приділялася організації виховної роботи як в школі, так і поза
школою. Так, для підвищення ефективності спільної роботи з батьками в
школах створювались „батьківські кружки”, „Клясові патронати”, які
спільно з учителями обговорювали виховну діяльність школи, допомагали
школі матеріально і ін.

Інженер Іван Лучишин писав, що розв’язка проблеми трудового навчання і
виховання є рівнозначною розв’язання питання: чи вдержиться наш народ на
своїй землі як її неподільний господар. „То треба добре тямити, – писав
він, – що при сучасному наступі науки і техніки рішає не чисельність,
але його освіта і культура, а разом з цим його господарська сила”
(Лучишин І. Чи є для нас фахове шкільництво? – Рідна школа. Львів, 15
січня, 1933 р.).

Історія свідчить, що мрії людства про вдосконалення суспільства
органічно перепліталися з думками про вдосконалення трудового виховання.

Ідея підготовки дітей до праці, активного і повноцінного життя в
суспільстві знаходять своє відображення в роботі громадських
організацій, зокрема в діяльності Товариства „Взаємна Поміч Українського
Вчительства”.

Відомо, що, засноване на теренах Галичини ще у 1905 році, Товариство
ставило перед собою завдання поширення ідей трудового виховання і
навчання вчительства, а також широких верств громадськості.

Робота ця успішно велася через видавничу діяльність, зокрема через
журнал „Учительське слово” та педагогічно-методичний додаток до нього –
„Шлях навчання й виховання”. Своїми педагогічними ідеями та
методично-практичними порадами на сторінках цих часописів ділилися з
колегами по педагогічній праці організатори, активні члени Товариства
„Взаємна Поміч Українського Вчительства” І. Ющишин (член Надзірної
Ради), М. Базник, В. Хронович, а також інші автори – педагоги,
вчителі, інженери, ті, кому не байдужою була справа трудового навчання і
виховання учнівської молоді на теренах України.

Так, актуальні педагогічні ідеї, висвітлені Іваном Ющишиним в серії його
статей на сторінках журналу „Учительське слово” під назвою „Два чинники
суспільного виховання в школі”, стосуються також проблем трудового
навчання і виховання в школі. Слід відзначити й те, що ці ідеї
надзвичайно співзвучні з актуальними проблемами на ниві педагогічної
діяльності сьогодення. Зокрема, автор підкреслює, що сучасна школа має
виховати активних, корисних і свідомих членів суспільства. Вона має так
підготувати молоду людину, щоб та могла колись вести незалежне життя та
працювати з користю не лише для себе своєї близької родини, але і для
своєї вужчої і ширшої спільноти.

Вже сам факт, як стверджує автор, що школа втримується працею та коштами
всього суспільства, вказує найкраще на те, що й її навчально-виховна
праця повинна мати на увазі загальні потреби громадянства. Одночасно,
наголошуючи на суспільне спрямування навчально-виховної діяльності
школи, І. Ющишин тим не каже, що цьому вихованню треба принести в
цілопальну жертву індивідуальні потреби та права людини. Ні, навпаки!
Розвиваючи всебічно фізичні і духовні сили людини, школа повинна знайти
гармонію та синтез між правами особистості та потребами зорганізованого
суспільства. Ще ближчі до проблем сьогодення педагоги-теоретики нашого
століття. Вони добре розуміють, що школа не може працювати виключно
ізольовано, що на виховання мусять впливати всі творчі процеси
організованого суспільного життя. Автор підкреслює думку про те, що
людину виховує все природне і людське довкілля, тобто середовище, в
якому живе людина. Розвиваючи ідею взаємозв’язку шкільного й
позашкільного виховання, І. Ющишин вказує на те, що коли людину виховує
все реальне життя, то школа у своїх навчально-виховних заходах мусить
змагатися за гармонію і синтез всіх своїх навчально-виховних процесів з
усіма творчими проявами суспільного життя. На підтвердження своїх думок
автор посилається на інші матеріали та публікації. Зокрема, він
зазначає, що тісну й реальну співпрацю громадянства і школи, а головне,
людини і школи, визнала педагогічна теорія довоєнної доби за
бездискусійну правду, він посилається при цьому на популярні в своєму
часі статті в поширеному в тодішніх школах журналі „Родзіна і школа”. В
цих статтях, за словами І. Ющишина, повно було романтизму та глибокої
віри в живучість ідеї реальної співпраці громадянства, особливо сім’ї,
родини, зі школою.

Педагогічні ідеї підготовки учнів до практичної участі в суспільному
житті і виробництві висвітлені одним із активних членів Товариства
„Взаємна Поміч Українського Вчительства” М. Базником на сторінках
журналу „Шлях навчання й виховання”. Так, у лютневому його номері за
1927 рік (ч. ІІ) у статті „Нові (модерні) шляхи сучасного виховання і
навчання” автор пише, що ідея школи праці – стара. Та, однак, доперва
сучасне життя „видвигає її на перший план” шкільного життя і
заінтересовує нею широке коло педагогів. М. Базник робить наголос на
тому, що життя вимагає тепер більше, ніж коли-небудь, праці, „себто
чинного ділання одиниць, технічного образовання”, сильнішого розвитку
всіх практичних здібностей, всіх моральних сил. Школа, як стверджує він,
у дотеперішній своїй формі мусить покинути пасивну роль у вихованні та
односторонність інтелектуальної освіти (образовання), а поставити учня
серед пульсуючого життя і виробити з нього самостійну „ділаючу” і
розумно працюючу людину. Реалізація передових ідей виховання, за його
словами, повинна йти в напрямі пристосування шкільної праці до сучасних
потреб і опори її на вимоги сучасної психології.

М. Базник торкається й інших аспектів виховання в процесі праці. Він
пише, зокрема, що школа праці має можливості також добиватися більш
особистого, живішого, безпосереднього відношення (стосунків) між
учителем і учнем. При цьому він посилається на ідеї Песталоцці,
підкреслюючи, що правда на його стороні стосовно думки, що тільки в
„діланню”, в безпосередньому ділі, у вправі ока і руки сходяться розум,
воля, і тільки таким способом можна осягнути гармонійне „образовання”
голови і серця. За словами М. Базника, тільки ніжні і делікатні ручні
роботи завантажують пальці і їх численні м’язи, що корисно впливає на
розвиток рухових нервів мозку. Тому й найкращі рахункові вправи не
можуть заступити ручних робіт, – пише він. Отже, ми правильно поступаємо
тоді, коли починаємо від вправ великих м’язових груп, а закінчуємо
ніжною ручною роботою. Одночасно автор рекомендує учням в процесі праці
бути надзвичайно уважними, зосередженими і точно дотримуватись
технології виготовлення конкретного виробу чи речі.

Цікаві і корисні для сьогодення ідеї трудового навчання і виховання
молоді, зокрема, щодо господарського спрямування цього процесу,
знаходимо на сторінках дванадцятого номера річника „Шлях навчання і
виховання” за 1938 рік у статті інженера Романа Білинського „Достроєння
школи до потреб нашого господарського життя”. За рекомендацією Р.
Білинського, школа повинна підготовляти молоде покоління до реальних
потреб життя та допомагати всебічному розвиткові націй, головне –
господарському, бо, як підкреслює він, „мусимо вже самі продукувати,
добре продавати, обходитися без чужого товару, ліквідувати власними
силами безробіття, даючи працю та хліб своїй інтелігенції, ремісникам і
промисловцям” (с. 227).

Автор торкається і важливих моральних аспектів виховання, вказуючи на
те, що переоцінка нинішніх життєвих вартостей, творення нового життєвого
стилю повинно стати у нас твердою необхідністю. На його думку, на місце
нинішньої переваги матеріальних вартостей мусить має зрости культ самої
праці, як чинника, що творить силу та значення нації. Прищеплення нашим
учням такого світовідчуття повинно бути одним з найважливіших завдань
української національної школи.

Теорія і практика трудового виховання учнівської молоді тісно пов’язана
з організацією трудової діяльності (Сухомлинський В.О., Шацький С.Т. і
інші), однією із складових частин загальної системи позашкільного
виховання, вирішення завдань якої спрямоване на розвиток здібностей і
талантів учнів, задоволення їх інтересів і духовних потреб.

Деякі аспекти цієї проблеми висвітлені в працях О.Ф. Батюка, О.Д.
Корнійчука, С.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, А.М. Пашинського і ін.

Об’єктивний аналіз практики показує, що серед численних факторів, що
негативно впливають на підростаюче покоління, домінуючим є втрата таких
загальнолюдських цінностей, як престиж праці. Залучення до праці часто
здійснюється без належного вивчення інтересів, нахилів учнів,
соціальних, економічних потреб, особливостей і традицій певного
територіального регіону. Це є причиною різкого спаду інтересу до праці.
Багато учнів мають нахил до егоїзму. У щоденному житті частина учнів
проявляє трудову пасивність, неповагу до людей праці, перевищує свої
особисті інтереси в трудовій діяльності, її результатах. Особисте
володіння результатами праці, матеріальними цінностями, що належать
групі чи колективу, стає для школярів символом життєвого успіху, мірилом
людської сутності, що визначає цілеспрямованість їх життєвих прагнень.

Недоліки виховної роботи знаходять свій вияв у тому, що багато
випускників шкіл ідуть в життя без належної практичної підготовки до
праці у сфері матеріального виробництва або взагалі ухиляються від
трудової діяльності. Очевидним є те, що дана ситуація як результат
стихійного впливу того середовища, в якому живуть діти, негативно
впливає на виховання підростаючого покоління, а саме виховання як
організований процес недостатньо протидіє негативним аспектам впливу
довкілля.

Ознайомлення з різними матеріалами, пов’язаними з вихованням учнів в
нових соціально-економічних умовах, дозволяє стверджувати, що одним з
головних його принципів повинна бути – інтенсивна і всестороння
підготовка до залучення їх до трудової діяльності, що забезпечує їм
економічну незалежність, наповнює змістом їх життя ( , ). В основі
цієї діяльності повинна лежати і турбота про себе, ближніх, а не тільки
абстрактний заклик приносити користь суспільству, а пріоритетним
напрямком у вихованні повинно стати створення умов для розвитку умінь і
навичок праці, задоволення інтелектуальних, емоційних і
діяльнісно-практичних потреб підростаючої особистості.

Вивчення стану трудового виховання сільських школярів показало, що з
метою підвищення ефективності цього процесу дуже важливо вдосконалювати
трудове виховання учнів в мікрорайоні школи, об’єднати виховні зусилля
школи і сім’ї, батьківської громадськості, перетворити мікрорайон в зону
виховного впливу. Успіх в реалізації цього завдання залежить від рівня
готовності вчителів, вихователів. Однак більшість педагогів до виховної
роботи в нових умовах не готова, що ще більше загострює проблему
трудового виховання учнів в мікрорайоні школи.

Перехід на якісно новий етап загальної середньої освіти і виховання і
створення у перспективі єдиної системи безперервної освіти зачепило
практично всі сторони діяльності різних виховних закладів. В ході
вирішення проблеми створення і вдосконалення виховної системи важливо
було інтегрувати потік впливів, який іде на сучасну дитину зі сторони
сім’ї, школи, позашкільних закладів, вулиці, засобів масової інформації.
Для цього треба дослідити різні варіанти виховання, що враховують
національні, регіональні і інші особливості середовища.

Передовий досвід показує, що з метою реалізації цих завдань у виховному
процесі останнім часом спостерігаються позитивні тенденції. Робота
приватних шкіл у порівнянні з масовою практикою характеризується
чіткішою спрямованістю трудового виховання учнів перебудовується робота
позашкільних закладів, загальноосвітньої школи з метою прищепити інтерес
і готовність до добросовісної праці, повагу до людей праці, виховати
певні якості особистості.

Як показує практика, важливим фактором підвищення ефективності і якості
трудового виховання учнів стало те, що, спираючись на допомогу батьків,
актив учнів, вчителі і вихователі вивчають інтереси дітей, їх нахили і
здібності, виховні можливості мікрорайонів, середовища, в якому живуть
діти, враховується режим роботи культурно-просвітницьких закладів з
метою активного використання їх потенціалу у виховній роботі. До роботи
з учнями в мікрорайоні школи залучаються старшокласники, батьки.

Поряд з досягнутим у практиці роботи багатьох виховних колективів в
організації трудового виховання школярів спостерігаються лиш незначні
якісні зміни. Незважаючи на те, що сфера його значно розширилась – учні
працюють в таборах праці і відпочинку, шкільних лісництвах – в ряді
мікрорайонів трудова діяльність залишається бідною за змістом і носить
епізодичний характер. Недостатньо використовуються великі виховні
можливості сім’ї, виробничих і громадських формувань. Виховні інститути
у своїй практичній діяльності часто йдуть шляхом збільшення різних
заходів, розрізнених, випадкових, без педагогічної спрямованості, що не
дають педагогічного ефекту. Тому трудове виховання учнів в мікрорайоні
школи є серйозною педагогічною проблемою, що вимагає спеціального
вивчення.

Виховання у юного покоління позитивних трудових якостей, культу праці,
інтересу до творчої праці є центром, в якому повинні зосереджуватися всі
дії педагогів, батьків, виробничих і громадських формувань, дитячих
об’єднань, окремої дитини як суб’єкту виховання. Це створює необхідність
більш глибокого вивчення кола питань, пов’язаних з сімейним вихованням,
дослідження можливостей активного суспільного впливу на процес трудового
виховання. Тому перед педагогікою як наукою, що безпосередньо займається
питаннями виховання дітей, очевидно є необхідність дальшої розробки
проблеми, що пов’язана з трудовим вихованням учнів в мікрорайоні школи.

На етапі розвитку школи і виховання значної уваги заслуговує розробок
основ теорії і практики виховної роботи з учнями, зокрема, організації
їх позашкільної праці, вважаючи її важливим засобом виховання.

Проблеми трудового виховання в позашкільному середовищі відображені в
працях педагогів, сучасних дослідників Б.С. Кобзаря, А.М. Низової, І.Ф.
Сватковського, Н.Д. Ярмаченка. Вони збагатили теорію педагогіки новим
дослідження про роль праці в житті людини і вплив трудового виховання на
особистість учня. В їх працях розкрита роль соціально-економічних
перетворень нашої держави, які створили нову сферу, що впливає на
формування особистості учня.

Поряд з цим, актуальність даної проблеми зумовлена недоліками
традиційної логіки її вивчення. В педагогічних дослідженнях в якості
предмета аналізу вибирають, як правило окремі фактори, що визначають
особливості координацій виховних зусиль школи, сім’ї, громадськості,
перетворення мікрорайону школи в зону виховного впливу (А.В. Киричук,
Б.С. Кобзар, Г.С. Корда і ін.). Окремі аспекти досліджуваної проблеми
розкриваються в працях А.М. Балуби, І.А. Василенко, М.М. Забродського,
С.М. Недільного, В.М. Оржеховської, О.С. Реш, Є.Л. Феоктистової і ін.).
Особливе значення для дослідження мають дисертаційні роботи В.Г.
Бочарової, Г.В. Ізвєкової, . . . Золотуконя, Т.І. МацейківМ.П.,
Трофанової і ін. У цих дослідженнях визначені історичні етапи розвитку
проблеми, принципи, форми і методи організації виховної роботи з учнями
в мікрорайоні школи, місце школи в цьому процесі. Розкриваються деякі
шляхи формування і розвитку різновікових дитячих об’єднань, вивчаються
питання комплексного підходу до організації трудової діяльності школярів
поза школою, визначення способів організації взаємодії виховних сил
мікрорайону в сучасній соціально-економічній ситуації.

Не дивлячись на зростаючий інтерес педагогічної науки до проблеми
трудового виховання школярів у позакласній діяльності, багато її
аспектів висвітлені недостатньо. Вони вимагають теоретичної і практичної
розробки. До їх числа відноситься і проблема трудового виховання учнів в
мікрорайоні школи.

Логіка розвитку наукових знань і актуальні потреби практики зумовлюють
необхідність дальшого дослідження проблеми трудового виховання школярів
з урахуванням особливостей конкретного соціального мікросередовища.
Поглибленого вивчення вимагають різні варіанти змісту праці учнів поза
школою. У методиках з трудового виховання школярів недостатньо
відображений підхід до формування інтелектуальних, емоційних,
діяльнісно-практичних компонентів структури особистості. Організація
трудових справ різновікових груп розглядається с позицій диференціації
змісту і форм трудової активності школярів у відповідності з їх віковими
особливостями, погано висвітлені інтегруючи фактори і методика їх
реалізації. Взаємодія професіональних і не професіональних вихователів
розглядається , в основному, с точки зору керівної ролі педагогів, не
надається належна увага поєднанню наукової, практичної і народної
педагогіки виховання.

Ми вважаємо, що трудове виховання учнів у мікрорайоні школи знаходиться
в прямій залежності від рівня розробки рекомендацій по вдосконаленню
цього проекту, втілення цих рекомендацій у практику виховної роботи в
мікрорайоні.

Виховна робота в мікрорайоні школи – важлива складова частина всієї
виховної роботи. Позашкільна робота проводиться разом з
навчально-виховними закладами, сім’єю.

Недостатній прогрес у трудовому вихованні учнів у мікрорайоні школи,
актуальність і недостатність розробки даної проблеми зумовили вибір теми
нашого дослідження „Умови підвищення ефективності трудового виховання
учнів в мікрорайоні сільської школи”.

На наш погляд, досліджувана проблема:

а) відображає соціальні зміни в суспільстві і державі;

б) стосується мало вивченої області трудового виховання школярів;

в) має теоретичне і практичне значення для підвищення ефективності
трудового виховання учнів в умовах сільського мікрорайону, тобто
проблема актуальна, теоретично і практично значима і зумовлена
зростаючими вимогами суспільства до трудового виховання молоді.

Об’єкт дослідження: трудове виховання школярів в мікрорайоні школи.

Предмет дослідження: педагогічні умови підвищення ефективності трудового
виховання школярів в мікрорайоні школи (в умовах сільського
мікрорайону).

Мета дослідження: розробити і експериментально перевірити умови
підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні
сільської школи.

Завдання дослідження:

Вивчити особливості виховного потенціалу сільських мікрорайонів в
організації і здійсненні трудової діяльності учнів.

Вивчити педагогічні умови ефективності трудового виховання школярів в
мікрорайоні школи.

З урахуванням виявлених умов розробити і експериментально перевірити
педагогічні рекомендації з трудового виховання учнів в мікрорайоні
сільської школи.

Гіпотеза дослідження: ефективність трудового виховання школярів в
мікрорайоні школи значно підвищиться, якщо:

удосконалювати зміст трудового виховання школярів у відповідності з
потребами і соціально-педагогічними можливостями сільського мікрорайону;

організувати спільну трудову діяльність школярів в об’єднаннях в
мікрорайоні школи.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і синтез наукових положень,
матеріалів педагогічного досвіду і експериментальних даних, метод
анкетування і інтерв’ю, бесіди з організаторами позакласної і
позашкільної виховної роботи з учнями, групові і індивідуальні бесіди з
учнями, тривале педагогічне спостереження, педагогічний експеримент,
методи статистичної обробки даних.

База дослідження: дві початкові (Лужанська і Липецька) школи та дві
загальноосвітні школи І-ІІІ ступеня (Витвицька та Слободо-Болехівська),
що у Долинському районі.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у визначені
інтелектуального, емоційного, діяльнісно-практичного аспектів трудового
виховання школярів в мікрорайоні школи з урахуванням виховних
можливостей сільських мікрорайонів; в розробці критеріїв ефективності
трудового виховання в мікрорайоні сільської школи, у науковому
обґрунтуванні ефективних форм організації позашкільної трудової
діяльності учнів.

Теоретичне значення дослідження полягає в дослідженні наукових уявлень
про педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання
школярів в мікрорайоні школи і шляхи їх створення і корекції, головним
із яких є: вдосконалення змісту трудового виховання школярів в
мікрорайоні школи у відповідності з соціально-педагогічними можливостями
сільського мікрорайону; організована спільна трудова діяльність школярів
в об’єднаннях в мікрорайоні школи.

Практичне значення полягає в розробці і втіленні в педагогічний процес
педагогічних рекомендацій з організації трудового виховання учнів в
мікрорайоні сільської школи і визначені його ефективності.

Обґрунтування і вірогідність висновків і рекомендацій забезпечується
застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних завданням
дослідження. Оцінка надійності результатів забезпечується застосуванням
статистичних критеріїв.

Хід дослідження: початок дослідження (серпень 2002 року) проводився у
кількох напрямах: вивчення філософської, психологічної і педагогічної
літератури і виявлення теоретичних передумов вирішення проблеми у
практиці виховної роботи; формування гіпотези, розробка методики
дослідження.

Вересень 2002 року – корекція висунутої гіпотези, первинної концепції
дослідницької роботи, а також виявлення ефективності трудового виховання
школярів в мікрорайоні школи.

Жовтень – грудень 2002 року – проведення формуючого експерименту, його
корекція на основі запропонованої методики, активне включення у
виховний процес представників інститутів виховання, що функціонують в
мікрорайоні.

Лютий – березень 2003 року – здійснення аналізу матеріалів дослідження,
визначення критеріїв ефективності трудового виховання школярів в
мікрорайоні школи, узагальнення матеріалів дослідно-експериментальної
роботи, формування висновків і практичних рекомендацій із результатів
дослідження.

Розділ І. Трудове виховання учнів у мікрорайоні сільської школи як
педагогічна проблема.

Формування духовно багатої і гармонійно розвиненої особистості – одне із
завдань виховання підростаючого покоління, вирішення якого органічно
пов’язане з підвищенням людського фактору, створенням „механізму”
активізації його потенціалу, приведення в дію стимулів, що спонукають
кожну людину в повній мірі розкрити і використовувати свої задатки,
обдарування, інтереси , в основу чого повинні бути покладені розвиваючі
можливості.

Вирішення цих завдань в повній мірі пов’язане з процесом залучення
школярів до праці.

Ефективність вирішення цього завдання багато в чому залежить від стану і
вдосконалення трудового виховання в сфері найбільш тісного спілкування
дорослих і дітей, чим є мікрорайон школи. Спостереження показують, що
невідповідність між тим, що молода людина бере від суспільства, і тим,
що вона дає суспільству, найчастіше виникає там, де батьки не виховують
належним чином у дітей трудові навички, де прагнення до матеріальних
статків бере верх над всіма іншими благами життя. Педагоги помітили, що
нині система виховання в сім’ї як основній сфері проживання нерідко
втрачає трудову орієнтацію. Цей недолік, на жаль, не завжди
компенсується організацією праці учнів в мікрорайоні школи, що породжує
формалізм і пасивність, створює і закріплює у дітей психологію
споживача.

§ 1. Соціально-педагогічні основи трудового виховання у мікрорайоні
сільської школи.

Педагогічно організована праця – ефективний засіб розвитку всіх фізичних
і духовних сил і здібностей людини. Праця завжди була і є основою
людського існування, єдиним джерелом національного багатства, важливим
фактором всього нашого життя, засобом формування особистості.
Становлення особистості молодої людини неможливе без її реального
включення в трудові справи. Ідеї підготовки дітей до праці знайшли своє
відображення в пам’ятках педагогічної думки. Демокрит писав, що всяка
праця приємніша від бездіяльності, якщо люди одержують або дізнаються,
що одержують те, заради чого працюють.

Важливе місце займало трудове виховання і в братських школах, які свою
діяльність здійснювали на основі статутів (раніше прийти до школи,
підмести клас, натопити в печі і ін.).

Значний вклад в історію розвитку педагогічної думки про роль праці в
становленні і розвитку особистості внесли О.В. Духнович, І.Я. Франко,
Г.С. Сковорода, Т.Г. Шевченко і ін. Г.С. Сковорода розглядав моральне
виховання, розумовий розвиток в тісному зв’язку з працею людини, яка
повинна відповідати покликанню і приносити користь суспільству. На його
думку, цінність людини визначається її справами, результатами праці” (
, 154).

Т.Г. Шевченко оспівував могутню силу праці, велич і багатство душі
трудового народу, руками якого створені справжні шедеври. Великий Кобзар
возвеличував людину-трударя, підкреслюючи, що найщасливішою є та людина,
котра працює, котра має благородну мету.

О.В. Духнович вважав працю важливим засобом формування особистості учня.
Він думав, що коли людина „не навчиться і не звикне до праці, вона стане
непотрібним волоцюгою серед людей як трутень серед бджіл” ( ,
111).

Про необхідність праці ми дізнаємось із народної педагогіки. Вона
зберегла велику кількість традицій, які пов’язані з трудовим вихованням:
колискові пісні, багато казок, приказок, прислів’їв, оповідань; діти
вчаться „господарювати” у своїх дитячих забава (іграх), їх залучають до
посильної праці в господарстві. До праці діти звикали з раннього
дитинства: пасли гусей, овець, корів, доглядали за молодшими братами та
сестрами, допомагали батькам і ін.

В процесі праці особистість засвоює вироблені віками критерії краси
людських стосунків, предметів, речей. Беручи участь в трудовій
діяльності, особистість вступає у відносини з суспільством, з
виробничими формуваннями, представниками старших поколінь, ровесниками і
переймає від них не тільки трудові, а й організаторські вміння й
навички, але й досвід трудового життя.

Важливою ланкою в системі формування особистості Закон України про
освіту визначає виховну роботу з учнями в мікрорайоні школи,
підкреслюючи, що одним із положень місцевих органів влади є створення
належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей,
задоволення їх інтересів; організація професіонального консультування
молоді, а також виробничої праці учнів ( , 6).

Глибокі думки про роль праці у вихованні особистості школяра і шляхи її
реалізації внесли відомі діячі вітчизняної педагогіки: П.П. Блонський,
Г. Ващенко, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький, С. Русова.
Так, В.О. Сухомлинський вважав, що однією з важливих традицій „є
залучення дітей, молоді до систематичної праці, як засобу трудового
виховання” ( , 121).

§ 2. Критерії ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні
сільської школи.

Для реалізації нашого дослідження необхідно було визначити поняття
„трудове виховання”. З цією метою ми зробили спробу проаналізувати уже
існуючи його трактування. Поняття „трудове виховання” використовується в
літературі для визначення процесу формування ідейно-моральної позиції
особистості в процесі, що відповідає суспільним ідеалам. При цьому слід
домогтися усвідомлення особистістю необхідності спрямувати свої
здібності на продуктивну працю. Поряд з цим має місце має місце
трактування поняття „трудового виховання” як формування тільки окремих
якостей, що характеризуються, в основному, „готовністю” школярів до
трудової діяльності. Виходячи з цього, не заперечуючи всіх
запропонованих авторами аспектів у визначенні змісту поняття трудового
виховання, ми виділяємо ті з них, які найбільш повно відповідають
завданням виховання і умовам, в яких воно реалізується. Ми виходимо з
того, що трудове виховання – це процес формування світоглядних думок на
працю як на життєву необхідність, а в перспективі – як потребу людини,
утвердження її моральних цінностей, передача багатовікового досвіду –
теоретичного, практичного – від покоління до покоління і розвиток його
відповідно до сучасних реалій, що забезпечує соціальну спрямованість,
моральний аспект трудового зростання особистості школярів. Такий підхід
до змісту поняття „трудове виховання” зумовлений тим, що в нашому
дослідженні виникає необхідність розглядати особистість школяра в
єдності з умовами макро- і мікросередовища.

Поняття „соціальне середовище” вживається в педагогіці у двох значеннях.
В першому воно витлумачується як широка соціальна дійсність,
суспільство, держава в цілому, в другому – як середовище, яке
безпосередньо оточує особистість і впливає на її виховання. „Це
передбачає, – як вказує А.В. Киричук, – виділення двох рівнів при
вивченні середовища: макро- і мікрорівень” ( , 61).

Дослідження останніх років показують, що виховання не завжди
здійснюється з урахуванням об’єктивних умов середовища, що часто не
приймається до уваги позитивний, а іноді і негативний вплив соціального
середовища, умови життя вихованців, умови місцепроживання, які
розглядаються тепер як найбільша з позашкільних сфер життєдіяльності
учнів, як частина мікросередовища школяра, що активно впливає на
формування і розвиток його особистості. Тут найбільш тісними є контакти
дорослих і дітей і найбільш сприятливі умови для їх взаєморозуміння,
розвитку і спільної діяльності, для активізації виховної діяльності” (
, 8).

За останні роки накопичений передовий досвід залучення учнів до праці в
позанавчальній діяльності, в тому числі і в мікрорайоні школи. Робота в
мікрорайоні школи менше носить односторонній, просвітницький характер,
переосмислюється арсенал засобів відповідальності дітей за все, що
твориться довкола них. Для передового досвіду характерне посилення уваги
саме до тих видів і форм діяльності, які в школі представлені слабше від
інших, – виробнича праця, технічна творчість, декоративно-прикладні види
праці, екологічна діяльність і ін. ( , 63).

Участь школярів у таких видах трудової діяльності, праці, корисній для
суспільства, сім’ї, відкриває нові можливості для накопиченнями учнями
соціального досвіду, що пов’язаний з реальними запитами життя.

Однак в масовій практиці залишається низьким виховний результат трудової
діяльності, що проявляється в її недостатньому впливі на всесторонній
розвиток особистості учнів. Багато труднощів сьогодні слід долати в
організації суспільно корисної праці школярів в мікрорайоні школи, не
вистачає вмінь, ініціативи у організаторів цієї справи, мало відчутна
поміч школі зі сторони новітніх підприємств і місцевої влади. Часто
буває так, що самі учні сприймають необхідність трудової діяльності
більш позитивно, ніж учителі чи батьки. Ще не досягнуті вагомі
результати в цій області, а наукові дослідження з цієї проблеми
знаходяться на початковому етапі, потребують поглиблення та
інтенсифікації.

Аналізуючи процес розвитку взаємодії школи з іншими соціальними
інститутами в трудовому вихованні школярів, ми помітили, що протягом
довгого часу зусилля педагогічних колективів були зосереджені, в
основному, на відпрацюванні внутрішніх форм вдосконалення процесу
трудового виховання і недооцінювалось, мало використовувалось
позашкільне середовище. А поряд з тим вивчений передовий досвід показує,
що виховна співдружність школи, сім’ї, виробничих і суспільних формувань
є більш ефективною, якщо вона реалізується у взаємозв’язках
внутрішкільної і поза шкільної діяльності. Саме в сімейно-побутовому
мікросередовищі і його найближчому оточенні школа, сім’я, виробничі і
громадські формування найбільш близькі один одному, природньо об’єднані
між собою не тільки за метою і завданнями, але й за місцем і часом їх
реалізації. Особливе значення ця обставина має для роботи по активізації
внутрішкільних можливостей впливу сім’ї, навколишнього середовища на
особистість дитини в процесі праці в мікрорайоні школи.

Життя вимагає доповнення уже знайдених форм роботи безпосередньо в
мікрорайоні, в зоні. Ставлячи виховні завдання, підбираючи форми і
методи виховного впливу, слід враховувати умови мікрорайону,
особливості, найбільш тоді, коли чітко визначити межі мікрорайону, його
особистості, найбільш тоді, коли чітко визначити межі мікрорайону як
сфери функціонування і взаємодії інститутів виховання нерідко буває
важко, коли мікрорайон як територіально обмежена спільність людей в
сімейно-побутовій сфері формується в залежності від конкретних
регіональних умов, культурно-виробничого оточення, місцезнаходження, а
межі його не обов’язково співпадають з мікрорайоном школи.

При якісному порівнянні існуючих основних типів мікрорайонів в нашому
дослідженні ми прийшли до висновку, що найскладнішим в організаційному
аспекті є мікрорайон сільської школи, особливістю якого є те, що в
школах таких мікрорайонів навчаються діти не лише того населеного
пункту, в якому вона розташована, але й інших поселень, віддалених від
неї на 3 км і більше. Віддаленість місця проживання учнів від школи
ускладнює контакти педагогічних колективів з батьками , представниками
виробничих і суспільних формувань, розміщених за місцем проживання.

Поряд з цим слід враховувати той фактор, що сільські діти ближче
розташовані до всього живого, що їх оточує, а батьки залучають їх з
ранніх літ доглядати домашніх тварин, виховуючи потребу проявляти до них
увагу, турбуватися про них, що знаходить своє вираження в повсякденній
трудовій діяльності . сприятливою тут є щоденна праця дорослого
населення, яка здійснюється на очах дітей.

За нашими спостереженнями, в основі трудової активності жителів
сільської місцевості, наприклад, гірського типу, не на останньому місці
лежить усталена система ведення індивідуальних господарств на ділянках
землі 3 – 4 га (а землі в гірських районах мало, тому вона – найцінніше
багатство, вимагає добросовісної і наполегливої праці). Важливу роль в
традиційній трудовій практиці тут відіграє участь жителів в місцевих
художніх промислах, до чого залучаються школярі різного віку. Ці
особистості стали чіткіше проявлятися в сучасних умовах після вступу в
силу Закону України „Про індивідуальну трудову діяльність”, а тепер –
приватизації землі (з Земельної реформи).

Ми з’ясували, що в сільських школах, на відміну від місцевих,
спостерігаються слабкі внутріколективні відносини в класах,
скомплектованих з учнів, що проживають в різних населених пунктах і
зонах. Спільна позакласна і позашкільна діяльність майже відсутні, після
уроків учні проводять час в різних, стихійно створених, мікрогрупах.
Брати участь в позакласних спільних міроприємствах, в роботі гуртків і
секцій за інтересами в цих умовах школярі не можуть – вторинний прихід
до школи забере в них не тільки позаурочний час, а й час для підготовки
домашніх завдань та допомоги батькам. Спостереження показали, що багато
учнів з віддалених поселень не приходять до школи після уроків навіть на
обов’язкові міроприємства, в тому числі і на ті, які характеризуються
трудовою спрямованістю.

Таким чином, в процесі нашого дослідження були виявлені наступні основні
обмеження можливостей позаурокової виховної роботи педагогів на базі
школи: віддаленість місця проживання учнів, відсутність в школах
необхідної матеріальної бази для традиційних в сільській місцевості
видів праці, включення учнів у сімейну трудову діяльність, яка має чітку
тенденцію до розширення в сучасних умовах індивідуальних форм ведення
господарства. Ці обставини стимулюють творчий пошук педагогів в
установленні трудових зв’язків в мікрорайоні і їх методичній обробці.
Слід підкреслити, що розвиток позашкільної трудової діяльності учнів в
мікрорайоні школи у відповідності з виховною метою потребує
забезпечення суспільною спрямованістю трудові справи, зв’язків з усіма
напрямками виховання: інтелектуальним, моральним, естетичним, фізичним і
ін.

Позаурочна трудова діяльність в мікрорайоні школи не пов’язана з
системою програм підручників і методів навчання, при умілій педагогічній
організації здатна швидко реагувати на все нове, цим самим задовольняючи
важливу вікову потребу школярів – сучасності їх орієнтацій, духовному,
інтелектуальному і фізичному розвитку, прагненню до засвоєння всього
найпередовішого і перспективного у виробництві, сільському господарстві
, техніці і т.д.

Віддаючи належне історичним завоюванням і досягненням минулого і його
героїці, головний акцент в позаурочній роботі з трудового виховання слід
звернути на засвоєння учнями нових економічних відносин, нових напрямів
в розвитку сфери національних і традиційних образотворчого – прикладних
видів трудової діяльності, технічній творчості і художніх промислів.
Важливим, на наш погляд, тут бачиться образ вихователя, старшого друга,
його інтереси, знання про нові досягнення в різних областях народного
господарства на рівні сучасної інтелігентної людини.

Можливість участі в трудових справах учнів в мікрорайоні школи – це їх
доступність, можливість участі в них всіх дітей, задоволення їх
інтересів, поєднання масових форм з індивідуальними з перевагою спільної
праці, але більший прояв індивідуальності, в тому й повинна полягати її
організаційно-педагогічна специфіка.

Розглядаючи основи трудового виховання школярів в мікрорайоні школи, ми
виходимо з головної установки – цілісності виховного процесу за умови
керівної ролі праці, її динамізму. Такий характер праці вимагає від
педагогів пошуків, постійної творчості, переходу від одних форм роботи
до інших. В динаміці трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи
особливе місце займає постановка завдань, пов’язаних подоланням
труднощів, без яких не може бути формування суспільно активної
особистості.

Реалізація охарактеризованих педагогічних вимог пропонує організацію
трудової діяльності учнів, що відповідає основним напрямам виховного
процесу взагалі. Одним із провідних факторів тут є розширення соціально
цінних контактів учнів в процесі трудової діяльності. Для аналізу
ефективності трудового виховання учнів у мікрорайоні школи ми виділили
два головних критерії:

результативний;

процесуальний.

У показниках першого представлені властивості і якості особистості, що
формуються у школярів у результаті трудового виховання.

Процесуальний критерій включає показники організації виховних впливі у
мікрорайонах, взаємодію школи, сім’ї, представників виробничих і
громадських формувань у трудовому вихованню учнів під час залучення їх
до різних видів діяльності у мікрорайоні школи.

Показники зорієнтовані на важливі сфери структури особистості:
інтелектуальну, емоційну, діяльнісно-практичну. У якості показників ми
вибрали особистісні прояви, що характеризують відношення школярів до
праці, до людей праці, творчості, морально-трудових цінностей, що
проявляється в трудовій діяльності.

І. Критерій результативності включає:

1) інтелектуальні компоненти структури особистості школяра:

а) усвідомлення основної ролі праці в житті і розвитку особистості;

б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв’язків з
трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим
досвідом;

в) прагнення пізнати сутність і особливості людини-трудівника, творця
матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників
найближчого соціального оточення;

2) емоційні компоненти:

а) повага до людей праці;

б) почутті відповідальності за свій вклад у трудові справи в мікрорайоні
школи;

в) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах в
мікрорайоні школи;

3) діяльнісно-практичні компоненти:

а) участь в трудових справах в мікрорайоні школи;

б) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності;

в) участь в самоуправлінні і організації трудової діяльності в
мікрорайоні школи.

ІІ. Процесуальний критерій:

а) педагогічна готовність учасників виховної роботи до взаємодії в
трудовому вихованню в мікрорайоні школи;

б) вміння визначити мету і завдання трудового виховання школярів і
застосування ефективних засобів їх вирішення;

в) осмислення сутності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи.

Аналізуючи результати трудового виховання школярів на основі показників
критеріїв ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи,
ми виходили з того, що кожен показник стосовно особистості конкретного
школяра може мати наступні характеристики: яскраво виражений (5 балів),
помірно виражений (4 бали), слабо виражений або не виражений зовсім (3
бали).

Такі характеристики визначились також з урахуванням фактору
різновікового складу учнів у різних трудових об’єднаннях в мікрорайоні
школи.

Центром роботи з трудового виховання її ініціатором повинна бути школа (
, 17). Вона повинна брати на себе в позашкільній роботі посильну її
частину. До того ж, ми спирались на педагогічну концепцію про те, що
узгоджена взаємодія – основа успіху.

На шляху демократизації нашого суспільства значно зросла соціальна
функція школи. Вона у все більшій мірі концентрує в собі функції
соціалізації особистості, тобто залучає її в систему суспільних відносин
і соціальну практику в цілому. Загальноосвітня школа як демократичний,
державно-суспільний інститут, що постійно розвивається створює умови для
розкриття здібностей особистості, формування її світогляду, творчого
мислення, озброює учнів системою знань про працю людини. Вона покликана
сприяти виробленню у молодих людей усвідомленої громадянської позиції; в
готовності до праці і свідомої творчості з врахуванням місцевих
соціально-економічних умов, національних традицій і інших особливостей.
Але забезпечити повну реалізацію виховного процесу в умовах класних
уроків не в змозі. Штучна ізоляція школи від впливу позашкільного
середовища, виключення цього фактору з виховної системи збіднюють процес
в цілому, знижують його ефективність.

Останнім часом намітилась позитивна тенденція у виховній діяльності шкіл
у напрямку визначення шляхів взаємодії школи з сім’єю, виробничими і
соціальними інститутами з метою створення необхідних умов для
різностороннього розвитку учнів і творчої діяльності педагогів. Це
дозволяє говорити про початок подолання одностороннього підходу до
виховання як до справи тільки педагогів, про створення основи для
поступового підвищення виховної роботи соціального середовища.

Розділ ІІ. Вдосконалення змісту трудового виховання учнів у мікрорайоні
сільської школи.

§ 1. Педагогічно цілеспрямована організація трудової діяльності учнів у
мікрорайоні сільської школи на основі залучення їх до продуктивної
праці, традиційних видів праці.

В системі розроблених нами методичних рекомендацій підвищення
ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні школи ми виділяємо
два блоки педагогічних умов : удосконалення змісту трудового виховання
учнів в мікрорайоні сільської школи, організація спільної трудової
діяльності учнів в мікрорайоні сільської школи. Основою системних
зв’язків цих блоків ми визначаємо цілісний підхід до процесу виховання,
зміст якого реалізується в педагогічно організованій діяльності
вихователів і вихованців.

В даному параграфі ми висвітлюємо питання, пов’язані із змістом виховної
роботи, мета якої – збагатити процес трудового виховання учнів шляхом
залучення до нього педагогічного потенціалу мікрорайону. В якості такого
змісту ми розглядаємо досвід трудової діяльності, який передається
вихователями і засвоюється вихованцями в позаурочний час в мікрорайоні
школи. Виходячи з трактування І. Лернера педагогічного аспекту
соціального досвіду, головними компонентами досліджуваного нами змісту
знань і умінь ми визначили емоційно-ціннісний досвід праці і досвід
творчої трудової діяльності, виділення цих компонентів в педагогічних
ситуаціях, що виникали в позашкільному середовищі школярів, дало нам
можливість ефективніше використати їх виховний потенціал.

Досліджуючи зміст трудового виховання учнів в мікрорайоні школи, ми
намагались чітко співвідносити вище названі компоненти змісту з
виділеними нами критеріями ефективності трудового виховання, що
відображають взаємозв’язки інтелектуального, емоційного
діяльнісно-практичного компонентів виховного процесу. Формуючи зміст
виховної роботи у відповідності із вказаними методичними рекомендаціями,
ми врахували також особливості мікрорайонів сільського типу: своєрідні
види трудової діяльності, їх тісний зв’язок з естетичною творчістю,
емоційно-ціннісна орієнтація та органічний зв’язок людини-трудівника з
природою, з традиціями попередніх поколінь, що втілюють загальнолюдські
ідеали гуманізму. Характерними особливостями досліджуваного мікрорайону
є також: яскрава трудова символіка народних свят, насичення традиційних
форм дозвілля прикладними видами творчої праці, висока моральна
орієнтація взаємодопомоги односельчан в повсякденній праці. Ці умови
дають можливість створити багату структуру зв’язків змісту трудового
виховання учнів в мікрорайоні сільської школи з естетичним, моральним,
фізичним вихованням і розумовим розвитком учнів, тому запропонована нами
методика підвищення ефективності трудового виховання в мікрорайоні
сільської школи включала в кожну організовану педагогічну ситуацію
зв’язки засвоюваних школярами трудових умінь і навичок з естетичними,
інтелектуальними, моральними цінностями.

Ми прагнули, щоб в змісті експериментальної роботи взаємозв’язки всіх
названих цінностей були представлені в понятті „творчість”: праця
розумна, красива, чесна – це творча праця. В логіці розкриття цих
взаємозв’язків ми використали два шляхи: від особистості – до
результатів її праці і від результатів праці – до особистості.
Педагогічні ситуації, що створювались в процесі трудової діяльності
учнів в мікрорайоні школи, включали в себе роботу педагога з підготовки
учнів до сприйняття і осмислення процесу праці і її продуктів через
особистість людини-трудівника. Цим ми в певній мірі забезпечували
зв’язок інтелектуального компоненту трудового виховання з емоційним і
діяльнісно-практичним компонентами. Орієнтуючись на цю лінію розвитку
особистості, трудову діяльність в наших різновікових формуваннях
організували так, щоб учні допомагали один одному сприймати речі
одухотвореними. Багата символіка народних обрядів і трудової практики
була для нас важливою опорою в активізації абстрактного мислення
школярів у поступовому освоєнні ціннісних зв’язків людини і продуктів її
праці.

Акцентуючи цей зв’язок як смисловий епіцентр створених в
експериментальній роботі педагогічних ситуацій, ми намагались
відобразити світопоглядні установки на те, що праця пов’язує людину з
природою, людину з людиною, людину з минулим і майбутнім, людину з її
народом і зі всім людством. Праця як основа життя, його основна творча
цінність – така була світоглядна орієнтація вибору змісту нашої роботи.

Удосконалення змісту трудового виховання сільських школярів в
мікрорайоні школи ми зв’язували з подальшим розвитком переходу від
епізодичної роботи до рівносторонньої трудової діяльності, взаємодії
трудових виховних зусиль, відкинення просвітницького характеру роботи,
що повинно було сприяти змістовності трудової діяльності учнів в
мікрорайоні школи.

В постійному ускладнені і розвитку змісту, оновленні і вдосконаленні
організаційної структури цієї діяльності, ми спираючись на положення
педагогіки про те, що якісні зрушення в соціальній сфері не можливі без
глибоких перетворень в змісті праці; на Закон України „Про освіту”, в
якому підкреслюється, що позакласна робота має базуватись на принципах
вільного вибору типу закладу, виду діяльності за інтересами і що учні
мають право на трудову діяльність в позаурочний час.

З метою дослідження шляхів підвищення ефективності трудового виховання
школярів в мікрорайоні школи необхідно було вирішити ряд завдань,
сформульованих нами раніше. В першу чергу, ми звертали увагу на те, що в
зміст їх входить виявлення внутрішніх процесів механізму вдосконалення
змісту трудового виховання учнів (потреби, інтереси, захоплення,
традиції), умови переходи їх до зовнішнього прояву – дії, практичні
справи, коли кожний компонент має специфічний спосіб зв’язку елементів,
що входять до нього, тобто володіє своєю структурою. На нашу думку
врахування цих механізмів має сприяти ефективності процесу трудового
навчання учнів в мікрорайоні школи.

В процесі розв’язання виховних завдань потрібно сформувати в учнів
суспільно ціннісне відношення до трудової діяльності, закласти основи
соціально значущих потреб в ній, розвинути здібності до активної участі
в праці в мікрорайоні школи.

Організація педагогічного експерименту передбачала систематичне
спостереження за ходом роботи в експериментальних умовах, своєчасне
корегування і врахування результатів досвіду.

Аналізувались зауваження, відгуки, пропозиції вчителів, вихователів.

Здійснення експерименту пропонувалось шляхом:

розробки його критеріїв;

якісної розробки експериментального матеріалу;

систематичного контролю за ходом роботи;

своєчасного теоретичного узагальнення і оформлення одержаних
результатів.

У змісті трудового виховання учнів в мікрорайоні школи нами
враховувались перспективи народного господарства Прикарпаття,
національні і місцеві (регіональні) трудові традиції, переважаючий вплив
сім’ї, складений досвід трудового виховання в мікрорайоні.

Специфіка виробничого оточення, як показало наше дослідження, сприяло
вдосконаленню змісту праці, збагаченню трудового досвіду школярів. Разом
з тим віддаленість місця проживання від центрів зосередження деяких
видів трудової діяльності вносило труднощі у створення умов
відповідності і задоволення інтересів і нахилів учнів, що вказувало на
необхідність корегування програми з орієнтацією її на творчий підхід,
прояви ініціативи в реалізації поставлених завдань. Переслідуючи
загальну мету, в досліджуваному мікрорайоні ставились конкретні
завдання. Тому навіть в нашому мікрорайоні з несприятливими умовами ми
знаходили шляхи для організації трудового виховання учнів.

Ми прагнули подолати формалізм у роботі, який проявлявся в надзвичайному
захоплені масовими заходами, в яких часто губились особистість окремої
дитини з її інтересами і потребами, в прагненні дорослих підмінити
дітей, невмінні організувати трудову діяльність учнів в мікрорайоні
школи.

Проведений експеримент будували на систематичному включенні учнів у
трудову діяльність в мікрорайоні школи; в структурі виховного процесу у
відображали різні види трудової діяльності у відповідності з місцевим
умовами, щоб учні могли закріпити одержані знання на практиці і
співвіднести з ними свої інтереси, здібності, нахили.

В основі цих видів трудової діяльності були традиційні для даного
регіону художньо-прикладні види праці, художня і технічна творчість. Для
розкриття їх змісту використали такі форми і методи, як зустрічі,
бесіди, розповіді, екскурсії, читання літератури, перегляд експозицій
народних і художніх музеїв, свята, вечорниці, конкурси,
практично-трудова діяльність учнів в мікрорайоні школи, спираючись при
цьому на рекомендації обласної науково-практичної конференції:

– широко залучати до керівництва об’єднаннями, гуртками творчих
працівників, народних умільців, ефективно використовуючи наявну
матеріальну базу школи, школи-інтернату, професійно-технічного училища,
підприємств;

– розширити у сільській місцевості з невеликим контингентом учнів
можливості організації трудового виховання на зразках народних
промислів, використовуючи індивідуальні, групові чи масові його форми;

– ширше практикувати творчі зустрічі, свята ремесел, виставки і конкурси
декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості;

– ширше використовувати у виховному процесі проникнення в трудову
діяльність елементів традиційних художніх народних промислів.

Виховання національного характеру передбачало засвоєння школярами
трудових традицій свого народу, а також вплив на цей процес основних
засобів народної педагогіки з опорою на моральні ідеали і ритуали.
Важлива роль тут належить сім’ї, в якій діють традиції національного
виховання.

Розкриваючи використовувані засоби з метою реалізації компонентів
трудового виховання в мікрорайоні школи, намагались показати, що в
інтелектуальному компоненті ми прагнули змінити смислові установки
особистості; систематизувати знання, уявлення про різні види праці в
процесі „включення особистості школяра у важливу для нього діяльність”,
організації і зміні таких видів діяльності, в яких здійснюється
саморозвиток особистості (практичного залучення школярів до участі в
них): знання про трудові традиції рідного краю, конкретні досягнення
його кращих працівників, про ті зміни, які сталися в характері праці за
останні роки.

Постановка інтелектуальних завдань, здавалося б, традиційна, їх
вирішення багаторазово здійснювалось на практиці. Між іншим, в
експериментальних умовах позашкільного середовища вирішення цієї
проблеми набуло нового забарвлення. Ми вважаємо за доцільне виділити
трудові традиції, спираючись на те, що в культурі існує глибокий зв’язок
праці і моральної категорії „добра”, передачі досвіду. Виховання на
народно-трудових традиціях допомагало зберегти те просте значення
поняття „добра” як роботи, прекрасної на всіх етапах людського життя.
Учні знайомились з традиціями, що історично склалися, з метою чого
практикувалось вивчення історії місцевих підприємств, об’єднань і
формувань аграрного сектору, історії сімейних династій, окремих сімей. В
процесі цієї роботи учні дізнавались, що характерним для народних
традицій було те, що навіть під час дозвілля організовувались цікаві,
корисні справи, що мали моральний зміст: наприклад, молодь села
об’єднувалась за віком на вечорниці (досвітки), які були формою
відпочинку молоді в поєднанні з певною господарською працею: дівчата
приходили з пряжею, шиттям, вишиванням, а разом, наприклад, чистили
(„лупили”) кукурудзу, складали листя тютюну в „папуші” і т.д. в процесі
цієї роботи вивчались і співались старовинні і сучасні пісні, молодь
обмінювалась прислів’ями, приказками про працю. Праця в супроводі
традиційних „музик”, пісень, жартів ставала засобом збагачення знань і
уявлень про трудові традиції свого краю, що передбачало розвиток у
школярів інтересу до народних традицій і бажання застосовувати досвід
старших поколінь на практиці.

Трудові традиції, до яких залучались учні, тісно зв’язані з середовищем
і соціально ним зумовлені, бо в ньому знаходять своє відображення
виробничі, сімейні, побутові трудові традиції, через них передається
досвід попередніх поколінь, в яких сконцентрована народна мудрість і
багатовіковий досвід народу. Залучення до трудових традицій краю
передбачало закріплення основи розуміння школярами душі і таланту свого
народжу, формування моральних якостей особистості і їх прояв у праці.

Використовуючи запропоновані педагогічні ситуації, ми ставили перед
собою завдання шляхом залучення учнів до традиційної мудрості, до
народної творчості привести їх до усвідомлення керівної ролі праці в
житті людини і суспільства, розвинути інтерес до пізнання трудових
традицій свого краю і загальнолюдського трудового досвіду,
використовуючи в цьому процесі емоційно-ціннісний досвід праці. Це можна
прослідкувати на прикладі втілення в практику виховного процесу народної
мудрості під назвою „Запросіть Весну в гості”, де ми використовували і
бесіду, і розповідь, а також елементи практичної праці.

Методика реалізації цієї трудової народної традиції полягала в тому, що
ми внесли розроблений нами варіант у сценарій свята Весни в селі Витвиця
Долинського району. Пропонуємо цей варіант:

„Оксанко, одягайся тепліше, підемо в сад”, – каже бабуся своїй онуці.

Оксанка здивовано закліпала оченятами, – а що тепер робити в саду, коли
довкола сніг, холодно?

„Підемо до Весни, щоб вона скоріше прийшла до нас”, – посміхається
бабуся. Дівчинка бере шубку, сани, рукавички, бабуся одягає теплу хустку
і вони разом виходять.

„Давай назбираємо гілочок, яких наломив вітер, – каже бабуся. – Виберемо
найкращі і поставимо їх у високу вазу. На кожній гілочці з кольорових
ниток зав’яжемо стрічки. Вони прикрасять гілочки берези такими собі
квіточками. В хаті тепло, і незабаром березова гілка вкриється
маленькими листочками. Хто прийде до хати – здивовано погляне на букет:
надворі зима, а в хаті – Весна!”

„На городі великий кущ форзиції, густий, – продовжує бабуся. – Зріжемо
кілька гілочок, поставимо їх у воду, і зацвіте гілочка жовтенькими
гілочками, ще до свята Весни зацвіте. І тоді можна подарувати гілочку
мамі, вчительці, подружці. А ще придивись, дитино, до куща бузку. На
верхніх гілочках є парні бруньки: гілочки з такими бруньками поставимо
до хати у вазу. У вазу будемо доливати водиці, а гілочки оббризкувати
нею ніби дощем. Букет буде у нас на весняні свята.” „А на мамин день
народження, який буде в квітні?” – питає внучка.

„Поздоровити твою мамусю з днем народження ми зможемо, зрізавши перед
тим кілька гілочок черешня, вишні, яблуні. Вибирати потрібно лише ті
гілочки,, які і так би були зрізані весною під час чистки саду. У вазі
гілочки не лише зазеленіють, але і зацвітуть: за вікном сніг, а в
кімнаті – цвіт яблуні!”

„Бабусю, навіщо ти набираєш стільки піску?” – питає Оксанка.

„Пісок насиплемо в порожні горщики або в старі чашки, тоді посадимо
цибулю, зрізавши вершки, щоб цибуля скоріше пустила пір’я. Поливати
будемо не часто, бо цибуля не любить вологи. А коли виросте зелене
пір’я, нащипаємо тобі його до бутерброду, до борщу. В горщик з піском
посадимо корені петрушки і поставимо на вікно, щоб у нас була свіжа
зелень. У кого є закрита веранда, той може посіяти у ящику кріп. Ось
так, Оксанко. Ми і запросили до хати красуню Весну!”

Використання запропонованих виховних засобів – не просто залучення
школярів до трудових традицій свого краю, а й залучення до національних
надбань, що виражається в тому, що учні збагачують свої знання про
працю, формують трудові вміння і навички. Це залучення до совісті і
доброти людської, що, в свою чергу, формує прагнення до примноження
трудових традицій свого народу, збагачення традицій інших народів і
загальнолюдського трудового досвіду.

З метою систематизації знань і уявлень про трудові традиції ми
використали матеріали і експозиції місцевого музею народної творчості,
шкільного музею, де представлені предмети побуту, національні знаряддя
праці, предмети образотворчого мистецтва, роботи народних умільців. Діти
одержували знання про те, що всі предмети домашнього вжитку,
національного одягу, знаряддя праці, – все це робилось вручну з великим
старанням і любов’ю, щоб кожна річ була міцною і красивою. Кожен майстер
дорожить своєю трудовою честю, своєю репутацією, думкою людей, серед
яких він живе і працює, серед яких випало жити і працювати його внукам,
правнукам.

Ми організовували зустрічі з народними умільцями, представниками
трудових династій ткачів, гончарів. Різьбярів, вишивальниць, імена яких
відомі не лише в краї, а й далеко за межами України. Демонстрували свою
майстерність члени трудових династій Мізунських, Комарів.

Ми використали виховний потенціал народного музею, організованого при
Будинку культури, в експозиціях якого розповідається про історію
місцевих підприємств, сільськогосподарської артілі тощо. Це давало
можливість учням систематизувати знання про трудові традиції свого
народу, доповнюючи їх практичною участю в музейній справі в якості
помічників директорів, екскурсоводів, гідів. Центром цієї роботи в
нашому експерименті ми зробили Будинок культури в мікрорайоні села Пнів.
Він став факультетом народного університету, яким керує директор
місцевої школи Роман Мамчур.

Виховною ланкою стало відвідання школярами трудових об’єктів місцевих
виробничих формувань, підприємств, народних художніх промислів. Тут вони
дізналися багато цікавого про трудові традиції краю, села, а за бажанням
– брали безпосередню участь в оформлені творчих виставок, організації
конкурсів і ін.

Ефективність виховного процесу шляхом використання в ньому трудових
традицій старших поколінь залежала, в основному, від тих впливів, які
отримували учні з боку дорослих.

На школярів впливали різні за родом діяльності, за індивідуальними
особливостями люди: батьки, старші брати і сестри, вчителі,
учні-старшокласники. Кожен, спілкуючись з дітьми, виступав у ролі
вихователя, в якості прикладу для наслідування. Ми давали школярам
можливість зустрічатися і спілкуватися з різними поколіннями дорослих.
Ті розповідали про своє трудове минуле по-різному, але, в основному, про
трудові традиції свого краю, села, про трудову юність, про те, яку роль
відіграє праця для кожного з них. В біографіях дорослих учні бачили
відображення особливостей трудової біографії села, краю, регіону, на
конкретних прикладах трудового життя близьких, знайомих і не знайомих
людей прослідковувалось позитивне і негативне в розвитку народного
господарства в умовах Прикарпаття з а багатовікову історію працелюбного
і талановитого народу цього краю. Разом з тим, ми відчували незручність
перед дітьми в тих випадках, коли серед дорослих були спроби змовчати
про негативні моменти в цій історії або прикрасити, спотворити її.

Використання у виховному процесі зустрічей, знайомств можна
прослідкувати на прикладі організації такої зустрічі в селі Витвиця
Долинського району з жителем цього села Ярославом Вінтоняком, одним з
тих, хто зосередив в собі найкращі якості господаря, трудівника, плодами
якого славиться земля Прикарпаття, хто відстоював своє минуле, щоб
наступило наше сьогодення і наше завтра.

Спостерігаючи за його працею в „домашній” майстерні, учнів охоплювало
почуття поваги до майстерної людини, усвідомлювали значення так
потрібних людям професій будівельника, столяра, якими тепер часто нехтує
молодь. Учні стали частими гостями народного умільця, який,
використовуючи в деяких столярних операціях „малу механізацію”,
трудиться і тепер, допомагає порадою, практичною справою в побудові
нового будинку, виготовленні чи ремонті предметів домашнього вжитку. До
І. Мізунського ідуть за всім, чого раптом не вистачає в господарстві:
зробити колесо до воза, поновити плуг, змайструвати діжку. Він столярує,
мурує колодязі, вміє ланцюжок з бісеру робити, доріжки ткати. І тепер в
хаті Мізунського знаходиться ткацький верстат, на якому працює господар,
а дружина Людмила щоліта заготовляє сировину для ткацтва. Восени, після
всіх польових робіт Мізунський іде по лозу, щоб взимку сплести кошики,
якими у Витвиці користуються не лише дорослі, а й діти, підлітки.

Дуже важливим у виховному процесі було те, що учні дізнались: у батька і
матері Мізунського виростало троє синів, і всі як один беручкі до
роботи: що жати, що косити, молотити чи якою іншою справою зайнятися в
господарстві. Їх покійна мати, котра теж не знала втоми в роботі, не
могла натішитися працелюбними синами. Вони знали всі ремесла, не сиділи
без роботи вечорами: робили решета, коновки, маснички, вила, граблі,
сопілки і інші речі. Молодший син Михайло – відомий в селі коваль. Але
він не тільки вміло орудує молотком і кувалдою, а й гарно вишиває
рушники, якими прикрашений навіть місцевий Будинок культури. Допомагає
Михайлу його дружина Ольга.

Діти наслідують працелюбність і майстерність обдарованих, талановитих
земляків-односельчан. Їм була дана можливість щось змайструвати, зробити
потрібну річ: вони з цікавістю розглядають і самі хочуть зробити якийсь
предмет забутого ремесла.

Учні виражали своє ставлення до таких зустрічей висловлюваннями типу: „Я
починаю розуміти значення трудових традицій свого народу” (Михайло М.,
10 р.); „Як добре, що живуть на землі моїй такі славні, з золотими
руками люди” (Ігор К., 10 р.).

Читання в шкільній, сільській бібліотеці допомагало розкривати красу і
велич людини праці, тому при підборі літератури істотне значення мало
врахування читацьких інтересів, рівня інтелектуального розвитку учнів,
ступінь доступності для них всесторонніх, в тому числі соціальних,
економічних, екологічних, естетичних і трудових проблем, висвітлених в
книгах. Учні, в основному, орієнтувались на домашнє читання. Тому в ході
експериментальної роботи ми рекомендували їм список літератури, в якій
висвітлювались питання зі сфери праці, і популярні видання в області
праці, техніки, газети і журнали, в яких були опубліковані матеріали про
працю. Для найменших була запропонована дитяча література з
ілюстраціями, загадками, прислів’ями, приказками про працю, як от:
Джанні Родарі „Чим пахнуть ремесла?”, „Якого кольору ремесла?”, Петро
Король „Лісовий експрес”, „Українські народні казки”, поезія
прикарпатської поетеси, Члена Спілки письменників України, народної
учительки Марійки Підгірянки; Д. Герасимчук, Я. Дорошенко „Страгора”,
М.Міщенко „Чого земля квітне”, А.Шпиталь „Лана” та інші.

Для дітей 10 – 11 – віку була підібрана література, яка найбільше
впливала на формування інтелектуальних і емоційних компонентів структури
особистості школяра, наприклад: В. Качкан „Світло високого дня”, альбом
„Юрій і Семен Корпанюки” тощо.

Щоб реалізувати задумані плани, задовольнити читацький попит і інтереси
всіх учнів, молодші школярі відвідували бібліотеки, книжкові кутки,
ігротеки в Народному домі разом з дорослими.

Ми залучали школярів до організації свят: свята першої борозни, Дня
працівника лісу, „Виходу на полонини” і ін. При їх проведенні
розроблялась і пропонувалась приблизна структура свята, як-от:
інформування через інформаційні стенди, місцеве радіо про проведення
заходу; підготовка до його проведення; складання сценарію; саме
проведення свята; його завершення.

Шляхом інформування ми доводили до відома жителів мікрорайону назву
свята, дату і місце його проведення. Дорослі і діти могли дізнатися про
те, хто є ініціатором і організатором запропонованого заходу від
громадських формувань мікрорайону, від виховних закладів, від дитячих
об’єднань в мікрорайоні школи.

При підготовці свята школярі 5-6 класів ставали його учасниками: багато
юних умільців мали честь провести першу борозну, а молодші школярі були,
в основному, глядачами, гостями, але ми захід організовували так, щоб
викликати інтерес, відчуття причетності до трудових справ старших,
залучаючи до свята як найменших, так і дітей 10-11 років, розвиваючи
ініціативу проведення даного дійства на території мікрорайону школи.
Сценарій свята пропонується в додатку

В процесі залучення до трудових буднів і досягнень своїх односельців ми
давали можливість школярам правильно осмислити такі поняття як творча
праця, трудова дисципліна і ін.

Сучасність змісту і форм трудової діяльності було одним з принципових
педагогічних вимог в нашому дослідженні, адже учні жили не лише минулим
і нинішнім днем. Ми враховували те, що інтереси дітей спрямовані в
особисте і суспільне майбутнє, що хлопчики і дівчатка є справжніми
носіями нових поглядів, норм і оцінок, хоч нерідко в різкій формі. У
трудовій діяльності в мікрорайоні школи школярі швидко реагували на все
нове, цим самим виявляючи важливу вікову сутність дитини. Головну увагу
в роботі з трудового виховання ми зосереджували на засвоєнні учнями
нових економічних відносин, виробничих досягнень, нових напрямків в
розвитку сфери матеріального виробництва, що в урбанізованому сільському
поселенні передгірського мікрорайону ставало очевидним завдяки наявності
підприємств промисловості, народних художніх промислів,
аграрно-промислового комплексу.

Сприятливий вплив на школярів тут мав приклад дорослих, праця дорослого
населення, що здійснювалась на очах. Була продумана структура цієї форми
виховного впливу на особистість школяра:

інформування дітей і дорослих про трудові справи в мікрорайоні;

спільна праця дорослих і школярів на виробничих ділянках села,
підприємства;

організація конкурсів і ін.

Така структура дозволяла більш ефективно вирішувати завдання виховної
роботи в мікрорайоні. Покажемо це на прикладі трудового виховання учнів
в мікрорайоні, де розміщене господарство (селянська спілка) „Явірник”.
Робота тут організовувалась так, щоб інформування про трудові справи з
участю школярів закликали жителів мікрорайону брати участь у корисних,
благочинних трудових акціях. Це давало позитивні результати: так, в
напружені дні посівної і збиральної кампанії на поля господарства
виходить все працездатне населення: працюють пенсіонери, студенти і учні
вузів і училищ, технікумів, які приїхали на канікули додому або працюють
у складі новітніх рудових формувань.

Позитивний виховний вплив на дітей в цих умовах мала атмосфера поваги,
що оточує трудівників – майстрів своєї справи. Увагу до членів
селянської спілки, трудових династій, членів виробничих і сімейних
підрядів була наочним прикладом для школярів у тому, що добросовісна
праця кожного одержувала належну оцінку і повагу.

В таких ситуаціях розвиток в учнів інтересу до праці набув особливого
значення: мало було навчити молоду людину елементам майстерності, дуже
важливо було навчити її дивитись на життя з точки зору
людини-трудівника, людини-творця, яка живе за законами трудової честі.

Результати практики, спостереження, перший зріз вказували нам на
необхідність збагачення процесу виховання більш конкретним змістом
діяльнісно-практичного аспекту з тим, щоб виявити залежність і
ефективність виховання від більш раннього включення учнів в практичну
трудову діяльність в мікрорайоні школи. У цьому пошуку ми виходили з
того, що людина розкривається не тоді, коли вона виступає в ролі
пасивного глядача, слухача, спостерігача, „поглинача” інформації, а
тоді, коли вона захоплена якоюсь справою, що потребує активності,
самостійності, творчої фантазії.

Поглиблюючи і розширюючи виховний зміст даного компоненту, ми розглядали
його так само як виявлення і розвиток індивідуальних здібностей учнів,
повніше розкриття цих здібностей в процесі досягнення результатів праці,
коли праця була засобом втілення в практику їх сокровенних задумів, що,
в свою чергу, викликало у школярів бажання виконувати соціально значимі
трудові справи, що приносять користь суспільству.

В основу цієї діяльності ми поклали педагогічну концепцію про те, що
праця стає усвідомленою, відношення до неї стійким, що переходить в
традиції лишень тоді, коли вони продиктовані свідомими поглядами і
переконаннями.

З метою одержання бажаних результатів в планах роботи з трудового
виховання школярів в експериментальних умовах ми накреслили такий підхід
до організації трудової діяльності, який дозволив включити школярів у
цілеспрямовану продуктивну працю, а найперспективніше планування такої
роботи сприяло встановленню послідовності, постійне ускладнення трудових
справ в мікрорайоні школи, що, властиво, давало можливість залучати до
виховного процесу також учнів молодшого шкільного віку.

У розвитку цього аспекту увагу відводилось поєднанню особистих інтересів
учнів. Багато учнів позитивно відносились до праці в мікрорайоні школи,
бо вона мала суспільне значення, тобто приносила користь мікрорайону. Це
було характерним навіть для тих учнів, які не „горіли” бажанням брати
участь у суспільно-корисній продуктивній праці, що, як ми помітили, мало
б глибоко перебудувати особистість, змінити її ціннісні орієнтації.

Виключне значення тут мала діяльна участь дітей в праці, яка
здійснювалась в процесі конкретної творчої діяльності. Покажемо це на
прикладі трудового виховання в мікрорайоні Вітвицької середньої школи
Долинського району, на території якого розміщено 5 гірських сіл з
присілками. Це створило несприятливі умови, що ускладнили організацію
трудової діяльності школярів.

Завдяки творчому підходу, а саме, використанню запропонованих
рекомендацій, ми тут успішно вирішили проблему трудового виховання
учнів.

Передовий досвід і експериментальна робота вказували на те, що особливий
виховний вплив тут мала оцінка праці школярів зі сторони громадськості,
вплив суспільної думки в селі. Тому не випадково серед запропонованих
форм роботи в процесі трудового виховання стало використання думки
сільських сходів, обговорення особистої участі кожної дитини в праці. В
сільських поселеннях, де жителі добре знають один одного, ця ситуація
передбачала позитивні результати, що підвищувало ефективність трудового
виховання в мікрорайоні школи.

Вчителі, вихователі, студенти-практиканти в особі дітей мали надійних
помічників, а в деяких випадках – ініціаторів організації трудових справ
в мікрорайоні школи.

Процес праці ми будували так, щоб учні жили інтересами батьків і інших
категорій дорослого населення України та, зокрема, мікрорайону. З цією
метою на кошти місцевої селянської спілки на території мікрорайону була
збудована тваринницька ферма, де разом з дорослими працювали і учні.
Праця була організована так, щоб у виховний процес обов’язково включати
елементи, які пов’язані з використанням трудових традицій. Наприклад,
учні, що проживали на території віддалених зон, працювали в господарстві
помічниками пастухів, допомагаючи старшим готувати традиційний тут
харчовий продукт – будз, який готується зі свіжого овечого сиру.

Ми помітили, що учні залюбки працювали з дорослими в тих випадках, коли
їм надавалась можливість заволодіти цікавою технологією, тією працею,
яка принесе задоволення і радість. Така організація трудового виховання
давала позитивні результати. Ось що сказала Марійка П., учениця 2-го
класу: „Я з радістю працюю з мамою, пізнаю таємниці цікавою і потрібної
всім справи.”

В експериментальному мікрорайоні ми робили орієнтацію на залучення
школярів до завдань розвитку місцевого лісового господарства, залучення
їх до праці в місцевому лісництві. Працівники лісу залучали учнів до
омолодження лісових смуг, лісонасаджень, що розміщені на території
ярів, заготівлі пагонів і кущів, збору насіння лісових культур.

Участь у такій роботі давала можливість одержати відповіді на питання:
„Як буде вести себе, наприклад, женьшень карпатський на їх дослідній
ділянці, чи зуміє рости в місцевих кліматичних умовах, чи дасть урожай,
враховуючи той фактор, що навіть в межах одного територіального району
спостерігається коливання як в складі ґрунту, так і в температурі
повітря. Завдяки трудовим зусиллям дослід вдався: спостереження
показали, що при уважному догляді і в кліматичній зоні можна вирощувати
різні рослини.

Участь в дослідницькій праці, оволодіння додатковими знаннями і уміннями
щодо вирощування рослин стимулювало новий напрям цієї роботи: він
виражався в тому, що діти, а особливо дівчатка, стали вирощувати
гладіолуси, жоржики, троянди, які в умовах мікрорайону погано
приживаються. Цибулини гладіолусів, розсаду інших квітів, яку вони
навчились вирощувати з насіння, учні дарували дитячому садку, школі,
жителям мікрорайону, любителям-квіткарям інших районів. Можливість
працювати в мікрорайоні школи захопила учнів, про що говорили вони самі:
„Ми гордимося тим, що ще в молодшому шкільному віці виростили цикламени,
так як раніше ця екзотична рослина не росла в цьому районі, а зараз її
можна побачити в будинках багатьох жителів мікрорайону, що стало
можливим завдяки тому, що ми залучились до благородної і цікавої справи”
(Юля Р.). „Ми дуже полюбили цю працю і не уявляємо тепер прожитого дня
без участі в ній, насиченій творчими планами, що приносять радість
залучення до прекрасного” (Світлана Н.).

Організація експериментальної роботи дозволяла не тільки впроваджувати в
практику не використані раніше форми продуктивної праці, але і
вдосконалювати, розвивати ті, що є. Щоб не нав’язувати учням думку
дорослих, ми вирішили дати їм ініціативу в самостійному прийнятті рішень
з організації праці в мікрорайоні школи. Так як школа була збудована на
пустирі, то учням було до чого прикласти свої трудові зусилля в справі
перетворення зони села в зразкову.

Для реалізації цього задуму використовувались різні форми і методи:
наприклад, учням пропонували відповісти на питання: „Яким ти хочеш
бачити свій мікрорайон?”, „Як зробити наш мікрорайон зразковим?”

В ході будівництва учні виступали в різних ролях: діставали
пиломатеріали для спортмайданчиків; зичили у дорослих молотки, пили,
сокири, відповідали за збереження і своєчасне повернення дорослим цих
інструментів, звертались до будівельників, зварювальників, лісорубів,
столярів з різними просьбами, вносили пропозиції; як краще організувати
роботу і взяти безпосередню участь в праці. Вони розподіляли об’єм
роботи таким чином, щоб молодшим школярам навантаження було посильним, а
самі дбали про господарський інвентар, узгоджували фронт робіт, готували
наочну агітацію. Чоловічу, „грубу” роботу подобалось виконувати
хлопчикам, оберігали від неї дівчаток і молодших школярів. Учні висадили
в зоні школи десятки дерев і кущів, розбили квітники і клумби, а коли
було виголошено рішення будувати на території мікрорайону спеціальний
двоповерховий будинок дошкільного закладу за оригінальним проектом,
хлопчики взяли найактивнішу участь у його спорудженні. Проникаючись
розумінням суспільного значення передбачуваної праці, вони вирішили, що
кожен з них повинен відробити на будівництві визначену кількість годин.
Щоб добре було видно результати праці , хід будівництва висвітлювався у
місцевій пресі, радіопередачах, в екрані ведення якості трудових справ
на території мікрорайону.

§ 2. Постанова творчих завдань і їх реалізація у процесі праці з техніки
та декоративно-ужиткового мистецтва.

Трудове виховання учнів у мікрорайоні школи ставало змістовним за умови
залучення школярів до технічної творчості. Успіх досягався у тому
випадку, коли постановка творчих завдань з метою виявлення творчих
здібностей учнів і їх розвитку доповнювалась змістовною і
цілеспрямованою творчою справою. При визначенні змісту цієї роботи в
експериментальному варіанті ми керувались тим, щоб трудова діяльність
була доступною для різних вікових груп як хлопчиків, так і дівчаток,
була сучасною, мала тісний зв’язок з місцевим виробництвом.
Враховувалась думка про необхідність відповідності тематики праці
віковим особливостям учнів, наявність можливості для поглиблення і
розширення знань, вдосконалення умінь і навичок, застосування їх на
практиці, у трудовій діяльності. У процесі формування інтересу учнів до
технічної творчості велике значення мали творчі можливості праці
сільських механізаторів.

Виявленню у школярів творчості в праці сприяла і відповідна установка,
коли дітям пропонували якнайбільше цікавих і оригінальних моделей,
оголошувались змагання, чия модель буде найнезвичайнішою і найцікавішою,
проводили розбір різних конструкцій, використовуючи в цьому процесі
розповідь, коментарі учнів про те, як вони будували свої моделі.

У зв’язку з цим великого значення ми надавали створенню постійних і
тимчасових виставок дитячих творчих робіт, де було представлено кращі
творчі конструкторські рішення.

Заняття технічною творчістю, моделюванням показало вищий рівень в цих
видах трудової діяльності школярів елементів новизни і оригінальності,
ускладнення їх, удосконалення, успішний розвиток інтересу учнів до цього
виду творчості.

Важливою структурною ланкою стала праця школярів по збереженню і
відтворенню предметів народної творчості, старовинних виробів народних
умільців, завдяки чому збагатилась матеріальна база шкільного і
місцевого краєзнавчих музеїв, позакласних занять з праці, уроків праці,
школярі залучились до традиційних трудових справ в мікрорайоні школи. У
Пньові і інших мікрорайонах, у майстернях, хлопчики оволоділи новими
прийомами художньої обробки деревини, а дівчатка в цей час пізнавали
таємниці виготовлення килимових виробів. Учні з великим бажанням
виготовляли сувеніри, самобутню атрибутику, одяг для художньої
самодіяльності, використання якого в кінцевому результаті носили
суспільно-корисну спрямованість.

Дуже важливим було залучення учнів до суспільно-корисної виробничої
праці, наповненої змістом міжнаціональних зв’язків. У нашому народі
завжди жила повага до людей праці незалежно від національності, існував
і підкріплювався інтерес до трудових досягнень інших національностей,
прагнення поділитися своїми трудовими досягненнями, прагнення до
співпраці, цим самим проникаючи в проблеми розподілу праці і обміну її
результатами з іншими регіонами і навіть країнами.

Такі факти солідарності були однією із форм прояву доброї волі нашого
народу до інших народів. З покоління в покоління представники багатьох
національностей жили і виховувались в умовах Прикарпаття, віками
зберігаючи і надаючи данину поваги трудовим традиціям інших народів,
звикли ділити з ними радість праці, трудових успіхів і досягнень.

Підсумки дослідно-експериментальної роботи по вдосконаленню змісту
трудового виховання в мікрорайоні школи показали, що в цьому процесі
вихідними стали аспекти інтелектуального, емоційного,
діяльнісно-практичного змісту. Керівну роль займала праця.

Застосування запропонованих результатів істотно підвищило практичну
віддачу, допомогло більш успішно зосередити резерви виховної роботи в
умовах передгірського мікрорайону.

Аналіз результатів дослідження в експериментальних умовах показав, що
дотримання вимог методичних рекомендацій сприяло цілеспрямованості
процесу трудового виховання в мікрорайоні школи. Систематизувались
наявні знання, інформація і уявлення про працю, підвищився
інтелектуальний рівень дітей. Вони одержали можливість відчути радість
успіху, почуття задоволення результатами особистої участі в трудових
справах.

Емоційно-оцінні переживання, в свою чергу, активізували участь школярів
у конкретній трудовій діяльності в мікрорайоні, підвищили рівень
інтелектуальних суджень при виборі видів об’єктів праці. Паралельно з
тим, що в процесі дослідження змісту трудового виховання в мікрорайоні
школи ми прагнули до взаємозв’язку інтелектуального, емоційного,
діяльнісно-практичного компонентів, виходячи з педагогічних концепцій
про те, що трудове виховання передбачає цілеспрямований вплив на суб’єкт
виховання всіх об’єктивних факторів суспільного розвитку, при
дослідженні результатів проведеного досвіду ми все-таки намагались
визначити, які з запропонованих нами, відомих з досвіду форм організації
праці школярів в більшій чи меншій мірі працюють на інтелектуальний
компонент, а які на емоційні і діяльнісно-практичні компоненти,
акцентуючи на взаємозв’язок створення в експериментальних умовах
педагогічних ситуацій.

Наші спостереження, зустрічі і бесіди з учнями, інтерв’ю анкетне
опитування дали можливість зробити висновок, що з метою підвищення
вираження показників інтелектуального компоненту в трудовому вихованню в
мікрорайоні школи найбільш доцільним було знайомство і залучення
школярів до трудових традицій свого народу, що історично склалися.
Корисними в цих умовах були розповіді, бесіди, читання літератури про
працю, трудові традиції, відвідання і практична участь в роботі народних
і художніх музеїв, вивчення історії місцевих народних промислів. Це
давало можливість розширити і систематизувати уявлення і знання
школярів про працю, трудові традиції, допомогти їм усвідомити керівну
роль праці в житті і розвитку особистості, в закріплені зв’язків
трудових традицій свого краю з трудовими традиціями інших народів.

Використання запропонованих заходів, створення педагогічних ситуацій
підвищило вираження емоційних показників, що проявлялось у повазі до
людей праці, відповідальності за свій вклад в трудові справи,
емоційно-позитивному відношенні до участі у трудових справах в
мікрорайоні школи, які співвідносяться з емоційно-ціннісною орієнтацією
на організаційний зв’язок людини-трудівника з природою, з традиціями
попередніх поколінь, що впливало на естетичне, моральне і фізичне
виховання учнів, але головне, сприяло їх інтелектуальному,
діяльнісно-практичному розвитку і емоційному задоволенню.

Участь школярів у продуктивній праці, технічній творчості істотно
підвищила вираження діяльнісно-практичних показників, які виражались в
тому, що учні стали активніше і включатись в трудові справи мікрорайону,
успішніше оволодівали уміннями і навичками цієї праці, елементами
самоуправління і самоорганізації в процесі трудової діяльності.

Зміни особистих якостей учнів, що характеризують трудове виховання
мікрорайоні школи, його ефективність, що складались поступово,
накопичують за певний період, тому заміри динаміки цього процесу
проводились нами протягом 1997-1998 років. Враховувались
найрізноманітніші прояви інтересу до праці (усні і письмові
висловлювання, емоційні реакції, конкретні вчинки при зайнятті трудовою
діяльністю в мікрорайоні школи).

У 2002 році достовірно охарактеризували результати, одержані на
експериментальному об’єкті до і після введення програми дослідження.
Одержані нами дані порівнювались з попереднім періодом, що рівняється за
часом і кількістю використання респондентів в експерименті.

Зосередження уваги на питаннях удосконалення змісту трудового виховання
мікрорайоні школи, використання педагогічних ситуацій в умовах
експерименту дозволило одержати прогнозовані результати, які виражались
в тому, що ефективність трудового виховання школярів в мікрорайоні школи
помітно підвищилась.

Показниками ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні школи
стали: підвищення їх інтересу до різних видів продуктивної праці,
технічної творчості, традиційних видів образотворчого і
декоративно-прикладного мистецтва. Опитування 61 учнів в контрольних і
експериментальних умовах показало, що до кінця 1997 року зросла
кількість учнів, що володіють почуттям усвідомлення керівної ролі праці
в житті і розвитку особистості; що проявляють інтерес до пізнання
трудових традицій свого народу і їх зв’язку з загальнолюдським трудовим
досвідом. Став помітним прояв до людей праці, почуття відповідальності
школярів за свій вклад у трудові справи і їх емоційне-позитивне
відношення до особистої участі в цих справах.

Удосконалення змісту трудового виховання в мікрорайоні школи стало
діючим фактором підвищення ефективності цього процесу і було основою для
організації співпраці учнів в мікрорайоні сільської школи.

Розділ ІІІ. Організація в мікрорайоні школи спільної трудової
діяльності учнів різних вікових груп.

§ 1. Роль сім’ї в організації спільної праці дітей і дорослих у
мікрорайоні школи.

Спостерігаючи за учнями в процесі праці, ми звернули увагу на те, що в
одних випадках вони працюють активно, допомагають один одному, в інших –
чомусь не бажають допомагати товаришеві. Ми зрозуміли, що це залежало не
тільки від змісту праці, але й і форм організації самого процесу праці.

Підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи
шляхом використання факторів впливу спільної трудової діяльності
передбачало теоретичну і практичну цінність. Проблема спільної праці і
особистості набула великої гостроти. На жаль, довгий час вона
трактувалась односторонньо – лиш як підкорення особистості інтересам
більшості. Тому необхідна дальша розробка – уже в нових умовах – цієї
проблеми як основної і для трудового виховання школярів у умовах
мікрорайону школи, бо в демократичному суспільстві – це „здатність до
взаєморозуміння і творчого співробітництва” ( , 13).

Актуалізація і збагачення значення спільної праці учнів зумовлені
процесом демократизації суспільства: закони про власність, про землю,
оренду, кооперацію стверджують розмаїття форм організації праці,
розкривають суспільну цінність зв’язків індивідуальної і спільної праці.
В процесі дослідження нами вирішувались завдання визначення ефективності
форм спільної праці школярів в мікрорайоні школи, у вирішенні яких ми
виходили з наступних педагогічних умов:

суспільна спрямованість, виробничий характер праці;

розвиток самоорганізації, ініціативи, трудової активності школярів;

опора на народні традиції, взаємодопомогу в праці;

єдність засвоєння школярами народних трудових традицій;

різновіковий склад учнівських трудових об’єднань.

Здійснюючи в цих умовах експериментальне дослідження умов підвищення
трудового виховання учнів в мікрорайоні школи, ми прагнули активізувати
процес самоорганізації трудових об’єднань. З них ми виділили три основні
типи, що визначаються характером трудових процесів: включення учнів у
виробничу працю; надання допомоги рідним і односельцям в
самообслуговуванні і побутовій праці; заняття прикладними видами
народної творчості: проведення оглядів дитячої творчості, заняття в
трудових об’єднаннях за інтересами. Смислові домінанти самоорганізації
школярів в таких об’єднаннях ми коротко охарактеризували наступним
чином: праця – робота, праця – турбота, праця – дозвілля. Наша
експериментальна методика включає залучення до всіх названих видів
трудової діяльності шляхом створення відповідних організаційних структур
в мікрорайоні школи.

Усвідомлюючи умовність нашого врахування трудових об’єднань школярів, ми
вважали його достатньо конструктивним для нашого дослідження, так як це
дозволило нам акцентувати смислові домінанти трудової самоорганізації
школярів і відповідно визначити педагогічні засоби її стимулювання.
Розглядаючи самоорганізацію як цілеспрямовану участь школярів у
встановленні ділових зв’язків відповідної залежності трудового процесу,
ми знайшли передумови такої самоорганізації у прагненні учнів до
реалізації в праці своїх загальнолюдських прагнень і індивідуальних
особливостей і до розширення взаємодії особистості з природою і
соціальним середовищем. Для того, щоб процеси самоорганізації сприяли
формуванню і розвитку міжособистісних відносин, ми зосередили увагу на
усвідомленні учнями суспільного значення трудових традицій в
мікрорайоні. У цьому питанні ми виходили з того, що, по-перше, у
суспільній праці закладені невичерпні можливості організації і набуття
зв’язків між дітьми; по-друге, при правильній організації суспільно
корисної праці кожен учень стає активним співучасником всіх починань.

З цією метою ми застосували в експериментальній роботі наступні засоби
педагогічного стимулювання:

для трудових об’єднань виробничого характеру – (праця – робота) –
розкриття соціально-економічних, моральних і інтелектуальних основ
діяльності кращих виробничих формувань мікрорайону;

для трудових об’єднань шефського характеру (праця – турбота) – пізнання
школярами традицій благочинної роботи, дитячих трудових ініціатив,
народних звичаїв взаємодопомоги;

для трудових об’єднань за інтересами у сфері дозвілля – проведення
громадських оглядів творчих робіт.

Вказані засоби педагогічного стимулювання включали вчителі у виховну
роботу. Ці засоби являють собою певну систему, так як мають спільну
домінанту – стимулювання в різних проявах: приклад близького і далекого,
минулого і теперішнього, приклад груповий і індивідуальний. Роль вчителя
полягала у тому щоб звернути увагу дітей на явища і події, в яких
розкривається сутність кращих зразків трудової діяльності, якості людини
праці. Інтерес школярів до оточуючого їх життя, спроби усвідомлено
співставити можливості свої і перспективи з долями різних людей
спонукало учнів за межами школи включатися у навколишнє життя думками,
оцінками, справами.

Слово вчить, приклад веде – за цим принципом ми будували взаємодію школи
і позашкільного середовища в організації спільної трудової діяльності в
мікрорайоні.

Духовним центром трудових об’єднань школярів, як показала наша
дослідно-експериментальна робота, стала духовно багата особистість.
Процеси самоорганізації учнів навколо такої людини або групи дорослих
односельців ґрунтуються на прагненні школярів „порівняти” себе з
реальним зразком, відчути свої здібності до праці у порівнянні з
ровесниками і старшими. Встановивши ці особливості організаційних
процесів в мікрорайоні, у своїй експериментальній роботі ми
орієнтувались на перехід від індивідуальних форм праці до розвитку
співробітництва, встановлення міжособистісних відношень на основі
усвідомлення суспільної ролі праці. При цьому ми прагнули створити
гнучкі структури цих зв’язків, коли учень в різних трудових об’єднаннях
міг залучатись до виробничої, побутової трудової діяльності. У процесі
реалізації цих вимог в умовах мікрорайону школи дітям необхідно було
надати широкий простір для організації різного роду дитячих об’єднань як
постійних, так і тимчасових. Дуже важливою ознакою була спільна
спрямованість до мети трудової діяльності, що передбачало високий рівень
свідомості членів об’єднання – не тільки єдність мети, але і єдність
переживань і оцінок суджень учнів.

Враховуючи, що в мікрорайоні передгірського типу важливі зв’язки
побутової, виробничої сфери і дозвілля зосереджуються в сім’ї, ми
поставили в експериментальній роботі завдання зрозумілою зробити перед
дітьми суспільну роль праці в сім’ї, розкрити сучасні соціальні функції
сімейних форм виробничої праці. Ці питання вчителі висвітлювали у
бесідах, на зустрічах з батьками, шляхом організації сімейних виставок у
школі. Це сприяло накопиченню таких цінностей в сімейних трудових
відносинах як почуття взаємодопомоги, взаємовиручки. Ми звично сприймали
тезу: сім’я – частина суспільства, але не завжди реально нею керувались.
Наші дослідження показали, що є сім’ї, які живуть тільки особистими
прагненнями, відірваних від мікрорайону.

Соціальні зміни в сільських мікрорайонах, підвищення трудового фактору в
цих змінах визначили важливість зіставляти вироблені в сім’ї установки і
вимоги з суспільними, відчувати пульс життя суспільства, в якому живеш,
ставити перед сім’єю спільну мету. Саме в сім’ї маленька людина одержує
перший досвід, саме в колі близьких дорослих школяр оволодіває досвідом
поваги, товариськості, взаємодопомоги, згуртованості.

Ми підвели підсумки зональних спостережень, внаслідок чого прийшли до
висновку про те, що дітей в сім’ї треба вчити працювати з батьками. У
процесі організації такої праці ми спирались на педагогічну концепцію
про те, що активні починання кожної людини мають ґрунтуватись на
свідомій солідарності з метою сім’ї. Кожна сім’я виробляє свої
нормативи, за допомогою яких регулюється трудове життя учнів. До них ми
віднесли: обов’язковість постійного руху вперед, наявність чіткої
перспективи на сьогодні, на завтра. Трудове виховання включає постійне
залучення учнів до самообслуговування, догляду за квітами, худобою,
птахами. Праці на присадибній ділянці. Це складалось віками і має свої
традиції. Ми спирались на прогресивні форми самоорганізації, які знайшли
своє відображення в народній педагогіці і місцевих традиціях. Домашня
робота є не тільки життєвою необхідністю, але й радістю, якщо в неї
вносити елементи спільної праці, прагнення згуртувати сім’ю. З цією
метою ми пропонували урізноманітнювати форми організації спільної праці
в сім’ї. В одних випадках праця організовувалась так, що практично кожен
член мав індивідуальне завдання, виконання якого було значним для
дорослих і дітей. При цьому завжди виникала необхідність взаємодопомоги,
тим більше, що уміння дітей і дорослих істотно різні.

Використовувалась і інша форма організації праці, що передбачала спільне
завдання – одне для всіх. У цьому випадку особливо помітними були навіть
невеликі „гріхи” в роботі кожного члена сім’ї, посилювалась
взаємозалежність між працюючими. Досить було одному неякісно виконати
свою частину роботи, як страждав загальний результат. В умовах такої
організації праці діти скоріше привчались діяти узгоджено, відчували і
пристосовувались до ритму роботи. Так підвищувалась відповідальність
кожного за свою частину роботи і за загальний результат. У спільній
праці діти засвоювали правила-вимоги: вірити один одному на слово, не
підводити один одного, допомагати і т.д. Спільність праці в сім’ї
допомагала збагаченню таких понять як сімейна гордість, сімейні
традиції, честь сім’ї.

§ 2. Залучення учнів до різноманітних видів спільної праці на базі
виробничих і громадських формувань у мікрорайоні школи.

Враховуючи усе вищесказане, можна стверджувати, що сім’я є фундаментом,
першоосновою у трудовій діяльності дітей, бо вчить їх працювати разом з
дорослими, турбуватися про благоустрій своєї сім’ї.

Таким чином поступово у дітей вироблялась певна система роботи, що
полягала в оптимальному поєднанні різних форм спільної праці дітей і
батьків. Однією з основних її форм стала праця в сімейних, чоловічих,
жіночих клубах, спрямованість діяльності яких була на скріплення сім’ї,
завдання досвіду спільного ведення господарства, добросусідські
відносини. Учні з великим інтересом стали займатися в гуртках в’язання,
макраме, кулінарії, маючи на увазі перспективу підготовки до сімейного
життя, прагнення володіти багатьма видами різної праці для ведення
домашнього господарства.

Причому до таких видів праці залучались не лише дівчатка, а й хлопчики,
які спочатку тяжіли до суто ”чоловічих” справ, а потім більша частина їх
втягнулась саме до таких гуртків, де можна було поруч з дівчатами
позмагатися у вправності.

Пропонуємо методику організації роботи домашнього гуртка в мікрорайоні
Пнівської загальноосвітньої школи Надвірнянського району, ініціатором
якого стала сім’я Галі К. Поштовхом для його організації стало бажання
мами Галі запропонувати подругам дочки затишок і тепло свого дому, яких
вони були позбавлені у своїх сім’ях.

Робота гуртка будувалась на тому, щоб:

діти могли збиратися на заняття періодично, у вільний для всіх час;

наставником і помічником в організації трудової діяльності був
хто-небудь з дорослих членів сім’ї;

робота будувалась на принципах добровільності, врахування інтересів
дітей.

Практика роботи гуртка переконувала, що це, звичайно, не виробниче
формування, але домашній гурток ставав передусім колом спілкування у
спільній праці.

Особливою формою міжособистісних відносин ставала праця на основі
сімейного підряду. Таким чином поле чи ферма ніби включались в систему
сімейних відносин, а селянська спілка чи орендне підприємство набували
рис великої селянської сім’ї, яка веде спільне господарство.

Якщо практика залучення учнів 11-12 років до сімейних підрядів ставала
ознакою вкладу сучасної сім’ї в організацію спільної праці учнів, то
участь їх в кооперативних об’єднаннях, використання більш тісних
міжособистісних відносин в процесі праці свідчило про перспективи
розвитку цих форм організації спільної праці школярів.

Спостереження показали, що у школярів, які працювали в об’єднаннях на
кооперативних началах, навіть на перших етапах їх створення і
функціонування, ставала більш престижною інтелектуальне спрямованість
діяльності, одержання знань, а реальні показники праці і творчої
ініціативи цього виробничого формування збагачували їх інтерес до праці.

Проведення масових трудових акцій включало діяльність, яка передбачала
трудові ігри, трудові акції з елементами гри як важливої вимоги до
організації спільної праці, її інтелектуально-емоційної спрямованості.

Наші спостереженні і експериментальна робота дозволили зробити висновок
про доречність гри в процесі спільної праці, щоб подолання труднощів
викликало у дітей задоволення, радість. У спільних трудових іграх
виховувались діти-організатори, діти-вожаки, що вміють наполегливо
працювати, вести за собою інших. Для всіх ігрова діяльність ставала
школою життя, школою праці і спілкування дітей. Популярними стали ігри
експромти, бліц-конкурси умільців. Ігри проводили так, щоб у них мали
брати участь як діти так і підлітки. Так, ігри „Збирання картоплі”,
„Водоноси”, „Помічники” передбачали участь учнів 5-6 класів в якості
ведучих, а молодших школярів – в якості членів команд, що сприяло
ефективності педагогічного впливу на окрему особистість або групу дітей.

Розроблений нами сценарій гри „Помічник” ми пропонуємо в додатку.

У процесі проведення трудової гри можна було помітити, як уміло
використовувались різні форми організації спільної праці учнів: праця
організована фронтально з індивідуальним завданням, коли діти виконують
однакову роботу незалежно від другого і це дає можливість підліткам,
котрі виконали роботу, допомагати молодшим школярам; фронтально із
спільним завданням, коли підлітки, в основному, випереджають дітей,
фронтальна форма організації праці із спільним завданням сприяє
виробленню у молодших школярів навичок спільної праці, посилюється
взаємозалежність між працюючими учнями. Ця залежність підвищує особисту
відповідальність кожного учня як за свою роботу, так і за роботу
товариша; спільна форма трудової гри з елементами розподілу праці значно
полегшує роботу вихователя. Від цього залежить і емоційна ефективність
праці.

У трудових справах молодших школярів і їх старших друзів робота
здійснювалась через працю-творчість. У процесі її реалізації ставилась
спільна мета – збагатити знання дітей, виробити погляди на працю як на
основне джерело радості життя, виробити прагнення вносити свій вклад у
покращення дійсності, а також уміння турбуватися про близьких і далеких
людей. Ми прагнули сформувати в гуртках і інших організаційних трудових
одиницях соціально-психологічну спільність, де стосунки дітей
опосередковувалися б змістом їх спільної трудової діяльності, її метою,
цінностями.

У подальшому розвитку дитячих трудових об’єднань спільна праця виступала
як інструмент цілеспрямованого формування певних якостей особистості. З
метою максимального використання можливостей дитячого об’єднання в
реалізації трудових завдань ми зміцнювали дитяче об’єднання шляхом
удосконалення його структури, при якій усі складові групи ставали
носіями спільних трудових справ. Вираження інтересів школярів,
здійснення зворотнього зв’язку, наступне корегування були не
перспективні без систематичного залучення органів дитячого
самоврядування. Вони визначали структуру, тимчасові і постійні трудові
доручення. Життєвість об’єднань у сфері трудової діяльності багато в
чому залежала від міри співвідношення організованого і неформального
начал. Порушення цієї міри, зловживання елементами, що характеризують
поняття „гурток”, „група” зразу насторожувала дітей. У цих умовах вони
поряд організовували свої об’єднання на добровільних засадах, в
неформальних умовах.

Специфіка трудових об’єднань школярів і спільних трудових справ в
мікрорайоні школи полягала у збереженні їх неформального статусу, у
відкритості для всіх бажаючих, розмаїтті організаційних форм,
відповідності їх різностороннім інтересам і потребам учнів. Тому діючим
фактором ставало спільне життя школярів у спільній праці в мікрорайоні
школи. Спільні переживання асоціювались у них з радісними емоціями,
розвивали у дітей інтерес до спільних справ, бажання брати в них участь.
Врахування цих обставин дозволяло якнайповніше використати можливості
мікрорайону для розвитку самодіяльності органів самоуправління
учнівських об’єднань.

Поширеними стали для школярів гуртки, організовані там, де були для
цього можливості і умови. Робота в них проводилась спочатку в основному
в мікрогрупах, ланках з урахуванням бажань школярів. У цих об’єднаннях
був закладений початок трудового об’єднання дітей, так як за основу їх
побудови брали територіальний принцип.

В організаційному плані від малих груп ми переходили, наприклад, до
„вільних майстерень школярів” ( ,9), куди учні і всі бажаючи могли
прийти у спеціально відведену кімнату і зайнятися улюбленою справою.
Зміст кожного заняття визначався у залежності від конкретних виховних
завдань, які ставились перед дітьми даної групи. Головне завдання роботи
„вільних майстерень” полягало у задоволенні і розвитку інтересу дітей до
техніки, прикладних видів образотворчого мистецтва, особливо там, де
поблизу не було спеціальних позашкільних закладів. Для реалізації цих
задумів пропонувались диференційовані заняття, здатні виявити інтерес до
творчості. Характерною особливістю цих занять було те, що вони
розраховані в першу чергу на найменших, на розвиток їх здібностей. Це
великій мірі залежало від того, яка була запропонована методика
організаційної роботи.

Враховуючи вік молодших школярів, ділянки роботи, трудові доручення в
зоні Витвицької загальноосвітньої школи розподіляв Саморобко або
Трудовичок, пропонуючи дітям стати жителями міста Майстрів, побудувати
Палац щастя працелюбним дітям. Підлітки зобов’язувались виконувати
доручення старших і побажання молодших. Розвиток роботи, розрахованої на
масовий інтерес до неї дітей, давав можливість в так званих відкритих
дверях майстерень у певні години і дні тижня відвідувати столярні і
слюсарні гуртки, трудові гуртки, які були відкриті для вільного
відвідування всіма учнями. Молодші діти приходили з батьками, щоб
зробити ковзани, табуретку, поличку, пошити штори. Учні мали прийти зі
своїм матеріалом, а в певних випадках одержати його в майстерні, могли
залишити тут недороблену роботу або забрати її додому, а пізніше прийти
і закінчити її в майстерні. У майстернях були необхідні інструменти,
різні матеріали, шаблони, трафарети, креслення, готові розгортки.
Допомагали і разом з ними працювали, консультували їх старшокласники,
майстри-умільці місцевих художніх промислів. Тут діти збирали зразки
схематичних моделей з наборів конструкторів, які потім вчитель
використовував на уроках з технічного моделювання, займались
конструюванням із заготовок дерева, аплікацією і іншими видами
творчості. У процесі цієї роботи були використані різні форми праці, що
максимально наближалися за змістом до виховних завдань. Так як робота в
майстернях передбачала участь школярів у трудових процесах, які
складаються з комплексу простих операцій, то і організаційні форми такої
праці ускладнювались, включаючи елементи розподілу праці: кожен виконує
паралельно одну і ту ж роботу; кожен працює з результатами праці іншого
школяра, підлітка чи групи; кожна дитина чи підліток або їх група має
специфічні трудові функції, відносно самостійні у спільному трудовому
процесі.

Вибираючи ту чи іншу форму організації праці, ми передусім враховували
зміст роботи, рівень підготовленості школярів до праці. Від цього
залежав успіх в роботі, її якість, моральна ефективність. Завдання
полягало в тому, щоб застосовувати такі форми організації учнів, які б
сприяли об’єднанню дитячої групи, формували б почуття дружби і
взаємодопомоги. Покажемо це на прикладі створеної в мікрорайоні школи
педагогічної ситуації при виготовлені до свята Квітів декоративного
панно із штучних матеріалів. Діти розділились так: об’єднались в групи
по 5-6 чоловік, коли один із членів мікрогрупи робив малюнок, інший
вирізував по контурах її, інший формував квітку чи листки, четвертий
клеїв заготовки до основи. Переваги такої форми організації праці у
порівняння з іншими бала очевидною, так як діти опинялися в умовах, коли
успіх роботи одного залежав від роботи іншого. Якщо хтось із членів
об’єднання не встигав, іншим учням необхідно було зупиняти роботу.

Ця залежність підвищувала особисту відповідальність кожного учня як за
свою роботу, так і за роботу товариша, бо навіть незначне відставання в
роботі одного порушувало ритм роботи усіх. Чіткий режим роботи неодмінно
захоплював кожного учасника праці, кожен намагався працювати в повну
міру сил і можливостей. Учні переконувались, що спільна праця
виконується не тільки скоріше, але і веселіше, цікавіше.

Спільні форми праці з елементами розподілу праці імпонували дітям 11-12
років, так як більш відповідальне ставлення молодших членів об’єднання
до виконання своїх обов’язків давало можливість старшим зайнятися своєю
ділянкою роботи, яку вони взяли на себе. У нашому досліді це можна
прослідкувати на прикладі створеної педагогічної ситуації на етапі
завершальної операції – монтування панно. Старші допомагали не тільки
молодшим школярам, кожному зокрема, але і цілій групі. Помітним було
підвищення прагнення учнів успішно оволодівати уміннями і навичками
трудової діяльності, до участі в самоуправлінні і організації трудових
справ в мікрорайоні школи, інші якісні показники у поведінці конкретної
особистості школяра.

На основі вільно відвідуваних занять в майстернях поступово виникали
постійні групи – гуртки з праці: „Фабрика шпаківень”, „Лялькова фабрика”
, „Саморобко” чи гурток випалювання. Наступною сходинкою була
організація постійних гуртків, з постійним або змінним складом
учасників. У цьому відношенні, ми вважали, доречно практикувати
організацію різнопрофільних гуртків, що було найбільш прийнятним в силу
ще мало розвиненої матеріально-технічної бази мікрорайону. Важливо було,
щоб ця робота активізувала діяльність школярів, скріплювала дружні
зв’язки учасників мікрооб’єднання.

Прагнення учнів прилучатися до творчої праці, набуття знань, умінь і
навичок в галузі технічної творчості визначило вибір тематики –
створення технічних гуртків, головним змістом яких були два напрями:
оволодіння гуртківцями вміннями технічного обслуговування сімейного
господарства, конструювання і моделювання. Навчитися столярній і
слюсарній справі, елементарному ремонту побутової техніки, предметів
малої механізації ставало завданням кожного підлітка, як майбутнього
господаря свого дому, свого мікрорайону.

Зміст діяльності гуртків часто визначався місцевими трудовими традиціями
трудового виховання дітей, а головне, інтересами сміх учнів. Враховуючи
це, умовно було виділено групу трудових гуртків прикладного змісту,
робота яких тісно перепліталась із завданнями оволодіння мистецтвом
народної творчості.

Важко було переоцінити значення праці школярів у формуванні і розвитку
міжособистісних стосунків в різних об’єднаннях у мікрорайоні школи.
Особливо помітним це ставало тоді, коли школярі бачили, що їхня праця
потрібна людям, приносить їм користь. Ми помітили, що такі форми
організації праці сприяли прояву інтересу до пізнання трудових традицій
свого краю і зв’язків з загальнолюдським трудовим досвідом, формування
почуття відповідальності за свій вклад в трудові справи в мікрорайоні
школи, емоційно-позитивному ставленню до участі в цих трудових справах.

Отримані результати показали ефективність розробленої нами методики
спільної трудової діяльності. Її застосування на практиці сприяло тому,
що в мікрорайоні стали працювати різнопрофільні клуби, що завойовували
симпатії дітей і підлітків добровільністю, неформальністю спілкування,
спільністю кола захоплень.

Поряд з цим дитячі об’єднання клубного характеру створювались в
мікрорайоні школи як профільні і багатопрофільні об’єднання ускладненої
структури, куди могло входити декілька гуртків. Особлива увага в таких
клубах приділялась пропаганді трудових традицій рідного краю, новим
традиціям.

Однією з популярних форм організації праці в мікрорайоні школи були
клуби за інтересами. Кожен учень вибирав собі справу до душі. План
занять завжди був на видному місці з позначенням часу і місця проведення
спільної творчої справи: організація виставок власних виробів, огляд
технічної творчості, організація зустрічей з ветеранами праці,
новаторами виробництва. В їх підготовці і проведенні були реалізовані
великі можливості поєднання трудової і творчої енергії дітей і
підлітків.

Тому, залучаючи школярів до спільної трудової діяльності з урахуванням
їх інтересів, ми вважали необхідним брати до уваги здібності кожного
учня зокрема, намагаючись при цьому спиратися на потреби школярів у
самоствердженні, у нових враженнях і в активності. Велику роль тут
зіграло залучення до роботи клубів умільців як більш складної форми
організації спільних трудових справ учнів у мікрорайоні школи. Роботу в
них ми організовували так, щоб в багатьох випадках діяли дитячі
об’єднання – супутники об’єднань дорослих. Організацію спільної праці в
цих умовах ми будували за принципом організації трудової діяльності у
вільних майстернях учнів. Цій роботі передувало використання
педагогічної ситуації – включення школярів у спільну трудову діяльність,
при організації якої передбачалось: спільне планування, розробка шляхів
досягнення перспективи, охоплення всіх учнів реалізацією поставленого
завдання і почерговим виконанням різних організаторських і виконавчих
функцій, широке використання гри як одного з виховних засобів.

Ми прагнули здійснити таку організацію спільної праці учнів, при якій
вони набували досвіду реалізації усіх основних видів зв’язків у
трудовому процесі, апробованих уже в практиці роботи вільних майстерень
учнів.

Визначання певного кола трудових справ майже у всіх учнів викликало до
цих справ цікавість, яка під впливом позитивних переживань за досягнуті
результати поступово переростала у стійке захоплення змістом суспільно
корисної продуктивної праці. Покажемо це на прикладі організації роботи
підліткового клубу юних умільців, створеного на базі групи продовженого
дня в мікрорайоні Витвицької школи.

У дружній бесіді з учнями експериментальних груп ми ознайомили їх з
труднощами в організації роботи з малюками дитсадка. Підлітки виявили
бажання взяти шефство над дитячими групами. Було вирішено провести таку
роботу: ремонт меблів для лялькового куточка, виготовлення театральних
реквізитів для лялькового театру, виготовлення іграшок до різдвяної
ялинки. Перш ніж залучити школярів у ту чи іншу працю, ми розкрили її
суспільне значення.

Ось як ми підійшли до виконання цього завдання. Передусім було визначене
завдання: навчити дітей правильно організувати працю, спираючись на
почуття дружби і товариськості, потім стали шукати найбільш прийнятну
форму вирішення поставленого завдання. З цією метою учням пропонувалось
створити такі умови трудової діяльності, які б забезпечили виникнення
дружніх стосунків. Вся робота була поділена на основні види: ремонт
меблів для лялькового куточка, ремонт іграшок, виготовлення театральних
реквізитів для лялькового театру. Всі підлітки поділилися на три групи і
між собою розділили роботу. Склад груп був визначений з урахуванням
фізичних можливостей дітей.

Схема організації роботи груп

І група ІІ група ІІІ група

(12 дітей) (4 дітей) (7 дітей)

Ремонт меблів для лялькового куточка

Ремонт іграшок

Виготовлення театральних реквізитів для лялькового театру

Щоб підвищити якість роботи, посилити почуття відповідальності, спільні
завдання поєднувались з індивідуальними. У даному випадку це не мало
привести до втрати спільної перспективи, так як учні були одночасно
членами клубу і груп. У двох групах підготовку учнів до роботи почали з
постановки мети, вибору форми організації роботи.

Отже діти були підготовлені до роботи: їм була зрозуміла мета, форма
організації роботи, але не повністю, з метою дати можливість групам
самостійно вирішити ряд організаційних питань. У процесі спільної праці
двох груп настрій у дітей був піднесений, всі працювали дружньо і
весело. Співставляючи організацію праці у двох групах, учні зробили
висновки, що всі роботи виконувались одночасно, працювали дружньо.

У третій групі діти не одержали завдань, ніхто ні за що не відповідав,
всі кричали, сперечались, бігали, погано виготовили театральні
реквізити.

Проаналізуємо організацію зв’язків між учнями в процесі роботи. Стосунки
взаємної залежності і відповідальності були організовані по лінії
перспективи. На початку роботи перед об’єднаннями була поставлена мета,
яка стала спільною перспективою всіх учнів і відповідальності між ними і
по лінії організації дитячого формування, розділивши школярів на групи.
Групи залежали також одна від одної, так як мали свою перспективу, і
особиста перспектива учнів була частиною перспективи групи. Крім того,
обидві групи мали спільну перспективу – завдання всьому об’єднанню
підлітків, кожен учень думав про успіх своєї групи і свого об’єднання
взагалі. Поєднання індивідуальної і спільної відповідальності сприяло
створенню дружніх стосунків між учнями, які відчували себе членами
єдиного об’єднання. Їх думки, почуття і воля були спрямовані до однієї
мети – швидко і гарно виконати завдання. У даному випадку праця
виховувала у дітей почуття взаємодопомоги, розвивала організаторські
уміння і навички. Виховна ефективність праці була забезпечена тими
стосунками, які створились між учнями у процесі роботи.

Виявилось, що праця, однакова за змістом, але по різному організована, в
одному випадку стала ефективним засобом виховного процесу, в іншому
негативно впливала на учнів. Ми прагнули, щоб у досліджуваному
мікрорайоні ця робота була більш універсальною, включала різновікові
групи учнів, не виключаючи побудови за віковим принципом.

Дуже важливим було продумати організацію праці в малих групах, щоб
викликати цікавість до них у всіх школярів, залучити їх до участі у
спільній праці. Цей процес, який включає у себе і психологічну
підготовку, подолання бар’єрів, пов’язаних із звичкою працювати
одноосібно, був тривалим і складним. Найбільш доречним і педагогічно
виправданим було те, коли в основі об’єднання дітей лежали природні
зв’язки між ними, спільність інтересів, товариські стосунки. Єдність
бажань, прагнень зумовлювала формування спільної думки, учні втягувались
у міжособистісні стосунки, що ставало визначальним фактором впливу на
дітей. Деяким об’єднанням ми надавали яскраво виражену спрямованість,
наприклад „Благодійна команда”, „Бюро добрих послуг”, в основі
діяльності яких, як правило, була організація праці, що викликала у
дітей живий інтерес: допомога ветеранам війни, чорнобильцям, учасникам
бойових дій, надання допомоги місцевим сільським господарствам при
збиранні врожаю. Таке об’єднання, покликане до життя реальними
обставинами, створювались поступово, ставало об’єднанням за умови, якщо
цього хотіли діти, якщо у них були спільні інтереси, спільне поле
діяльності, якщо ми допомагали організувати цю діяльність протягом
тривалого часу ненав’язливо, тактовно, наповнюючи життя об’єднання
новими, більш складними і цікавими справами.

Ми переконались в тому, що якою б не була робота, навколо якої
об’єдналися діти, вона повинна розвиватися, рости, ускладнюватися. В
протилежному випадку спостерігались випадку втрати найбільш досвідчених
членів об’єднання, наступала криза.

Практика організації трудового виховання у таких об’єднаннях школярів у
мікрорайоні школи дала позитивні результати. Діти, що ухилялись від
трудової діяльності, під впливом громадської думки переживали почуття
сорому за своє ставлення до праці, до товаришів по об’єднанню. Нова
позиція сприяла встановленню дружніх стосунків у процесі спільної праці.
Це давало можливість побачити свої досягнення і знайти слабкі сторони
своєї діяльності, що вимагало у подальшій роботі особливої уваги.
Покажемо це в таблиці.

а)

Залучення учнів до продуктивної праці 2002 2003

Окремі члени дитячого трудового об’єднання 30% 42%

Усім об’єднанням 75% 59%

б)

Залучення учнів до технічної творчості та декоративно-прикладного
мистецтва 2002 2003

Окремі члени дитячого трудового об’єднання 37% 41%

Усім об’єднанням 75% 45%

Як показують табличні дані, на початку експериментального дослідження
трудова участь школярів усім об’єднанням була незначною. У кінці нашої
дослідно-експериментальної роботи участь учнів у спільній праці
змінилась. Майже всі діти і підлітки були залучені до постійної трудової
діяльності в мікрорайоні школи.

Результати експериментального дослідження педагогічних умов підвищення
ефективності трудового виховання школярів у мікрорайоні школи показали,
що саме виховання у трудовому об’єднанні стало фактором формування
структурних компонентів особистості і у створення різновікових об’єднань
є життєва необхідність.

До кінця експериментальної роботи ми підвели підсумки, які показали, що
в особистих стосунках між школярами стались зміни: розвинулось почуття
товариськості, сформувались навички спільної праці; діти стали уважніше
ставитись один до одного, допомагати в процесі спільної праці.

Дослідження показало, що в міру росту соціальної активності особистості
школяра особистість була здатною брати участь у вирішенні складних
трудових завдань, ускладнювались зв’язки між учнями, зростало значення
творчості учнів у праці, її змісті.

У мікрорайоні підвищилась вираженність показників, що характеризуються
усвідомленням значення праці в суспільному житті і розвитку особистості,
прагненням пізнати сутність і особливості людини-трудівника, творця
матеріальних і духовних благ, повагою до людей праці, особистою участю і
почуттям відповідальності за свій вклад у трудові справи в мікрорайоні
школи.

Практична робота експериментально показує, що чим міцніша взаємодія
виховних інститутів у трудовому вихованню школярів, тим позитивніший
вплив цього фактору на ефективність трудового виховання школярів.

Ефективність трудового виховання в мікрорайоні школи на кінець
експерименту показана в таблиці.

Умови експерименту Кількість учнів Показники ефективності трудового
виховання

5 балів

(вир. яскраво)

4 бали

(вир. помірно)

3 бали

(вир. слабо або не виражений)

Формуючий експеримент 83

100% 36

3,1% 35

43,5% 11

24,7%

Контрольний експеримент 86

100% 21

19,1% 30

37,9% 34

43,0%

Характеристика показників ефективності трудового виховання школярів у
мікрорайоні школи – інтелектуального, емоційного і
діяльнісно-практичного компонентів структури особистості.

(В умовах формуючого експерименту).

Критерії Виражений яскраво

5 балів Виражений помірно

4 бали Виражений слабо або не виражений

3 бали

1. Критерії результативності:

А. Інтелектуальні компоненти структури особистості:

а) усвідомлення значення праці в житті і розвитку особистості; 53

64,2 % 28

34,5 % 1

1,3 %

б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв’язків з
трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим
досвідом; 54

64,7 % 26

31,4 % 3

3,9 %

в) прагнення пізнати сутність і особливості людини праці, творця
матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників
найближчого соціального оточення; 47

57,2 % 28

34,4 % 7

8,4 %

Б. Емоційні компоненти структури особистості:

а) повага до людей праці; 40

48,9 % 35

42,5 % 7

8,6 %

б) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах у
мікрорайоні школи. 49

59,5 % 30

37,0 % 3

3,5 %

В. Діяльнісно-практичні компоненти структури особистості:

а) участь в трудових справах у мікрорайоні школи; 38

45,7 % 39

47,2 % 5

7,1 %

б) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності;
54

65,2 % 25

30,8 % 3

4,0 %

в) участь в самоуправлінні і організації трудової діяльності в
мікрорайоні школи. 40

48,9 % 39

47,5 % 3

3,6 %

(В умовах контрольного експерименту)

Критерії Виражений яскраво

5 балів Виражений помірно

4 бали Виражений слабо або не виражений

3 бали

1. Критерії результативності:

А. Інтелектуальні компоненти особистості:

а) усвідомлення значення праці у житті і розвитку особистості; 51

59,2 % 20

23,2 % 15

17,6 %

б) прагнення до пізнання трудових традицій свого краю і зв’язків з
трудовими традиціями інших народів із загальнолюдським трудовим
досвідом; 53

62,1 % 29

34,5 % 3

3,4 %

в) прагнення пізнати сутність і особливості людини праці, творця
матеріальних і духовних благ на прикладі кращих представників
найближчого соціального оточення; 37

43,2 % 36

41,7 % 13

15,1 %

Б. Емоційні компоненти структури особистості:

а) повага до людей праці; 34

39,9 % 28

33,0 % 23

27,1 %

б) почуття відповідальності за свій вклад у трудові справи у мікрорайоні
школи; 27

31,7 % 36

42,1 % 22

26,2 %

в) емоційно-позитивне ставлення до участі в трудових справах у
мікрорайоні школи. 40

58,0 % 28

32,9 % 8

9,1 %

В. Діяльнісно-практичні компоненти структури особистості:

а) участь в трудових справах в мікрорайоні школи; 39

45,5 % 29

34,1 % 17

20,4 %

б) участь у самоуправлінні і організації трудової діяльності; 33

39,3 % 23

27,0 % 29

33,7 %

в) прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності.
50

56,8 % 27

32,9 % 8

10,3 %

Аналіз табличних даних показав, що показники ефективності трудового
виховання школярів у мікрорайоні школи до кінця експерименту зросли.

У ході формуючого експерименту була отримана об’єктивна картина динаміки
показників ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні
школи, а порівняння отриманих даних з показниками констатуючого
експерименту дозволило зробити висновок про її ефективність.

Показниками ефективності експериментальної методики виступили
розроблені нами критеріальні характеристики ставлення школярів до
трудової діяльності в мікрорайоні школи, які в ході експерименту мали
зростаючий ступінь вираження.

На початку експерименту

В кінці експерименту На початку експерименту В кінці експерименту

Експериментальний варіант Контрольний варіант

Умовні позначення:

виражений яскраво

виражений помірно

виражений слабо

Динаміка показників ефективності трудового виховання школярів у
мікрорайоні школи.

Представлені у графіку дані свідчать про те, що динаміка показників
ефективності трудового виховання школярів в експериментальних умовах
була більш інтенсивною, ніж в контрольних. Якщо в контрольних групах
кількість учнів з яскравим вираженням критеріальних показників зросла до
24,7 %, то в експериментальних групах цей ріст представлений іншими
даними: на початок експерименту 26,1 %, а на кінець – 36,7 %. Значно
зменшилась кількість учнів, у яких дані ознаки були слабо виражені: на
початку 39,6 %, а в кінці 25,3 %; у контрольних групах відповідно 48,0 %
(на початку) і 39,9 % (в кінці).

Динаміка учнів з помірною вираженністю показників найменш інтенсивна:
відповідно на початок і кінець експерименту 34,6 % і 42,9 % (в умовах
формуючого експерименту) і 28,5 % і 35,4 % (в умовах контрольного
експерименту).

Можна зробити висновок про те, що показники ефективності трудового
виховання школярів вищі в умовах формуючого експерименту. Він підтвердив
гіпотезу дослідження. Підвищення ефективності трудового виховання
школярів в мікрорайоні школи засобами удосконалення його змісту,
організації спільної трудової діяльності школярів виявилось ефективним.
На основі аналізу даних експериментальної роботи ми зробили висновки, в
яких полягають підсумки роботи.

Висновки

Дослідження показало, що проблема трудового виховання учнів в
мікрорайоні школи як складова частина загального процесу трудового
виховання життєва і необхідна.

Ми спробували вирішити цю проблему тільки в аспекті трудового виховання
сільських школярів в якості експериментальної бази мікрорайону школи в
умовах передгірського регіону Прикарпаття.

Теоретичною основою трудового виховання школярів у мікрорайоні школи є
педагогічна концепція про розвиток особистості, де трудове виховання,
залучення учнів до трудової праці, посилення її зв’язків з життям
розглядається як основа виховання в цілому.

Виявлений нами недостатній рівень ефективності трудового виховання
школярів у мікрорайоні школи зумовлений недосконалістю змісту цього
процесу і недоліками організації спільних форм праці.

У змісті трудового виховання недостатньо представлене розмаїття видів
трудової діяльності, що відповідають умовам і традиціям сільського
мікрорайону. Залучення школярів до організації спільної трудової
діяльності є епізодичним.

Дослідження показало, що навколишнє соціальне середовище сучасного села
не завжди є фактором підвищення ефективності трудового виховання
школярів. Тому необхідно перетворити його стихійний вплив на учнів у
педагогічний процес, посилити позитивні і нейтралізувати негативні
фактори впливу середовища. Ця проблема найбільш актуальна для
мікрорайонів шкіл, розміщених на території невеликих поселень,
присілків, хуторів, так як умови життя в таких мікрорайонах
характеризуються віддаленістю місця роботи від місця проживання,
сезонним характером праці, зайнятістю дорослого населення працею у
власному господарстві, відчуження від спільного ведення господарства,
незначною кількістю на території мікрорайону підприємств, культурних
центрів і ін.

Порівняння вивченого нами в констатуючому експерименті передового
досвіду з масовою практикою показало, що вказані вище сторони процесу
трудового виховання школярів у мікрорайоні школи подані більш широко,
змістовно і системно у діяльності кращих вихователів, що визначає і
більш високу результативність виховних впливів.

Співвідношення отриманих нами характеристик процесу і результату
трудового виховання школярів у мікрорайоні школи у вивченому і
узагальненому практичному досвіді показало обґрунтованість гіпотетично
виділених нами шляхів підвищення ефективності цього процесу.

Спираючись на результати констатуючого експерименту, на досягнення
вивченого передового досвіду, ми робили і експериментально апробували
методичні положення про шляхи підвищення ефективності трудового
виховання школярів у мікрорайоні школи. Отримані дослідницькі матеріали
дають право стверджувати, що напрями наукового пошуку були вибрані
правильно. Запропонована методика підвищення ефективності трудового
виховання школярів у мікрорайоні сільської школи містить взаємопов’язані
положення, теоретично обґрунтовані і експериментально перевірені в
нашому дослідженні.

Проведене нами дослідження показало, що ефективність трудового виховання
сільських школярів в мікрорайоні школи визначається багатьма факторами,
що перебувають в постійній активній взаємодії з дійсністю. Вони мають
свою динаміку, яка виражається тривалістю в часі цього процесу.

Результати експериментального дослідження показали, що на підвищення
ефективності трудового виховання сільських школярів в мікрорайоні школи
позитивно впливають: визначення змісту трудової діяльності школярів і її
форми організації.

Проведене дослідження виявило педагогічні механізми трудового виховання
і в значній мірі сприяло правильному вибору шляхів і засобів
удосконалення цього процесу.

Результати дослідження показали дієвість нашої експериментальної
орієнтації на залучення школярів до трудової діяльності, різноманітної і
багатої за своїм змістом.

Ефективність виховного процесу багато в чому залежить від своєрідності
видів трудової діяльності, їх тісного зв’язку з естетичною творчістю,
емоційно-ціннісною орієнтацією на органічний зв’язок людини праці з
природою, з традиціями попередніх поколінь, що втілюють загальнолюдські
ідеали гуманізму. У створенні педагогічних ситуацій ми спирались на
характерні особистості досліджуваного мікрорайону: яскрава трудова
символіка народних свят, насичення традиційних форм праці, висока
моральна їх орієнтація. Ці умови дали можливість створити багату
структуру зв’язків змісту праці з естетичним, моральним вихованням і
розумовим розвитком учнів.

У змісті експериментальної роботи взаємозв’язки всіх названих цінностей
ми подали в понятті „творчість” – праця розумна, красива, чесна – це
творча праця.

Дослідження показало, що механізм переходу знань у практичні вміння і
навички, потреби залучення до продуктивної перетворюючої праці в
мікрорайоні школи включає в себе формування особистісного ставлення до
праці, органічне поєднання знань про працю, інтересу до неї з трудовим
досвідом в мікрорайоні школи.

Ми спробували використати з цією метою можливі методичні аспекти, що, в
основному, дало позитивний результат. Захоплення улюбленою справою
впливало на інтелектуальний розвиток учня, сприяло творчому мисленню,
давало можливість учням діяти самостійно, творчо використовувати на
практиці набуті знання.

Знайомство з трудовими біографіями батьків і матерів давало можливість
учням відчути стійкість зв’язків між трудовим надбанням минулих поколінь
і сьогодення. Це сприяло вихованню інтересу і поваги до праці і людей
праці, бажання берегти і примножувати трудові традиції попередніх
поколінь, викликало у школярів бажання шукати власні шляхи розумного
використання своїх можливостей і творчого потенціалу.

Внутрішня потреба знань, формування трудових умінь і навичок, помножених
на великий емоційний заряд, несло в собі виховний потенціал духовних
засад, пов’язаних з трудовими традиціями і трудовими справами в
мікрорайоні, регіоні в цілому.

Трудова діяльність школярів у цих умовах стала носити більш творчий,
більш дієвий характер. Систематизувались знання, відомості, інформація
учнів про працю, людей праці, про значення праці в житті людини, що, в
свою чергу, активізувало їх практичну участь в трудових справах у
мікрорайоні школи, а судження при виборі видів і об’єктів трудової
діяльності стало характеризуватися підвищенням інтелектуальної,
емоційної і діяльнісно-практичної спрямованості.

Підвищення ефективності трудового виховання школярів виражалось в їх
постійному систематичному занятті працею в мікрорайоні школи, прояві
ініціативи і творчості в організації і безпосередній участі в трудовій
діяльності в мікрорайоні, підвищенні зацікавленості в праці в
мікрорайоні школи, примноженні багатств рідного краю, повазі до його
трудівників, наявності умінь і навичок трудової діяльності. Учні стали
самостійно прилучатись до трудових справ в мікрорайоні школи, де вони
могли застосовувати отримані уміння і практичні навички, задовольнити
особисті інтереси, прилучитись до трудової творчості.

У процесі трудового виховання у школярів сформувалися уміння і практичні
навички самоуправління і організації трудової діяльності.

Організація виробничої праці учнів у гуртках, клубах за інтересами,
майстернях на базових підприємствах в мікрорайоні школи дозволила дітям
глибоко усвідомити значення праці у житті кожного, закріплюючи у них
світоглядні установки на те, що праця зв’язує людину з природою, людину
з людиною, людину з минулим і майбутнім, людину з її народом і всім
людством.

У запропонованій нами методиці створились умови для реалізації завдань
формування в праці особистості, що володіє таким рисами як почуття
товариськості, взаємодопомоги. Враховуючи, що ці риси є вищим проявом
цінних зв’язків між учнями, ми активізували процес самоорганізації
трудових об’єднань. При цьому бралось до уваги те, що місце проживання
вимагає залучення кожного учня до трудової діяльності шляхом створення
відповідних структур в мікрорайоні школи. Трудове формування,
об’єднання, його життя, характер взаємостосунків в ньому, його мета,
успіхи і неудачі набули для учнів особистісне забарвлення, самостійну
цінність, коли вони не мислили себе поза трудовим об-ям, ось чому, з
нашої точки зору, в такому об’єднанні досить чітко вимальовується
прагнення учнів до реалізації в праці своїх загальнолюдських прагнень і
індивідуальних особливостей і до розширення взаємодії особистості з
навколишньою природою і соціальним сер-щем.

Зосередження зусиль педагогів на усвідомленні учнями значення трудових
справ в мікрорайоні школи сприяло формуванню товариських взаємин.

Ми надіємось, що наша робота надасть певну методичну допомогу шкільним і
позашкільним працівникам у розв’язанні ряду завдань трудового виховання
школярів у мікрорайоні школи, виявить істотні умови і закономірності
процесу застосування їх на практиці.

Хоч наше дослідження можна вважати завершеним, однак ми не претендуємо
на повне вирішення досліджуваної проблеми, розуміємо, що воно зовсім не
вичерпало всіх її аспектів. Ряд питань, яких ми торкнулися в даній
роботі вимагають колективного дослідження.

Література

Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства
XIV-XVII вв. – М.: Педагогика, 1985. – 363 с.

Бабанський Ю.К. Проблема повышения эффективности педагогических
исследований, – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.

Белютов И.М. Педагогические условия формирования сознательного отношения
к труду у подростков сельской школы /На материале работы подрядных
коллективных ученических производственных бригад, хозрасчетных хозяйств/
– Челябинск, 1989. – 21 с.

Бондар А.Д., Кобзар Б.С. Навчально-виховна робота в школах-інтернатах і
групах продовженого дня. – 2-е вид., доп. і перероб., – К. Вища шк.,
1985. – 304 с.

Баенко В.А. Воспитывать воспитателя: над чем не работают и о чем не
спорят философы. – К.: Лыбидь, 1990. – 270 с.

Бочарова В.Г. и др. Воспитательная работа со школьниками по месту
жительства. – М.: Просвещение, 1983, – 94 с.

Бочарова В.Г., Плотник М.М. Школьник в микрорайоне. – М.: Знание, 1986.
80 с.

Букрєева С.М. Перші кроки становлення в Україні позакласного виховання
дітей// Рад. шк., – 1977. – № 1 – с. 91-99.

Борищевський М. Праця у становленні громадянина (Сімейне виховання). //
Поч. шк. – 1997. – № 2 – с. 44-48.

Беляков Н.Д., Цейтлин Н.Е. Внеклассные занятия по труду с младшими
школьниками. Пособие для учителей начальных классов. – М.: Просвещение,
1969, – 303 с.

Бех І. Психологічний супровід особистісно-орієнтованого виховання// Поч.
шк. – № 3, 2003. – с. 1-6.

Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, молоді і батьків.
3-е вид. – Полтава: Полтавський вісник. – Т.1. – 1994. – 190с.

Воспитание учащихся по месту жительства: Книга для учителя / Под ред.
В.Г. Бочаровой, М.М. Плотника. – М.: Просвещение, 1987. – 192с.

Воспитательная работа с учащимися вне школы / Под ред. Л.М. Николаевой.
– М.: Просвещение, 1981. – 144 с.

Вчителі і батьки-вихователі: На допомогу педагогам шкіл, батькам у
вихованні дітей /Підгот.: В.Г. Патовий та ін. – К.: НДІ педагогіки УРСР,
1990. – 202 с.

Волкова Н.В. Педагогіка. – К.: Академія. – 2001. – 246 с.

Галузинський В.М. Педагогіка. – К.: Alma mater. – 278 с.

Гнатюк В. Управління системою національного виховання учнів початкових
класів // Поч. школа. – № 4, 2000. – с. 1-3.

Герисунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, тория,
практика. – К.: Вища школа, – 1986. – 200 с.

Глущенко А.Г. Трудовое воспитание младших школьников во внеклассной
работе. – М.: Просвещение, 1985. – 106 с.

Горский В.А. и др. Внеклассная работа по техническому творчеству и
сельскохозяйственному опытнечеству. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.

Давыдов В.В. Воспитание молодежи в новых социально-экономических
условиях // Советская педагогика. – 1992. – № 6. – с.1-18.

Доценко В.С. Дети вне школы. Формы и методика работы с детьми и
подростками по месту жительства. – М: Просвещение, 1979. – 223с.

Духнович А.В. Народная педагогика в пользу училищ и учителей сельских.
Ч. 1. Педагогия общая, Львов, 1857.

Домбровський С.В., Ступарик Б.М. Використання народного матеріалу у
трудовому вихованні молодших школярів: Методичні рекомендації. –
Івано-Франківськ. – 1992. – 30 с.

Ерецкий М.И. Техническому творчеству надо учить всех // Среднее
специальное образование. – 1991. № 8. – с. 17-18

Євтух М.В. Педагогіка: теорія та історія. – К., 1993. – 102 с.

Золотухин Д.С. Воспитание трудовой активности сельских школьников. – М.:
Просвещение, 1990. – 159 с.

Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Педагогика,
1989. – 206 с.

Иващенко Р.И. Труд и развитие личности школьника. Книга для учителя. –
М.: Просвещение, 1987. – 94 с.

Киричук О.В. Вплив соціального середовища на процес формування
морального світу особи // Радянська школа. – 1984. – № 1. –
с.60-65.

Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. – К.:
Радянська школа. – 1985. – 136с.

Кобзар Б.С. Громадськість і виховання. – К.: Радянська школа. – 1973. –
134с.

Кобзар Б.С., Тайчиков М.Г. Личность и ее становление. К.: Молодь, 1990.
– 164 с.

Кон И.С. Ребенок и общество: Историко-этногафическая перспектива. – М.:
Наука, 1988. – 269 с.

Кононко Е.Л. Трудовое воспитание детей в семье. – К.: Радянська школа,
1988. – 128 с.

Корда Г.С. В микрорайоне школы. – К.: Радянський письменник, 1988. – 68
с.

Корда Г.С. В микрорайоне школы: организация воспитательной работы с
учащимися по месту жительства. – К.: Знание, 1984. – 47 с.

Коротов В.М. Общественное мнение // Коротов В.М. Общая методика
учебно-воспитательного процесса. – М., 1983. – с. 191-198.

Костяшкин Ф., Иванов А. Сельская школа полного дня. – М., 1981. – 95 с.

Красовицкий М.Е. и др. От педагогической науки к практике. – К.:
Радянська школа, 1990. – 188 с.

Кочетов А.И. Основы трудового воспитания: Книга для учителя. – Минск:
Народна освіта, 1989, – 223 с.

Кузнецова Л. Ученический кооператив и развитие личности // Восп. школьн.
– 1989. – № 3. – с. 22-27.

Кусый Ю.А., Омельяненко В.Л. Трудовое воспитание – путь к социальной
зрелости личности // Кусый Ю.А., Омельяненко В.Л. Школа
гражданственности. – К., 1989. – с. 16-31.

Концепція „Виховання підлітків та молоді за місцем проживання” // Ракурс
УіМ. 1994. – № 2. – с. 18-19.

Концепція української школи Прикарпаття: Розділ ІІІ. Особливості
виховання учнів української національної школи // Освіта, 20 листопада,
1990.

Кутова А. Національне виховання – джерело особистісного розвитку дитини
// Початкова школа – № 2, 2002. – с. 14-16.

Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у
позакласній роботі // Початкова школа. – № 6, 2002. – с. 6-7.

Кожна дитина повинна мати можливість для всебічного розвитку (інтерв’ю
з міністром освіти і науки України В. Кременем) // Початкова школа – №
3, 2002. – с. 8-9.

Легенький Г.И. Цель и способы воспитания. – М.: Педагогика, 1990. –
134с.

Мадзигон В.Н., Оржеховская В.М. Трудовые будни сельской школьной
бригады: Об организации производительного труда учащихся
Среднеберезовской школы Косовского района Ивано-Франковской области //
Советская педагогика. – 1988. № 5. – с.32-34.

Макаренко Л.С. Методика виховної роботи. – К.: Радянська школа, 1990. –
366 с.

Макаренко А.С. О воспитании: Сборник. – 2-е издание, дополненное и
переработанное. – М.: Политиздат, 1990. – 414 с.

Маусаків Т.І. Трудове виховання підростаючого покоління в українській
народній педагогіці // Радянська школа, – 1985. – № 6. – с.79-81.

Молеко В.А. техническое творчество и трудовое воспитание. – М.: Знание,
1985. – 90 с.

Мороз О.Т., Глебов Г.Д. совместная работа педагогического и
производительного коллективов, общественности по организации летнего
труда школьников: семья, учитель и трудовой коллектив. – М.:
Издательство АПН СССР, 1986. – 118 с.

Медвідь З. Формування творчої особистості. Трудове виховання в
учнівських об’єднаннях // Рідна школа. – 2000. – № 6. – с. 24-26.

Методи дослідження ціннісних орієнтацій учнівської молоді / За
редакцією Скульського, Костіва, – Івано-Франківськ, 1997. – 130с.

Нагініченко Н. Про трудове виховання школярів у сільській школі //
Початкова школа. – 1998. – № 9. – с. 24-25.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. /
Міністерство освіти і науки України. Академія педагогічних наук. – К.:
Шкільний світ, 2001. – с. 14.

Недільський С. Різновікові загони в мікрорайоні школи. Методичні
рекомендації. – Івано-Франківськ. – 1985. – 16 с.

Николаева Н.И. Работа в трудовых объединениях // Воспитательная работа с
учащимися вне школы: В микрорайоне школы. – М.: Просвещение, 1989. – 80
с.

Орлик П.І., Шевченко А.П. Позашкільній роботі – науковий підхід //
радянська школа. – 1986. – № 1. – с. 95-96.

Основы педагогического мастерства / Под редакцией И.А. Зязюна. – М.:
Просвещение, 1989. – 270 с.

Педагогіка / За редакцією М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. –
541с.

Педагогика: Учебное пособие для институтов / Под редакцией Баланского
Ю.К. – 2-е издание; дополненное и переработанное – М.: Просвещение,
1988. – 478 с.

Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди / За редакцією Дзеверіка О.Г. – К.,
1972.

Перевертень Г.И. Техническое творчество в начальных классах: Книга для
учителя по внеклассной работе. – М.: Просвещение, 1998. – 159 с.

психология совместного труда детей: Книга воспитателя детского сада,
учителя / Под редакцией Я.Л. Колошенского, – Минск: Народна освіта,
1987. – 93 с.

Развитие технического творчества младших школьников / Под редакцией П.Н.
Андрианова. – М.: Просвещение, 1990. – 110 с.

Рега О.С. Общественно полезная деятельность по месту жительства как
фактор формирования гуманистических отношений учащихся. – М., 1985. – с.
80-84.

Розділ VIII. Трудове виховання // Стельмахович М. Теорія і практика
українського національного виховання. – Івано-Франківськ, 1996. –
с.104-116.

Росинев Л.Л. Методика трудового обучения с практикумом в учебных
мастерских: учебное пособие для учащихся. – М.: Просвещение, 1988. – с.
109-118.

Сухомлинська О.В. Теоретичні проблеми виховання і діяльність
позашкільних закладів // Початкова школа. – 1995. – № 1. – с. 28-30.

Сельская школа – центр и организатор внеурочной воспитательной работы с
учащимися в микрорайоне. – Горький, 1980. – 99 с.

Семья и дети: Воспитание трудолюбия / А.К. Бешенков и другие. – М.:
Профиздат, 1988. – 250 с.

Синицин И.С. Когда воспитывает труд. – М.: Педагогика, 1987. – 334с.

Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Радянська школа, 1985. – 312
с.

Стельмахович М.Г. Семейная этнопедагогика: заслон бездуховности //
Советская педагогика. – 1989. – № 1. – с. 116-119.

Столяров Ю.С. Техническое творчество школьников: Вопросы теории и
организации, образовательное и воспитательное значение. – М.:
педагогика, 1984. – 160 с.

Ступарик Б.М. Внеклассная работа – важный компонент трудового воспитания
// Ступарик Б.М. Трудовое воспитание учащихся. – Львов, 1986. – с.49-65.

Ступарик Б.М. Изучение уровня готовности к труду. Трудовое воспитание
учащихся в учебном процессе // Ступарик Б.М. Трудовое воспитание
учащихся. – Львов, 1986.

Сухомлинский В.А. О воспитании. 6-е издание – М.: Политиздат, 1988. –
270 с.

Сухомлинский В.А. Радость труда – это красота бытия //Сухомлинский В.А.
О воспитании. – М., 1982. – с. 130-139.

Трудовое обучение в начальных классах. Пособие для учителей. – М.:
Просвещение, 1978. – с. 232-259.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. 1. –
К.: РННЦ „ДІНІТ”, 2000. – с. 237.

Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення
виконання національної програми „Діти України” на період до 2005 року”
// Початкова школа. – № 6, 2001. – с. 1-9.

Ушинский К.Д. Труд в его психологическом и воспитательном значении //
Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: в 6-ти томах – М., 1988. – т. 2.
– с. 8-26.

Филимонова Л. Воспитание – дело общее // Восп. школьн. – 1987. – № 4. –
223 с.

Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академія. – 2002.

Хорунжий В.І. Методика трудового навчання в початкових класах. Частина
І. Курс лекцій. – Олександрія: РВА „Світло”, 1996. – с.79-84.

Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие. 2-е издание, дополненное и
переработанное. – М.: Высшая школа, 1990. – 576 с.

Черепанова И.П. Дети взрослеют в труде. – М.: Педагогика, 1990. – 180 с.

Шацкий С.Т. Деревенские дети и работа с ними // Шацкий С.Т. Избранные
педагогические сочинения: В 2-х томах. – М., 1980. – т.2. – с. 86-121.

Школа – дело общее: О взаимодействии школы, родителей, общественности. –
М.: Педагогика, 1990. – 120 с.

Школа – центр активной воспитательной работы с учащимися в микрорайоне.
Методические рекомендации. – М., 1985. – 79 с.

Школа – центр активной воспитательной работы с учащимися в микрорайоне.
Сборник руководящих документов (Сост. Ф.В. Насабиева). – М., 1986. –
81с.

Ярмаченко М.Д. Взаємодія школи, сім’ї, громадськості у вихованні
підростаючого покоління: Методичні рекомендації. – К., 1985. – 15с.

Ярмаченко М.Д. Книга для вчителя. – К.: Радянська школа, 1990. – 206
с.

Як залучити молодших школярів до посильної господарської діяльності? //
Будник О., Скульський Р. Як виховувати господарську культуру у дітей. –
Івано-Франківськ, 1996. – с. 24-31.

PAGE

PAGE 39

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020