Реферат НА ТЕМУ:
Методи контролю і самоконтролю у навчанні
Методика контролю і самоконтролю забезпечують перевірку рівня засвоєння
учнями знань, сформованості вмінь і навичок. З цією метою
використовуються методи усного. Письмового. Текстового, графічного,
програмового контролю, практичної перевірки самоконтролю.
Метод усного контролю. Він є найпоширенішим у шкільній практиці.
Використовуючи його, учнем вчаться логічно мислити, аргументувати,
висловлювати свої думки, набувають досвіду обстоювати свою точку, зору.
Усне опитування учнів здійснюється у певний послідовності: формулювання
вчителем запитань (завдань) і вимог; підготовка учнів до відповіді та
викладу своїх знань; корекція і самоконтроль викладених знань у процесі
відповіді. Для усної перевірки знань важливо визначити, які запитання чи
завдання дати учневі. За рівнем пізнавальної активності вони є
репродуктивними; реконструктивними; творчими.
Запитання для усної перевірки поділяють на основні, додаткові й
допоміжні. Основне запитання формулюють так, щоб учень міг дати на нього
самостійну розгорнуту відповідь. Додаткові запитання ставлять для
уточнення. Як учень розуміє певне питання, формулювання, формули та ін.
Допоміжні запитання часто є навідними, допомагають учневі виправити
помилки, неточності. За формою викладу розпізнають запитання звичайні
(“Які умови є важливими для життя рослин?”) і запитання у вигляді
проблеми або задачі (“Чи можливо, що функція була водночас і прямою, і
непрямою?”). Запитання мають бути логічними, цілеспрямованими, чіткими,
зрозумілими і посильними, а їх сукупність – послідовною і систематичною.
У навчальному процесі практикують індивідуальне, фронтальне та ущільнене
(комбіноване) усне опитування.
Індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь учня на оцінку.
Він повинен не лише відтворити текст підручника чи розповідь учителя на
попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові
положення, проілюструвати їх власними прикладами. Проводячи
індивідуальне опитування, вчитель має визначитися, кого викликати,
скількох учнів опитати, що в цей час робитимуть інші учні. Педагогіка не
дає однозначних відповідей на ці запитання, проте досвід переконує, що в
кожному конкретному випадку вони вирішуються залежно від завдань, які
ставить перед собою вчитель. Під час індивідуального опитування важливо
організувати роботу всіх учнів класу. Їм можна запропонувати уважно
слухати відповідь товариша, виправляти відповідь. За такі активну роботу
може бути виставлена оцінка. Якщо біля дошки відповідає слабший учень,
учитель слухає його відповідь сам, а решта учнів виконує самостійне
завдання.
Метою фронтального опитування є перевірка знань, умінь і навичок одразу
багатьох учнів. Його проводять переважно тоді, коли необхідно виявити
рівень засвоєння знань, які слід запам’ятати, оскільки вони є підґрунтям
для засвоєння певного складного матеріалу. Таке опитування стимулює
активність учнів, сприяє повторенню та систематизації знань.
Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити знання відразу
кількох учнів: один відповідає усно, решта – за вказівкою вчителя
виконує певні завдання. Його проводять переважно тоді, коли весь
матеріал в основному засвоює і необхідно перевірити набуті знання,
учитель аналізує його разом з викликаним учнем, який пояснює хід його
виконання.
Загалом метод усної перевірки знань сприяє встановленню тісного контакту
між учителем і учнем, дає змогу стежити за його думкою всьому класу,
виявляти прогалини, неточності в знаннях учнів і відразу їх виправляти.
В процесі опитування одного учня відбувається повторення, узагальнення і
систематизація знань і цілим класом. Таку перевірку можна проводити з
будь-якого навчального предмета.
Метод письмового контролю. Суть цього методу полягає у письмовій
перевірці знань, умінь та навичок. З таких предметів, як мова і
математика, його використовують не рідше, ніж усну перевірку. Письмовим
методом перевіряють знання учнів і з географії, історії, біології,
хімії. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань
здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін.
Мета письмової перевірки – з’ясування ступеня оволодіння учнями вміннями
і навичками з предмета. Водночас існує можливість визначити і якість
знань – їх правильність, точність, усвідомленість, уміння застосовувати
ці знання на практиці.
Позитивним аспектом письмової перевірки є можливість за короткий час
перевірити знання багатьох учнів, зберігати результати перевірки,
виявити деталі й неточності у відповідях учнів. Недомірком є
необхідність тривалого часу для перевірки учнівських робіт, ймовірність
зниження грамотності учнів, якщо вчителі нехтують єдиними орфографічними
вимогами.
Метод графічного контролю. Використовують його на уроках малювання,
креслення, географії, геометрі та ін. Він передбачає відповідь учня у
вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні
відношення, взаємозв’язки у виучуваному об’єкті або їх сукупності. Це
можуть бути графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення,
діаграми, схеми, таблиці.
Графічна таблиця може бути самостійним видом або як органічний елемент
входити до усної чи письмової перевірки.
Метод тестового контролю. Передбачає він відповідь учня на тестові
завдання за допомогою розставлення цифр, підкреслення потрібних
відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Це дає
змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу
учнями всього класу. Зручні тести і для статистичного оброблення
результатів перевірки.
Однак така перевірка може виявити лише знання фактів, але не здібності,
вона заохочує механічне запам’ятовування, а не роботу думки, до того є
потребує багато часу для складання програм.
Метод програмованого контролю. Полягає він у висуванні до всіх учнів
стандартних вимог, що забезпечується використаним однакових за кількістю
і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді,
виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою
індивідуальних автоматизованих засобів.
Наявність у школі комп’ютерів дає змогу механізувати процес перевірки,
але ї схема залишається.
Метод практичної перевірки. Придатний він у процесі вивчення фізики,
біології, хімії, трудового навчання, що передбачають оволодіння системою
практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час
лабораторних і практичних занять із цих предметів. Стежачи за тим, як
учень виконує певні дії, вчитель з’ясовує, як він усвідомив теоретичні
основи цих дій. Так, спостерігаючи за рослинами на пришкільній ділянці
чи проводячи вдома досліди з рослинами, учні усвідомлюють процеси
утворення крохмалю на світлі, проростання насіння. Дихання кореня.
Випаровування води через листі та ін.
Метод самоконтролю. Полягає цей метод усвідомленому регулюванні учнем
своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б
відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам, Мета
самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення.
Показником сформованості контрольних дій, а отже, й самоконтролю є
усвідомлення учнями правильності плану діяльності та її операційного
складу, тобто способу реалізації цього плану. Ефективним засобом
формування в учнів навичок самоконтролю є використання колективних
(фронтальних) пері рок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі
навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до
неї, способами виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх
удосконалення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педагогічна оцінка
та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня
знаходити помилкові дії, запобігати їм і завдяки цьому підвищувати
результати самоконтролю. Для самоконтролю нерідко використовують
звукозапис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може
виявити недоліки в техніці читання, інтонуванні, артикуляції окремих
звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови
учням неважко виявити й виправити свої мовні огріхи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
