КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Індивідуальні форми виховної робота. Пошуки ефективних форм навчання в
зарубіжній школі
Індивідуальні форми виховної робота.
Важливим моментом у процесі навчання є індивідуальний підхід до учнів.
Існують такі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового
матеріалу вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим;
під час самостійної роботи частіше підходить до відстаючих учнів,
допомагає і підбадьорює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше
здійснює вибіркову перевірку зошитів учнів, яким важче дається навчання.
Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати темпи роботи кожного
учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації
завдань, контролю й оцінювання результатів, забезпечуючи відносну
самостійність. Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя.
Нерідко під час уроку перед учителем постає проблема підтримання в класі
порядку і дисципліни. Причиною порушень дисципліни є передусім низька
його якість, коли учням нецікаво, вони нудьгують і вдаються до різних
-витівок, розваг. Буває, що учні не можуть довго заспокоїтися після
події, що сталася перед уроком, надто збуджені, неуважні, продовжують
обговорювати її. Нерідко учні порушують дисципліну через ненормальні
стосунки з учителем, грубе, нетактовне ставлення до них, намагаючись у
такий спосіб «помститися». Причиною недисциплінованості може бути також
хворобливий стан учня.
Знання цих причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу
знаходити адекватні шляхи їх усунення, зокрема, переключення уваги учнів
на корисну роботу, спокійне зауваження порушникові дисципліни, цікавий
виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку, нейтральне
приємне або неприємне зауваження всьому класу чи конкретному порушнику,
дії мімікою, жестами, виразом обличчя. Окрім цього, не слід забувати
такі прості істини: ніколи не можна карати учня, не з’ясувавши його
участі або ступеня його провини у порушенні дисципліни. Дисциплінуючи
клас, слід апелювати до почуття власної гідності учня.
Підготовка до уроку будь-якого типу передбачає дотримання педагогом
певних вимог — організаційних, дидактичних, психологічних, етичних,
гігієнічних.
Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: керування
пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів
навчання; напружена, досконало організована й результативна пізнавальна
діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість
занять, прогнозування здійснення і результатів навчально-виховного
процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення
запроектованих результатів; творчий підхід до розв’язання нестандартних
завдань відповідно до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір,
доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети
комплексу дидактичних засобів; диференційований підхід до окремих груп
учнів; ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера
демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього
спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі
досконалої технології досягнень запрограмованих результатів.
Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконалення уроку. Такі пошуки
спрямовані на розв’язання низки навчально-виховних завдань, передусім на
підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального
матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в
них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.
Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання
потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами
наукової інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і
майбутньої професійної діяльності. Проблемним є питання оптимального
відбору змісту навчального матеріалу до уроків, оскільки й досі бракує
досконалих підручників з багатьох навчальних дисциплін.
Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на
уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями
різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.
Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні
від типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції,
уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори,
уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна
щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності,
запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого
і проблемного навчання, здійснення міжпредметних зв’язків, усунення
перевантаженості учнів.
Ось як проводять, наприклад, урок-змагання.
Клас ділять на дві групи, приблизно однакові за рівнем знань. У кожній
обирають капітана і консультанта. Консультант працює зі слабшими членами
команди. Урок складається з кількох конкурсів. Учнів попереджають, що в
процесі змагання враховуватиметься активність кожного з них і команди
загалом. За кожну відповідь журі виставляє бали у відомість. Перемагає
команда, яка набирає найбільшу кількість балів. Наприклад, на уроці
математики чи фізики можуть бути такі конкурси: «Чи знаєш ти формули?»,
«Конкурс кмітливих», «Змагання любителів кросвордів», «Чи розумієш ти
графіки?», «Знайди помилку», «Пошук» та ін.
Перший конкурс може відбуватися у такий спосіб. Представники команд
витягують папірець, згорнутий у – трубочку, або кидають кубик, на гранях
якого написано формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст,
відтак ставлять запитання, що стосуються цієї формули. Журі оцінює
відповіді й виставляє оцінку. Другий конкурс, в якому кожен може виявити
свою кмітливість, — розв’язування якісних задач. Разом з малюнками їх
записують на картці. Представники команд витягують картки-завдання і
відповідають на запитання. Якщо
вони не можуть відповісти, просять допомоги у своєї команди; якщо й вона
неспроможна зробити це — допомагає команда-суперниця, але перша команда
втрачає бали, а друга за правильну відповідь — набирає. Для третього
конкурсу готують спеціальні картки. На картках, розданих учням обох
команд, намальовано сітку-кросворд, складений учителем. Під картку
підкладають копіювальний і чистий аркуші паперу. Розв’язуючи кросворд,
відповіді вписують у картку і здають її журі. У четвертому конкурсі, як
і в попередньому, представники команд витягують картки з графіками й
запитання, на які треба відповісти. На виконання завдання відводиться
певний час. Картки здають журі1.
Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких
характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім
інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них
відносять:
Інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В.
Шаталов); міжпредметні уроки, які ставлять за мету «спресувати»
споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які
проводять у межах чинних програм і відведеного навчальним планом часу.
Вони збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне
мислення, фантазію, уяву учнів; суге-стопедичні2 уроки, що не набули
поширення, оскільки механізми дії підсвідомого поки що технологічно не
розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різновіковим
складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного
предмета, що за програмою вивчається у різних класах.
Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання,
уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від
традиційних.
Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну
систему навчання різними шляхами. Один із них — навчання учнів групою
вчителів за певного розподілу обов’язків між ними. Провідний педагог
пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення
здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у
школах США, Швеції та інших країн.
До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи
з різновіковими об’єднаннями учнів за інтересами. У неградуйованих
школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу
під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів
власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, суть якого в
тому, що у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя
загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до
спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною
інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні
засоби навчання.
В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму.
Контракт — угода між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями
самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально
планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно
до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних
занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою
поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є
лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.
У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як
навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути
організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною
галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і попу-
лярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити
знання з конкретної соціальної проблеми: дослідити екологічну ситуацію в
штаті, расове питання та ін. Результати роботи учнів над проектами у
навчальному центрі або центрі за інтересами оформляють у шкільні
виставки, наукові доповіді тощо.
Серед нових форм організації навчання — «школи без стін». Така школа не
має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у
різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї,
бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.
У сучасних школах США використовують також проекти — індивідуальну або
групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її,
роблять висновки й отримують результати). Роль учителя — надання
допомоги, спрямування процесу навчання загалом. Час від часу він
перевіряє результати виконання проекту.
Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних,
малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Тут
і сам процес навчання, і вільний час учнів підпорядковано груповому
спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розробки різних групових
проектів, до організації та проведення спільних туристичних походів,
виховуючи таким чином повагу один до одного і відданість своїй групі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
