UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична думка В’ячеслава Липинського (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2188
Скачало341
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політична думка В’ячеслава Липинського

 

 

П л а н :

 

Вступ.

 

Методи державного будівництва в Україні.

 

Заповіді катехизісів-самостійників.

 

Обґрунтування державного устрою.

 

Концепції Липинського.

 

Висновок.

 

Політична думка в Україні на початку XX ст. відображала перехід

українського національно-визвольного руху із стадії культурного

українофільства до організованої роботи в масах. У цьому зв'язку

заслуговують на увагу погляди М. Махновського, викладені у праці

«Самостійна Україна», що були своєрідним політичним кредо Революційної

української партії, яка сформувалася 1900р.«Не можна, — зазначав

М.Махновський, — зупинити націю, що ламала свої кайдани, прокинувшись до

життя. Нація ступила на новий шлях, а ми повинні очолити її, щоб досягти

ідеалу, але мусимо пам'ятати, що ми тільки предтечі того великого, що

йде за нами, ми тільки сповіщаємо • його силу, ми його посланці».

 

У 20-ті роки розвиток політичної думки в Україні пов'язувався насамперед

з іменами В. Липинського, Д. Донцова, М. Хвильового, В. Винниченка. їхні

погляди віддзеркалювали процеси, що відбувалися в тогочасному

суспільно-політичному житті України. Власне кажучи, після цих діячів

політична думка в Україні не мала яскравих постатей.»

 

Зазначимо, що тільки в 20-х роках існувала відчутна свобода політичної

думки. На початку 30-х років її паростки були задушені. Крім цього, в

радянській Україні, як і в інших національних республіках, наступ

тоталітаризму підсилював, по суті, легалізований російський шовінізм.

Більш сприятливі умови були за межами радянської України — в Галичині і

на Волині де опинилися В. Липинський та Д. Донцов. У цілому ж, однак,

свої ідеї вони творили, як зазначає Т. Гунчак, у тіні програної війни за

створення Української держави. Обидва як активні будівничі державного

життя глибоко пережили трагедію української невдачі, що, мабуть,

підштовхнуло їх, як, зрештою, багатьох інших національне свідомих

українців, до переоцінки події української революції. Посилювало ці

процеси політичної інтроспекції й еміграційне життя з типовою

безперспективною гризнею різноманітних політичних партій. Утиски, що їх

застосовувала польська влада супроти українського населення в Галичині і

на Волині, загострювали політичні стосунки і ставили перед українською

молоддю питання боротьби проти окупаційної влади, яка б ґрунтувалася на

інших, радикальних засадах.

 

До потреби переоцінки українського політичного життя спричинилася не

тільки могутня хвиля націоналізму, який у повоєнній Європі став панівною

політичною силою, набувши нових форм радикалізму чи винятковості, а й

внутрішні процеси її радянській Україні. Українізація, формальним

ініціатором якої виступила комуністична партія, швидко охопила усі

ділянки життя. Цей непередбачений, майже стихійний розвиток

національного самовияву створював враження, що в Україні дійсно

закладаються передумови будівництва вільного національно-культурного,

якщо вже не політичного життя. Візія служіння своєму народові на рідній

землі, в рідному оточенні полонила багатьох політичних емігрантів, які

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ