UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВплив сучасних політичних реалій на взаємовідносини між Росією і НАТО (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2276
Скачало230
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Вплив сучасних політичних реалій на взаємовідносини між Росією і НАТО

 

Однак здобутки 1997 р. виявились нетривалими в плані поглиблення

співпраці між Росією і Північноатлантичним альянсом. Постійна спільна

рада Росія - НАТО, на яку покладали великі сподівання обидві сторони,

перетворилась на своєрідний дискусійний клуб, який не приймав реальних

рішень. Крім того реалізація домовленостей щодо реформування альянсу

відбувалась, на думку Кремля, надто повільними темпами. Такс ситуація

викликали в Москви побоювання щодо можливості відтиснення Заходом Росії

на узбіччя міжнародної політики. Свідченням перегляду своїх позицій

стосовно альянсу, особливо на фоні розширення НАТО на Схід, стала заява

Президента Російської Федерації Б. Єльцина, зроблена ним перед

керівництвом Міністерства закордонних справ 12 травня 1998 року, в якій,

зокрема, відзначалось: „Твердо дотримуючись негативного ставлення до

розширення НАТО, ми одночасно налагоджуємо конструктивні зв’язки з

альянсом. Основне завдання нашої співпраці полягає в радикальному

реформуванні НАТО” [5,с. 5].

 

Форма і тон цієї заяви були розцінені керівництвом Північноатлантичного

альянсу як спроба кремля впливати на курс, який проводить НАТО стосовно

країн Центрально-Східної Європи. Це призвело до чергового похолодання у

відносинах між альянсом і Росією.

 

Незважаючи на те, що в 1998 році Росія та НАТО підписали Меморандум про

взаєморозуміння з питань цивільного планування на випадок надзвичайних

ситуацій та готовності до катастроф, рівень співробітництва між обома

сторонами і надалі залишався досить низьким [111, с. 102].

 

Наступним приводом до загострення відносин між Росією і

Північноатлантичним альянсом стали діаметрально протилежні підходи

сторін до вирішення косовської проблеми. Для вирішення косовської кризи

керівництво альянсу розробило доктрину „гуманітарної інтервенції”, яка

передбачала:

 

використання сили в ім’я універсальних цінностей („демократія,” „права

людини” тощо) навіть у випадку, коли вони суперечать національним

інтересам;

 

превентивне використання ядерної зброї;

 

військове втручання у внутрішні справи суверенних держав з метою захисту

цих цінностей, а не тільки для протидії агресії.

 

Основним умовами для практичного втілення доктрини„гуманітарної

інтервенції” стали грубе порушення прав людини та санкції з боку Ради

Безпеки ООН [25, с. 50-51].

 

Однак, Рада Безпеки ООН (насамперед за рахунок позиції Росії і Китаю) не

дала згоди на використання військового потенціалу НАТО для врегулювання

косовської кризи. В цих умовах керівництво Північноатлантичного альянсу,

не отримавши відповідних санкцій з боку ООН, в березні 1999 р. завдало

повітряних ударів по позиціях косовських сербів з метою врегулювання

міжетнічного конфлікту. Військові дії НАТО проти Союзної Республіки

Югославії в обхід норм міжнародного права підірвали створюваний членами

цієї організації образ альянсу як стабілізуючого фактора – основи

європейської безпеки після завершення епохи „холодної війни” [49, с.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ