UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична думка стародавнього Китаю (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3519
Скачало535
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Політична думка стародавнього Китаю

 

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Конфуціанство в політичній думці стародавнього Китаю

 

2. Моїзм – як окрема течія політичного вчення Древнього Китаю

 

3. Легізм, школа юристів “фадзя” та їх внесок у політичні вчення Китаю

 

4. Даосизм

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Китай — країна стародавньої цивілізації: на його території виявлені

залишки первісної культури часів раннього палеоліту та бронзового віку.

Первіснообщинний лад існував тут довго — коли в XIV ст. до н. е.

сформувалася перша рабовласницька держава Інь. Саме в інську епоху

зародилася культура, яка дала початок китайській цивілізації в усій її

специфіці та значущості.

 

Своєрідними ідеями збагатили світову політичну думку давньокитайські

мислителі, які чи не найпершими в історії політичних учень почали

відходити від міфічного світорозуміння, божественних настанов,

переводячи політичні доктрини на раціональний ґрунт, земну основу. Небо

і в китайців «контролює» всі події в піднебессі, надає «небесний мандат»

земному правителю або відкликає його і передає більш гідному.

 

Розквіту політична думка в Давньому Китаї досягла в другій половині

І тис. до н. е.

 

1. Конфуціанство в політичній думці стародавнього Китаю

 

Найпомітніший серед мислителів — великий мораліст Конфуцій (551—479 до

н. e.), вчення якого назвали конфуціанство. Найдавнішим зібранням його

афоризмів є трактат «Лунь юй».

 

Чільне місце у ньому посідає правитель-мудрець, який втілює досконалі

знання ритуалу, культури, демонструє поважність, м'якість і

поступливість, вірність і відданість, повагу до старших, освіченість,

чесноти, любов до людей і сумлінність, завжди дотримується

справедливості, істини, вірного шляху.

 

Головне для нього — турбота про благо підданих, яких треба спершу

нагодувати, а потім навчити, виховати у високій моральності.

 

Концепція Конфуція містить засади «правильного державного управління»,

конкретні поради правителям щодо завоювання довір'я народу, мистецтва

комунікації; обґрунтовує стрижневі принципи управління суспільством,

забезпечення всезагального щастя.

 

Вважаючи людей рівноправними від природи, Конфуцій ніколи не був

демократом. Він вчив, що трудящих треба відмежовувати від панівної

верстви, а жінок ставив значно нижче чоловіків. Йому не подобалося

політичне управління за допомогою писаних законів. Він надавав перевагу

управлінню на основі вдосконалення людської природи, а покарання

закликав замінити вихованням.

 

У VI—V ст. до н. е. окремі уявлення людей про всесвітній порядок,

державний устрій та закон стали більш системними.

 

У Стародавньому Китаї одним із перших у цьому плані було вчення школи

Конфуція (551—479 до н. е.), що увібрало в себе багато уявлень про

державу і право тогочасного суспільства. Мислитель і його послідовники

розглядали державу і право у взаємозв'язку між собою та в співвідношенні

з іншими соціальними інститутами, зокрема з моральністю.

 

Роблячи спробу з'ясувати сутність цих суспільних феноменів, прибічники

означеної концепції порівнювали державу з великою сім'єю, де влада

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ