.

Порядок та способи укладання договору поставки (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
305 6942
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Порядок та способи укладання договору поставки

Зміст

Вступ………………………………………………………….
……………………………………. 3

Розділ І. Поняття та юридична природа договору
поставки……………………………………………………….
………………………………. 4

Розділ ІІ. Предмет та зміст договору поставки…………… 10

Розділ ІІІ. Порядок і способи укладення договору
поставки……………………………………………………….
………………………………. 16

Висновок……………………………………………………….
………………………………. 21

Список використаної
літератури……………………………………… 23

ВСТУП

 

Серед зобов’язань, що складають особливу частину зобов’язального права,
основне місце належить договірним зобов’язанням. Цивільне законодавство
України передбачає понад 20 цивільно-правових договорів, серед яких і є
договір поставки.

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань закон називає
договір. Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності і справедливості, договір поставки, а також і ряд інших
договорів визначає зміст конкретних прав і обов’язків учасників
договірного зобов’язання. В цьому розумінні договір виступає засобом
регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.

У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та
найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму
можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників – підприємств,
громадян – має свободу господарської діяльності та підприємства.
Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на
договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням
планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже,
розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і
визначення змісту договірних зобов’язань. Це стосується насамперед
договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у
матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж,
поставка, контрактація, міна – бартер, постачання енергії тощо).

Виходячи з цього можна зазначити, що договір поставки відіграє
неодноразову роль у відносинах між організаціями і громадянами. Він
регулює господарські відносини з постачання продукції і товарів.

Розділ І. ПОРЯДОК І СПОСОБИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з
постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір – це
основний документ, що визначає права та обов’язки сторін з поставок усіх
видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору,
визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними
угодами.

Договір поставки – це договір, за яким постачальник (підприємець)
зобов’язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне
господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар,
призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не
пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець
зобов’язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

В умовах соціалістичної економіки СРСР договір поставки був самостійним
видом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових
актів, як правило обов’язкових для сторін. Відносини щодо поставок
детально регулювалися Положенням про поставки продукції
виробничо-технічного призначення і Положенням про поставки товарів
народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988
р. В умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки
набув однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці на
власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за
договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і
зміст такого відчуження.

Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має
певні особливості, а саме:

1) між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий
проміжок часу;

2) в момент укладення договору товар у постачальника, як правило,
відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;

3) предметом поставки не може бути нерухоме майно;

4) предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої
господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути
товар будь-якого призначення;

5) сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб’єкти
підприємства) і громадяни-підприємці.

Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються
підприємницькою діяльністю. Підприємництво – це самостійна ініціатива.
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання
прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть
бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у
правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності[1].

З вище вказаного можна зазначити, що предметом (об’єктом) договору
поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або
інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.
Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина,
матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку
чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської
фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється
переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів,
безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на
ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.

Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і
оплатним.

Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення
сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і
відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника
на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов
договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з
переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або
законодавством.

Договір поставки двосторонній, бо права і обов’язки виникають для обох
котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що
одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими
цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в
різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює
нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє
міждержавна Угода від 20 березня 1992 року “Про загальні умови поставок
товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний
Держав”. Угода поширюється на відносини між суб’єктами господарювання
(назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за
міждержавними економічними зв’язками.

Під суб’єктами господарювання розуміють підприємства, їх об’єднання,
організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які
володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на
території цих держав.

Під товаром розуміють як товари народного споживання, так і продукцію
виробничо-технічного призначення.

Разом з тим Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з
питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення
(1993 року), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між
суб’єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з
кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих
та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених
за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та
стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.

Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку
виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць
Співдружності Незалежних Держав (СНД) від 23 грудня 1993 року та
Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 року
Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 року затвердив
Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за
виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД,

Поставка продукції за виробничою кооперацією – це поставка сировини,
матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів,
комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення,
що взаємопов’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої
продукції.

Поставки продукції за державними замовленнями (контрактами)
здійснюються відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року “Про
поставки продукції для державних потреб”.

Відносини щодо поставок регулюються також Цивільним Кодексом України.
До поставки можуть застосовуватися і відповідні правила купівлі-продажу.

Відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року “Про поставки
продукції для державних потреб” задоволення потреб у продукції,
необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання
обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на
належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і
міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів
державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та
укладених на їх основі державних контрактів (договорів). Державними
замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої
влади, а також державні установи й організації, які уповноважені Урядом
укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким
виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями
державного замовлення можуть бути суб’єкти господарської діяльності
України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення,
заснованих повністю або частково на державній власності, а також для
суб’єктів господарської діяльності усіх форм власності – монополістів на
відповідному ринку продукції – державні замовлення на поставку продукції
є обов’язковими, якщо виконання такого замовлення не викликає у них
збитків.

Договір поставки як угода між організаціями укладається у письмовій
формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного
сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами
тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом
випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання
замовлення1. Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону
щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу
вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення
договірних відносин:

а) складання одного документа, що підписується сторонами;

б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;

в) обмін телеграмами, телефонограмами, радіограмами або повідомлення за
допомогою факсу.

Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми
договірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів
застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей,
придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного
договору сторони можуть використовувати договори, що розробляються і
рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на
підприємствах.

Так, органи, що регулюють поставки для державних потреб за
міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за їх видами,
територією та постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці,
подають їх регулювальними органами інших держав-учасниць СНД за
погодженими формою і номенклатурою в частині взаємних поставок. Кожна
держава-член Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні
органи, які мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців
до постачальників. Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять
до кожної держави-учасниці виділені квоти поставок товарів за
міждержавними угодами, а відповідно до одержаних квот кожному
споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси з
видачею повідомлень про прикріплення покупця до
підприємства-постачальника.

Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають
плановий характер, хоча покупець і постачальник (за наявності певних
умов) можуть відмовитися від укладення договору.

Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний строк
надсилає постачальнику замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов,
необхідних для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після
одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття
замовлення або надсилає свій проект договору.

Проект письмового договору у двох примірниках надсилається
постачальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло
замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний
строк з моменту одержання повідомлення про прикріплення. Договір
підписується керівником суб’єкта господарювання або уповноваженими ним
особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну
листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації
кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують поправлення
(передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді
на них.

Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його
і один примірник повертає другій стороні. Якщо в неї є заперечення щодо
поданого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що
в обов’язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі
відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний
строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним
пропозиції покупця, в неприйняті умови в цей же самий строк передає
органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження
постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення
зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка
склала протокол розбіжностей.

Розділ ІІ. Предмет та Зміст договору поставки

Предметом (об’єктом) договору поставки є товар, який призначається для
підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим,
сімейним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція,
призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання
тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи промислової
переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється
переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів,
безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на
ярмарках, біржах, аукціонах або у комерційних посередників.

Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умові
(пункти) як ті, що визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і
ті, що приймаються ними як обов’язкові на основі актів цивільного
законодавства.

Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначу
права та обов’язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено
необхідні умові поставки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між
сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма
істотними умовами. В договорі обов’язково обумовлюються кількість,
номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару,
відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у
договорі вії вважається неукладеним. Щодо інших умов таких, як,
наприклад, про комплектність, порядок розрахунків тощо, то їх може й не
бути в конкретному договорі Проте, якщо на визначенні таких умов у
договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення
істотних.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший
одной року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений
угодою сторін Якщо у довгостроковому договорі кількість належних до
поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш
тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих
умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. У
разі відсутності в договорі такого порядку договір визнається укладеним
відповідно на один рік (пп. 1,2,3 ст. 267 ГК України) або на період, на
який погоджено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін
довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки
товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому
договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про
визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про
розірвання договору.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі
замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів
матеріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися
спеціальні квоти (державне бронювання) на обов’язковий продаж цих
ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення
і пов’язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та
її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов’язане
поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та
співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в
самому договорі, або у специфікації, яка додається до договору і є його
невід’ємною частиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість
терміна “асортимент” іноді вживається рівнозначний йому термін
“номенклатура”. Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий.
Груповий асортимент — це співвідношення більш-менш значних груп певної
продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий)
асортимент — це характеристика в договорі окремих груп належної до
поставки продукції детальнішими показниками (за артикулами, фасонами,
моделями, розмірами тощо).

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з
точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є
умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність
властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни,
надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють її
здатність задовольняти відповідно до свого призначення потреби
споживачів.

Згідно зі ст. 268 ГК України продукція і товари мають відповідати за
якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює
вимоги до якості продукції або зразкам (еталонам). У договорі на
поставку продукції потрібно зазначати посилання на нормативні документи,
що пройшли державну реєстрацію, за якими поставлятиметься продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції
порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати
зрослі вимоги споживачів. Виготовлювач (постачальник) засвідчує якість
продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з
продукцією, якщо інше непередбачено обов’язковими правилами чи
договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя,
здоров’я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння
споживачеві в компетентному виборі продукції проводиться обов’язкова
(щодо певних видів продукції) або добровільна сертифікація. Продукцію,
що імпортується та підлягає обов’язковій сертифікації на території
України, має супроводжувати сертифікат, який підтверджує відповідність
її обов’язковим вимогам нормативних документів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання
визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості
для предмета договору чи загальних критеріїв якості (ст. 268 ГК
України).

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності
продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання,
важливе місце належить гарантійним строкам. Гарантійний строк за ст. 675
ЦІ України означає гарантування постачальником (продавцем) протягом
певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі
або нормативних документах. Слід зазначити, що і в юридичній літературі
немає єдності думок щодо сутності гарантійного строку1. Мабуть,
правильно було б розглядати гарантійний строк як строк дії гарантійного
зобов’язання, яке є додатковим до основного зобов’язання поставки і
зміст якого становлять права та обов’язки щодо гарантування
постачальником протягом цього строку відповідності товарів певним
вимогам і можливості виявлення у цей строк у товарах недоліків з на-і
ступним пред’явленням до постачальника претензійних вимог.

Відповідно до ст. 676 ЦК України гарантійний строк починає спливати з
моменту передачі товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором.
Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого
договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від
продавця, гарантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин
продавцем. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк
подовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися через
виявлені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення продавця про
ці недоліки товару. Гарантійні строк на комплектуючі вироби вважається
рівним гарантійному строкові на основний виріб і починає спливати
водночас з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару
(комплектуючого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умовам
договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.

Відповідно до ст. 677 ЦК України законом, іншими правовими актами,
стандартами або іншими обов’язковими правилами може бути визначений
строк, по закінченні якого товар вважається непридатним для використання
за призначенням (строки придатності).

Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати
покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за
призначенням до закінчення строку придатності. Строк придатності
визначається періодом часу, який обчислюється з дня виготовлення товару
і протягом якого він придатний для використання, або терміном (датою),
до настання якого товар придатний для використання.

Характеристика предмета договору поставки іноді пов’язана з визначенням
комплектності продукції. Додержання умови про комплектність поставки має
надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального
використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих
потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає
у споживача “мертвим” вантажем.

Продукція має поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів,
технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими
документами, вона в разі потреби обумовлюється договором (ст. 682 ЦК
України). Від комплектності товару необхідно відрізняти умову про
комплект товару, яка передбачає обов’язок продавця передати покупцеві
повний набір товару у комплекті відповідно до ст. 683 ЦК України.

До найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить
строки поставки. В літературі та договірній практиці ці строки поділяють
на загальні та окремі. Загальний строк поставки збігається по суті зі
строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу,
протягом якого постачальник повинен здійснити поставку всієї
передбаченої договором кількості продукції, то окремі строки визначають
поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії
договору. Питання про встановлення окремих строків поставки передане на
розсуд сторін. Строки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні
тощо) встановлюються в договорі з урахуванням безперебійного постачання
покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.

У разі якщо сторонами передбачено протягом строку дії договору поставку
товарів окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди
поставки) у ньому не визначено, то продукція поставляється рівномірно по
кварталах, а товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно,
оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв
ділового обороту або суті зобов’язання. Поряд із визначенням періодів
поставки в договорі може бути встановлений графік поставки товарів
(декадний, добовий, погодинний тощо). Дострокова поставка товарів може
здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково і
прийняті покупцем, зараховують у рахунок кількості товарів, які належать
до поставки в наступному періоді.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки
залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й
упаковку встановлюють у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник
повинен маркувати продукцію, яку він виготовляє. Крім того, на упаковці
або безпосередньо на самій продукції слід проставляти знаки для товарів,
зареєстровані у встановленому порядку. Щоб забезпечити схоронність
продукції при перевезенні або зберіганні, її треба поставляти у належній
тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються
стандартами, технічними умовами або договором. Тара, пакувальні і
в’язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування,
спеціалізовані контейнери підлягають поверненню постачальникові або
здачі тарозбиральним організаціям. Крім розглянутих умов, у договорі
можуть обумовлюватися порядок відвантаження, доставки і здачі продукції
покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.

Розділ ІІІ. Порядок і способи укладення договору поставки

Концепцією переходу України до ринкової економіки передбачено створення
ринків, узгоджена взаємодія яких забезпечує розподіл економічних
ресурсів, адекватних суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів
виробництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива,
енергії, устаткування. Його формування здійснюється шляхом заміни
централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлею більшістю видів
продукції виробничо-технічного призначення. У цих умовах споживачі
набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у
комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями
безпосередньо у виготовлювачів відповідно до укладених договорів.
Основним способом формування господарських зв’язків з реалізації товарів
є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових
ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів плануються асортимент,
поліпшення якості товарів та показники, що визначають виробничий і
соціальний розвиток підприємства.

У період переходу до вільних ринкових відносин поставка товарів, як
правило, здійснюється шляхом укладення між постачальниками і покупцями
прямих договорів, а також за допомогою посередницьких фірм та інших
організацій, які забезпечують поставку товарів і надають послуги щодо
встановлення господарських зв’язків між постачальниками і покупцями. При
цьому посередницькі фірми та інші організації можуть виступати стороною
договору як у ролі постачальника, так і в ролі покупця, беручи на себе
їхні права, обов’язки та відповідальність. Сторони мають право укладати
договори поставки через систем;! товарних ринків — товарних бірж,
ярмарків, аукціонів та інших ринкових структур.

Органи, що регулюють поставки для державних потреб за міждержавними
угодами, формують обсяги таких поставок за їх видами, територією та
постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці, подають їх
регулюючи» органам інших держав — учасниць СНД за погодженими формою і
номенклатурою у частині взаємних поставок. Кожна держава — член
Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні органи, які
мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців до
постачальників. Органи, що регулюючі поставки, до 1 серпня доводять до
кожної держави-учасниці виділені квоти поставок товарів за міждержавними
угодами, а відповідно до одержаних квот кожному споживачеві до 1 вересня
визначаються ліміти на виділені ресурси з видачею повідомлень про
прикріплення покупця до підприємства-постачальника.

Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають
плановий характер, хоч покупець і постачальник (за певних умов) можуть
відмовитися від укладення договору. Так, покупець має право повністю або
частково відмовитися від виділеного йому товару і від укладення
договору, повідомивши про це орган, який видав повідомлення про
прикріплення, і постачальника в 20-денний строк з моменту його
одержання.

При незгоді постачальника з повідомленням про прикріплення у випадку,
коли кількість товару перевищує обсяг, доведений для державних потреб, а
також за відсутності централізовано регульованих матеріальних ресурсів
або з мотивів невідповідності товару, зазначеного в повідомленні про
прикріплення, спеціалізації та профілю постачальника, він має право у
20-денний строк з моменту одержання повідомлення звернутися із заявою
про анулювання або зміну повідомлення до органу, який регулює поставки
товарів за місцезнаходженням постачальника. Копія заяви надсилається
покупцеві. Орган, що одержав заяву постачальника про анулювання чи зміну
повідомлення, повинен у 10-денний строк розглянути обґрунтованість заяви
і в разі згоди із зауваженнями та аргументацією постачальника
переоформити прикріплення покупця до іншого реального постачальника.

Якщо таку заяву не подано в зазначений строк, то повідомлення вважається
прийнятим до виконання, і постачальник не може відмовитися від укладення
господарських договорів із споживачами.

Відповідно до Закону України “Про поставки продукції для державних
потреб” від 22 грудня 1995 р. задоволення потреб у продукції, необхідної
для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання
обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на
належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і
міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів
державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та
укладених на їх основі державних контрактів (договорів).

Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної
виконавчої влади, а також державні установи та організації, які
уповноважені урядом укладати державні контракти з виконавцями державного
замовлення і яким виділено для цієї мети кошти з державного бюджету.

Виконавцями державного замовлення можуть бути суб’єкти господарської
діяльності України будь-яких форм власності. Для виконавців державного
замовлення, основаних повністю або частково на державній власності
(державних підприємств, акціонерних товариств, у статутному фонді яких
контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств,
основаних на державній власності), а також для суб’єктів господарської
діяльності усіх форм власності — монополістів на відповідному ринку
продукції — державні замовлення на поставку продукції є обов’язковими,
якщо виконання такого замовлення не завдає їм збитків.

Договір поставки укладається у письмовій формі і оформляється як шляхом
складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну
листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх
надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений
шляхом прийняття до виконання замовлення (ст. 207 ЦК України). Положення
про поставки підтверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми
договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками
одного чи кількох можливих способів оформлення договірних відносин: а)
складання одного документа, що його підписують сторони; б) прийняття
постачальником до виконання замовлення покупця; в) обмін телеграмами,
телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами або повідомленнями за
допомогою факсу. Порядок і строки укладення договору поставки залежать
від форми договірних відносин, обраної учасниками. Укладаючи договори,
застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей,
придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного
договору сторони можуть використовувати (як зразкові) договори, що
розробляються і рекомендуються для прискорення і спрощення договірної
роботи на підприємствах.

При поставках за міждержавними угодами покупець, одержавши повідомлення
про прикріплення, у 20-денний строк надсилає постачальникові
замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов, необхідних для
поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після одержання
замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або
надсилає свій проект договору.

Проект письмового договору у двох примірниках надсилається
постачальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло
замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний
строк з моменту одержання повідомлення про прикріплення. Договір
підписує керівник суб’єкта господарювання або уповноважена ним особа,
скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами,
телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із
сторін повинна мати докази, які підтверджують направлення (передачу)
іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді на них.

Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і
один примірник повертає другій стороні. Якщо у неї є заперечення щодо
поданого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що
в обов’язковому порядку робиться застереження у договорі. У разі
відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний
строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним
пропозиції покупця, а неприйняті умови в цей самий строк передає суду,
що вирішує господарські спори за місцезнаходженням постачальника. Якщо
розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то
договір набирає чинності в редакції сторони, яка склала протокол
розбіжностей.

На договір поставки поширюється загальний порядок укладення
господарських договорів, визначений ст. 181 Господарського кодексу.

ВИСНОВОК

Що стосується договору поставки, то вже вище в попередніх питаннях
зазначалося поняття договору поставки, тобто договір – це договір, за
яким постачальник (підприємець) зобов’язується в обумовлені строки
(строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне
управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності
або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім)
споживанням, а покупець зобов’язується приймати товар і платити за нього
певну ціну.

Концепцією переходу України до ринкової економіки передбачено створення
ринків, узгодження взаємодія яких забезпечує розподіл економічних
ресурсів, адекватних суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів
виробництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива,
енергії, обладнання. Його формування здійснюється шляхом заміни
централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлею більшістю видів
продукції виробничо-технічного призначення. В цих умовах споживачі
набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у
комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями
безпосередньо у виготовлювачів відповідно до укладених договорів.
Основним способом формування господарських зв’язків з реалізації товарів
є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових
ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів, а зокрема і договору
поставки, плануються асортимент, підвищення якості товарів та
показників, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства.

У період переходу до вільних ринкових відносин поставка товарів, як
правило, здійснюється шляхом укладення між постачальниками і покупцями
договорів, а також за допомогою посередницьких фірм та інших
організацій, які забезпечують поставку товарів і надають послуги щодо
встановлення господарських зв’язків між постачальниками і покупцями.

Також, що стосується договору поставки, то можна зазначити, що
істотними умовами договору є кількість, номенклатура (асортимент),
якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні
реквізити. Положеннями про поставки передбачено права і обов’язки
постачальника і покупця, які повинні їх дотримуватися. При недотриманні
таких прав і обов’язків сторони несуть відповідальність за неналежне
виконання договору поставки.

Отже, договір поставки відіграє неодноразову роль у створенні відносин
між суспільством, а також у створенні нових ринків.

Згідно такого договору одні люди постачають продукцію, а другі купують
її, з метою зробити собі і іншим добре.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. Паливода 2005. –104 с.

2. Цивільний кодекс України Юрінком Інтер 2004. – 464 с.

3. Господарський кодекс України Паливода. 2004. – 210 с.

4. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993. – № 2.
С.77.

5. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.
Загальна частина. – К. : Наукова думка, 2000- 453 с.

6. Цивільне право України. ч.П / За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи.
В.М.

Ігнатенка. -X., „ Право”. – 2000 – 520 с.

7. Цивільно-правові документи, за ред. В.Д. Гвоздецького., – Київ. „
Наукова думка” 2000, – 453 с.

8.Цивільне право України кн. П / За ред. О.В. Дзери, Н.С, Кузнєцової, –
К., 2005. – 640 с.

PAGE

PAGE 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020