РЕФЕРАТ
На тему:
Ненасильницькі статеві зносини
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
(ст. 155 КК). Об’єктом цього злочину є статева недоторканість особи, а
також нормальний фізичний і психічний розвиток неповнолітніх.
Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не
досягла статевої зрілості.
Статева зрілість – це такий фізіологічний стан організму людини,
досягнення якого дозволяє їй належним чином і без шкідливих наслідків
для здоров’я виконувати репродуктивну функцію.
Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту
з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному
разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його
застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду
потерпілого на вчинення статевого акту з ним. Однак у тому разі, коли
статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало
примушування жінки або чоловіка де вступу у статевий зв’язок (ст. 154),
статевий акт в плані відповідальності за ст. 155 має недобровільний
характер. У такому разі дії винного потребують кваліфікації за
сукупністю вказаних злочинів.
Якщо потерпіла особа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова
відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків
вчинюваних з нею дій, скоєні статеві зносини розцінювати як зґвалтування
малолітньої або неповнолітньої особи з використанням її безпорадного
стану.
Злочин вважається закінченим з початку вчинення статевого акту. На
кваліфікацію за ст. 155 не впливає, були статеві зносини одноразовими
або, наприклад, набули форми фактичного шлюбу.
Суб’єкт злочину – особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16
років. Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеро сексуальний акт,
стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.
Особливістю суб’єктивної сторони злочину є те, що психічне ставлення до
стану статевої зрілості потерпілої особи може буті: не лише умисним, а й
необережним. Статеві зносини з особою, біологічне поняття) полягає у
завершенні формування їх організму, статеве життя, запліднення,
вагітність, пологи та годування дитини є нормальною функцією і не
призводять до розладу здоров’я. При встановленні статевої зрілості особи
жіночої статі в обов’язковому порядку враховується сукупність ознак
розвитку її організму: 1) загальний фізичний розвиток 2) розвиток
зовнішніх і внутрішніх статевих органів; 3) здатність до статевих
зносин; 4) здатність до запліднення; 5) здатність до виношування плоду
6) здатність до розродження (пологів); 7) здатність до годування дитини.
Статева зрілість у осіб чоловічої статі характеризується станом
загального фізичного розвитку та формуванням статевих залоз, при якому
статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає розладу
здоров’я не завдає шкоди подальшому розвитку організму. При визначенні
статевої зрілості судово-медичною експертизою враховується сукупність
таких ознак: 1) загальний розвиток організму; 2) розвиток зовнішніх і
внутрішніх статевих органів; 3) здатність до статевих зносин та
запліднення.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнається вчинення його
батьком, матір’ю або особою, що їх замінює, заподіяння безплідності чи
інших тяжких наслідків.
До батьків (глава 12 СК) належать і усиновителі, оскільки відповідно до
закону вони у відношенні до усиновлених прирівнюються в особистих та
майнових правах та обов’язках до родичів за походженням. Під особами,
які замінюють батьків, потрібно розуміти опікуна, піклувальника,
вітчима, мачуху, патронатного вихователя, особу, яка взяла у свою сім’ю
дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського
піклування.
Безплідність – це нездатність особи жіночої або чоловічої статі до
запліднення, а у особи жіночої статі – це також нездатність до
виношування плоду та розродження (пологів). До інших тяжких наслідків
потрібно відносити, зокрема, смерть або самогубство потерпілої особи,
тяжке тілесне ушкодження, зараження вірусом імунодефіциту людини або
іншою невиліковною інфекційною хворобою.
Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК). Об’єкт злочину статева
недоторканість особи, нормальний фізичний і психічний розвиток
неповнолітніх.
Потерпілим виступає особа, яка не досягла 16-річного віку. На
кваліфікацію за ст. 156 не впливає те, досягла чи ні потерпіла особа
статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також
характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя,
наявність сексуального досвіду тощо).
З об’єктивної сторони злочин виражається у вчиненні різноманітних
розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і
моральне розбещення неповнолітніх потерпілих. Розпусні дії можуть бути
як фізичними, так і інтелектуальними.
Фізичне розбещення – це, зокрема, оголення статевих органів винної або
потерпілої особи, мацання їх, інші непристойні дотики, які викликають
статеве збудження, навчання онанізму, вчинення у присутності потерпілого
природного статевого акту, акту онанізму, мужолозтва або задоволення
статевої пристрасті неприродним способом, схилення або примушення
потерпілих до вчинення сексуальних дій між собою або щодо винного тощо.
Диспозицією ст. 156 КК охоплюється також задоволення статевої пристрасті
винного неприродним способом (наприклад, оральний або анальний секс),
якщо при цьому щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, не
застосовується фізичне насильство, погроза його застосування та не
використовується безпорадний стан потерпілої особи.
Природні статеві зносини з особою, якій не виповнилось 16 років і яка не
досягла статевої зрілості, за її згодою не визнаються фізичним
розбещенням неповнолітніх в плані відповідальності за ст. 156 КК і
кваліфікуються за ст. 155 КК.
Інтелектуальне розбещення може полягати, наприклад, у цинічних розмовах
з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних
сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних
позах, демонстрації порнографічних предметів (за наявності підстав такі
дії потребують додаткової кваліфікації за ст. 301 КК).
Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла 16-річного віку,
вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням насильницьким задоволенням
статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з
особою, яка не досягла статевої зрілості, повністю охоплюються
відповідними частинами статей 152, 153, 155. Відсутність додаткової
кваліфікації за ст. 156 пояснюється тим, що у подібних випадках
розбещення неповнолітніх з урахуванням спрямованості умислу винного
розглядається лише як етап у вчиненні інших статевих злочинів. Наявність
розриву у часі між розпусними діями і вчиненням стосовно однієї і тієї ж
потерпілої особи іншого статевого злочину, що виключає переростання
одного злочинного діяння в інше, означає, що вчинене потрібно
кваліфікувати за сукупністю злочинів.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення розпусних дій. Згода
потерпілого на вчинення щодо нього таких дій на кваліфікацію за ст. 156
не впливає.
Суб’єктивна сторона складу злочину характеризується прямим умислом. При
цьому стосовно віку потерпілого доктрина і судова практика допускає не
лише непрямий умисел, а й необережну форму вини (винний не передбачав,
але міг і повинен був передбачити, що вчинює зазначені дії з особою,
якій ще не виповнилося 16 років).
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 156) є вчинення його щодо
малолітньої особи, а також батьком, матір’ю чи особою, котра їх замінює.
Література.
Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.
Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
