UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВолодимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1699
Скачало241
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія

 

 

 

Володимир Андрійович Роменець (1926-1998) - вчений, вчитель багатьох

своїх послідовників, серед яких Тетяна Михайлівна Титаренко, Віталій

Олександрович Татенко, Ірина Петрівна Маноха та ін. Про великого вченого

- словами його учнів.

 

Володимир Андрійович народився 20 травня 1926 р. в Києві у сім'ї

службовця. Свій трудовий шлях він почав техніком-будівельником. У

дитинстві як усі хлопчаки, безтурботно грав у «козаків-розбійників»,

захоплювався спортом, багато читав. Юнаком полюбляв із друзями, а

нерідко й наодинці, блукати крутими дніпровськими схилами, поринаючи

поглядом і думкою у безмежну далину лівого берега. Милувався куполами

київських соборів. Можливо, саме з того споглядання далечини і величі в

юнакові прокинувся талант філософа, історика і психолога — літописця

історії людського духу. І не тільки того, що минуло, а й того, що є і що

буде.

 

Напевно, у парубочому віці він залицявся до київських дівчат, а вони

залицялися до нього. Високий, стрункий, розумний, дотепний, щедрий

душею, завжди уважний і водночас трохи сором'язливий. Як тут не

закохатися! Його любили друзі, колеги, студенти, учні. Йому щиро вірили,

бо знали, як він умів цінувати дружбу.

 

Були й такі, що кепкували з нього: не лається, не скаржиться, не любить

пліток, не прагне у чини, не схиляється у проханнях, увесь час працює,

видає книжки...

 

Володимир Андрійович був напрочуд чемною, відкритою, щирою людиною, яка

нікому ніколи не могла відмовити у розмові й завжди рада була допомогти.

Але потрапити в коло його симпатій було нелегко. І справа зовсім не в

тому, що Володимир Андрійович ділив людей на «своїх» і «чужих». Просто

багатьом було досить важко відчувати себе у «своїй тарілці» поруч із

такою постаттю.

 

Володимир Андрійович не міг дозволити собі витрачати час і сили на те,

щоби подобатись усім. У нього було дещо інше життєве кредо, а саме -

встигнути побудувати усе своє життя. Ось чому, напевно, він «не встиг

стати як усі» і до кінця залишився вірним собі і тій Людині, що

промовляє до нас із глибини іншого єства. На жаль, не всі ми здатні

почути той голос і прислухатися до нього. Він зміг...

 

Після закінчення відділення психології філософського факультету

Київського державного університету ім. Т.Шевченка та аспірантури в

Інституті психології МО УРСР Володимир Андрійович працював науковим

співробітником Інституту філософії АН УРСР. З 1967 р. перейшов на

постійну роботу в Київський університет, подолавши 30-річний шлях від

старшого викладача до професора кафедри загальної та інженерної

психології. З 1991 р., не залишаючи викладацької роботи в університеті,

очолював відділ теорії, історії психології та етнопсихології в Інституті

психології ім. Г.С.Костюка АПН України. У 1992 р. був обраний дійсним

членом АПН України. З 1996 р. і до останніх днів Володимир Андрійович

плідно працював на посаді головного наукового співробітника Інституту

соціальної та політичної психології АПН України.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ