UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛогіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти (реферат)
АвторPetya
РозділРиторика, ораторське мистецтво, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2687
Скачало294
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Логіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти

 

Логіко-інтонаційна виразність мови полягає у вмінні оратора чітко,

повно, без перекручень донести до слухачів зміст промови, її основної

ідеї. Щоб цього досягти, необхідно заздалегідь, задовго до зустрічі з

аудиторією провести логіко-інтонаційний аналіз промови. Мистецтво

оратора заключається в тому, щоб знайти єдино необхідне розміщення єдино

необхідних слів. Зазначається ряд правил, закономірностей усної мови — в

розташуванні пауз і наголосів, в мелодії мови — в рухові голосу доверху

або донизу при розвитку думки, при завершенні її.

 

Перш за все існують правила постанови логічного наголосу. Це такі, як:

 

1) правило другого місця. Логічний наголос частіше всього опиняється в

кінці відрізка тексту, логічним центром якого він с (напр.: Висунення

кандидатур не потребує повторного пропонування й продовжується, доки

хто-небудь не внесе пропозиції про припинення);

 

2) логічний наголос надає на слово, яке стоїть не на звичному місці,

тобто при порушенні звичайного порядку слів (напр.: «Люблю вітчизну я»);

 

3) правило нового поняття. Якщо в тексті називається вперше будь-який

предмет, особа або нове явище, що мають значення для подальшого викладу,

то слова, що означають цей предмет, особу або явище, виділяються

логічним наголосом (яскравим прикладом може бути вірш «Дім, який

збудував Джек. С. Маршака, в якому наголосом виділяється кожне нове

поняття);

 

правило протиставлення. Якщо думка оратора побудована на явному або

скритому протиставленні однієї особи, предмета, явища іншому, то наголос

 

отримують саме ті слова, якими позначаються ці протиставлений (нпіф.:

«Маленька штучка червінчик, а ціна велика»);

 

правило порівняним. Якщо думка, яка виражена у фразі, побудована на

порівнянні, то логічним наголосом виділяються слова, позначення того, з

чим порівнюється;

 

правило зіставлення. Протиставлення і порівняння — часткові випадки

більш загального явища — зіставлопни якихось предметів, понять, явищ,

дій або за контрастом або за схожістю (подібністю). Але можливі

зіставлення у чистому вигляді, без підлеглості, на рівних правах. В

таких зіставленнях наголосом виділяються слова, що позначають предмети і

явища, які зіставляються (напр. в рос.: «поздняя осень, грачя улетели,

лес обнажилея, поля опустели» Тютчев);

 

правило єдиного поняття. Якщо в тексті зустрічається група слів, які

означають нерозривні елементи будь-якого одного поняття, предмета чи

образу, то в такому словосполученні, що складає єдиний мовний ланцюг,

логічним наголосом виділяється лише останнє слово (напр.: «Виставка

передового досвіду»);

 

Що стосується інтонування за іншими позиціями в техніці мовлення, то

можна зауважити наступне:

 

не виділяються інтонаційно займенники (крім випадків, коли в них полягає

основний смисл);

 

слово, яке стоїть перед тим, яке необхідно посилити, випадає з наголосу;

 

інтонуються всі розділові знаки. Причому різні розділові знаки мають

різний темп і різну висоту тону (змінюється діапазон). Напр.: питальний

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ